Рішення № 101917801, 14.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року справа №320/2736/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ічіро" до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ічіро" з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2020 №0000593201, податкової вимоги від 24.11.2020 №50566-13 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26.11.2020 №2948/10/10-36-13-04-20.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням ТОВ "Ічіро" нарахований штраф у сумі 17000,00 грн. на підставі висновків про зберігання пляшки шотландського віскі "Глен Грант", виробник "Давіде Кампарі-Мілано С.п.а.", країна Італія, яка маркована маркою акцизного податку з пошкодженнями, які унеможливлюють встановлення її реквізитів.

Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки виявлена під час перевірки пляшка алкогольного напою перебуває в обігу на розливі у кафе.

Позивач зауважив, що марка акцизного податку, наявна на пляшці, та яка була пошкоджена внаслідок відкупорювання пляшки, має всі необхідні реквізити.

Крім того, позивач зауважив, що контролюючим органом було порушено порядок проведення фактичної перевірки.

Так, позивач зазначив, що фактична перевірка була проведена у присутності адміністратора бару ОСОБА_1 , яку не було належним чином ознайомлено з наказом.

Позивач зауважив, що ОСОБА_1 зробила на свій мобільний телефон фотографію наказу, проте посадова особа контролюючого органу вихопила у неї з рук мобільний телефон та самовільно видалила фото з відповідним зображенням.

Також позивач зауважив, що посадовими особами ГУ ДПС у Київській області були складені акт відмови від підписання акта перевірки та акт відмови від отримання акта перевірки ОСОБА_1 . Проте, вказані акти були складені безпідставно, оскільки представники контролюючого органу не надавали ОСОБА_1 для ознайомлення та підпису акт фактичної перевірки.

Крім того, позивач зауважив, що контролюючий орган не надав йому інформації щодо підстав проведення фактичної перевірки відповідно до пп.80.2.5 пункту 80.2 статті 8 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання по справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є встановлення посадовими особами ГУ ДПС у Київській області під час проведення фактичної перевірки факту зберігання ТОВ "Ічіро" алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка.

Так, на алкогольному напої, виявленому під час проведення фактичної перевірки, марка акцизного податку має пошкодження, які унеможливлюють встановлення вищезазначених реквізитів.

Відповідач зазначив, що фактична перевірка була проведена у присутності адміністратора закладу ОСОБА_1 , яка відмовилась від отримання примірника акта фактичної перевірки та від його підписання, про що було складено відповідні акти.

За таких обставин, відповідач вважає, що ним було дотримано порядок проведення перевірки.

09.04.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: податкову вимогу від 16.03.2021 №16472-13 про сплату боргу у розмірі 17000,00 грн.; рішення про опис майна у податкову заставу від 18.03.2021 №680/10/10-36-13-04-20.

19.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 15.10.2020 №0000593201;

- не розглядати позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 24.11.2020 №50566-13, рішення про опис майна у податкову заставу від 26.11.2020 №2948/10/10-36-13-04-20, податкової вимоги від 16.03.2021 №16472-13 та рішення про опис майна у податкову заставу від 18.03.2021 №680/10/10-36-13-04-20.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ічіро" про зменшення позовних вимог, повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ічіро" судовий збір у розмірі 2270,00 грн., сплачений згідно квитанції від 24.03.2021 №12.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 18.06.2021, з`явились представники сторін.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2021 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2021 представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2021 представник відповідача проти вказаного клопотання не заперечував.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання представника позивача, усною ухвалою суду від 18.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ічіро" (ідентифікаційний код 41634236, місцезнаходження: 08400, Київська обл., м.Переяслав-Хмельницький, вул.Набережна, буд.6, кв.16) 04.10.2017 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 31.08.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято наказ №1085 "Про проведення фактичних перевірок", в якому вказано про необхідність організації у вересні 2020 року фактичних перевірок суб`єктів господарювання на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України згідно з додатком №1 (а.с.81).

Так, згідно з витягом з додатку №1 до вказаного наказу визначено провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ічіро" (а.с.18).

30.09.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі вказаного наказу було проведено фактичну перевірку бару, що розташований за адресою: Київська обл., м.Переяслав-Хмельницький, вул.Богдана Хмельницького, 40А, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ічіро", за результатами якої було складено акт від 10.09.2020 №346/10-36-32-00-10/41634236 (а.с.20-22).

У вказаному акті зазначено, що перевірка була проведена у присутності адміністратора ОСОБА_1 .

Посадові особи контролюючого органу зазначили, що в ході перевірки встановлено факт зберігання з метою реалізації пляшки шотландського віскі "Глен Грант", виробник "Давіде Кампарі-Мілано С.п.а.", країна Італія по ціні 1120,00 грн. за пляшку маркована маркою акцизного податку з пошкодженнями, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Відповідно до пункту 20 Положення дана пляшка алкогольного напою вважається немаркованою, чим порушено ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

В акті перевірки вказано, що під час перевірки проводилась фотофіксація. Алкогольний напій залишився на місці торгівлі.

До акта додані наступні документи: акт відмови від підписання акта перевірки; акт відмови від отримання акта перевірки.

Так, у вказаних актах зазначено, що адміністратор ОСОБА_1 відмовилась від підписання та отримання акта перевірки (а.с.161-162).

Копія вказаного акта перевірки супровідним листом від 11.09.2020 №27303/10/10-36-32-00-10 була направлена ГУ ДПС у Київській області позивачу (а.с.19).

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач направив на адресу контролюючого органу заперечення на акт перевірки (а.с.24-26) та заяву від 01.10.2020, у якій просив повідомити конкретні підстави для призначення фактичної перевірки (а.с.23).

13.10.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення №29713/10/10-36-09-00-10, яким висновки акта фактичної перевірки від 10.09.2020 №46/10-36-32-00-10/ НОМЕР_1 залишено без змін (а.с.27-29).

Головне управління ДПС у Київській області листом від 05.11.2020 №31366/10/10-36-09-01-07 повідомила, що за результатами доперевірочного аналізу інформації, наявної в контролюючих органах, управлінням контролю за підакцизними товарами оформлено доповідну записку, згідно з якою ТОВ "Ічіро" включено до переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевірками у вересні 2020 року (а.с.36-37).

На підставі вказаного акта фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті наступні документи:

- податкове повідомлення-рішення від 15.10.2020 №0000593201, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн. (а.с.30);

- рішення про опис майна у податкову заставу від 26.10.2020 №2948/10/10-36-13-04-20 (а.с.38);

- податкова вимога від 24.11.2020 №50566-13, якою позивачу визначено до сплати штрафні (фінансові) санкції на суму 17229,58 грн. (а.с.38).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом вказаних документів, позивач подав до Державної податкової служби України скарги про їх скасування (а.с.31-35, 39-40).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкового повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправним та скасування.

В ході розгляду даної справи Державна податкова служба України рішенням від 13.04.2021 №8235/6/99-00-13-05-06 визнала податкову вимогу ГУ ДПС у Київській області від 24.11.2020 №50566-13 відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу від 26.11.2020 №2948/10/10-36-13-04-20 - таким, що втратило правові наслідки (а.с.131-133).

На підставі вказаного рішення Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті рішення про опис майна у податкову заставу від 18.03.2021 №680/10/10-36-13-04-20 та податкову вимогу від 16.03.2021 №16472-13, яким позивачу визначено до сплати штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн. (а.с.94-95).

Державна податкова служба України рішенням від 29.04.2021 №9731/6/99-00-13-05-06 визнала податкову вимогу ГУ ДПС у Київській області від 16.03.2021 №16472-13 відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу від 18.03.2021 №680/10/10-36-13-04-20 - таким, що втратило правові наслідки (а.с.186-188).

