Рішення № 101910769, 15.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.12.2021 Справа № 905/1875/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення збитків у сумі 883337,08грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м.Київ , звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення збитків у сумі 883337,08грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу від 03.10.2018 №3417/18-ТЕ-6 щодо дотримання договірних обсягів споживання природного газу.

Ухвалою від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.11.2021.

23.10.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на відсутність правових підстав для нарахування збитків за окремими договорами постачання, відсутність доказів понесення позивачем збитків, відсутність законодавчих підстав для вимоги позивача щодо відшкодування збитків, оскільки умови договору на які посилається позивач не відповідають положенням Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496. Відповідач зазначає про те, що в листі від 31.07.2019 №8001/16/7-19 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг дійшла висновку, що постачальник природного газу має право на відшкодування збитків тільки у разі їх понесення, при цьому при розрахунку розміру відхилення фактично спожитого газу від замовленого постачальником має враховуватись виходячи із загального обсягу спожитого природного газу за ЕІС кодом. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.10.2019 №2081 внесено зміни до розділу VI Правил постачання природного газу, якими змінено порядок відшкодування збитків споживачем, постачання якому здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу». Вказані зміни виключили можливість відшкодування збитків постачальнику за відхилення фактичних обсягів споживання природного газу від замовленого обсягу природного газу на відповідний період.

29.10.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Наданою відповіддю позивач підтримує позовні вимоги, та в спростування доводів відповідача зазначає про те, що укладання декількох договорів постачання природного газу для кожної категорії споживачів теплопостачання і теплогенеруючої організації є правомірним через особливості механізмів проведення розрахунків, встановлення окремих тарифів для кожної з категорій. Отже встановлена діючим законодавством вимога щодо порядку вирахування обсягів газу виключно на підставі договору постачання природного газу спростовує твердження відповідача щодо необхідності вирахування обсягів газу на підставі усіх укладених договорів.

02.11.2021 на електрону адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у якій відповідач також наголошує на безпідставності нарахування збитків.

Ухвалою від 02.11.2021 підготовче засідання відкладено на 23.11.2021.

16.11.2021 на електронну адресу суду з накладанням кваліфікованого електронного підпису від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

23.11.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 23.11.2021 без участі його представника. Проти закінчення підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті відповідач не заперечує, про що зазначено у вказаній заяві.

Ухвалою від 23.11.2021 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 15.12.2021.

У судове засідання 15.12.2021 представники сторін не з`явились. Про місце, час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд розглядає справу та вирішує спір по суті за відсутності представників позивача та відповідача.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач у справі) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (споживач, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу (далі – договір) з додатковими угодами до нього, за умовам пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити йог на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 р. по 17 жовтня 2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5542 тис.куб. метрів.

Сторони вносили зміни до пункту 2.1. договору щодо обсягів природного газу, визначивши, що постачальник передає природний газ споживачу:

- з 01.10.2018 по 26.10.2018 (включно) орієнтовним обсягом до 8476 тис. куб. м. (пункт 2.1. в редакції додаткової угоди №1 від 24.10.2018);

- з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) орієнтовним обсягом до 10106 тис. куб. м. (пункт 2.1. в редакції додаткової угоди №2 від 31.10.2018);

- з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) орієнтовним обсягом до 20026,4 тис. куб. м. (пункт 2.1. в редакції додаткової угоди №3 від 05.11.2018);

- з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) орієнтовним обсягом до 133550,297 тис. куб. м. (пункт 2.1. в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018);

- з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) обсягом до 99292,707 тис. куб. м. (пункт 2.1. в редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2019);

- з 01.10.2018 по 30.04.2019 обсягом 4146,800 тис. куб. м. (пункт 2.1. в редакції додаткової угоди №8 від 23.04.2019).

За умовами пункту 2.3. договору допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п.2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному періоді, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди.

Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного періоду постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінації) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п.3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу (пункт 2.4. договору).

Пунктом 3.7. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з пунктом 3.8. договору споживач зобов`язаний подати не пізніше 22 жовтня 2018 року постачальнику:

- довідку за підписом уповноваженої особи про загальний обсяг використання споживачем природного газу в період з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 (включно) з детальною розбивки загальної кількості природного газу, зазначеної в довідці, за категоріями використання (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, датованого 17.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість;

Виключно споживач несе відповідальність за достовірність обсягів газу, зазначених ним в довідці та акті приймання-передачі природного газу.

Уклавши додаткову угоду №4 від 03.12.2018 сторони, зокрема, погодили викласти пункт 3.8. договору в наступній редакції: Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

3.8.1. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2. цього договору;

3.8.2. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди) коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.11. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018) споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 5.2. договору ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 930,40грн.

Додатковою угодою №4 від 03.12.2018 сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235,51гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього разом з податком на додану вартість – 7 482,61грн.

Відповідно до пункту 3.13. договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018, який згідно з умовами додаткової угоди №5 від 20.03.2019 застосовується сторонами з 01.03.2019, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1. цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф – Vn) х Ц х К, де:

Vф – об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vn – замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1. договору;

Ц – ціна природного газу за цим договором;

К – коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Пунктом 5.7. додаткової угоди №4 від 03.12.2018, який згідно з умовами додаткової угоди №5 від 20.03.2019 застосовується сторонами з 01.03.2019 сторонами погоджено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9. цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1. цього договору, розраховує збитки відповідно до пунктів 3.13.1. або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 6.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018 споживач, зокрема, зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. цього договору.

Відповідно до пункту 6.3. договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1. цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як вбік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

За умовами пункту 7.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018р. до 17 жовтня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору).

Згідно з додатковими угодами до договору №1 від 24.10.2018, №2 від 31.10.2018, №3 від 05.11.2018, №4 від 03.12.2018, визначено, що договір діє в частині реалізації природного газу відповідно з 01.10.2018 до 26.10.2018, з 01.10.2018 до 31.10.2018, з 01.10.2018 до 30.11.2018, до 30.04.2019 (включно).

На виконання умов договору позивач, за період жовтень 2018 року - квітень 2019 року, поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання передачі природного газу, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень. Вказані акти містяться в матеріалах справи.

Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у квітні 2019 в обсязі 4382,904 тис.куб.м. вартістю 32 795 570,06грн.

Відтак, споживач у квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 236,104 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до пункту 2.1. договору в редакції додаткової угоди №8 від 23.04.2019.

19.06.2019 постачальником на адресу споживача було відправлено Акт-претензію за вих. №26-2170-19 від 12.06.2019 про сплату споживачем протягом 20 робочих днів з дати отримання цього Акта-претензії збитків в розмірі 883337,08грн. за різницю між замовленим у квітні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного споживачем у квітні 2019 року природного газу за договором.

Листом від 04.07.2019 №61.3.5-38414-611 «Щодо розглядів актів-претензій» споживач просив постачальника узгодити сплату коштів в сумі 883337,08грн. протягом 5 місяців із помісячною сплатою 184 414,91грн. та зазначив, що виконання взятих на себе зобов`язань протягом вказаного строку у повному обсязі гарантує.

Проте, споживач свої зобов`язання за договором щодо сплати нарахованих постачальником збитків в розмірі 883337,08грн. не виконав.

Таким чином, посилаючись на обставини щодо порушення ККП Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” умов вказаного вище договору постачання природного газу щодо споживання підприємством у квітні 2019 року природного газу в обсязі більшому на 236,104 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами в п.2.1 договору в редакції додаткової угоди №8 від 23.04.2019, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ККП Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” збитків в сумі 883337,08грн.

Отже предметом спору є стягнення суми збитків, що передбачені умовами Договору та становлять різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом його використання.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Кодексу конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з обмеженням його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.

Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов`язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Стаття 2 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про трубопровідний транспорт», «Про природні монополії», «Про нафту і газ», «Про енергозбереження», «Про угоди про розподіл продукції», «Про захист економічної конкуренції», «Про газ (метан) вугільних родовищ», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Виходячи із змісту пункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

В умовах договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному Договорі в розмірі до 5 (п`яти) відсотків.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду (пункт 3 розділу VI).

Враховуючи положення пункту 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде більший або менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

При цьому, визначальним є те, що пункт 1 розділу VI Правил №2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі визначеною відповідно до положень пункту 1 розділу VI Правил №2496.

Право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 розділу VI Правил №2496) не звільняє постачальника (Позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Суд зазначає, що пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил №2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Суд звертає увагу на те, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (Позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.

Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, що становлять різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом його використання, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.10.2021 у справі №904/6985/20, у постанові від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, в ухвалі від 26.10.2021 у справі №904/6986/20.

Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення ним збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 883337,08грн. є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2081 від 07.10.2019 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу", якою внесено зміни до розділу VI Правил, зокрема, абзац перший пункту 1 після слів та знака "споживачем, що не є побутовим" доповнено словами: "крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки постанова прийнята 07.10.2019 тоді як предметом спору є стягнення збитків за квітень 2019 року, тобто до 07.10.2019.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м.Київ до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення збитків у сумі 883 337,08грн.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 15.12.2021.

Суддя М.О. Лейба