Рішення № 101916038, 14.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 р. Справа № 120/12038/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.03.2021 № 025350004673 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання з 25.11.1981 по 30.06.1987 в Одеському ордені Трудового Червоного Прапора політехнічному інституті, та призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 22.03.2021, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у зв`язку з досягненням 60-річного віку, 22.03.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак рішенням від 24.03.2021 за № 025350004673 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу. У своєму рішенні пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати період з 25.12.1981 по 30.06.1987 перебування слухачем підготовчого відділення Одеського політехнічного інституту, оскільки в такому випадку особа не здобуває певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Позивач з вказаним рішенням відповідача не погоджується та зазначає, що 25.11.1981 він був зарахований слухачем підготовчого відділення Одеського політехнічного інституту, а 28.07.1982 – студентом 1 курсу Одеського політехнічного інституту, що підтверджується записами в трудовій книжці. На момент його навчання порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій". Відповідно до пп. "і" п. 109 цього Порядку крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і т.д.), партійних школах, радпартшколах, школах профрухів, на робфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. Під час призначення пенсій за віком періоди, вказані в підпункті "і", зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота в якості робочого чи службовця, або служба в лавах Військових Сил СРСР, або інша служба, вказана в підпункті "к". Тому, на думку позивача, період його навчання з 25.11.1981 по 27.07.1982 на підготовчому відділенні Одеського політехнічного інституту та період навчання з 28.07.1982 по 30.06.1987 в Одеському політехнічному інституті мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Ухвалою суду від 29.09.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою вирішено витребувати у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.

19.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років. Однак страховий стаж позивача складає 12 років 09 місяців 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідач зауважує, що до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності з 25.12.1981 по 30.06.1987 перебування слухачем підготовчого відділення Одеського політехнічного інституту, оскільки у такому випадку особа не здобуває певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Тому, на думку відповідача, відмова у призначенні позивачу пенсії за віком є правомірною.

13.10.2021 на виконання вимог ухвали суду відповідач надав копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 22.03.2021, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До заяви позивач додав необхідні документи, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_1 , військовий квиток серії НОМЕР_2 від 04.12.1987 та диплом серії НОМЕР_3 від 25.06.1987.

Рішенням від 24.03.2021 за № 025350004673 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком через недостатність підтвердженого страхового стажу роботи (12 років 09 місяців 03 дні замість необхідних 28 років). При цьому відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період його перебування слухачем підготовчого відділення Одеського політехнічного інституту з 25.12.1981 по 30.06.1987. Відповідач зазначив, що згідно з абзацом "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Перебування на підготовчому відділенні при вищому навчальному закладні спрямоване на загальноосвітню підготовку молоді для вступу у вищий навчальний заклад. Оскільки особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, то підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу немає.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі – Порядок № 22-1).

Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі – посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Судом встановлено, що 22.03.2021, досягнувши пенсійного віку, позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивач додав необхідні документи, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_1 , військовий квиток серії НОМЕР_2 від 04.12.1987 та диплом серії НОМЕР_3 від 25.06.1987.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення від 24.03.2021 за № 02535000467 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.

Однією з підстав для такого рішення став висновок пенсійного органу про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, а саме 28 років.

Як зазначив відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 12 років 09 місяців 03 дні. Водночас до загального трудового стажу позивача не може бути зарахований період з 25.12.1981 по 30.06.1987 перебування ОСОБА_1 слухачем підготовчого відділення Одеського політехнічного інституту, оскільки в такому випадку особа не здобуває певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Визначаючись щодо вказаного періоду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом "д" статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі – Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Статтею 53 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Із змісту наведених норм вбачається, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

З трудової книжки позивача вбачається, що 25.12.1981 позивач був зарахований слухачем підготовчого відділення Одеського ордену Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту на підставі наказу № 938-к від 25.12.1981.

28.07.1982 позивач був зарахований студентом І курсу Одеського ордену Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту та 30.06.1987 закінчив Одеський політехнічний інститут.

Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.

Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої – підготовка до вступу до навчального закладу.

Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.

Отже, суд приходить до висновку, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України "Про вищу освіту", а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 у справі № 456/2503/16-а.

Таким чином, у даному випадку відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні періоду навчання на підготовчому відділенні з 25.12.1981 по 30.06.1987.

Разом з тим, враховуючи положення пункту "д" статті 56 Закону № 1788-ХІІ, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду навчання в Одеському політехнічному інституті з 28.07.1982 по 30.06.1987.

Відтак рішення відповідача за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Втім, беручи до уваги встановлені обставини справи, за результатами вирішення цього спору суд не вбачає достатніх правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з призначення позивачу пенсії за віком.

Як зазначено у пп. 5.1. п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 цієї Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, як наголосив Конституційний Суд України в абзаці 1 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (параграф 25).

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

За результатами розгляду справи, в межах предмету позову та на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що відповідач неналежно розглянув заяву позивача від 22.03.2021 про призначення пенсії за віком та прийняв передчасне рішення і протиправне від 24.03.2021 за № 025350004673, яким відмовив позивачу в призначенні такої пенсії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Під час розгляду цієї справи суд надав оцінку тим підставам, що, на думку позивача, перешкоджали призначенню позивачу пенсії за віком.

Разом з тим, у зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення, процедура розгляду питання про призначення позивачу пенсії за віком вважається не закінченою і відповідач, реалізуючи свої дискреційні повноваження пенсійного органу, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Додатково суд враховує, що однією з підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком згідно з рішенням від 24.03.2021 № 025350004673 стало те, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період з 09.04.1993 по 09.06.2008, з огляду на те, що записи в трудовій книжці позивача не завірені неналежним чином, зокрема відсутня посада та підпис відповідальної особи згідно з встановленими вимогами діловодства, що свідчить про порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993, та відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації за вказаний період. Також відповідач зазначив, що для підтвердження стажу роботи особи за кордоном, починаючи з 01.01.2004, для підтвердження сплати страхових внесків приймаються довідки про заробітну плату з помісячним відображенням сум нарахованих доходів, оформлені належним чином із наявною відміткою про нарахування та відрахування страхових внесків до відповідних Пенсійних фондів. Заявником не було надано уточнюючих довідок про заробітну плату за період роботи в Російській Федерації за 2004-2008 рр.

Проте у вказаній частині позивач рішення відповідача не оскаржив та жодних доводів на спростування цих підстав для відмови у призначенні пенсії не навів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області від 24.03.2021 за № 025350004673, зобов`язання відповідача зарахувати період навчання позивача з 28.07.1982 по 30.06.1987 до страхового стажу позивача і з урахуванням висновку суду, наведених у цьому рішенні, повторно розглянути заяву позивача від 22.03.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За правилами, встановленими ч. 1 ст. 139 КАС України, у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Таким чином, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер, а позов задоволено частково, на користь позивача належить стягнути половину понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, тобто 454,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025350004673 від 24 березня 2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Одеському ордені Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту з 28.07.1982 по 30.06.1987, та з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Анісімова Алла Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

3) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Судове рішення складено 14.12.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович