Рішення № 101916426, 14.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Справа № 160/8713/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні ді, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 05.02.2020 року, що викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4173-3416/Л-03/8-0400/20 від 27.03.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 05 лютого 2020 року, тобто, з дня звернення із заявою про призначення пенсії;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 908грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 року позовна заява була залишена без руху та позивачу запропоновано усунути недоліки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року провадження у справі було зупинене до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, а також цією ухвалою витребувано докази від відповідача.

26.11.2021 року провадження по справі було поновлено ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду та розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами з 13.12.2021 року

В обґрунтування позивач посилалася на те, що 05.02.2020 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. 18.01.2021 року позивач отримала лист відповідача, датований 27.03.2020 роком № 4173-3416/Л-03/8-0400/20 про відмову в призначенні пенсії. Підставою відмови стала відсутність необхідного віку для призначення пенсії позивачу. Крім того, в листі зазначено, що період роботи позивача з 26.04.2004 року по 02.08.2016 року не може бути врахований як пільговий, через відсутність в довідці ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» посилань на технологічний процес, картки обліку робочого часу, штатний розклад (розпис). Посилаючись на протиправність відмови, позивач звернулась до суду із позовом для захисту своїх порушених прав.

21.07.2021 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що на момент звернення позивач не досягла передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віку 49 років, к тому не набула право на пенсію на пільгових умовах за віком по Списку № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, представник відповідача посилався, що довідки від 04.02.2020 року № 74/219, видані ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в підставі видачі довідки не містять посилань на технологічний процес, не зазначені картки обліку робочого часу, а також штатний розклад (розпис), а тому неможливо підтвердити зайнятість на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах повний день. Отже, стаж роботи позивача в період з 26.04.2004 року по 02.08.2016 року не може бути зарахований до пільгового за Списком № 1. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача також заперечував, посилаючись на їх безпідставність та не підтвердженні доказами.

20.07.2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, який зазначив, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки він є більш сприятливим для позивача, яка досягнувши 45 років, та маючи необхідний пільговий стаж, набула право виходу на пенсію. Просив задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що станом на 05.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось повних 46 років.

05.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленим у вигляді листа № 4173-3416/Л-03/8-0400/20 від 27.03.2020 року позивачу було відмовлено у призначені пенсії, через недосягнення пенсійного віку на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме жінки з датою народження з 01.10.1973 року по 31.03.1974 рік мають право а пенсію по досягненню 49 років.

Крім того, у позивача відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки період роботи з 26.04.2004 року по 02.08.2016 року не може бути зарахований , оскільки в довідці № 74/219 від 04.02.2020 року не вказано у підставі видачі технологічний процес, картки обліку робочого часу, штатний розклад ( розпис)

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Дана справа є типовою справою щодо зразкової справи № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи з урахуванням зміни мотивувальної частини рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частин 2 цього закону передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 27.03.2020 року № 4173-3416/Л-03/8-0400/20, оформлене листом, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.

Щодо не зарахування до пільгового стажу, який дає право на пенсію за Списком № 1 періоду з 26.04.2004 року по 02.08.2016 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З копії трудової книжки позивача, серія НОМЕР_1 вбачається, що з 26.04.2004 року позивачка була прийнята на роботу в Східний гірничо-збагачувальний комбінат учнем лаборанта мінерального аналізу (запис № 14, наказ № 407лс від 19.04.2004р.).

В подальшому, з 01.10.2004 року позивач була переведена на інші посади в межах підприємства, що підтверджується записами в трудовій № 15-19 та по теперішній час працює (запис № 20).

Довідкою ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» № 44/221 від 14.01.2021р. підтверджено, що в період з 26.04.2004 року по 03.03.2011 року, робота позивача за професією учень лаборанта мінералогічного аналізу, учень лаборанта (фізичні та хімічні дослідження), лаборант (фізичні та хімічні дослідження), лаборант (хімічні та фізичні дослідження), лаборант технологічних досліджень Центральної науково-дослідної лабораторії була передбачена Списком № 1 розділу ХХIV підрозділу 15 Постанови КМУ від 16.01.2003 року № 36 ( загальний стаж складає 6 років 6 місяців 07 днів)

В період з 04.03.2011 року по 02.08.2016 року позивач постійно повний робочий день здійснювала роботу в умовах радіаційної шкідливості в лабораторії підприємства зі збагачення уранової руди та займані нею в цей період посади передбачені Списком № 1 розділу ХХІІ підрозділу І (загальний пільговий стаж за цей період становить 05 років 04 місяці 29 днів).

Згідно довідки атестація робочих місць була проведена на підприємстві згідно наказів від 14.03.2001 року № 72, від 06.03.2006 року № 89, від 04.03.2011 року № 87 та від 03.03.2016 року № 97)

З наданої позивачем копії трудової книжки вбачається, що позивач розпочала свою трудову діяльність 02.07.1990 року та станом на 31.12.2003 року має загальний стаж не менше 15 років.

Таким чином, відповідач безпідставно зазначив у листі від 27.03.2020 року про відсутність у позивачки необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком по Списку № 1.

Позивач станом на 05.02.2020 року досягла 45 річного віку, має страховий стаж не менше 26 років та пільговий стаж по Списку № 1 - 15 років 11 років 11 місяців 06 днів і відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України від 05.1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення» позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року, а відповідач, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.

З огляду на вищевикладене, з метою ефективного захисту порушених прав ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог та визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 05.02.2020 року, що викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4173-3416/Л-03/8-0400/20 від 27.03.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України від 05.1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року з 05 лютого 2020 року, тобто, з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1983614968.1 від 19.012021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Що стосується судових витрат на правничу допомогу, які були понесені позивачем, відповідно до положень ст. 134 КАС України, їх слід розподілити наступним чином, задовольнивши частково вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Позивачем заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу – 2000грн.

19.01.2021р. позивач та адвокат Кудлай М.О. уклали договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду дану позовну заяви.

Акт прийняття-передачі наданих послуг, з якого би вбачався обсяг виконаних представником позивача робіт, суду не наданий

Фактично, позивачем сплачено на користь адвоката 2000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 від 19.01.2021 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заяви та письмові пояснення були подані та підписані саме адвокатом позивача, що свідчить про надання ним правничої допомоги .

Разом з тим, дана справа є справою незначної складності, розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, а тому судові витрати, понесені позивачем не є співмірними із складністю справи.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок понесених витрат на правничу допомогу 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 05.02.2020 року, що викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 4173-3416/Л-03/8-0400/20 від 27.03.2020 року «Про відмову в призначенні пенсії».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України від 05.1991 року № 1788-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року з 05 лютого 2020 року, тобто, з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець