Рішення № 101918040, 15.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5659/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач, УДМС у Луганській області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.09.2021 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Грузії ОСОБА_1 (а.с. 20-23).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.03.2013 позивач перебував у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 та на момент видачі дозволу на імміграцію дружина позивача була громадянином України.

30.09.2021 поштою позивач отримав рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 07.09.2021 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, в якому зазначено, що на підставі п.п.1,5 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 14 червня 2016 року, у зв`язку з тим що надав свідомо неправдиві відомості та порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Видана на підставі цього дозволу на імміграцію посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 25.08.2016 терміном дії «безстроково», скасована на підставі вимог п.п.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача від 07.09.2021 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідач до канцелярії суду через відділ діловодства та обліку звернення громадян 08.11.2021 за вхідним реєстраційним номером 38195/2021 надав відзив на позовну заяву (а.с. 48-52), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що в 2015 році до УДМС у Луганській області звернувся позивач із заявою про продовження строку перебування в Україні, в якій зазначив дату його в`їзду в Україну 24.09.2015, що підтверджується відповідним штампом перетину Державного кордону України в паспортному документі позивача - паспорт громадянина Республіки Грузії № НОМЕР_2 на ім`я позивача, виданий 03.06.2008, строком дії до 03.06.2018. УДМС у Луганській області 15.12.2015 продовжено строк перебування на території України громадянину Грузії ОСОБА_1 до 21.03.2016 згідно його заяви та наданих документів, паспортного документу серії НОМЕР_2 , в якому на сторінці 23 та 24 проставлено штампи Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону, а саме: № 036 від 28.06.2015, № 036 від 22.04.2015 в ППР «Бориспіль», № 007 від 23.09.2015, № 007 від 24.09.2015 в ППР «Малоярославець», саме останній штамп послугував підтвердженням ніби то законного перебування позивача на території України та підставою для продовження строку перебування в Україні ОСОБА_1 .

17.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького МВ УДМС в Луганській області з заявою щодо надання йому дозволу на імміграцію відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», оскільки перебуває у шлюбі понад два роки з громадянкою України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . До даної заяви позивач додав свою автобіографію від 17.12.2015.

На підставі поданих громадянином Грузії ОСОБА_1 , документів, 14.06.2016 керівництвом УДМС у Луганській області прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» та 25.08.2016 оформлено посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 терміном дії «безстроково».

В подальшому, відповідно до Рішення розширеного засідання Колегії ДМС України від 10.11.2017 № 1 «Про результати роботи ДМС за 9 місяців 2017 року», оголошене наказом ДМС від 14.11.2017 № 304, територіальним органам ДМС, в т.ч. і УДМС у Луганській області, надано доступ до відповідної системи та зобов`язано здійснити перевірку наданих іноземцями штампів перетину кордону за даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан». Таким чином, доступ до вищевказаної системи «Аркан» територіальні органи ДМС, зокрема, і УДМС у Луганській області, отримали лише наприкінці 2017 року.

В 2015-2016 роках УДМС у Луганській області під час продовження строку перебування на території України громадянину Грузії ОСОБА_1 , надання йому дозволу на імміграцію та оформлення посвідки на постійне проживання, здійснити перевірку за даною системою «Аркан» було неможливо.

Під час перевірки справи щодо надання законності дозволу на імміграцію гр. Грузії ОСОБА_1 було встановлено, що в паспортному документі даного іноземця серії НОМЕР_2 на сторінці 23 та 24 проставлено штампи Державної прикордонної служби України про перетин державного кордону, а саме: № 036 від 28.06.2015, № 036 від 22.04.2015 в ППР «Бориспіль», № 007 від 23.09.2015, № 007 від 24.09.2015 в ППР «Малоярославець». Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан».

Відповідно до обліків Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», вищевказані дані про перетин Державного кордону України гр. ОСОБА_1 за період з 22.04.2015 по 24.09.2015 відсутні.

ОСОБА_1 стосовно даного факту в усній формі повідомив, що в 2016 році під час проходження паспортного контролю він був зупинений працівником Державної прикордонної служби у зв`язку з виявленим фактом не відповідності формі відміток встановленого зразку, які проставляються працівниками Державної прикордонної служби України при перетинанні Державного кордону України.

24.03.2017 Бориспільським міськрайонним судом Київської області ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (використання завідомо підробленого документа), та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.

УДМС у Луганській області 21.05.2020 за вих. № 4401.5-25095/44.1-19 було направлено запит до Бориспільського міськрайонного суду Київської області щодо підтвердження або спростування факту притягнення громадянина Грузії ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та отримання копії вироку суду по справі № 359/2114/17.

Зазначена інформація була підтверджена та супровідним листом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2020 вих. № 359/2114/17 1-кп/359/222/2017 на адресу УДМС у Луганській області надіслано копію вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2017 у справі № 359/2114/17, провадження №1-кп/359/222/2017. Даним вироком суду гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (використання завідомо підробленого документа), та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Речовий доказ у справі - паспорт громадянина Республіки Грузія № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підробленими відмітками про перетин державного кордону України повернуто ОСОБА_1 . Відбитки штампів Державної прикордонної служби України, проставлені на сторінці 23 та 24 паспорту громадянина Республіки Грузія № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: №036 від 28.06.2015, №036 від 22.04.2015 в ППР «Бориспіль», №007 від 23.09.2015, №007 від 24.09.2015 в ППР «Малоярославець», є підробленими, тому їх необхідно вважати недійсними. Даний вирок набрав законної сили 25.04.2017.

Враховуючи вищевикладене, як вказує відповідач, позивач в 2015 році до УДМС у Луганській області для продовження строку перебування в Україні та отримання дозволу на імміграцію надав свідомо неправдиві відомості щодо перетину ним Державного кордону України за період з 22.04.2015 по 24.09.2015, та підроблений документ (паспорт), позивач знав, що він кордон у цей період не перетинав, що підтверджує, що він зробив це свідомо, оскільки в нього були відсутні законні підстави для перебування на території України, що є обов`язковою вимогою законодавства для отримання дозволу на імміграцію, та надав завідомо неправдиві (підроблені) відмітки про перетин Державного кордону України, зокрема 24.09.2015, які є недійсними.

На підставі вищевикладеного, відповідно до п.п. 1,5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», 07.09.2021 УДМС у Луганській області прийнято оскаржуване рішення № 4401.5.2-11759/44.1-21 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, виданого 14.06.2016, у зв`язку із тим, що дозвіл на імміграцію надано позивачу ОСОБА_1 на підставі свідомо неправдивих відомостей, підробленого документу та тим самим іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Також, УДМС у Луганській області відповідно до п.п. 64, 72 Порядку № 321 прийнято рішення про скасування, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню видану позивачу на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 25.08.2016. На підставі викладеного, позивач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.26-27).

Ухвалою суду від 01.11.2021 залишено заяву Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження без задоволення (а.с.42-43).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Грузії, ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , 23.03.2013 зареєстрував шлюб з громадянкою України ОСОБА_3 (а.с.7,8,9,10,11).

УДМС у Луганській області 15.12.2015 продовжено строк перебування на території України громадянину Грузії ОСОБА_1 до 21.03.2016 згідно його паспортного документу серії НОМЕР_2 (а.с.73).

17.12.2015 до Управління державної міграційної служби України в Луганській області надійшла заява від позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну, у зв`язку із тим, що останній понад два роки перебуває у шлюбі з громадянкою України та на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» (а.с.65-66).

14.06.2016 за №2346/5 УДМС у Луганській області видано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну, який дійсний до 14 червня 2017 року на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» (а.с.62).

14.11.2017 Державною міграційною службою України винесено наказ №304 про оголошення рішення розширеного засідання Колегії ДМС (а.с.57).

Рішенням розширеного засідання Колегії ДМС України від 10.11.2017 №1 про результати роботи ДМС за 9 місяців 2017 року вирішено забезпечити обов`язкову перевірку наданих іноземцями штампів перетину кордону за даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон «Аркан» (п.3.6 Рішення) (а.с.58-59).

УДМС у Луганській області звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з запитом від 21.05.2020 №4401.5-7713/44.1-20, в якому просив підтвердити або спростувати факт притягнення громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до кримінальної відповідальності та надати копію вироку суду по справі №359/2114/17 (а.с.60).

На вищевказаний запит Бориспільським міськрайонним судом Київської області надано копію вироку №359/2124/17 (а.с.56).

