Рішення № 101910799, 08.12.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/132/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Ужгород

до відповідача 1 Приватного підприємства “Голден Бір Трейдінг”, м. Ужгород

до відповідача 2 Акціонерного товариства “Пивні заводи Лобкович Група, АТ”, м. Прага Чеська республіка

про визнання поруки припиненою

Секретар судового засідання – Райніш М.М.

За участю представників сторін:

від позивача – Матвіїв Є.І., адвокат;

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 – Цап М.П., адвокат;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати припиненою поруку, погоджену укладеною 07-08.05.2013 між ним як поручителем та Акціонерним товариством “Пивні заводи Лобкович Група, АТ” Угодою про зобов`язання, яка була вчинена для забезпечення основного зобов`язання за Генеральним договором купівлі-продажу товару №1GK110901 від 01.02.2012 між відповідачами у справі. Позов заявлено з посиланням на ст. 559 Цивільного кодексу України, а також ст. ст. 1, 2, 7, 21 статті 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

02.04.2021 представник відповідача 2 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 26.05.2021 підготовче провадження продовжено на 30 днів.

У підготовче судове засідання представники сторін не з`явилися. Проте, представник позивача 01.11.2021 подав клопотання в якому просив суд продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче провадження на іншу дату.

16.11.2021 представник відповідача 2 подав клопотання в якому також просив суд продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче провадження на іншу дату.

Ухвалою суду від 17.11.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позивач звернувся до відповідачів з вимогою визнати припиненою поруку, погоджену укладеною 07-08.05.2013 між ним як поручителем та Акціонерним товариством “Пивні заводи Лобкович Група, АТ” Угодою про зобов`язання, яка була вчинена для забезпечення основного зобов`язання за Генеральним договором купівлі-продажу товару №1GK110901 від 01.02.2012 між відповідачами у справі. Позивач просить визнати поруку позивача за зобов`язаннями відповідача 1 перед відповідачем 2 припиненою.

Позивач стверджує, що обсяг його відповідальності як Поручителя за Угодою про зобов`язання обмежувався та визначався відповідно до вказаної Додаткової угоди А3 від 01.03.2013, проте після укладення Угоди про зобов`язання без його згоди як Поручителя до Генерального договору купівлі-продажу були внесені зміни, що здійснені відповідно до додатків до угоди, якими збільшено обсяг його відповідальності, що в силу приписів ст. 559 ЦК України свідчить про припинення поруки за Угодою про зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем подано зазначений позов до відповідача 1 - ПП «Голден Бір Трейдінг» (як Покупця за Генеральним договором та Боржника в зобов`язанні) та до відповідача 2 Акціонерне товариство “Пивні заводи Лобкович Група, АТ” (як Кредитора за угодою про зобов`язання).

Заперечення відповідача 1

Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому визнав позовні вимоги, обґрунтовуючи це тим, що укладаючи угоду про зобов`язання від 08.05.2013 сторони мали намір забезпечити виконання зобов`язання по поставці товару, погодженого на момент укладання договору поруки, оскільки тільки починали співпрацю. В подальшому потреба з забезпеченні порукою відпала, що пояснює відсутність змін до угоди про зобов`язання від 08.05.2013.

Заперечення відповідача 2

Представник відповідача 2 Акціонерного товариства “Пивні заводи Лобкович Група, АТ” подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, вмотивовуючи її тим, що укладаючи Угоду про зобов`язання сторони чітко погодили, що судовим органом уповноваженим сторонами розглядати спори, що випливають з даної Угоди є судові органи Чеської Республіки.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

01 лютого 2012 року між Акціонерним товариством “Пивні заводи Лобкович, АТ”, як Продавцем та Приватним підприємством «Голден Бір Трейдінг», як Покупцем укладено Генеральний договір купівлі-продажу товару №1GK110901, відповідно до умов якого Продавець здійснює поставку товару Покупцю, визначеного Специфікацією, яка є додатком №1 до Договору – у асортименті та обсязі, що визначаються замовленням Покупця на товар та передає його визначеному Покупцем перевізнику у місці визначеному даним Договором або замовленням на Товар.

В якості забезпечення виконання зобов`язань Покупця за зазначеним Генеральним договором купівлі-продажу між Акціонерним товариством “Пивні заводи Лобкович, АТ”, як Кредитором та ОСОБА_1 , як Співборжником укладеного Угоду про зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що Угода про зобов`язання була підписана спершу Кредитором - Акціонерним товариством “Пивні заводи Лобкович, АТ” у м. Прага 07.05.2013 та, пізніше – 08.05.2013 року Співборжником – Мацур В.Ф. в м. Ужгород.

Відповідно до Розділів І та ІІ Угоди про зобов`язання сторони погодили, що до змісту Генерального договору №1GK110901 від 01.02.2012 (по тексту Угоди про зобов`язання - Договір), укладеного з ПП «Голден Бір Трейдинг» були внесені зміни декількома додатковими угодами та Співборжник ознайомлений з умовами Договору, а також з усіма грошовими зобов`язаннями, що випливають з Договору, має можливість впливати на всі платіжні зобов`язання Боржника перед Кредитором, які випливають з Договору, в тому числі – зобов`язання щодо оплати поставленого товару згідно рахунку, що виставлений Кредитором, включно з штрафними санкціями, а також зобов`язується виплатити всю суму за неповернену тару, таку як бочки, ящики та іншу зворотну тару, зазначену в Додатку 1 (Специфікація на товар) до Генерального договору.

Також Розділом ІІ Угоди про зобов`язання визначено, що у зв`язку з тим, що боржник має безпосереднє відношення до всіх платіжних зобов`язань перед кредитором за даною угодою Співборжник повинен гарантувати виконання всіх платіжних зобов`язань перед Кредитором спільно з Боржником або окремо.

Розділом ІІІ Угоди про зобов`язання сторони визначили, що всі спори, що випливають з даної Угоди, визначені в ст. 1 даної угоди та спори, що випливають з існуючої Угоди в першу чергу будуть вирішуватися дружнім способом. Якщо такий спосіб не дасть результату, спори розглядатимуться судовими органами Чеської Республіки. Однак, при цьому, з огляду на те, що Боржник та Співборжник є резидентами України, операції між ними в будь-якому випадку оподатковуються за законами України, матеріальним правом, що застосовується до даного правочину є право України.

Положення даного пункту Договору в жодній мірі не змінюють порядку вирішення спорів, що визначений Генеральним договором в його подальшій редакції відповідно до Додаткової угоди А3 від 01.03.2013 року.

30 грудня 2015 року між Акціонерним товариством “Пивні заводи Лобкович, АТ”, Акціонерним товариством “Пивні заводи Лобкович Група, АТ” та Приватним підприємством «Голден Бір Трейдінг» укладено Додаток 11 до Генерального договору купівлі-продажу, відповідно до якого всі права та обов`язки попереднього продавця за Договором – Акціонерного товариства “Пивні заводи Лобкович, АТ” покладені на нового Покупця – Акціонерне товариство “Пивні заводи Лобкович Група, АТ”.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючими ознаками) є предмет та підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач стверджує, що обсяг його відповідальності як Поручителя за Угодою про зобов`язання обмежувався та визначався відповідно до вказаної Додаткової угоди А3 від 01.03.2013, проте після укладення Угоди про зобов`язання без його згоди як Поручителя до Генерального договору купівлі-продажу були внесені зміни, що здійснені відповідно до додатку 7 від 21.05.2013, додатку 8 від 08.01.2014, додатку 9 від 15.07.2014, додатку від 13.02.2014, додатку 12 від 12.02.2016, додатку 13 від 16.05.2016, додатку 14 від 22.08.2016, додатку 15 від 25.10.2016, додатку 16 від 16.12.2016, додатку 17 від 21.01.2017, додатку 18 від 22.03.2017, додатку 19 від 08.05.2017, додатку 20 від 13.09.2017, додатку 21 від 16.01.2018 року, якими збільшено обсяг його відповідальності, що в силу приписів ст. 559 ЦК України свідчить про припинення поруки за Угодою про зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем подано зазначений позов до відповідача 1 - ПП «Голден Бір Трейдінг» (як Покупця за Генеральним договором та Боржника в зобов`язанні) та до відповідача 2 Акціонерне товариство “Пивні заводи Лобкович Група, АТ” (як Кредитора за угодою про зобов`язання).

Визначаючись зі змістом спірних правовідносин, надавши оцінку предмету та підставам заявленого позивачем позову, суд бере до уваги наступне.

Щодо позову до відповідача 1 – ПП «Голден Бір Трейдінг».

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

При цьому, відповідно до приписів ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно зі ст. 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем (ч. 2 ст. 48 ГПК України) .

Отже, визначення відповідачів є правом позивача.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

За таких обставин, враховуючи, що визначений позивачем в якості відповідача 1 в справі ПП «Голден Бір Трейдінг» не є стороною договору поруки – Угоди про зобов`язання, яку позивач просить визнати припиненою, а тому дане підприємство не може вважатися належним відповідачем щодо заявлених позовних вимог. Вказані обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП «Голден Бір Трейдінг».

Зазначена правова позиція щодо належного суб`єктного складу сторін в справі про визнання поруки припиненою наведена Верховним судом в постанові від 31.03.2021 року у справі №200/7699/16, яку суд вважає релевантною до застосування у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене вище, в задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства «Голден Бір Трейдінг» про визнання припиненою поруки відповідно до Угоди про зобов`язання, яка була вчинена для забезпечення основного зобов`язання за Генеральним договором купівлі-продажу товару №1GK110901 від 01.02.2012 суд відмовляє.

Щодо позову до відповідача 2.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем 2 є іноземний суб`єкт господарювання - нерезидент України та не має зареєстрованих на території України представництв, місцезнаходження відповідача 2 - Чеська Республіка, м. Прага, вул. Гвєздова1416/2В.

Згідно з ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 вказаного Закону передбачено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом;

4) виконання судових доручень;

5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено підстави визначення підсудності справ судам України. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

10 листопада 1994 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 20 вказаної Конвенції якщо в частинах 2 - 5 даного розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї із Договірних Сторін, пред`являються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб пред`являються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, її представництво або філіал.

Якщо в справі беруть участь кілька відповідачів, що мають місце проживання (місцезнаходження) на територіях різних Договірних Сторін, спір розглядається по місцю проживання (місцезнаходженню) будь-якого відповідача на вибір позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що залучення позивачем до участі в справі неналежного відповідача, тобто особи, яка не може відповідати за пред`явленою у справі позовною вимогою виключає застосування даного пункту статті 20 Конвенції, позаяк предметом її регулювання виступає визначення підсудності справи за наявності кількох відповідачів, які відповідають критерію належності особи, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до п. "б" ч. 2 зазначеної Статті суди Договірних Сторін компетентні також у випадках, коли на її території виконано або повинно бути повністю або частково виконано зобов`язання за договором, яке є предметом спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України місцем виконання зобов`язання є за грошовим зобов`язанням - місце проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - її місцезнаходження на момент виникнення зобов`язання.

З врахуванням викладеного, встановлено, що місцем виконання зобов`язання з поруки за Угодою про зобов`язання є місцезнаходження Кредитора в зобов`язанні – відповідача 2 в справі, тобто Чеська Республіка, м. Прага, вул. Гвєздова, 1716/2В.

Пунктами 1, 2 статті 21 Конвенції визначено, що суди Договірних Сторін можуть розглядати справи й в інших випадках, якщо мається письмова угода сторін про передачу спору цим судам. При наявності угоди про передачу спору суд за заявою відповідача припиняє провадження в справі.

Як вже зазначалось вище, сторонами Угоди про зобов`язання визначено підсудність справ, що випливають з даної угоди судовими органами Чеської Республіки (Розділ ІІІ Угоди).

Відповідно до ст. 23 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

Окрім того, 10 січня 2002 року Верховною Радою України ратифіковано Договір між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах.

Частинами 1, 2, 5 статті 48 вказаного Договору передбачено, що правовідносини, що виникають в результаті укладення договорів, регулюються законодавством, яке обирається за згодою їхніх учасників.

Якщо учасники не змогли домовитися, ці відносини регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої було укладено договір, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цієї статті

Справи з вирішення спорів, що виникають з договірних відносин, є компетентним вирішувати орган юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно.

Як вже зазначалося вище та встановлено судом, місцезнаходження належного відповідача в справі та місцем виконання зобов`язання з поруки за Угодою про зобов`язання між позивачем та відповідачем 2 згідно з чинним законодавством України є м. Прага, Чеська Республіка та про підсудність судам спорів, що виникають з Угоди про зобов`язання й домовилися між собою сторони даної Угоди, про що прямо вказано в її Розділі ІІІ.

Більше того, оцінюючи доводи позивача, викладені в запереченні на клопотання відповідача про закриття провадження в справі з посиланням на ч. 2 ст. 48 Договору між Україною та Чеською Республікою щодо місця укладення правочину Угоди про зобов`язання – м. Ужгород, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному контексті позивач вказує, що оскільки Генеральний договір та Угода про зобов`язання містять суперечливі та протилежні за своїм значенням положення про підсудність, керуватися слід ч. 2 ст. 48 Договору між Україною та Чеською Республікою щодо застосування законодавства тієї договірної сторони, на території якої укладено Договір, а відтак, з огляду на приписи п. 8.16. Генерального договору датою та місцем укладення даного договору є м. Ужгород (дата підписання Договору останньої зі сторін).

Оцінюючи підставність даних доводів позивача, суд вважає їх помилковими, позаяк положення Генерального договору купівлі-продажу від 01.02.2012 року стосуються та регулюють правовідносини, які пов`язані з виконанням саме Договору купівлі-продажу, стороною якого позивач в даній справі не є, а тому протиправним є поширення п. 8.16. Генерального договору купівлі-продажу (щодо визначення місця укладення даного Договору) на зобов`язання, що виникають з Угоди про зобов`язання, яка укладена за іншого субє`ктного складу сторін та відповідно до Розділу ІІІ якої сторонами якраз і зазначено, що положення даного пункту Договору в жодній мірі не змінюють порядку вирішення спорів, що визначений Генеральним договором.

Таким чином, встановлюється, що сторонами Угоди про зобов`язання розмежовано порядок вирішення спорів за даною угодою та Генеральним договором купівлі-продажу, а відтак, невідповідним змісту укладених договорів є доводи позивача про їх взаємосуперечливість.

У зв`язку з викладеним, не можуть бути взяті судом до уваги й посилання позивача на п.п. 8.8., 8.9. Генерального договору купівлі-продажу, позаяк даними пунктами Договору врегульовано порядок вирішення спорів за участю Продавця та Покупця, а не позивача в справі, який стороною Генерального договору купівлі-продажу не є.

В той же час, відповідно до ст. 647 ЦК України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, Угода про зобов`язання була підписана спершу Кредитором - Акціонерним товариством “Пивні заводи Лобкович, АТ” у м. Прага 07.05.2013 та, пізніше – 08.05.2013 року Співборжником – Мацур В.Ф. в м. Ужгород, у зв`язку з чим відповідно до ст.ст. 638-642 ЦК України саме місцезнаходження юридичної особи Кредитора – відповідача 2 в справі в розумінні чинного законодавства України є місцем укладення Угоди про зобов`язання, що з врахуванням ч. 2 ст. 48 Договору між Україною та Чеською Республікою спростовує твердження позивача в цій частині щодо підсудності даного спору господарським судам України.

Вищенаведеним спростовуються аргументи позивача щодо підсудності даного спору господарському суду Закарпатської області, оскільки належний відповідач згідно з наявними матеріалами справи зареєстрований та знаходиться на території Чеської Республіки, сторонами передбачено передання спору за Угодою про зобов`язання на вирішення суду Чеської Республіки, а місцем виконання зобов`язання за Угодою про зобов`язання, як і місцем укладення даного Договору є місцезнаходження відповідача 2, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що даний спір відноситься до компетенції відповідних органів юстиції Чеської Республіки.

Враховуючи наведене вище, в частині позовних вимог до Акціонерного товариства «Пивні заводи Лобкович Група, АТ» про визнання припиненою поруки відповідно до Угоди про зобов`язання, яка була вчинена для забезпечення основного зобов`язання за Генеральним договором купівлі-продажу товару №1GK110901 від 01.02.2012 суд закриває провадження в справі.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з умовами пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 необхідно закрити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, покладаються на позивача в справі.

При цьому, згідно з приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, закриваючи провадження у справі суд, в тому числі, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи часткове закриття провадження у справі, а також з огляду на положення статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачений позивачем згідно квитанції №3440110158 від 01.03.2021 судовий збір у розмірі 1135,00 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 126, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства “Голден Бір Трейдінг” - відмовити.

2. В частині позовних вимог до Акціонерного товариства “Пивні заводи Лобкович Група, АТ” - провадження в справі закрити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається– http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено 15.12.2021

Суддя Андрейчук Л.В.