Отже, спірні відносини у даній справі стосуються протиправності прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, з приводу чого суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно з пунктом 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пункт 226.3 статті 226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 226.5 статті 226 ПК України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 226.6-226.7 статті 226 ПК України визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

- алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;

- алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

- вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

- алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Відповідно до пункту 228.3 статті 228 ПК України у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Відповідно до пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом №481 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №481 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

- слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см 3, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю;

- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;

- місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону №481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 20 Положення №1251 маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

- пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;

- наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);

- пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;

- відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Згідно з пунктами 21-22 Положення №1251 для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження, у тому числі під час відкупорювання (розкривання) товару, і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання.

Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину.

У разі реалізації напоїв в упаковках (типу "Tetra Pak") марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.

Пунктом 5 Положення №1251 визначено, що марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій, для тютюнових виробів вітчизняного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - зеленій, для інших тютюнових виробів вітчизняного виробництва - помаранчевій, для тютюнових виробів імпортного виробництва з фільтром та без фільтра (сигарети, цигарки) - синій, для інших тютюнових виробів імпортного виробництва - бордовій кольоровій гамі.

Марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі - QR-код) та лінійний штрих-код (далі - штрих-код).

На кожну марку наносяться такі реквізити: слова "УКРАЇНА", "МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ", "ТЮТЮНОВІ ВИРОБИ" (для тютюнових виробів); позначення виду марки, що складається із слів та літер "алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)" - "АВ ЛГП", "алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)" - "АВ ВП", "алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)" - "АІ ЛГП", "алкоголь імпортний (виноробна продукція)" - "АІ ВП", "тютюн вітчизняний (сигарети з фільтром)" - "ТВ ЗФ", "тютюн вітчизняний (сигарети без фільтра, цигарки)" - "ТВ БФ", "тютюн імпортний (сигарети з фільтром)" - "ТІ ЗФ", "тютюн імпортний (сигарети без фільтра, цигарки)" - "ТІ БФ", "тютюн вітчизняний (інші вироби)" - "ТВ ІНШІ", "тютюн імпортний (інші вироби)" - "ТІ ІНШІ"; індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв; реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).

Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки.

QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки.

QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.

Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.

Відповідно до абзацу 15 частини другої статті 17 Закону №481 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Як зазначено вище, спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за здійснення зберігання пляшки шотландського віскі "Глен Грант", виробник "Давіде Кампарі-Мілано С.п.а.", країна Італія по ціні 1120,00 грн. без марки акцизного податку.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, зазначив про проведення ГУ ДПС у Київській області фактичної перевірки з порушенням вимог чинного законодавства, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 80.10 статті 80 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, у судовому засіданні 08.06.2021 в якості свідка була допитана ОСОБА_1 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Свідок зазначила, що вона виконує обов`язки адміністратора бару та була присутня у день проведення контролюючим органом фактичної перевірки.

На запитання суду про те, чи пред`явили посадові особи ГУ ДПС у Київській області перед проведенням перевірки наказ, направлення та посвідчення, ОСОБА_1 повідомила, що вказані документи пред`явлені не були.

Так, свідок зазначила, що вона почала сфотографувала наказ на свій мобільний телефон, проте на вимогу ревізора відповідне фото було видалено.

ОСОБА_1 повідомила, що пляшка алкогольного напою, щодо якої посадовими особами контролюючого органу виявлено порушення, на момент проведення перевірки була відкрита та призначена для реалізації напою на розлив.

Також у судовому засіданні 18.06.2021 в якості свідка був допитаний ОСОБА_2 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Свідок повідомив, він займає посаду завідуючого сектору контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Київській області.

ОСОБА_2 повідомив, що перед проведенням перевірки представнику позивача було вручено направлення та наказ на проведення перевірки. Проте, свідок не пам`ятає, чи залишав копію направлення.

Крім того, свідок зазначив, що він не пам`ятає, чи просив ОСОБА_1 видалити зі свого мобільного телефону фото із зображенням наказу на направлення на перевірку.

Отже, з показань свідків вбачається, що посадові особи контролюючого перед проведенням перевірки пред`явили представнику ТОВ "Ічіро" наказ, направлення та посвідчення, проте копії цих документів надані не були.

Щодо посилань позивача на безпідставність складання посадовими особами контролюючого органу акта відмови від підписання акта перевірки та акта відмови від отримання ОСОБА_1 акта перевірки, з огляду на ненадання представнику позивача можливості ознайомитись з вказаним документом, то суд не приймає їх до уваги, оскільки такі пояснення не підтвердженні матеріалами справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що Головне управління ДПС у Київській області не повідомило йому конкретні підстави для проведення фактичної перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

У наказі від 31.08.2020 №1085 та додатку №1 до нього в якості підстави для проведення фактичної перевірки ТОВ "Ічіро" вказано на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 у справі №803/1171/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95364187) зазначив, що обов`язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України є отримання в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

При цьому, повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши зміст наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.08.2020 №1085, суд дійшов висновку що у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки, - підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України; у наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства.

Відповідачем на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача додано до матеріалів справи доповідну записку начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Чепілко Р. від 31.08.2020 №827/10-36-32-00-10, адресовану в.о. начальника ГУ ДПС у Київській області Загорському О.

У вказаній доповідній записці начальник управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_3 просив розглянути питання щодо організації проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання у вересні 2020 року з метою здійснення функцій, закріплених за управлінням в частині контролю за дотриманням норм законодавства суб`єктами господарювання, які здійснюють торгівлю підакцизними товарами, проведено доперевірочний аналіз інформації щодо платників податків, які мають діючі ліцензії або які здійснюють придбання/продаж підакцизної продукції без наявності відповідних ліцензій, не подали в установлений законом строк обов`язкову звітність або подали їх із нульовими показниками тощо та визначено перелік суб`єктів господарювання, по яких необхідно провести фактичні перевірки (а.с.151).

Дослідивши вказану доповідну записку, суд дійшов висновку про те, що вказаний документ не містить конкретну інформацію про порушення ТОВ "Ічіро" вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, наявність якої є необхідною для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інформації про порушення ТОВ "Ічіро" вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що в свою чергу, свідчить про безпідставність призначення фактичної перевірки позивача на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 02.09.2020 у справі № 821/1828/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91303496) та від 15.05.2020 у справі №816/3238/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89251215).

У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87929522) судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

При цьому, щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, яка заявлена як самостійний предмет позову, судова палата Верховного Суду у вищевказаній справі зазначила таке:

"Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки".

За таких обставин, згідно з правовим висновком Верховного Суду, процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час призначення перевірки (зокрема, щодо неправомірного прийняття наказу про призначення перевірки), можуть бути підставою для скасування у судовому порядку рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, у постанові від 29.07.2021 у справі №320/7159/19 Верховний Суд зауважив, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду.

Верховний Суд повідомив, що незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправними та скасування прийнятих за результатом такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судами протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Під час розгляду цієї справи судом будо встановлено недотримання відповідачем процедури призначення фактичної перевірки позивача, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування спірного розпорядження.

Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом на підставі висновків щодо здійснення зберігання пляшки шотландського віскі "Глен Грант", виробник "Давіде Кампарі-Мілано С.п.а.", країна Італія по ціні 1120,00 грн. без марки акцизного податку.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що на марка акцизного податку на пляшці відповідного алкогольного напою дійсно була пошкоджена, оскільки пляшка вже була відкрита та використовувалась для продажу відповідного алкогольного напою на розлив.

Крім того, позивач зауважив, що реквізити пошкодженої марки акцизного податку на відповідній пляшці є чіткими та зрозумілими.

Допитаний у судовому засіданні 18.06.2021 в якості свідка ОСОБА_2 повідомив, що в ході проведення фактичної перевірки бару позивача було виявлено на барній стійці пляшку з пошкодженою маркою акцизного податку.

Свідок вказав на неможливість встановлення реквізитів марки акцизного податку, зокрема, номеру марки.

ОСОБА_2 зазначив, що пляшка була відкоркована, напевно частково вже була реалізована, проте питання про реалізацію алкогольного напою на розлив під час перевірки не ставилось.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Суд наголошує, що складання ревізорами-інспекторами акта перевірки з відображенням у ньому лише твердження про відсутність марки акцизного податку на пляшці є недостатнім, і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, відібрання та опечатування зразків продукції, вилучення пляшки алкогольного напою на вимогу пункту 228.3 статті 228 ПК України, детального опису осіб, у присутності яких встановлено порушення, та опису усіх дій, запитань і пропозицій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин, що їм перешкоджали.

Відповідно, зібрані по справі докази у своїй сукупності свідчать про те, що перевірка проведена неповно, порушення не містить детального опису, зокрема, чи була пляшка шотландського віскі "Глен Грант", акт перевірки не містить посилання на місце зберігання зазначеної пляшки.

За таких обставин, проаналізувавши у сукупності докази по справі, суд приходить до висновку, що працівниками контролюючого органу під час проведення перевірки було досліджено відкорковану пляшку шотландського віскі "Глен Грант", яка знаходилась у реалізації на розлив.

Суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 226.1. статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що технологія маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку має передбачати розривання марки під час відкупорювання (розкривання) товару. Це означає, що під час відкупорювання (розкривання) товару марка акцизного податку автоматично псується.

Зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується не на відкорковані напої, а на продаж повної (всієї) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається наявності цілої (непошкодженої) марки акцизного податку на такій пляшці, оскільки у такому випадку реалізація алкогольного напою на розлив буде неможливою.

Законодавством не покладено на платників податку обов`язок зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже в силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.02.2018 у справі 814/3690/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72505981) та від 18.05.2018 у справі №804/4921/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР-74135634).

Крім того, як вбачається з матеріалів фотофіксації, які були додано до акта фактичної перевірки, та фото, долучених позивачем до матеріалів справи, наявна на пляшці шотландського віскі "Глен Грант", виробник "Давіде Кампарі-Мілано С.п.а.", марка акцизного податку є пошкодженою (розірваною) (а.с.163, 177-178)

Разом з тим, суд наголошує на тому, що вказана марка акцизного податку містить чітку інформацію про серію (АААК), номер (0408), місяць і рік, в якому було вироблено марку (08/17) та суму акцизного податку (35,54 грн.).

Таким чином, матеріали справи спростовують висновки контролюючого органу щодо нечіткості реквізитів марки акцизного податку.

Отже, враховуючи вищевстановлене, суд дійшов висновку, що виявлене перевіркою порушення у вигляді відсутності марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою матеріалами справи не підтверджується, а факт зберігання алкогольного напою з пошкодженою маркою акцизного податку в результаті відкриття пляшки та реалізації алкогольного напою на розлив не є податковим правопорушенням в розумінні Податкового кодексу України, Закону №481 та Положення №1251.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно застосував до позивача на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штраф у сумі 17000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність висновків про порушення позивачем вимог Закону №481 не надав, а тому суд вважає, що спірне рішення прийнято протиправно та необґрунтовано.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 15.10.2020 №0000593201.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Згідно з частинам першою-третьою статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з Граничним розміром компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №590, витрати,пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються: 1) витрати:на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, видатки на переїзд відносяться до складу судових витрат лише у разі переїзду до іншого населеного пункту. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтверджено вартістю пального, необхідного для переїзду власним транспортом. До цих витрат не відносять витрати, пов`язані з прибуттям до суду з власної ініціативи сторони чи представника без виклику чи повідомлення суду (наприклад для ознайомлення з матеріалами справи).

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 01.08.2018 у справі №524/6442/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75631758).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача у даній справі було здійснено ОСОБА_4 на підставі довіреностей від 22.09.2020 б/н та від 20.05.2021 №2 (а.с.53,196).

Так, ОСОБА_4 був присутній у судових засіданнях, призначених на 20.05.2021, 08.06.2021 та 18.06.2021.

У поясненнях по справі позивач повідомив, що ОСОБА_4 проживає в м.Дніпрі, а тому для участі у судових засіданнях по справі вказаний представник приїздив до м.Київ поїздом АТ "Укрзалізниця".

На підтвердження наданих пояснень позивачем додано до матеріалів справи наступні посадочні документи АТ "Укразалізниця", оформлені на ОСОБА_4

- №000В4283-ОFE6-652С-0001: відправлення 15.05.2021 о 22:33 год. з м.Дніпро-Головний, прибуття 19.05.2021 о 05:52 год. Київ-Пасажирський; вартість проїзду - 285,94 грн.;

- №62У-Н1-4418391-2005: відправлення 20.05.2021 о 21:07 год. з Київ-Пасажирський, прибуття 21.05.2021 о 04:49 год. м.Дніпро-Головний,; вартість проїзду - 563,87 грн.;

- №000В428F-7DF5-6DF8-0001: відправлення 07.06.2021 о 20:24 год. з м.Дніпро-Головний, прибуття 08.06.2021 о 04:45 год. Київ-Пасажирський; вартість проїзду - 187,54 грн.;

- №000В428F-8DВ5-7173-0001: відправлення 09.06.2021 о 23:05 год. з Київ-Пасажирський, прибуття 10.06.2021 о 06:49 год. м.Дніпро-Головний,; вартість проїзду - 298,46 грн.;

- №000В42А1-2DF0-77А2-0001: відправлення 17.06.2021 о 20:24 год. з м.Дніпро-Головний, прибуття 18.06.2021 о 04:45 год. Київ-Пасажирський; вартість проїзду - 189,79 грн.;

- №000В42А1-5DF0-Е056-0001: відправлення 19.06.2021 о 11:05 год. з Київ-Пасажирський, прибуття 19.06.2021 о 19:15 год. м.Дніпро-Головний,; вартість проїзду - 372,69 грн.

Отже, загальна вартість проїзду представника позивача становить 1898,29 грн.

Відповідно до пункту 2.25 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року № 1196 перевезення пасажирів здійснюється між усіма залізничними станціями, відкритими для посадки, висадки пасажирів, за розкладом руху пасажирських поїздів, у категоріях вагонів:

а) 1, 2, 3 класів - з відкритими та закритими купе з місцями для сидіння;

б) загальні сидячі - з відкритими купе з місцями для сидіння;

в) плацкартні - з відкритими купе з місцями для лежання;

г) купейні - з окремими чотиримісними купе з місцями для лежання;

ґ) м`які - з окремими двомісними "СВ" та тримісними купе з місцями для лежання.

Залежно від внутрішнього облаштування та конструкції зазначені вагони можуть визначатись як вагони підвищеного комфорту, економ-класу або фірмові з рівнем сервісного обслуговування класу «комфорт», «стандарт» та «економ» тощо.

Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 у справі №524/6442/16-а зазначив, що вартість проїзду залізничним транспортом на загальних підставах відшкодовується у разі проїзду у вагонах поїздів віднесених до 2, 3 класів, загальних, сидячих, плацкартних та купейних вагонах.

Враховуючи те, що наданими проїзними документами підтверджується вартість понесених позивачем витрат на прибуття представника позивача до суду у розмірі 1898,29 грн., суд вважає за необхідне стягнути вказані витрати на його користь з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується квитанцією від 10.03.2021 №22 (а.с.13).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 2270,00 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, становить 4168,29 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 15.10.2020 №0000593201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ічіро" (ідентифікаційний код 41634236, місцезнаходження: 08400, Київська обл., м.Переяслав-Хмельницький, вул.Набережна, буд.6, кв.16) судові витрати на суму 4168,29 грн. (чотири тисячі сто шістдесят вісім грн. 29 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код:43141377 , місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.