Рішення № 101911511, 01.12.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2255/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Клушина, буд. 5-А)

про стягнення 746 420,71 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Пронюк В.Я. – за ордером;

від відповідача: Прокопишин Н.Ю. – за довіреністю;

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

17.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", в якій просило суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 3 467 656,95 грн, у тому числі: основний борг в сумі 2 114 634,20 грн; пеню в сумі 857 142,96 грн; 3% річних в сумі 130 227,70 грн; інфляційні втрати в сумі 365 652,09 грн.

2. Короткий зміст рішення Господарського суду Одеської області (суддя Гут С.Ф.) та постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" пеню у розмірі 426 111,83 грн, 3% річних у розмірі 129 524,94 грн., інфляційні втрати у розмірі 365 652,02 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 20 210,09 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Відмова ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 4 919,31 грн та 3% річних в сумі 702,76 грн обґрунтована господарським судом тим, що суми, нараховані за період з 28.11.2016 по 30.11.2016, підлягали списанню в силу приписів ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р.

Також, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України зменшив розмір пені.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 змінено, шляхом викладення його резолютивної частини у такій редакції:

"Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго” на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі – 287 976,85 грн, 3% річних у сумі – 92 791,84 грн, інфляційні втрати в сумі – 365 652,02 грн та судовий збір у сумі 11 196,31 грн.

У решті позовних вимог відмовити.".

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що позивачем при обчисленні пені та 3% річних у період прострочення включено дні, в яких відповідач здійснював часткові оплати, тому, здійснивши власний розрахунок, апеляційний суд встановив, що розмір пені та 3 % річних, які підлягають нарахуванню, у зв`язку з порушенням строків оплати заборгованості за природний газ у період з 30.11.2016 (дата набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”) по 31.05.2017 становить 575 953,70 грн та 92 791,84 грн, відповідно. Водночас з урахуванням зменшення пені на 50 %, її розмір складає 287 976,85 грн.

3. Короткий зміст постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.05.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 з урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 916/2255/18 у частині стягнення пені у розмірі 287 976,85 грн, 3% річних у розмірі 92 791,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 365 652,02 грн скасовано. Справу № 916/2255/18 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 з урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 916/2255/18 залишено без змін.

Скасовуючи попередні судові рішення в частині і направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про неврахуванням судами попередніх інстанцій приписів частини третьої статті 86 ГПК України, а саме того, що суд повинен надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому (у тому числі, договорам про організацію взаєморозрахунків від 08.10.2018 № 34/110 та № 33/110), так і кожному доказу, який міститься у матеріалах справи, а отже, за висновком суду касаційної інстанції, судами не було виконано вимоги норм процесуального права у вирішенні відповідного спору.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає передчасним формування висновку стосовно доказового значення, зокрема, щодо розміру задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 287 976,85 грн, 3% річних у розмірі 92 791,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 365 652,02 грн, у контексті спірних правовідносин.

4. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

04.08.2021р. за результатом автоматичного розподілу справ між суддями, справу №916/2255/18 розподілено судді Господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою від 09.08.2021р. судом прийнято справу до свого провадження на стадії відкриття провадження по справі за правилами загального позовного провадження в частині стягнення з Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" пені у розмірі 287 976,85 грн, 3% річних у розмірі 92 791,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 365 652,02 грн. Підготовче засідання призначено на "08" вересня 2021 р. о 11:30 (т.5, а.с.2-4).

Вказаною ухвалою суд запропонував позивачу та відповідачу надати пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 18.05.2021.

Дана ухвала була отримана сторонами про що свідчать поштові повідомлення наявні в матеріалах справи (т.5, а.с.5-6).

20.08.2021р. від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т.5, а.с.7-8).

Ухвалою від 25.08.2021 р. суд задовольнив зазначене вище клопотання позивача (т.5,а.с. 12-13).

25.08.2021 р. від позивача надійшли додаткові пояснення (т.5, а.с.16-18).

25.08.2021 р. від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.5, а.с. 23).

Ухвалою від 01.09.2021р. суд доручив Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області (68600, м.Ізмаїл, вул.Клушина, 2) проведення відеоконференції з метою забезпечення участі відповідача у судовому засіданні при розгляді справи №916/2255/18, яке призначене Господарським судом Одеської області на "08" вересня 2021 р. об 11:30 (т.5, а.с. 25-26).

Протокольною ухвалою від 08.09.2021р. судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.09.2021р., встановив строки відповідачу для пояснень – до 17.09.2021 р., позивачу для відповіді на пояснення – до 24.09.2021р. (т.5, а.с. 30).

16.09.2021р. від відповідача надійшли пояснення (т.5, а.с. 35-37).

24.09.2021р. від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача (т.5, а.с. 53-63).

Протокольною ухвалою від 27.09.2021р. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголосив перерву у підготовчому проваджені до 20.10.2021 р. (т.5, а.с.63).

Протокольною ухвалою від 20.10.2021р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 01.11.2021 р. (т.5, а.с. 73).

Протокольною ухвалою від 01.11.2021 р. суд оголосив перерву при розгляді справи по суті справи до 01.12.2021 р.

5. Позиція учасників справи.

5.1. Доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

В жовтні 2018 року Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 3 467 656,95 грн., а саме :

-основний борг у сумі 2 114 634,20 грн.;

-пеня в сумі 857 142,96 грн.;

-3% річних в сумі 365 652,09 грн.;

-інфляційні втрати в сумі 365 652,09 грн.

Під час розгляду справи №916/2255/18 в апеляційній інстанції, позивачем було надано оновлений розрахунок штрафних санкцій із врахуванням правової позиції Верховного Суду, сформованої за результатами розгляду справ №924/296/18, №908/885/18, №906/159/19, №912/684/19, тощо, у яких, зокрема зазначено про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат на кошти, які держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, сплачених на підставі спільних протокольних рішень або договорів про організацію взаєморозрахунків, при цьому, установивши здійснення оплати за природний газ власними коштами відповідно до умов договору .

Так позивачем надано оновлений розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат:

-пеня у сумі 351 757, 69 грн.;

- 3% річних у сумі 71 601,38 грн.;

-інфляційні втрати в сумі 179 628,35 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з Відповідача складає 602 987,42 грн.

Оновлений розрахунок стосується нарахувань штрафних санкцій на власні кошти, тобто поза межами застосування постанови КМУ №20 від 11.01.2005 р., в тому числі за договорами про організацію взаєморозрахунків від 08.10.2018 р., №34/110 та №33/110 на суму 154 400,00 грн. та 1 423 400,00 грн. відповідно.

Позивач повідомляє Суду, що при поданні апеляційної та касаційної скарги рішення в частині відмови у стягненні пені та 3% річних на підставі ч.3 ст.7 Закону №1730, Позивач не оскаржував, так як частина нарахувань була здійснена за період до 30.11.2016р.

Оскільки Відповідачем було погашено основний борг 01.02.2019 р., відповідно в оновленому розрахунку Позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати по 31.01.2019р.

Позивач вважає, що Відповідач помилково дійшов до висновку, що Позивачем при нарахуванні пені та 3% pічних враховано день проплати Відповідачем основної суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку пені та 3% річних за зобов`язаннями жовтня 2016, пеня та 3% pічних нараховано на суму боргу 2 143 413,08 грн. з 26.11.2016 по 01.12.2016.

02.12.2016 Bідповідачем частково здійснено оплату боргу в розмірі 42 912,93 грн., оскільки борг зменшився, починаючи э 02.12.2016 Позивачем нараховувались пеня та 3% них на суму боргу в розмірі 2 100 500,15грн. по 04.12.2016.

19.12.2016 Відповідачем здійснено оплату залишку боргу в розмірі 15 300,25 грн., відповідно Позивачем нараховувались пеня та 3% річних по 18.12.2016р., тобто день фактичної сплати Відповідачем суми заборгованості не включено Позивачем в період часу, за який здійснюється стягнення пені та 3% річних.

Аналогічний розрахунок пені та 3% річних за зобов`язаннями листопада-грудня 2016 та січня-березня 2017 роки.

Таким чином, здійснений конррозрахунок Відповідача не відповідає законодавству про відповідальність за порушення грошових зобов`язань та обставинам справи.

Позивач зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в межах справи №905/21/19 перевіряв правильність розрахунків НАК «Нафтогаз України» та дійшов висновку про вірність методики нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» Позивач прийшов до висновку про те, що для необхідною умовою застосування процедури врегулювання заборгованості шляхом списання пені, 3% річних та інфляційних втрат є включення до реєстру, в якому буде міститись інформація щодо кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до вимог цього Закону.

5.2. Доводи Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго».

Із вимогами позивача, відповідач не погоджується, враховуючи наступне:

По-перше, сума пені, яку позивач просить стягнути, є більшою, ніж та, що є предметом нового розгляду з урахуванням висновків Верховного Суду;

По-друге, в оновленому розрахунку позивача при розрахунку штрафних санкцій, 3 % річних за зобов`язаннями жовтня 2016 року, позивачем останні нараховані на суму заборгованості за період до 30.11.2016, що є порушенням Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016. Дана обставина була врахована судом I інстанції при прийнятті рішення, та в зв`язку з цим судом було зменшено розмір штрафних санкцій, 3% pічних (проведений судом власний перерахунок);

По-третє, предметом даного спору в тому числі, було стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.11.2016 по 30.06.2018.

В порядку, встановленому в ст. 46 ГПК України, позивач не збільшував розмір позовних вимог. Проте, проводячи оновлений розрахунок штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, позивач нараховує останні за зобов`язаннями березня 2017 року по 31.01.2019, що суперечить положенням процесуальних норм.

По-четверте, Компанією заявлено до стягнення пеню у розмірі 351 757,69грн. та 3% річних в сумі 71 601,38 грн, розрахунок яких здійснено по кожному перiоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Однак, при проведенні розрахунку позивачем безпідставно віднесено до днів прострочки заборгованості дні, в які здійснювалася її часткова сплата.

Відповідно до положень Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», до якого було внесено зміни 14.07.2021р, які набули чинності 29.08.2021р, враховуючи, що основна заборгованість була сплачена до 1.06.2021, нараховані на цю заборгованість пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню, а отже відсутні підстави для їх стягнення. Адже, запровадження такої спеціальної процедури унеможливлює паралельне вирішення судом спору щодо вимог про стягнення позивачем санкцій.

6. Фактичні обставини, встановлені судом.

Справу №916/2244/18 у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Відтак предметом розгляду в даному випадку є стягнення пені у розмірі 287 976,85 грн., 3% річних в сумі 92 791,84 грн., інфляційних втрат в сумі 365 652, 02 грн.

Як встановлено судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, 16.09.2016 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір постачання природного газу №3755/1617-ТЕ-23 (далі-Договір) відповідно до пунктів 1.1, 6.1, якого постачальник (Позивач) зобов`язується передати у власність споживачу (Відповідачу) у 2016-2017 роках природний газ, на умовах цього договору. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (т.1, а.с.19-27).

За матеріалами справи сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складала 2 114 634,20 грн.(т.1,а.с. 39-41).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2019р. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закрито провадження у справі №916/2255/18 у частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 2 114 634,20 грн., у зв`язку із сплатою вказаної суми заборгованості та її відсутності станом на 01.02.2019р. (т.1, а.с.204-205). Наявність такої сплати у визначений в ухвалі термін не заперечується жодною із сторін.

7. Позиція суду.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК - України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем укладено Договір постачання природного газу №3755/1617-ТЕ-23 (далі-Договір) відповідно до пунктів 1.1, 6.1, якого постачальник (Позивач) зобов`язується передати у власність споживачу (Відповідачу) у 2016-2017 роках природний газ, на умовах цього договору. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлений такий правовий наслідок порушення зобов`язання як, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлена також відповідальність за порушення грошового зобов`язання, так боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати та нарахування у зв`язку з цим пені, 3% річних та інфляційних встановлений судом при розгляді справи та сторонами не заперечується.

При цьому станом на момент розгляду справи правовідносини щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії врегульовані Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016р., з урахуванням змін, внесених згідно із Законом № 1639-IX від 14.07.2021р.

Зазначеним законом визначається комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Так заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до ст. 1 даного закону, є кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

Процедура врегулювання заборгованості включає в себе заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Учасники процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу, оператор газотранспортної системи та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, оператори газорозподільних систем, електропостачальники або оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: зокрема підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року.

Касаційним господарським судом сформована тривала стала і послідовна практика щодо застосування норм закону №1730, викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16,15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 21.05.2020 у справі № 910/5501/19, від 06.08.2020 у справі № 904/4721/19, від 02.10.2020 у справі 911/19/19.

Згідно вказаних правових позицій положення статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормами прямої дії. При цьому застосування приписів статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Суд зазначає, що вказані висновки є цілком релевантними, незважаючи на внесення до закону змін щодо встановлення іншої дати для погашення основного боргу з метою застосування ст.7 Закону.

За таких обставин, а також з огляду на зміст ст.3 Закону №1730 у чинній редакції, суд не враховує доводи Позивача про необхідність включення Відповідача з метою застосування відповідної процедури до реєстру, в якому буде міститись інформація щодо кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до вимог зазначеного закону.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про те, що, з урахуванням положень статті 7 Закону №1730, нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні витрати, що є предметом розгляду справи у розмірах, визначених відповідно до Постанови Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 916/2255/18, підлягають списанню на підставі зазначеної статті закону, приписи якої є нормами прямої дії.

При цьому, відповідно до приписів частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи зазначені вище положення, суд не надає оцінку доводам позивача та відповідача щодо розміру нарахованих пені, 3 % річних та інфляційних витрат.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що наявність спору між сторонами з приводу застосування статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» зумовила неможливість закриття провадження на підставі п.2 частини 1 ст.231 ГПК України та, відповідно, зумовила необхідність розгляду спору по суті.

Враховуючи необхідність розподілу витрат по сплаті судового збору, а також з огляду на наявність в матеріалах справи заяв про розподіл судових витрат, керуючись п.5 ч.1 ст.237, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для розгляду питання щодо судових витрат в порядку ст.ст.221, 244 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 221, 232, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Призначити судове засідання для розгляду питання щодо розподілу судових витрат на 15.12.2021 р. о 14:45.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2021 р.

Суддя Ю.М. Щавинська