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2017 по справі №359/2114/17, який набрав законної сили 25.04.2017, затверджено угоду про визнання винуватості від 02.03.2017 року, підписану в кримінальному провадженні № 12016110110000424, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.12.2016 року, укладену між прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Томчаєм Романом Вікторовичем та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України в місячний термін з моменту вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Цаленджиха, Республіки Грузія, громадянина Республіки Грузія, тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 879 (вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 60 коп. витрат на залучення експерта.

Речовий доказ у справі - паспорт громадянина Республіки Грузія № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з підробленими відмітками про перетин державного кордону України, - повернути ОСОБА_1.

Відбитки штампів Державної прикордонної служби України, проставлений на сторінці 23 та 24 паспорту громадянина Республіки Грузія № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: №036 від 28.06.2015 року, №036 від 22.04.2015 року в ППР «Бориспіль», №007 від 23.09.2015 року, №007 від 24.09.2015 року в ППр «Малоярославець 1», і є підробленим, - анулювати і вважати недійсними (а.с.53-54).

07.09.2021 УДМС у Луганській області винесно рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказане рішення винесено на підставі п.п.1,5 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», а саме скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 14.06.2016, у зв`язку з тим, що надав неправдиві відомості та порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Видана на підставі цього дозволу на імміграцію посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_3 від 25.08.2016 терміном дії «безстроково» скасована на підставі вимог п.п.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 (а.с.6).

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача від 07.09.2021 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Грузії ОСОБА_1 , звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Умови та порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію" (далі - Закон №2491).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2491 особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

За правилами частини другої статті 4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України; 6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №2491 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Отже, вказаними нормами Закону чітко визначено, що безумовною умовою є перебування особи в Україні на законних підставах.

Положеннями статті 12 Закону №2491 передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок №1983).

За приписами пунктів 21-25 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію. Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Так, судом встановлено, що дозвіл на імміграцію був наданий позивачу поза квотою імміграції, оскільки позивач перебував у шлюбі понад два роки з громадянкою України.

Отримання дозволу на імміграцію з цих підстав жодним чином не невілює обов`язок особи під час отримання такого дозволу перебувати в Україні на законних підставах.

Перебування в Україні на законних підставах у випадку позивача визначалось під час продовження йому строку перебування в Україні 15.12.2015. Перетин кордону 24.09.2015 на ППР «Малоярославець» слугував підтвердженням законного перебування позивача на території України та підставою для продовження строку перебування в Україні.

При цьому, як вже було встановлено судом, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2017 у справі №359/2114/17 встановлено, що відповідно до листа Управління інформаційної підтримки та координації поліції «102» ГУ НП в Київській області 38/109/27/02-2017 від 06.01.2017 року, за даними міжвідомчої системи «Аркан», відомостей про перетинання державного кордону України громадянином Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 22.04.2015 року по 24.09.2015 року не виявлено.

Згідно висновку експерта Головного експертно-криміналістичного центру Державної прикордонної служби України № 347/1292 від 19.01.2017 року, відмітки про перетинання державного кордону України, а саме: №036 від 28.06.2015 року, №036 від 22.04.2015 року в ППР «Бориспіль», №007 від 23.09.2015 року, №007 від 24.09.2015 року в ППр «Малоярославець 1», проставлені на сторінках 23 та 24 паспорту на ім`я обвинуваченого, не відповідають за своїми характеристиками затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України формі.

Таким чином, відбитки штампів Державної прикордонної служби України, проставлений на сторінці 23 та 24 паспорту громадянина Республіки Грузія № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: №036 від 28.06.2015 року, №036 від 22.04.2015 року в ППР «Бориспіль», №007 від 23.09.2015 року, №007 від 24.09.2015 року в ППр «Малоярославець 1» є підробленим, анулюваними і вважаються недійсними (а.с.53-54).

Вирок набрав законної сили 25 квітня 2017 року.

Пунктом 1 та 5 частини першої статті 12 Закону №2491 визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Таким чином, позивач в 2015 році до УДМС у Луганській області для проводження строку перебування в Україні та отримання дозволу на імміграцію надав свідомо неправдиві відомості щодо перетину ним Державного кордону України за період з 22.04.2015 по 24.09.2015 та використовував документ - паспорт громадянина Республіки Грузія № НОМЕР_2 - з підробленими відбитками штампів Державної прикордонної служби України, тим самим не підтвердив перебування в Україні на законних підставах, як наслідок, порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно прийнято рішення 07.09.2021 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Грузії ОСОБА_1 .

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відповідно до статті 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова