Рішення № 101916500, 15.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року Справа № 160/15872/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1302 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А1302, у якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини А1302 щодо невірного застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - грудень 2015 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язати Військову частину А1302 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину А1302 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 01.01.2014 року по день фактичної виплати заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року у справі №160/3836/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1302 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини А1302 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року та з 01.12.2018 року по 23.10.2020 року. Зобов`язано військову частину А1302 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення, та індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 23.10.2020 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На виконання вимог вказаного судового рішення, відповідач виплатив позивачу 15.07.2021 індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 38667,22 грн. Однак, позивач стверджує, що виплачена йому сума розрахована відповідачем невірно, оскільки відповідачем під час розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року враховано базовий місяць грудень 2015 року, тоді як вірним є, на думку позивача, січень 2008 року. Отже, позивач не погоджується з діями відповідача щодо неналежного розрахунку індексації грошового забезпечення період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року. На його думку, індексація доходів громадян, в тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, є складовою частиною заробітку та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/15872/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

20.10.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує, що постановою Уряду №1013 визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу повинна перевищувати суму індексації за грудень 2015 року). Також, відповідач зазначає, що відповідно до рішення Міністерства оборони України від 31.12.2015 року №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії. У подальшому до 01.03.2018 року підвищення рівня забезпечення військовослужбовців не відбувалося, лише після набрання законної сили постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року було чергове підвищення грошового забезпечення. За таких обставин, відповідач вважає, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів. Крім того, відповідач стверджує, що позовні вимоги в частині зобов`язання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів є передчасними, а отже не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Марківським РВ УМВС України в Луганській області 29.10.1999 року.

Позивач проходив військову службу у лавах Збройних сил України з 01.01.2014 року по 23.10.2020 року.

Наказом командира військової частини А1302 від 23.10.2020 року №671, позивача з 23.10.2020 року виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення з 24.10.2020 року.

При звільненні з військової служби позивачу не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 23.10.2020 року, у зв`язку з чим останній 16.03.2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А1302, в якій просив:

- визнати протиправними дії військової частини А1302 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 23.10.2020 року;

- зобов`язати військову частину А1302 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 01.03.2018 року відповідно до Порядку №1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину А1302 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 23.10.2020 року відповідно до Порядку № 1078, з урахуванням базового місяця березень 2018 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі №160/3836/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1302 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини А1302 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року та з 01.12.2018 року по 23.10.2020 року. Зобов`язано військову частину А1302 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення, та індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 23.10.2020 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 05.07.2021 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі №160/3836/21 Військовою частиною А1302 нараховано та виплачено 15.07.2021 року на користь позивача індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 38667,22 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківської випискою.

Позивач 18.07.2021 року звернувся із заявою до відповідача в якій просив надати пояснення щодо підстав виплати суми індексації грошового забезпечення у меншому розмірі та надати дані про застосування базового місяця розрахунку індексації грошового забезпечення.

Відповідач листом № 4988 від 21.08.2021 року надав позивачу відповідь, в якій зазначено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року у справі №160/3836/21 виконано відповідачем в повному обсязі. Також, відповідач вказав, що відповідно до частин 1, 4 статті 383 КАС України позивач як особа, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Позивачем вважає, що відповідачем проведено неналежний розрахунок індексації грошового забезпечення із застосуванням індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - грудень 2015 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо неналежної виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 року № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 року № 1282-XII), цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону від 03.07.1991 року № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог статей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III, індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З наданої відповідачем до відзиву довідки про нарахування індексації ОСОБА_1 судом встановлено, що останньому нараховано індексацію за період з січня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - червень 2015 року. Також, відповідно до графи "примітка" вказано: "базовий місяць червень 2015 року за рахунок збільшення посадового окладу".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі №160/3836/21, яке набрало законної сили 05.07.2021 року, встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294. Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008 року, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018 року), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося. Обставини справи дають змогу дійти висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Однак, відповідачем не враховано вказані обставини, викладені у судовому рішення у справі №160/3836/21, під час нарахування індексації ОСОБА_1 за період 01.01.2014 року по 28.02.2018 року.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008 року.

Так, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

При визначенні "базового" місяця для початку обчислення індексації за спірний період застосуванню підлягають приписи саме пункту 10-2 Порядку № 1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013.

Відповідно до вказаного пункту для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку працівник займає.

Суд звертає увагу, що застосування цього пункту до певної категорії осіб, зокрема, новоприйнятих працівників визначено самою нормою. Підставою зміни "базового" місяця є не набуття нормою чинності, а настання тих обставин, які цією нормою визначені.

Позивач набув статус новоприйнятого працівника до дати набуття чинності внесених змін до Порядку № 1078, а саме до 01.12.2015 року.

До 01.12.2015 року правила індексації оплати праці (грошового забезпечення) для новоприйнятих працівників були іншими і здійснювалися індивідуально для кожного працівника залежно від дати його прийняття на роботу, а саме до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання тарифних окладів працівника.

Враховуючи, що позивача прийнято на військову службу та зараховано до особового складу військової частини з 01.01.2014 року, то при визначенні "базового" місяця для початку обчислення індексації за спірний період застосуванню підлягає пункт 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 до 01.12.2015 року, а отже за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року застосуванню підлягає як базовий місяць - січень 2008 року.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини А1302 щодо неправильного застосування місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року підлягають задоволенню судом.

Як наслідок, позовна вимога про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум, також підлягає задоволенню судом.

Згідно з вимогами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 01.01.2014 року по день фактичної виплати заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічна правова позиція за тотожних обставин висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2021 року (справа № 120/4555/18-а), у постанові від 04.03.2021 року (справа № 520/34/17).

За таких обставин, оскільки належна сума індексації грошового забезпечення ще не виплачена позивачу, суд робить висновок, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Із заявлених позовних вимог, на підставі аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а докази понесення ним інших судових витрат у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини А1302 (смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272, код ЄДРПОУ 07946341) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А1302 щодо неправильного застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину А1302 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський