Рішення № 101916838, 15.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 р. Справа№200/13296/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 )

Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: пр.-т. Перемоги, буд. 14, м. Київ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 39816845)

про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

У С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно господарського штрафу від 20.07.2021 року № 283601.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що управлінням відповідача в особі його підрозділу було проведено рейдову перевірку додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої зупинено та направлено на проходження габаритно-вагового контролю транспортний засіб позивача.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена без наявності в діях позивача фактів правопорушення та з порушенням передбаченої процедури габаритно-вагового контролю, зокрема працівника Укртрансбезпеки не мали права вимагати проходження габаритно-вагового контролю у водія, автомобіль якого перебував більш як 3 години у стані стоянки на узбіччі дороги, фактично зважування на пересувному пункті відбувалось 08.06.2021 року о 23:45, тобто в темну пору доби на неосвітленій ділянці дороги, що фактично заборонено Законом, на місці ГВК були відсутні та на прохання водія не пред`явлені документи на законність використання зважувального обладнання, постанова винесена без складення та без вручення на місці зупинки акту перевірки за формою згідно з додатком № 3 до Порядку № 1567, який є обов`язковим і основним документом. Штраф застосовано за перевищення вагових норм без відповідного дозволу при перевезенні сипучого подільного вантажу, по якому законом не передбачено видання дозволу на проїзд, у оскаржуваній постанові не зазначено чіткої суті порушення та конкретної норми закону, яка порушена. Постанову прийнято відносно власника транспортних засобів, а не відносно автомобільного перевізника, вказаного в товарно-транспортній накладній, яка є основним і єдиним документом про учасників перевезення, а також із позбавленням позивача можливості брати участь у розгляді справи, оскільки запрошення на розгляд справи йому не надходило та жодним іншим способом про дату засідання не повідомлялось.

Вказане позивач вважає протиправним і тому вимушен звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що при проведенні перевірки відповідач керувався порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року. Згідно вказаного порядку, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 33.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодром і Національною поліцією маршрутах – 4, 35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозі – понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричепом та вантажем становила 57 т при нормі 40 т, вказує, що дана обставина була відома позивачу, адже в документі на переміщення вантажу загальна вага транспортного засобу була вказана – 57,9 т., а навантаження на одиночну вісь – 21,1 т при нормі 16 т.

Також відповідач звертає увагу суду, що суму розрахунку плати за проїзд позивач сплатив згідно платіжного доручення № 3515 від 10.06.2021 року, що вказує, що перевізником є позивач.

У зв`язку з виявленим правопорушенням було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд.

Відповідно до ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. У водія позивача такий дозвіл при проведенні перевірки був відсутній, окрім того водієм при перевірці власноруч у відповідній графі зазначив, що він везе перегруз та скріпив це своїм підписом.

Щодо неповідомлення позивача про розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, повідомляє, що відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного повідомлення про розгляд справи, проте позивачу повідомлення не вручене під час доставки з невідомих причин, що відповідно до сталої судової практики, є належним повідомленням позивача.

Щодо посилання позивача про обладнання габаритно-вагового комплексу зазначає, що внесення даних про вагове обладнання, яким проводиться зважування та режим його роботи не передбачено чинним законодавством.

Зазначає, що управління діяло виключно в межах власних повноважень та на виконання діючого законодавства України, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач надав суду відповідь на відзив, яким зазначив, що транспортний засіб не здійснював руху, а закон передбачає заборону руху транспортного засобу та зупинку його у місці габаритно-вагового контролю для проведення зважування, а не стоянку на узбіччі дороги в несправному стані. Зазначає, що законом заборонено зважування в темну пору доби. Акт перевірки законодавства про автомобільний транспорт не може бути доказом по суті справи, оскільки він не був вручен водієві на місці зупинки та за адресою місце проживання позивача не було надіслано.

Окрім того, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу, тому на особу, що здійснює перевозку подільного вантажу без відповідного дозволу не може бути накладений штраф.

Також вказує, що в оскаржуваній постанові не зазначено, яку саме норму закону позивачем порушено. Автомобільним перевізником вантажу є ТОВ «Транс Авто Лідер» відповідно до ТТН. ФОП ОСОБА_1 не є ні автомобільним перевізником, ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем, тобто позивач не може бути суб`єктом відповідальності.

Щодо належного повідомлення позивача зазначає, що за вказаним відповідачем штрих-кодом повідомлення взагалі не було відправлено.

Також зазначає, що сплата позивачем штрафу не означає його згоду з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення.

З урахуванням наведеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувані додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Товарно-транспортної накладної № 3644932 від 08 червня 2021 року автомобіль КАМАЗ НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , вид перевезень – авто, автомобільний перевізник ТОВ Транс Авто Лідер», замовник – ТОВ «Профіт-Поінт», вантажовідправник – ТОВ «Експрес – 8», вантажоодержувач – ТОВ «Профіт-Понт», відомості про вантаж – пшениця продовольча, водій – ОСОБА_2 , маса брутто- 57 900 т.

07 червня 2021 року Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки видало направлення на рейдову перевірку № 011782 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок з 07 червня 2021 року до 13 червня 2021 року.

Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 09 червня 2021 року № 046298, найменування, місце розташування пункту габаритно-вагового контролю – 54 км, а/о Слов`янськ – Донецьк – Маріуполь, водій транспортного засобу – ОСОБА_2 , автомобіль – марка КАМАЗ, модель 53212, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп SCHWARZMULLER, модель РA-3Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 . Результати вагового контролю, навантаження на осі, тонн 1) 5,150; 2) 10,550; 3) 10,550; 4) 9,200; 5) 11,250, 6) 11,150 повна маса транспортного засобу 57,850 тонн.

Актом № 0059242 від 09 червня 2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів габаритно-вагового контролю вказано, що габаритно-ваговий контроль проводиться Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки автомобіля марка КАМАЗ, модель 53212, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп SCHWARZMULLER, модель РA-3Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; суб`єкт, що перевіряється – ОСОБА_1 ; рнокпп - НОМЕР_1 ; водій ОСОБА_2 ; найменування та вид вантажу – пшениця; маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, кілометрів – с. Троїцьке (Луганська область) – Запорізька область м. Беропськ; масса, тонн – нормативно допустима – 40,000, фактична – 57,850; осьове навантаження, тонн – нормативно допустимо 11; 16; 11,16 – фактичне – 5,150; 10,550; 10,550; 9,200; 11,250; 11,250).

Відповідно до Акту Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 09 червня 2021 року № 2681164 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, 09 червня 2021 року о 0 год. 30 хв. уповноваженими особами відповідача проведено перевірку транспортного засобу марка КАМАЗ, модель 53212, реєстраційний номер НОМЕР_2 , причіп SCHWARZMULLER, модель РA-3Е, реєстраційний номер НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , що належить згідно договору оренди № 31/08 від 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 . Місце перевірки – 54 км а/о Слов`янськ – Донецьк – Маріуполь. Водій – ОСОБА_2 . У графі -під час перевірки виявлено правопорушення – перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм без відповідного дозволу ТТН№ 364493 від 08 червня 2021 року (вантаж пшениця) понад 20%. Загальна маса ТЗ – 57,850 т, у графі -у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена абз. 16 частини 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

В графі пояснення водія про причини порушень наявний підпис та позначка “везу перегруз”. Під актом наявні підписи водія ОСОБА_3 та посадових осіб, які провели перевірку.

Додатком до акту № 0059242 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.06.2021 року відповідачем зроблено розрахунок плати за проїзд великовагового транспортного засобу виконано згідно постанови КМУ від 27.06.2007 № 879, яким платнику ОСОБА_1 висунуто розрахунок відповідно до затвердженої формули – 230*2,01*5=2 311,5 евро.

Вказаний розрахунок було сплачено, як вбачається з платіжного доручення № 3515 від 10 червня 2021 року ФОП ОСОБА_1 в розмірі 76 336,83 грн.

Надалі, Державною службою України з безпеки на транспорті видано ФОП ОСОБА_4 запрошення на комісію, у якому зазначено, що при здійсненні державного контролю 09.06.2021 року, у належному Вам транспортному засобі НОМЕР_2 були виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт та що він запрошується на розгляд справи до Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на 20.07.2021 року з 09:30 до 13:00.

Відповідачем надано до суду свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 40 м 328049/20 від 07 червня 2019 року, чинне до 21 грудня 2021 року. Назва та умовне позначення – прилад автоматичний для зважування порохних транспортних засобів у русі та вимірування навантаження на вісь. 030Т-АS2-PWIA № приладу 435, за результатами перевірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010.

За результатом розгляду справи, Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 283601 від 20 липня 2021 року, у якої зазначено, що враховуючи те, що ОСОБА_1 а/д Н-20, 09.06.2021 року о 00:30, акт № 268164, допущено порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 гривень. Строк пред`явлення документа до виконання 20 жовтня 2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. (п. 15 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (п. 16 Порядку № 1567).

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (п. 19 Порядку № 1567).

Отже, на виконання вказаних повноважень посадовими особами управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу НОМЕР_2 (напівпричіп НОМЕР_4 ).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 364493 від 08 червня 2021 року, автомобіль КАМАЗ НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , вид перевезень – авто, автомобільний перевізник ТОВ Транс Авто Лідер», замовник – ТОВ «Профіт-Поінт», вантажовідправник – ТОВ «Експрес – 8», вантажоодержувач – ТОВ «Профіт-Понт», відомості про вантаж – пшениця продовольча, водій – ОСОБА_2 , масса брутто- 57 900 т.

Таким чином позивач не є стороною перевезення, проте в акті проведення перевірки № 268164 від 09 червня 2021 року, вбачається, що автомобіль належить ОСОБА_1 та він здійснює перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один - з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Пунктом 4 постанови №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. (далі - Порядок №879).

Відповідно до пп. 4 п. 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абз. 1 п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Згідно зі ст. 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (ст. 33 Закону №2344-III).

Відповідно до абзаців 14, 15, 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм без відповідного дозволу.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Відповідно до наданої товарно-транспортної накладної, позивач – ОСОБА_1 не здійснював перевезення вантажу 08.06.2021 року автомобільним транспортом НОМЕР_2 . Автомобільним перевізником згідно із ТТН є ТОВ «Транс Авто Лідер».

Пунктом 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В розумінні даної норми оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії і безумовно створює для позивача певні юридичні наслідки.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює принципи, на відповідність яким адміністративні суди перевіряють рішення, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Одним з таких принципів – критеріїв є прийняття рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення … конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Разом з цим, оскаржувана постанова взагалі не містить не тільки обґрунтування її прийняття, але й обставин вчиненого позивачем правопорушення.

Так, в постанові № 283601 від 20 липня 2021 року зазначено: враховуючи те, що ОСОБА_1 09.06.2021 р. 00:30 допущено порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону постановляю стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000 грн.”.

Відповідачем не було взято до уваги інформація ТТН, де автомобільним перевізником зазначено ТОВ “Транс Авто Лідер”, замовником – ТОВ «Профіт-Поінт», вантажовідправник – ТОВ «Експрес – 8», вантажоодержувач – ТОВ «Профіт-Понт», відомості про вантаж – пшениця продовольча, водій – ОСОБА_2 , масса брутто- 57 900 т.

При цьому, під час зупинки 08.06.2021 року – 09.06.2021 року транспортного засобу НОМЕР_2 і отримання від водія документів, про які сам відповідач і зазначає, він мав можливість встановити належність транспортного засобу позивачу та здійснення перевезення ТОВ “Транс Авто Лідер”. Отже відповідач мав всі необхідні дані для складення актів, які висвітлюють фактичні обставини справи, відносно перевізника. Проте з невідомих причин ним це зроблено не було.

Таким чином в даній справі відсутній акт перевірки відносно позивача з викладеними у ньому фактами та висновками, який є носієм доказової інформації про виявлене порушення і обов`язковим документом, на підставі якого може прийматися постанова про застосування штрафу.

Так, відповідно до частини 1 статті 77, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини, згідно з якою, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на це, суд не вважає доцільним в межах даної справи давати оцінку самому порушенню, визначеному в акті перевірки № 268164, оскільки він складений відносно позивача, який не є перевізником, що є порушенням діючого законодавства.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідачем протиправно не зараховані періоди роботи, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з управління відповідача судового збору у розмірі 908,00 грн. на користь позивача, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230,241,0245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: пр.-т. Перемоги, буд. 14, м. Київ, Донецька область; код ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно господарського штрафу від 20.07.2021 року № 283601.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова