Рішення № 101916818, 15.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 р. Справа№200/15018/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, Усенка Віталія Жоржевича, який діє на підставі довіреності виданої приватним нотаріусом 18.06.2021 р. зареєстрованої в реєстрі за № 543, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати нарахованої пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити позивачу заборгованість по пенсійним виплат за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року в сумі 93 417,54 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області. Пенсія призначена за втратою годувальника. З жовтня 2018 року позивач поновив пенсійні виплати, проте заборгованість, яка складає за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року в сумі 93 417,54 грн. не виплатив, посилаючись на окремий порядок, який не визначений Кабінетом Міністрів України. Вважає, такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим, звернувся до суду із даним позовом (а. с. 1-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). (а. с. 25-26 ).

06 грудня 2021 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

У відзиві відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Вважає, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом. Також зазначає, що невиплачені суми пенсії за період з 01.04.2017 р. по 30.09.2018 р. в розмірі 93 417,54 грн. обліковуються в управлінні та виплачуються на умовах окремого порядку, який визначено Кабінетом Міністрів Країни (пункт 1 Постанови КМУ від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». У зв`язку з чим, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а. с. 71-74 ).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про перехід у загальне позовне провадження, - відмовлено (а. с. 89).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 20 лютого 2001 року, РНОКПП НОМЕР_1 (а. с. 8-10).

Відповідно до довідки від 28 листопада 2017 року № 1442-29247 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 (а. с. 11).

З копії пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_3 , позивач є отримувачем пенсії за втратою годувальника (а. с. 12).

Листом відповідача від 07.10.2021 р. № 0500-1502-8/82119 повідомлено позивача про те, що виплата пенсії за період з 01.04.2017 р. по 30.09.2018 р., яка складає у загальному розмірі 93 417,54 грн., буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», після затвердження окремого порядку фінансування визначного Кабінетом Міністрів України (а. с. 13-14).

Згідно Довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

від 07 жовтня 2021 року № 0500-1502-8/82119 вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року до виплати нарахована пенсія у загальному розмірі 93 417,54 грн., проте фактично не виплачена (а. с. 17-18).

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є неправомірність невиплати позивачу заборгованості по пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року в сумі 93 417,54 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі – Постанова № 637) (у редакції, чинній на час припинення виплати пенсії позивачу) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р., у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що Управляння Пенсійного фонду має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Як вбачається з відзиву, жодного рішення стосовно припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.

Судом встановлено, що позивачу не виплачено пенсію за період з 01 квітня 2017 року пол. 30 вересня 2018 року у розмірі 93 417,54 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», суми пенсій, які не виплачені, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати та будуть виплачені на умовах порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, за окремим фінансуванням на означені цілі.

Водночас, статтею 49 Закону № 1058-IV такої підстави для не виплати пенсії не встановлено.

Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону № 1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Пункт 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосований, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

Більш того, згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується та оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені судом обставини суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 934,18 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи квитанцією ПриватБанку від 28 жовтня 2021 року (а. с. 7).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі у розмірі 934,18 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 78,79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 93 417,54 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість по пенсійним виплатам за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року в сумі 93 417,54 грн. (дев`яносто три тисячі чотириста сімнадцять гривень 54 коп.)

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі у розмірі 934,18 грн. (дев`ятсот тридцять чотири гривні).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 грудня 2021 року.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова