Ухвала суду № 101916144, 07.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

07 грудня 2021 р. Справа № 120/8770/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Пахольчак С.С.

представника позивача: адвоката Юрченка Т.П.

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Вінниці матеріали адміністративної справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ ТРЕЙД 1"

до: Подільської митниці Державної митної служби

про: визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМ ТРЕЙД 1" з позовом до Подільської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2020 № UA401000/2020/000009/2 та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.03.2020 № UA401020/2020/00032 та від 17.03.2020 № UA401020/2020/00038.

Ухвалою від 30.08.2021 судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

14.09.2021 до суду надійшов відзив відповідача щодо позовну заяву, згідно якого останній щодо позову заперечує та в його задоволенні просить суд відмовити.

Разом із тим, в ході підготовчого засідання суд дійшов висновку про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України, у зв`язку з чим ухвалою від 10.11.2021 суд залишив позовну заяву ТОВ «СІМ ТРЕЙД 1» без руху на підставі ч. 1 ст. 123, ч. 13 ст. 171 КАС України та надав позивачу 5-ти денний строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вказівок суду ТОВ «СІМ ТРЕЙД 1» 22.11.2021 подана заява (клопотання) про поновлення строків звернення до суду. Обґрунтовуючи таку заяву представник позивача зазначив, що з метою митного оформлення в режимі імпорту транспортного засобу AUDI Q7, 10 березня 2020 року через митного брокера до митного оформлення було подано ЕМД № UA401020/2020/013384. Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу надано зовнішньоекономічний договір від 28 лютого 2020 року № К/S/7-1/20 з додатковою угодою від 28 лютого 2020 року № К/S/7-1/D, рахунок-фактуру (інвойс) від 05 березня 2020 року №2020Т016, експортну декларацію країни відправлення від 07 березня 2020 року № 20SK5362EX00173309 із зазначеною митною вартістю 5900 євро.

За результатами розгляду поданої ЕМД відповідачем було прийнято рішення про відмову в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 11.03.2020 № UA401020/2020/00032, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення визначення митної вартості від 11.03.2020 № UA401000/2020/000009/2, згідно якого митну вартість товару визначено за резервним методом в розмірі 24500 євро.

Як наголошує представник позивача, в подальшому отримавши зазначені рішення відповідача, товариством 11 березня 2020 року було подано нову ЕМД в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 МК України, якій присвоєно номер UA401020/2020/013689. Однак, в митному оформленні цієї ЕМД також було відмовлено шляхом надання картки відмови від 17 березня 2020 року № UA401020/2020/00038. При цьому причиною винесення такого рішення слугувало те, що в процесі виконання митний формальностей за митною декларацією встановлено застосування преференцій по ввізному миту за кодом « 410» до товару на підставі декларації-інвойсу, складеного експортером на партію товарів, фактурна вартість яких не перевищує 6000 євро, від 05.03.2020 року № 2020Т016.

Отже, позивач вважає, що митним органом при винесені оскаржуваних рішень фактично поставлено під сумнів основні документи, які надавались товариством на підтвердження митної вартості товару та його преференційного походження. А оскільки інших додаткових документів на підтвердження митної вартості товару у позивача не було, тому він був позбавлений можливості в судовому порядку підтвердити митну вартість транспортного засобу.

Тобто, посилаючись саме на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів позивач вказує на неможливість звернення до суду у строки, визначені ст. 122 КАС України, щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2020 № UA401000/2020/000009/2 та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.03.2020 № UA401020/2020/00032 та від 17.03.2020 № UA401020/2020/00038.

При цьому, з метою вжиття заходів, спрямованих на отримання додаткового документального підтвердження заявленої митної вартості, позивачем 16 липня 2020 року було направлено запит до Словацької компанії T-Trans Pribenik s.r.o., та після отримання проміжної відповіді позивач повторно звернувся до цієї ж компанії з приводу надання додаткового підтвердження щодо проданого транспортного засобу. Відповідь на таке звернення надійшла лише в березні 2021 року, після чого був поданий запит до відповідача про надання інформації щодо результатів проведеної перевірки, у відповідь на який митний орган повідомив про ненадходження до нього матеріалів перевірки автентичності поданих позивачем документів.

За таких обставин представник позивача вважає, що за відсутності підтвердження від іноземної компанії та/або проведених вчасно результатів перевірки автентичності поданих документів товариство не мало можливості належними та допустимими доказами підтвердити заявлену митну вартість транспортного засобу, та, відповідно, своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом. Таким чином позивач просить суд визнати наведені вище обставини такими, що є поважними причинами пропуску ним строків звернення до суду.

24.11.2021 представником відповідача подані суду письмові заперечення на заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Зокрема, просить суд врахувати те, що направлення позивачем запитів до інших осіб та очікування на них відповіді ніяким чином не обмежувало позивача у можливості скористатися правом судового оскарження отриманих рішень митного органу, оскільки діючим законодавством не передбачено обов`язкової умови для звернення до суду попереднє направлення запитів до своїх контрагентів. Крім того, в разі існування потреби, питання про витребування додаткових доказів могло бути вирішено і після звернення до суду в порядку, визначеному процесуальним законодавством. За таких обставин відповідач вважає, що ті причини, які заявлені позивачем у поданому клопотанні про поновлення строку звернення до суду не є об`єктивно непереборними, у зв`язку з чим у задоволенні такого клопотання просить суд відмовити.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами статті 56 Податкового кодексу України (далі – ПК України) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Митного кодексу України (далі – МК України) визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні; 2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність - невиконання митними органами, їх посадовими особами та іншими працівниками обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

Разом з тим, згідно із частиною п`ятою статті 24 МК України, оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За приписами статті 29 МК України, рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Враховуючи те, що позивач у даній справі оскаржує рішення митного органу, які прийнято з питань державної митної справи (а не щодо визначення сум грошових зобов`язань), то з урахуванням положень статті 29 МК України строк на оскарження таких рішень визначається згідно із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведений правовий висновок у подібних правовідносинах вже викладався у постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 року (справа N 813/1276/16), від 18 червня 2020 року (справа N 805/1536/17-а), від 18 лютого 2021 року (справа N 826/14826/16), від 11 серпня 2021 року (справа № 540/1949/19).

Відтак, зважаючи на те, що оскаржувані у цій справі рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2020 № UA401000/2020/000009/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.03.2020 № UA401020/2020/00032 та від 17.03.2020 № UA401020/2020/00038 прийняті Подільською митницею в березні 2020 року, а ТОВ "СІМ ТРЕЙД 1" звернулося до суду з позовом лише 02 серпня 2021 року, то суд доходить висновку про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений у ч. 2 ст. 122 КАС України.

В якості підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними позивач посилається виключно на те, що з моменту отримання оскаржуваних рішень в нього були відсутні належні докази для підтвердження в судовому порядку їх протиправності, що спонукало його вживати заходи для додаткового документального підтвердження правомірності заявленої ним митної вартості товару.

Втім, на переконання суду, такі мотиви не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду, позаяк жодним чином об`єктивно не перешкоджали позивачу звернутися до суду з відповідним позовом у межах визначеного строку.

Суд звертає увагу, що позивачем оскаржуються три окремих рішення Подільської митниці: 1) про коригування митної вартості товарів від 11.03.2020 № UA401000/2020/000009/2; 2) картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.03.2020 № UA401020/2020/00032; 3) картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.03.2020 № UA401020/2020/00038.

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів від 11.03.2020 № UA401000/2020/000009/2 та картка відмови від 11.03.2020 № UA401020/2020/00032 стосуються питання коригування митної вартості, і були винесені митним органом із тих підстав, що, на думку останнього, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

В той же час картка відмови від 17.03.2020 № UA401020/2020/00038 стосується права на преференцію по ввізному миту за кодом « 410» до товару на підставі декларації інвойсу.

Таким чином підстави за яких винесені відповідні рішення митного органу різняться як в нормативному так і фактичному обґрунтуванні.

Натомість, у своєму клопотанні про поновлення строків звернення до суду позивач зазначає, що для додаткового документального підтвердження автентичності поданих до митного органу документів ним 16.07.2020 направлено запит до Словацької республіки.

Однак, з цього приводу суд враховує те, що питання про автентичність поданих позивачем документів не стосується обставин, які були причиною винесення Подільською митницею рішення про коригування митної вартості та видачі картки відмови № UA401020/2020/00032.

Що стосується іншої картки відмови № UA401020/2020/00038 від 17.03.2020, винесення якої пов`язане із обставинами преференційного походження товару, то суд враховує те, що позивач отримавши відповідне рішення митного органу був обізнаний зі своїми правами, передбаченим статтями 25, 29 МК України, оскаржити таке рішення до митного органу вищого рівня або до суду.

Як зазначено у статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, у випадку не згоди з прийнятим рішенням позивач мав повне право оскаржити вказану картку відмови у порядку і строки визначені законодавством. При цьому, суд звертає особливу увагу на те, що законодавець не ставить обов`язковою умовою для звернення до суду направлення позивачем запитів до контрагентів, отримання відповідей на такі запити, тощо, позаяк такі питання могли бути вирішенні уже після звернення до суду в порядку, визначеному процесуальним законодавством, шляхом ініціювання перед судом питання про витребовування необхідних для розгляду справи додаткових доказів та інформації.

Отже, підводячи підсумок вищевикладеному суд іще раз наголошує, що направлення позивачем запиту до свого контрагента, як і наступного запиту до митного органу з приводу надання тієї чи іншої інформації, в жодному разі не позбавляло позивача права звернутися до суду з позовною заявою про оскарження прийнятих відповідачем рішень та ніяким чином не обмежувало використати таке право за відсутності отриманих на такі запити відповідей.

У зв`язку з цим суд вважає безпідставними аргументи представника позивача про те, що направлення запиту і очікування відповіді на нього перебуває у прямій залежності із пропуском визначеного законом строку звернення до суду.

Більше того, на противагу таким доводам позивача суд також звертає увагу і на те, що за фактом отриманої у березні 2021 року відповіді від Словацької компанії T-Trans Pribenik s.r.o. у позивача не з`явилися додаткові документи, що стосуються відомостей про митну вартість товару, країну його походження та автентичність наданих до митного оформлення документів. Тобто, жодних додаткових документів, а ніж ті, якими володів позивач, останній за такий значний проміжок часу не здобув, що додатково вказує на непереконливість викладених ним аргументів щодо причин пропуску строку звернення до суду.

Суд враховує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Однак, представником позивача у своєму клопотанні не наведено поважних причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду, які б могли визнаватися об`єктивно непереборними, не залежали від волі позивача, та пов`язані з істотними труднощами вчасно звернутися до суду. Направлення ж запитів та очікування протягом тривалого часу відповіді на них не є процедурою досудового врегулювання спору та повністю залежало від власного волевиявлення позивача і жодним чином не перешкоджало останньому оскаржити рішення митного органу до суду у визначений в ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Також необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом, за витіком яких правовідносини вважаються усталеними.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.98 року, заява N 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України. Зокрема, частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження у справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а ті підстави, які вказані ним у поданій заяві (клопотанні) про поновлення такого строку визнаються судом неповажними, позовна заява ТОВ "СІМ ТРЕЙД 1" підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 183, 240, 248, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ ТРЕЙД 1" до Подільської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації - залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено судом 13.12.21.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович