Рішення № 101911410, 02.12.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 Справа № 914/1761/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»

до відповідача Приватного підприємства «Архімет»

про стягнення 378048,40 грн.

за участю представників:

від позивача Мирошніченко І.В.

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до відповідача Приватного підприємства «Архімет» про стягнення 378048,40 грн., з яких: 67370,83 грн – заборгованість за несплаченими черговими платежами по кредиту, 3073,22 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом за період з 16.11.2019р. по 24.05.2021р., 6743,82 грн. – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом за період з 16.11.2019р. по 24.05.2021р., 51218,82 грн. – заборгованість з відшкодування страхових платежів, 3587,56 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням з відшкодування страхових платежів, 2315,37 грн. – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням з відшкодування страхових платежів, 66686,38 грн. – інші витрати понесені позивачем та 177052,40 грн. – сума штрафу на підставі пункту 8.2. кредитного договору.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання 02.12.2021р. для розгляду справи по суті не забезпечив, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

23.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (компанія) та Приватним підприємством «Архімет» (позичальник) укладено кредитний договір №50014055, відповідно до умов якого компанія надала позичальнику кредит в розмірі 885262,00 грн., а також 284548,80 грн. – додаткового кредиту. Цільове призначення кредиту – на придбання автомобіля марки Audi A4 Limousine, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб.см, рік випуску 2017. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено в розмірі 379398,00 грн. Ціна автомобіля відповідно до договору з дилером – 1264660,00 грн. Одержувач коштів за автомобіль – НІКО Захід Преміум (код ЄДРПОУ 37041524).

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що компанія зобов`язується надати позичальнику кредит (далі за текстом – кредит) у сумі, визначеній у кредитному договорі в українських гривнях (далі за текстом – сума кредиту). Компанія також може надати позичальнику додатковий кредит на страхування майна, придбання якого є цільовим призначенням кредиту, а також на інші види страхування (далі за текстом – додатковий кредит) у сумі, визначеній у кредитному договорі. Такими видами страхування можуть бути наступні (перелік не є вичерпним): добровільне страхування наземного транспортного засобу, програма КАСКО, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні транспортного засобу, добровільне страхування (додаткової) цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, добровільне страхування від нещасних випадків (водія та пасажирів), добровільне страхування тимчасової втрати працездатності, добровільне страхування на випадок втрати роботи. Надання компанією додаткового кредиту позичальнику погоджується сторонами в кредитному договорі. Якщо сторони не погодили надання додаткового кредиту в кредитному договорі, положення загальних умов кредитування щодо додаткового кредиту до сторін не застосовуються. Умови надання додаткового кредиту передбачено статтею 10 та іншими положеннями цих Загальних умов кредитування.

Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору, позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 1.3.1. кредитного договору передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначається в українських гривнях на день укладення кредитного договору та зазначається у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні.

Відповідно до пункту 1.6. договору, забезпечення виконання зобов`язання позичальника за цим кредитним договором забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави (та/або з третьою особою, яка надає заставу), а також усім майном Позичальника, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України. Сторони можуть домовитись про надання позичальником додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, в тому числі застави іншого майна та поруки третіх осіб.

Згідно із пунктами 2.1. та 2.5. кредитного договору, за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою, визначеною у кредитному договорі. Термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Пунктом 5.5. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Передбачене вище зобов`язання позичальника щодо страхування вважатимуться виконаним належним чином за умови, що страховиком за відповідними договорами страхування є компанія, обрана позичальником самостійно з переліку страхових компаній, що відповідають вимогам компанії. До укладення договорів страхування (подовження строку їх дії) позичальник зобов`язаний звернутися до компанії для отримання інформації про перелік таких страхових кампаній.

Відповідно дод пункту 5.6. кредитного договору, якщо позичальник в порушення пункту 5.5 цих Загальних умов кредитування не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір: 1) укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цими Загальними умовами кредитування, або 2) здійснить від імені позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії.

У випадку укладення позичальником, на виконання умов пунктів 5.5 та 5.6 Загальних умов кредитування, договору страхування, у якому будуть встановлені будь-які інші страхові випадки на додаток до страхових випадків щодо визначеного в пункту 5.5 майна, та наступної несплати позичальником страхових платежів за таким договором страхування, компанія має право продовжити від імені позичальника сплату страхових платежів за раніше укладеним позичальником договором страхування.

Позичальник дає згоду і доручає компанії укласти від імені і за рахунок позичальника договір страхування та/або здійснювати від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким(-и) договором (договорами) страхування (укладеним(-и) компанією відповідно до цього пункту Загальних умов кредитування або укладеним(-й) позичальником), на користь страхової компанії. Позичальник, не пізніше 5 календарних днів після направлення компанією відповідного повідомлення, компенсує компанії витрати, понесені нею у зв`язку із виконанням цього доручення/укладанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів в порядку передбаченому пунктом 1.7. цих Загальних умов кредитування або в порядку передбаченому пунктом 1.7.2. цих Загальних умов кредитування.

Згідно із пунктом 8.2. кредитного договору, у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченого в пункті 3.2.1., позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від суми кредиту.

24.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (застоводержатель) та Приватним підприємством «Архімет» (позичальник) укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до пункту 1.1. якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №50014055 від 23.02.2017р. заставляє майно, а саме автомобіль марки Audi A4, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб.см, рік випуску 2017.

Згідно із договором застави від 24.02.2017р., предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору №381354 від 28.12.2016р., укладеного між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО ЗАХІД ПРЕМІУМ» та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 24.02.2017р.

Як зазначено у позовній заяві, починаючи з вересня 2019 року відповідачем порушено положення умов кредитного договору, сплата чергових платежів відповідачем не здійснювалась, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Зокрема, як зазначає позивач, невиконання відповідачем своїх обов`язків з оплати чергових платежів з повернення кредиту за кредитним договором у строки, погоджені сторонами в графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по їх сплаті в сумі 53845,77 грн.

Як вказано у позовній заяві, у зв`язку з систематичним невиконанням відповідачем умов договору, 21.10.2019р. позивачем направлено відповідачу вимогу (повідомлення) щодо повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих.№50014055 від 23.02.2017 (надалі - «Вимога») з вимогою повернути суму кредиту.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Так, 19.11.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1331, яким звернуто стягнення на предмет застави (автомобіль марки Audi A4 Limousine, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб.см, рік випуску 2017).

Як вкзано у виконавчому написі нотаріуса, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» за несплачені чергові платежі, штрафні санкції за період з 23 лютого 2017 року по 16 жовтня 2019 року, суму поточної заборгованості станом на 19 листопада 2019 року, а саме:

- 38545,77 грн. – несплачені чергові платежі;

- 1456,86 грн. – штрафні санкції за вимоги щодо сплати;

- 507790,13 грн. – сума кредиту, станом на 16 жовтня 2019 року;

- 177052,40 грн. – штраф в розмірі 20% від суми кредиту.

Загальна сума до стягнення 724845,16 грн. В подальшому 13.01.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області відкрито виконавче провадження №60968451 про примусове виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

В межах виконавчого провадження №60968451 було реалізовано предмет застави. Кошти від реалізації предмета застави у сумі 502710,87 грн. 30.06.2020р. перераховано на рахунок позивача.

Таким чином, як вказано у позовній заяві, після вчинення виконавчого напису нотаріуса за період з 15.11.2019р. по 15.02.2021р. відповідачу нарахована заборгованість по несплаченим платежам в розмірі 67370,83 грн.

Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3073,22 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом за період з 16.11.2019р. по 24.05.2021р. та 6743,82 грн. – інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом за період з 16.11.2019р. по 24.05.2021р.

Як зазначає позивач, для забезпечення страхування майна позивач надав відповідачу додаткову суму кредиту в розмірі 284548,80 грн.

Посилаючись на пункти 5.5. та 5.6. кредитного договору, яким передбачено, що у випадку не сплати страхувальником платежів за договором страхування, ТзОВ «Порше Мобіліті» має право продовжити від імені страхувальника сплату страхових платежів, позивач стверджує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору страхування, позивачем було сплачено за період з 20.11.2019 по 27.07.2020 страхові платежі у сумі 51218,82 грн.

У зв`язку з наведеним, відповідно до пунктів 5.5. та 5.6. кредитного договору, відповідачу нараховано 51218,82 грн. – заборгованості з відшкодування страхових платежів, а також на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3587,56 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням з відшкодування страхових платежів та 2315,37 грн. – інфляційних втрати у зв`язку з простроченням з відшкодування страхових платежів.

Також на підставі 8.2. кредитного договору, позивач нарахував відповідачу 177052,40 грн. штрафу (20% від суми кредиту).

Крім того, як зазначено у позовній заяві, враховуючи факт порушення відповідачем умов кредитного договору, для забезпечення відновлення порушеного відповідачем права позивача, ТОВ «Порше Мобіліті» понесено витрати за договором про надання колекторських послуг від 01 серпня 2011 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта М Юкрейн» надало ТОВ «Порше Мобіліті» послуги спрямовані на забезпечення повного та своєчасного виконання умов договору, а саме пошук та передачу предмету застави по клієнту ПП «Архімет», що підтверджується актом наданих послуг №3 від 27.05.2020р. та платіжним дорученням від 29.05.2020р.

Окрім того, як зазначено у позовній заяві, для забезпечення відновлення порушеного відповідачем права позивача, ТОВ «Порше Мобіліті» понесено витрати за Договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріпл Сі» надало ТОВ «Порше Мобіліті» юридично-консультаційні послуги, а саме послуги щодо вчинення виконавчого напису, по клієнту ПП «Архімет», що підтверджується актом наданих послуг №68 від 19.11.2019р. та платіжним дорученням від 20.11.2019р.

За твердженням позивача, загальна сума витрат яка була понесена позивачем у зв`язку з вчиненням виконавчого напису та пошуку заставного транспортного засобу складає 66686,38 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 378048,40 грн., з яких 67370,83 грн – заборгованість за несплаченими черговими платежами по кредиту, 3073,22 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом за період з 16.11.2019р. по 24.05.2021р., 6743,82 грн. – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом за період з 16.11.2019р. по 24.05.2021р., 51218,82 грн. – заборгованість з відшкодування страхових платежів, 3587,56 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням з відшкодування страхових платежів, 2315,37 грн. – інфляційні втрати у зв`язку з простроченням з відшкодування страхових платежів, 66686,38 грн. – інші витрати понесені позивачем, 177052,40 грн. – сума штрафу на підставі пункту 8.2. кредитного договору.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, 23.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (компанія) та Приватним підприємством «Архімет» (позичальник) укладено кредитний договір №50014055, відповідно до умов якого компанія надала позичальнику кредит в розмірі 885262,00 грн., а також 284548,80 грн. – додаткового кредиту. Цільове призначення кредиту – на придбання автомобіля марки Audi A4 Limousine, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб.см, рік випуску 2017. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля здійснено в розмірі 379398,00 грн. Ціна автомобіля відповідно до договору з дилером – 1264660,00 грн. Одержувач коштів за автомобіль – НІКО Захід Преміум (код ЄДРПОУ 37041524).

Як також встановлено судом, 24.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (застоводержатель) та Приватним підприємством «Архімет» (позичальник) укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до пункту 1.1. якого заставодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №50014055 від 23.02.2017р. заставляє майно, а саме автомобіль марки Audi A4 Limousine, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб.см, рік випуску 2017. Згідно із договором застави від 24.02.2017р., предмет застави є власністю заставодавця на підставі договору №381354 від 28.12.2016р., укладеного між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО ЗАХІД ПРЕМІУМ» та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 24.02.2017р.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (частини 1, 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, пунктом 1.2. кредитного договору позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд погоджується з доводами позивача про нарахування відповідачу 67370,83 грн – заборгованості за несплаченими черговими платежами по кредиту, 3073,22 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом за період з 16.11.2019р. по 24.05.2021р. та 6743,82 грн. – інфляційних втрати у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом за період з 16.11.2019р. по 24.05.2021р.,

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 177052,40 грн. штрафу на підставі пункту 8.2. кредитного договору суд зазначає наступне.

Зі змісту пункту 8.2. Загальних умов кредитного договору вбачається, що сторонами визначено відповідальність у вигляді стягнення 20% від суми кредиту.

Як встановлено судом, сума кредиту встановлена у розмірі 885262,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 177052,40 грн. (20% від суми кредиту).

Щодо відшкодування страхових платежів в сумі 51218,82 грн. слід зазначити, що в підтвердження своїх вимог позивач надав копії рахунків, які за твердженням позивача виставлялись відповідачу.

При цьому, пунктом 22.5.2 договору добровільного страхування наземного транспорту передбачено, що у разі невиконання зобов`язань страхувальника (відповідач) за цим договором щодо сплати страхового платежу, вигодонабувач має право за своєю ініціативою проводити оплату страхового платежу (в повній сумі або відповідними щомісячними платежами).

Тобто, сплата страхового платежу замість відповідача є правом вигодонабувача, яким є ТОВ "Порше мобіліті", а не його обов`язком.

Крім того, після направлення вимоги про дострокове погашення кредиту та в подальшому після реалізації предмета застави та зарахування отриманих коштів від реалізації предмета застави в рахунок погашення боргу за кредитним договором не вбачається необхідності у сплаті позивачем страхових платежів замість відповідача.

Окрім того, суд зазначає, що рахунки не є платіжними документами в розумінні приписів чинного законодавства, та не підтверджують здійснення фінансової операції, а тому не можуть бути доказом понесення позивачем витрат на оплату страхових платежів, з огляду на що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 51218,82 грн. – заборгованості з відшкодування страхових платежів та, відповідно, 3587,56 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням з відшкодування страхових платежів і 2315,37 грн. – інфляційних втрати у зв`язку з простроченням з відшкодування страхових платежів, слід відмовити.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 66686,38 грн. збитків (інших витрат понесених позивачем), які складаються з 59186,38 грн. – колекторські послуги та 7500,00 грн. – юридичні послуги, пов`язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, суд зазначає таке.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодеку України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

З огляду на положеннястатті 224 ГК України, статей 22, 611, 614, 623 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, позивач просить стягнути з відповідача витрати понесені у зв`язку з вилученням автомобіля у відповідача, які полягають в оплаті колекторських послуг. Позивач зазначає, що для здійснення дій з розшуку автомобіля відповідача він скористався колекторськими послугами.

Слід вказати, що на виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження і саме виконавцем у відповідності до приписів частини 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника має виноситися постанова про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Тобто, дії з розшуку автомобіля мали вчинятися саме виконавцем в рамках виконавчого провадження, а тому укладення позивачем правочину про надання послуг з розшуку автомобілю було здійснено ним на власний розсуд та ризик.

Обґрунтовуючи розмір збитків в сумі 7500,00 грн., позивач вказує, що ці кошти були сплачені за вчинення виконавчого напису,

При цьому, витрати на оплату консультативних та юридичних послуг, не мають обов`язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Віднесення до збитків витрат позивача на оплату юридичних послуг та витрат на здійснення дій щодо виконавчого напису суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться в необхідному (логічному) зв`язку із заборгованістю, яка існувала у відповідача за кредитним договором на момент понесення таких витрат.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26.04.2018, від 09.07.2018 та від 03.07.2018 у справах №911/3483/16, №911/2449/17, № 904/6270/16.

Слід зазначити, що правовідносини позивача з компанією, яка надає колекторські послуги, а також із компанію, яка надає юридичні послуги у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, які існують в рамках укладених між ними договорів, жодним чином не стосуються відповідача та правовідносин сторін в даній справі, які випливають з договору кредитування.

Враховуючи ввищенаведене, суд не погоджується з твердженнями позивача, що витрати на оплату юридичних послуг та витрати на послуги з розшуку автомобіля боржника в загальному розмірі 66686,38 грн. є збитками, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем за кредитним договором, а тому відмовляє в їх стягненні.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При зверненні до суду із позовної заявою, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 5670,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0051003376 від 26.05.2021р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3813,60 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Крім того, представник позивача до закінчення судових дебатів зробив заяву про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення.

Так, відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 126, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Архімет” (79018, місто Львів, вулиця Чоловського, будинок 5, ідентифікаційний код 34903828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Мобіліті” (02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1В, ідентифікаційний код 36422974) 67370,83 грн. – заборгованості за несплаченими черговими платежами по кредиту, 3073,22 грн. – 3% річних у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом, 6743,82 грн. – інфляційних втрат у зв`язку з простроченням сплати чергових платежів за кредитом, 177052,40 грн. – штрафу та 3813,60 грн. – витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 14.12.2021р. на 16:00 год.

6. Встановити позивачу строк до 07.12.2021р. для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.12.2021р.

Суддя Петрашко М.М.