Рішення № 101911441, 13.12.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2021 справа № 914/2903/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю., за участі секретаря судового засідання Кучинської О.Д, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівського міського центру зайнятості, м. Львів,

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про стягнення 7001,76 грн.

За участі представників:

від позивача: Савка Віра Степанівна – представник,

від відповідача:не з`явився.

Суть спору: Львівський міський центр зайнятості, м. Львів, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , м. Львів, 7001,76 грн. допомоги по частковому безробіттю на період карантину, наданої йому на підставі недостовірних документів та відомостей.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що на підставі поданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 документів Львівський обласний центр зайнятості 20.08.2020 р. прийняв наказ № 3306 про надання відповідачу допомоги по частковому безробіттю з 18.05.2020 р. Позивач платіжним дорученням № 6891 від 06.10.2020 р. перерахував Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 7001,76 грн. допомоги по частковому безробіттю за травень-липень 2020 р.

Після здійсненої перевірки відомостей, поданих Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для отримання допомоги, позивач виявив, що згадана Фізична особа-підприємець зареєстрована лише 09.07.2020 р., свою діяльність він не призупиняв та єдиний соціальний внесок в період з листопада 2019 р. по лютий 2020 р. не сплачував.

Відповідач 26.01.2021 р. здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

На підставі ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», пунктів 5, 9 та 21 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України 22 квітня 2020 р. № 306 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 453) позивач просить стягнути з відповідача виплачену йому суму допомоги по частковому безробіттю на період карантину, яку надано на підставі недостовірних документів та відомостей.

Відповідач залишив без задоволення претензію позивача № 10-1967/21 від 25.05.2021 р. з вимогою повернути виплачені йому кошти.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позовні вимоги не спростував, проти їх задоволення судом не заперечив.

Ухвалою суду від 27.09.2021 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.10.2021 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного провадження. Судове засідання у справі відкладалось з підстав, наведених в ухвалі суду від 29.11.2021 р.

Ухвалою суду від 10.12.2021р. виправлено описки в ухвалі суду від 29.11.2021р.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами у справі, до переліку обставин, які є предметом доказування, належить доказування існування обставин, що надають право позивачу на відшкодування йому відповідачем 7001,76 грн. допомоги по частковому безробіттю на період карантину, або ж спростування наявності цих обставин учасником справи, який має у справі протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими позивач підтверджує наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зазначено ним в додатках до позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Суд визнає встановленими, з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 13.08.2020 р. подав директору центру зайнятості заяву про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, у зв`язку із призупиненням діяльності фізичної особи-підприємця з 18 травня 2020 р. До цієї заяви ним долучено копію наказу про призупинення діяльності та відомості про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою, щодо яких виконуються вимоги частини третьої статті 47.1 Закону України «Про зайнятість населення». Належно завірені копії заяви та згаданих відомостей знаходяться у матеріалах справи.

У матеріалах справи також знаходиться належно завірена копія Довідки № 1 від 18 серпня 2020 р., яка видана ФОП ОСОБА_2 . Згідно з відомостями цієї довідки він за листопад 2019 р. – лютий 2020 р. сплатив 3914,24 грн. єдиного внеску, у березні та квітні 2020 р. - був звільнений від сплати єдиного соціального внеску.

Львівський обласний центр зайнятості, розглянувши пакет документів ФОП ОСОБА_1 щодо можливості отримання допомоги по частковому безробіттю, відповідно до статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», 20 серпня 2020 р. прийняв наказ за № 3306 про виплату Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з 18.05.2020 р. такої допомоги. Належно завірена копія наказу є у матеріалах справи.

Платіжним дорученням № 6891 від 06 жовтня 2020 р. підтверджується факт виплати позивачем ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код отримувача НОМЕР_1 ) 7001,76 грн. допомоги по частковому безробіттю на період карантину, відповідно до постанови КМУ від 22.04.20 р. № 306, згідно з наказом від 02.09.20 р. № 3365.

Відповіддю на запит до Міністерства юстиції України щодо правового статусу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підтверджується та обставина, що згадана особа зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 09.07.2020 р. та припинила підприємницьку діяльність на підставі власного рішення 26.01.2021 р.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не міг призупинити (зупинити) свою діяльність як фізична особа-підприємець з 18.05.2020 р., оскільки він станом на 18.05.2020 р. ще не був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України 22 квітня 2020 р. № 306 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 453), сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності та протягом 30 календарних днів після завершення карантину в разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності.

Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за сумісництвом).

Виплата допомоги по частковому безробіттю на період карантину фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, здійснюється центром зайнятості.

У матеріалах справи немає та відповідачем суду не подано доказів сплати ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності (18.05.2020 р.). Позивач факт сплати відповідачем таких внесків заперечує.

Позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з вимогою повернути отримані 7001,76 грн. допомоги.

Згідно з п. 21 вищезгаданого Порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України 22 квітня 2020 р. № 306, у разі виявлення факту подання фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, недостовірних документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, кошти, отримані фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

Однак відповідач залишив без задоволення претензію позивача від 25.05.2021 р.

Враховуючи відсутність доказів сплати фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 , як застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності (18.05.2020 р.), відсутність у відповідача станом на 18.05.2020 р. статусу фізичної особи-підприємця, встановлення факту неможливості зупинення ним такої діяльності з 18.05.2020 р. до 09.07.2020 р. та факту припинення підприємницької діяльність на підставі власного рішення з 26.01.2021 р., суд дійшов висновку, що відповідач подав позивачу недостовірні документи та відомості для отримання 7001,76 грн. допомоги по частковому безробіттю на період карантину (за травень-липень 2020 р.). Наведеними діями, а також неповерненням позивачу в повному обсязі (7001,76 грн.) виплаченої йому допомоги по частковому безробіттю на період карантину, відповідач порушив права позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Порушені відповідачем права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача 7001,76 грн.

Щодо підсудності справи господарському суду, суд виходить з того, що відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Наведена вище позиція суду відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 25.06.2019р. у справі № 904/1083/18.

При вирішенні спору у справі суд, крім вище наведених правових норм, застосував норми права, закріплені у ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 83, 1212 ЦК України, статті 193 ГК України.

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судовий збір у справі на підставі вимог статті 129 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Львівського міського цетру зайнятості (79060, м.Львів, вул.Кн. Ольги, 122, код ЄДРПОУ 25555035) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівського міського цетру зайнятості (79060, м.Львів, вул.Кн. Ольги, 122, код ЄДРПОУ 25555035) 7001,76грн. суми наданої допомоги по частковому безробіттю на період карантину та 2270грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

5.Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.12.2021р.

Суддя Бортник О.Ю.