Ухвала суду № 101918252, 14.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8864/21

У Х В А Л А

з питань закриття провадження в адміністративній справі

14 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

представника позивача – Манукян М.А.,

представника відповідача – Карпин В.З.,

представника третьої особи – Огородник І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання третьої особи про закриття провадження у справі за позовом Фермерського господарства Скіри Романа Івановича до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява Фермерського господарства Скіри Романа Івановича (80355, Львівська обл., Жовківський район, с. Тернів, ЄДРПОУ 22354939) до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (80300, Львівська обл., м. Жовква, вул. Воїнів УПА, 35, ЄДРПОУ 34921779) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати видану головним державним виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Макогон В.М. постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №64104318 від 28.04.2021 року.

Ухвалою від 07.06.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 08.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №64104318.

Ухвалою від 23.07.2021 заяви про зміну позовних вимог повернено позивачу.

Ухвалою від 30.07.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 20.09.2021 о 14:15.

23.10.2021 на адресу суду надійшли доповнення до додаткових письмових пояснень та 26.10.21 додаткові письмові пояснення.

10.11.2021 представником позивача подано додаткові докази.

13.10.2021 представником третьої особи подано клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що постанова про визначення розміру витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є двома різними видами постанов, правові наслідки та підстави їх винесення є різними. Тільки постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчим документом та підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Оскарження постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, яка виконавчим документом не є, за правилами адміністративного судочинства не передбачено. Відтак, така може бути оскаржена тільки в порядку судового контролю за виконанням судового рішення за правилами Розділу УІІ ЦПК України.

Представник позивача в судовому зсіданні проти клопотання заперечила, просить відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача клопотання підтримав, просить його задоволити.

Представник третьої особи в судовому засіданні клопотання підтримав, просить його задоволити.

Суд, розглянувши клопотання третьої особи про закриття провадження у справі, встановив наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до положень статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вимог статей 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, з яких вбачається, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, таку скаргу розглядає відповідний суд, який ухвалив таке рішення за правилами цивільного судочинства.

Натомість, згідно із частиною 2 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Закон № 1404-VIII установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Із положень ст. 42 Закону №1404-VІІІ слідує, що кошти виконавчого провадження складаються, в тому числі з авансового внеску стягувача та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 по справі № 1940/1957/18 (провадження № 11-608апп19) викладена правова позиція, що вищезазначені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову щодо оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження , віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц (провадження № 14-566цс19), від 19.02.2020 у справі №382/389/17 (провадження № 11-1009апп19), від 18.12.2019 у справі № 344/21436/18 (провадження № 14-596цс19), 09.10.2019 у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 21.08.2019 у справі № 1915/1868/2012 (провадження № 14-353цс19), від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 20.09.2018 у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18, а також Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 у справі № 640/20165/18 тощо.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі №754/2223/15-ц (провадження №14-568цс19) положення частини другої статті 74Закону №1404-VIII є імперативною нормою, якою закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Підсумовуючи викладене, суд вважає помилковим і таким, що не ґрунтується на нормах закону, доводи третьої особи про непоширення юрисдикції адміністративного суду на спір щодо оскарження постанови виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у цивільній справі.

Відтак, у задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у сплаві слід відмовити.

Керуючись статтями 238, 241 -243, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна