Ухвала суду № 101915136, 15.12.2021, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/837/21

Провадження 1-кп/329/118/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.,

за участю прокурора - Васильчук Б.Г.,

захисника - Беклеміщева О.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - Ковтун Ю.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 18 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080000000240 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з вищою освітою, працюючу помічником голови правління ПрАТ «Запоріжавтотранс», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

встановив:

У період часу з 17.08.2018 по 05.12.2018р.р. інженер технічного нагляду ФОП « ОСОБА_2 » ОСОБА_1 , безпосередньо здійснюючи функції технічного нагляду за об`єктом будівництва - капітальним ремонтом І поверху опорного навчально-виховного закладу Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені героя Радянського союзу А.М. Темника Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (далі - об`єкт будівництва), будучи відповідальною за контроль та якість будівельних матеріалів та їх використання при проведенні будівельних робіт на об`єкті будівництва, будучи наділеною організаційно-розпорядчими адміністративно-господарськими функціями відповідно до «Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури» (в редакції від 28.04.2018р. на момент здійснення функцій технічного нагляду ОСОБА_1 на об`єкті будівництва), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 903 від 11.07.2007р. (далі - Порядок), постійно виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв`язку з чим за положеннями ч.3 ст. 18 КК України була службовою особою, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, маючи реальну можливість належним чином виконувати свої службові обов`язки щодо здійснення технічного нагляду за об`єктом будівництва, не перевірила відповідність обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт на об`єкті будівництва проектно-кошторисній документації до договору, не повідомила про невідповідність обсягів та вартості фактично виконаних робіт проектно-кошторисній документації до договору, не повідомила відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю про виявлені порушення та різницю обсягів робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією та фактично виконаними роботами, внаслідок чого Чернігівській селищній раді Чернігівського району Запорізької області завдано тяжких наслідків на загальну суму 329 277грн 27коп.

Обвинувачена просить звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу ПрАТ «Запоріжавтотранс», де вона постійно працює і характеризується виключно позитивно, позаяк до кримінальної відповідальності притягується вперше, за вчинення нетяжкого злочину, суть обвинувачення розуміє, вину визнає і щиро кається, протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання, пояснив, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, вину визнає і щиро кається, не є особою, яка в силу способу життя схильна до вчинення кримінальних правопорушень, працевлаштована, має молодий вік. Позов про стягнення шкоди, спричиненої сільраді, в сумі 329 277грн 27коп, пред`явлений в рамках іншого кримінального провадження і до інших осіб, справа з обвинувачення яких розглядом не закінчена.

Представник Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області Ковтун Ю.А. у підготовчому засіданні не заперечує проти передання обвинуваченої на поруки трудовому колективу.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, тобто у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Згідно із ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 367 КК України, скоєне обвинуваченою ОСОБА_1 , є нетяжким злочином.

За правилами ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Відповідно до п. 5, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особу можна звільнити від кримінальної відповідальності з передачею на поруки (ст. 47 КК України) за умови, що вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Підставою такого звільнення є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину, передавати на поруки не можна. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Звернення з клопотанням крім колективу можуть ініціювати сам обвинувачений (підсудний) або його родичі, потерпілий, а також прокурор, слідчий чи особа, яка провадить дізнання.

Порядок порушення колективом такого клопотання визначено у частинах 1, 2 ст. 10 КПК України. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи.

У постанові від 22.12.2020 (справа № 158/2745/19) Верховий суд зауважив, що особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею її на поруки трудовому колективу (стаття 47 КК) незалежно від кількості членів такого колективу, а також часу, упродовж якого особа, яку передають на поруки, була членом цього трудового колективу.

Від трудового колективу ПрАТ «Запоріжавтотранс» подано клопотання про передання обвинуваченої на поруки трудового колективу, мотивоване тим, що за період своєї роботи ОСОБА_1 зарекомендувала себе як грамотний спеціаліст, що бажає розвитку та підвищення самоосвіти, сумлінно ставиться до своїх обов`язків, дотримується трудової дисципліни, працює на умовах безстрокового трудового договору і трудовий колектив не розглядає можливості втрати співробітництва з цим працівником (а.с.50).

До клопотання доданий протокол зборів трудового колективу ПрАТ «Запоріжавтотранс» від 28.10.2021р. (а.с.48-49), згідно якого одноголосно вирішено просити передати обвинувачену на поруки трудового колективу, позаяк вона заслуговує на довіру колективу, є молодим і перспективним співробітником, характеризується тільки з позитивної сторони, має матір-пенсіонерку на утриманні.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України має умовний характер, а саме: ця особа протягом року з дня передачі на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадський порядок.

Кримінально-правовим наслідком виконання особою умов передачі на поруки є остаточне звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинений злочин після закінчення зазначеного строку (без ухвалення судового рішення), а наслідком недодержання нею хоча б однієї з наведених умов - притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що обвинувачена вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинила нетяжкий злочин, після його вчинення щиро розкаялася.

Вирішуючи питання щодо наявності такої умови для звільнення від кримінальної відповідальності як щире каяття, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду № 12 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, в постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) Верховний суд зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак щирого каяття, суд враховує, що з ОСОБА_1 визнає свою привину, не ухилялася від проведення слідчих дій за її участю, надавала показання, у підготовчому судовому засіданні також визнала власну провину, висловила щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Отже, аналізуючи доводи учасників кримінального провадження, надані суду матеріали, наведені вище роз`яснення та правові позиції, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність у ОСОБА_1 ознак щирого каяття. Тому наявність зазначеної умови для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, на переконання суду також дотримано.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер висунутого обвинувачення, а також правову кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 367 КК України, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої її позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченій у провину, дійсно мало місце і отримало правильну кримінально-правову оцінку.

Обвинувачена цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави та погодилася на закриття провадження.

Суд з огляду на зазначене вважає за доцільне зауважити, що постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005, зміст якої наведений вище, зазначено, що передача особи на поруки є правом, а не обов`язком суду і є виправданою лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії. Тобто вирішення питання про можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу є судовою дискрецією.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Судом вже було зазначено вище, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінально караного діяння, яке згідно з класифікацією чинною на час розгляду справи судом є нетяжким злочином. Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у вчиненому щиро розкаялася і трудовий колектив клопотав про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності з передачею її (трудовому колективу) на поруки. Слід при цьому зауважити, що частиною другою статті 47 КК встановлено ряд застережень, за наявності яких звільнена від кримінальної відповідальності особа має бути притягнута до кримінальної відповідальності. Наявність таких застережень, на переконання суду, буде додатковим стримуючим фактором з метою попередження вчинення обвинуваченою будь-якого протиправного діяння.

Отже, аналізуючи надані суду матеріали, доводи учасників кримінального провадження, суд вважає, що правових перепон для задоволення клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, в судовому засіданні встановлено не було.

Саме тому суд вважає за доцільне клопотання захисника обвинуваченої задовольнити та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 статті 367 КК України, на підставі частини першої статті 47 КК у зв`язку з її передачею на поруки колективу ПрАТ «Запоріжавтотранс" за його (трудового колективу) клопотанням за умови, що обвинувачена протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, позаяк вона щиро покаялася у вчиненому, має молодий вік, матір-пенсіонерку на утриманні, вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого злочину.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись 44, 47 КК України, ст.ст. 100, 122, 124, 126, 284-288, 314, 372, 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Запоріжжя, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 47 КК України, у зв`язку з передачею на поруки трудовому колективу ПрАТ «Запоріжавтотранс» за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Кримінальне провадження, внесене 18 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080000000240, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити.

На ухвалу впродовж семи днів з дня оголошення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду.

Суддя Д.О.Покопцева