Рішення № 101916292, 30.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Справа № 160/17214/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110130/2021/000051/1 від 25.05.2021 року;

стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" всі документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» з метою митного оформлення товару, ввезеного на територію України за контрактом від 01.07.2016 року №010716 укладеним з компанією Ningbo Multi Channet Co Ltd (КНР), шляхом електронного декларуванням подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA110130/2021/014464 від 24.05.2021 року.

Поставка товару здійснюється на умовах FOB Ningbo (Китай), митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.53 Митного кодексу України.

Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000051/1 від 25.05.2021 року, яким відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

На думку позивача, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів.

З урахуванням чого позивач вважає, що надані до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в яких не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, у зв`язку із чим товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28 вересня 2021 року на адресу відповідача надіслано ухвалу про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками.

06 жовтня 2021 року Дніпровською митницею Держмитслужби отримано копію позовної заяви з додатками, що підтверджується розпискою про отримання, яка міститься в матеріалах справи.

20 жовтня 2021 року на адресу суду від представника Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву вх.№90452/21, в якому останній не погоджується з доводами позивача та просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з урахуванням наступного.

Поставка оцінюваних товарів №1-13 здійснюється на підставі контракту з виробником товару-компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) на комерційних умовах поставки FOB Ningbo (Китай).

Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FОВ «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FОВ на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.

До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, витрати на страхування, фрахт судна.

Декларантом до митного оформлення надано рахунок від 14.05.2021 №UAIM0360135, виставлений компанією «СМА СіДжи ЕМ Шиппінг Едженсіз Україна» для ТОВ «Омега».

Однак, даний документ не має посилань на договір, відповідно до якого виставлено даний рахунок.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Договірні відносини між даними підприємствами не підтверджено декларантом тим, що договір транспортування до митного оформлення не надано.

Згідно зазначеного рахунку, розрахунок транспортних витрат здійснено за курсом 1 дол. США = 27,7205 грн. Разом з тим, відповідно до курсу НБУ станом на дату видачі транспортного рахунку (14.05.2021) курс 1 дол.США = 27,6273 грн.

Таким чином, заявлений курс перерахунку валют не підтверджено документально, що впливає на числове значення транспортних витрат та витрат на страхування товару, розмір яких впливає на рівень митної вартості товару як бази оподаткування.

Відповідно до зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2016 №010716 «строки поставки і відвантаження кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікаціях або додатках до цього контракту». Проте інформація відсутня у специфікації №101 від 22.03.2021.

До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.

Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості подібних/аналогічних товарів за поставками від виробника,

Визначена митна вартість товару №1 (меблі для сидіння з металевим каркасом, необбиті) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 17.05.2021 №UA100480/2021/313110 нарівні 4,0666 дол.США/кг.

Визначена митна вартість товару №2 (взуття на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів, тапочки кімнатні) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 24.02.2021 №UA100380/2021/75599 на рівні 3,8043 дол.США/пара.

Визначена митна вартість товару №3 (взуття для дорослих, що не закриває щиколотку, на підошві та з верхом з полімерних матеріалів) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 20.02.2021 №UA205030/2021/3516 на рівні 3,1103 дол. США/пара.

Визначена митна вартість товару №10 (посуд столовий з фарфору, глазурований, чашка керамічна) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 11.05.2021 №UA100300/2021/11518 на рівні 3,1634 дол. США/кг.

За результатами розгляду електронної митної декларації товару №UA110130/014464, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2021 №UA0130/2021/000051/1.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., представник відповідача зазначив наступне.

На думку відповідача, оскільки відсутні підстави для задоволення позову, то, відповідно, відсутні підстави і для задоволення вимоги про стягнення судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок та умови визначення та розподілу витрат на професійну правничу допомогу регламентовані статтею 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання

послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу позивачем не додано з передбачених статтею 134 КАС України документів:

- детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;

- відомостей щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) тощо.

Враховуючи викладене, зазначене адвокатом сума гонорару не є співмірною зі складністю справи.

Предметом судового оскарження є одне рішення про коригування митної вартості товарів, сума гарантійних зобов`язань, сплачених позивачем за рішенням митниці про коригування митної вартості товарів складає 91433,33 грн.

Крім того, за змістом договору про надання правничої допомоги №46 (п.п.2.1.3) призначення особи, відповідальної за надання правничої допомоги клієнту відповідно до договору відбувається шляхом видачі Адвокатським об`єднанням ордеру конкретному адвокату.

Матеріали справи не містять ордеру, натомість містять довіреність, видану адвокату Васильченко Олені, генеральним директором ТОВ «Омега».

23 жовтня 2021 року представник позивача надав на адресу суду відповідь на відзив вх.№92330/21, в якій не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник позивача з урахуванням позиції викладеної у позовній заяві, додатково зазначив, що на підтвердження витрат на транспортування декларантом було надано:

- контракт від 01.07.2016 року №010716;

- специфікацію №101, №B21LE01019-9 від 30.03.2021;

- пакувальний лист;

- рахунок UAІM0360135;

- коносамент NBLG326403D4;

- ЦМР №817 від 21.06.2021 року.

У рахунку UAIM0359433 зазначена вартість доставки, вартість страхування, строк оплати за доставку та містить посилання на коносамент NBLG326403D.

Згідно даних коносаменту NBLG326403D можна ідентифікувати який товар транспортувався, номер контейнеру, з якого місця до якого здійснювалася доставка, строки доставки товару, відправник, отримувач.

Номер контейнеру зазначено у пакувальному листі, який є невід`ємною частиною інвойсу.

Отже, вище перелічені документи у повній мірі надають можливість визначити розмір вартості транспортних витрат, які заявлені при декларуванні і є складовою митної вартості.

Таким чином, відсутність у рахунку № НОМЕР_1 посилання на договір з компанією «СМА СіДжиЕМ Шиппінг Едженсіз Україна» і ненадання його до митного оформлення жодним чином не перешкоджає для числового визначення розміру митної вартості товару.

Відповідно до умов рахунку №UАІМ0360135 оплата передбачена до 28.05.2021 року, отже, на момент митного оформлення строк оплати за доставку ще не настав і відповідні документи про оплату до митного оформлення не надавалися.

Відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України ТОВ «Омега» надало до митного оформлення всі необхідні документи, які не містять розбіжностей і надають можливість у повному обсязі визначити числове значення митної вартості товарів.

Щодо витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн., представник позивача зазначив.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, в тому числі, і витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23-рп/2009 висловлена правова позиція щодо правової допомоги, згідно з якою «Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати».

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №46 від 21.09.2021 року Адвокатське об`єднання «АЛМ» прийняло на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA10130/2021/000051/1 від 25.05.2021 року.

Пунктом 3.1 Договору про надання правничої допомоги №46 від 21.09.2021 року передбачено, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості Дніпровської митниці Держмитслужби №UA10130/2021/000051/1 від 25.05.2021 року в суді першої інстанції та складає 6 000 (шість тисяч) гривень.

Відповідно до п.3.3. Договору про надання правничої допомоги №46 від 21.09.2021 року оплата вартості послуг (Гонорару) здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту завершення розгляду справи в суді першої інстанції та надання рахунку Адвокатським об`єднанням.

Отже, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу після винесення рішення Адвокатським об`єднанням «АЛМ» буде надано суду докази оплати за договором та акт приймання - передачі виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 01 липня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» та Ningbo Multi Channel Co, Ltd було укладено Контракт №010716.

Відповідно до п.1.1 Контракту продавець зобов`язується у порядку та на умовах, встановлених сторонами виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товари, які зазначені в специфікації.

Згідно до п.2.1 Контракту ціни на товар встановлюються в специфікаціях до цього Контракту в доларах США та включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, стикерування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця та видачі товаросупроводжуючих документів, вказаних у п.4.8 цього Контракту. Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця та видачі товаросупроводжуючих документів, вказаних в п.4.8 цього Контракту.

Пунктом 4.2 Контракту сторони погодили, що товар має бути поставлений на умовах FOB Ningbo, Китай, згідно з умовами Інкотермс 2010, якщо інше не погоджено в специфікації та інвойсі.

В специфікації №101 до контракту та інвойсі №B21LE01019-9 від 30.03.2021 року інші умови поставки не погоджено сторонами.

За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, фрахт судна.

Термін FOB не покладає на покупця обов`язку здійснювати обов`язкове страхування товару, це його право. Товари, які постачалися відповідно до специфікації №101, страхувалися.

Вартість страхування складає 2744,33 грн. та зазначена у рахунку UAIM0360135 від 14.05.2021 року, який надавався до митного оформлення. Страхування здійснювалося безпосередньо судноплавною лінією, яка здійснювала перевезення товару морем, що знайшло своє відображення у рахунку UAIM0360135 від 14.05.2021 року.

Отже, для визначення числового значення митної вартості товару, відповідно до умов FOB декларантом надавалися наступні документи, а саме: Контракт, специфікація №101, інвойс №B21LE01019-9 від 30.03.2021, пакувальний лист, рахунок UAIM0360135, коносамент NBLG326403D, сертифікат походження, сертифікат якості від 31.03.2021 року.

На підтвердження витрат на транспортування декларантом було надано: Контракт, специфікацію №101, №В21LE01019-9 від 30.03.2021, пакувальний лист, рахунок UAIM0360135, коносамент NBLG326403D, ЦМР №817 від 21.06.2021 року.

Відповідно до умов рахунку UAІМ0360135 оплата передбачена до 28.05.2021 року, таким чином на момент митного оформлення строк оплати за доставку не настав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» з метою митного оформлення товару, ввезеного на територію України за контрактом від 01.07.2016 року №010716 укладеним з компанією Ningbo Multi Channet Co Ltd (КНР), шляхом електронного декларуванням подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA110130/2021/014464 від 24.05.2021 року.

Поставка товару здійснюється на умовах FOB Ningbo (Китай), митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.53 Митного кодексу України.

Однак, відповідачем до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.

Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості подібних/аналогічних товарів за поставками від виробника,

Визначена митна вартість товару №1 (меблі для сидіння з металевим каркасом, необбиті) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 17.05.2021 №UA100480/2021/313110 нарівні 4,0666 дол.США/кг.

Визначена митна вартість товару №2 (взуття на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів, тапочки кімнатні) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 24.02.2021 №UA100380/2021/75599 на рівні 3,8043 дол.США/пара.

Визначена митна вартість товару №3 (взуття для дорослих, що не закриває щиколотку, на підошві та з верхом з полімерних матеріалів) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 20.02.2021 №UA205030/2021/3516 на рівні 3,1103 дол. США/пара.

Визначена митна вартість товару №10 (посуд столовий з фарфору, глазурований, чашка керамічна) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 11.05.2021 №UA100300/2021/11518 на рівні 3,1634 дол. США/кг.

За результатами розгляду електронної митної декларації товару №UA110130/014464, Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2021 №UA0130/2021/000051/1, у зв`язку із чим товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачене Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 4 статті 53 цього Кодексу у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому ч.5 ст.53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1,2,3,6 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно підрозділу цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У даному випадку, товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України, якою встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом фіскальної служби вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, і таке інше.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів, заявлену позивачем у деклараціях, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення 2-ґ резервний метод, коригування митної вартості було здійснено згідно з положеннями ст.ст.62,63 МКУ та воно ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості подібних/аналогічних товарів за поставками від виробника.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається що відповідачем до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару, а саме:

Визначена митна вартість товару №1 (меблі для сидіння з металевим каркасом, необбиті) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 17.05.2021 №UA100480/2021/313110 нарівні 4,0666 дол.США/кг.

Визначена митна вартість товару №2 (взуття на підошві з гуми, з верхом з текстильних матеріалів, тапочки кімнатні) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 24.02.2021 №UA100380/2021/75599 на рівні 3,8043 дол.США/пара.

Визначена митна вартість товару №3 (взуття для дорослих, що не закриває щиколотку, на підошві та з верхом з полімерних матеріалів) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 20.02.2021 №UA205030/2021/3516 на рівні 3,1103 дол. США/пара.

Визначена митна вартість товару №10 (посуд столовий з фарфору, глазурований, чашка керамічна) ґрунтується на митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД від 11.05.2021 №UA100300/2021/11518 на рівні 3,1634 дол.США/кг.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000051/1 від 25.05.2021 року органом доходів і зборів зазначена підстава відмови митного оформлення: «поставка оцінюваних товарів No1-13 здійснюється на підставі контракту з виробником товару-компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) на комерційних умовах поставки FOB Ningbo (Китай). Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, витрати на страхування, фрахт судна. Декларантом до митного оформлення надано рахунок від 14.05.2021 NoUAIM0360135, виставлений компанією «СМА СіДжи ЕМ Шиппінг Едженсіз Україна» для ТОВ «Омега». Однак, даний документ не має посилань на договір, відповідно до якого виставлено даний рахунок. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; б) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно деяких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Договірні відносини між даними підприємствами не підтверджено декларантом тим, що договір транспортування до митного оформлення не надано. Згідно зазначеного рахунку, розрахунок транспортних витрат здійснено за курсом 1дол.США=27.7205 грн. Разом з тим, відповідно до курсу НЕУ станом на дату видачі транспортного рахунку (14.05.2021) курс 1 дол.США = 27,6273 грн. Таким чином, заявлений курс перерахунку валют не підтверджено документально, що впливає на числове значення транспортних витрат та витрат на страхування товару, розмір яких впливає на рівень митної вартості товару як бази оподаткування. Відповідно до зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2016 No010716 «строки поставки і відвантаження кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікаціях або додатках до цього контракту». Проте, дана інформація відсутня у специфікації No101 від 22.03.2021 року».

Відповідно до п.1.1 контракту від 01 липня 2016 року укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» та Ningbo Multi Channel Co, Ltd продавець зобов`язується у порядку та на умовах, встановлених сторонами виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товари, які зазначені в специфікації.

Згідно до п.2.1 Контракту ціни на товар встановлюються в специфікаціях до цього Контракту в доларах США та включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, стикерування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця та видачі товаросупроводжуючих документів, вказаних у п.4.8 цього Контракту.

Пунктом 4.2 Контракту сторони погодили, що товар має бути поставлений на умовах FOB Ningbo, Китай, згідно з умовами Інкотермс 2010, якщо інше не погоджено в специфікації та інвойсі.

В специфікації №101 до контракту та інвойсі №B21LE01019-9 від 30.03.2021 року інші умови поставки не погоджено сторонами.

Товари які постачалися відповідно до специфікації №101, страхувалися, вартість страхування складає 2744,33 грн. та була зазначена у рахунку UAIM0360135 від 14.05.2021 року, який надавався до митного оформлення.

Отже, для визначення числового значення митної вартості товару, відповідно до умов FOB декларантом надавалися наступні документи, а саме: Контракт, специфікація №101, інвойс №B21LE01019-9 від 30.03.2021, пакувальний лист, рахунок UAIM0360135, коносамент NBLG326403D, сертифікат походження, сертифікат якості від 31.03.2021 року.

На підтвердження витрат на транспортування декларантом було надано: Контракт, специфікацію №101, №В21LE01019-9 від 30.03.2021, пакувальний лист, рахунок UAIM0360135, коносамент NBLG326403D, ЦМР №817 від 21.06.2021 року.

Відповідно до умов рахунку UAІМ0360135 оплата передбачена до 28.05.2021 року, таким чином на момент митного оформлення строк оплати за доставку не настав.

Заявлений рівень вартості обчислюється як ціна, що підлягає оплаті за товар, що не протирічить положенням «Угоди про застосування статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» та частинам 4,5 статті 58 МКУ, згідно яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відсутність документів про оплату за товар не впливає на числові значення митної вартості товарів і стосується умов оплати за товар.

Верховний Суд щодо умов оплати висловив наступну правову позицію, яка викладена у постанові від 11.04.2018 року по справі №804/4680/16, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що наведена відповідачем підстава жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року, по справі №815/4132/17, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ.

Суд вважає, що надані ТОВ «Омега» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірного рішення, є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи, натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваних рішень митниці, в них містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

В графі 33 оскаржуваних рішень зазначено лише номер митної декларації за якою раніше здійснювалось митне оформлення товарів, дата її складання, порядковий номер задекларованого товару, сума митної вартості.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 року по справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2,4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 MК України.

Суд вважає, що надані ТОВ «Омега» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, водночас, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття спірних рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110130/2021/000051/1 від 25.05.2021 року.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч.1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 2270,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням АТ "Південний" №66767157 від 15 вересня 2021 року.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (код ЄДРПОУ 30982361) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

Щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 року у справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, бере до уваги конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу, що на підтвердження наданих послуг адвокатом до суду надано:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Васильченко Олени Миколаївни серія ДП №3977 від 23 листопада 2018 року;

- довіреність генерального директора Безуглого В.А на ім`я ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року;

- договір про надання правничої допомоги №46 від 21 вересня 2021 року;

З наданих документів не вбачається, які саме дії виконував адвокат при підготовці позовної заяви та супроводження справи, крім того, відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається із наданих позивачем документів, витрати на професійну правову допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 6000,00 грн.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що відповідно до договору про надання правничої допомоги №46 від 21.09.2021 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" має сплатити на користь Адвокатського об`єднання "АМЛ" гонорар у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що окремої заяви про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката від позивача та його представника до закінчення розгляду справи (винесення рішення) не було надано, однак у відповіді на відзив, представник позивача додатково зазначив пункт 3.3 договору про надання правничої допомоги №46 від 21.09.2021 року, яким передбачено, що оплата вартості послуг (гонорару) здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту завершення розгляду справи в суді першої інстанції та надання рахунку Адвокатським об`єднанням.

Отже, з урахуванням викладеного та відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу, з урахуванням приписів ч.7 ст.139 КАС України, станом на дату винесення рішення по справі, суд вбачає за необхідне клопотання про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 6000,00 грн. не розглядати.

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110130/2021/000051/1 від 25.05.2021 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (код ЄДРПОУ 30982361) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник