Рішення № 101910628, 14.12.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021м. ДніпроСправа № 904/8577/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Приватного підприємства "Радос" (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Жовті Води, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару № 45/13/525В від 02.02.2021 у розмірі 308 727 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Радос" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором про закупівлю товару № 45/13/525В від 02.02.2021 у розмірі 308 727 грн. 60 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару № 45/13/525В від 02.02.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 06.07.2021 та 09.07.2021 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 308 727 грн. 60 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 630 грн. 91 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 53114/21 від 05.11.2021), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- скористатися наявними на рахунках коштами підприємство не має можливості, оскільки у відповідності до постанов Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.08.2021, від 09.08,2021, від 13.09.2021 та від 14.09.2021, винесених в рамках виконавчих проваджень № 66627146, № 66764256, №66799646, № 66798440 щодо стягнення коштів на вищезазначені рахунки накладено арешт, який станом на 01.11.2021 продовжує діяти. Вказані обставини свідчать про тяжкий фінансовий стан підприємства та об`єктивну неможливість вчасно проводити розрахунки з контрагентами, в тому числі і позивачем.

- відповідач просить взяти до уваги той факт, що відповідач є державним підприємством;

- враховуючи, що підприємство відповідача є містоутворюючим підприємством для міста Жовті Води, смт. Смоліне Кіровоградської області та забезпечує роботою мешканців міста Кіровоград та смт. Мала Виска, зупинка підприємства може призвести до зростання соціальної напруги в зазначених регіонах;

- щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач вказав, що позивачем не надано платіжних документів на підтвердження оплати послуг адвокату Шашликову Д.Г. згідно з договором про надання правової допомоги, а також не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Шашликовим Д.Г., та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. є необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 54698/21 від 15.11.2021), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, додатково стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 грн. 00 коп. та вказує на те, що з урахуванням необхідності підготовки відповіді на відзив, у відповідності до пункту 4.2. договору та пункту 6.4. прайс-листа, в якому встановлено вартість підготовки відповіді на відзив в рамках Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 500 грн. 00 коп., позивачем вже понесені додаткові витрати на професійну правничу допомогу, а тому наразі такі витрати складають 5 000 грн. 00 коп. + 1 500 грн. 00 коп. = 6 500 грн. 00 коп., на підтвердження чого позивач додає акт про надання правової допомоги на суму 1 500 грн. 00 коп. та довідку про отримання грошових коштів.

В матеріалах справи наявні докази направлення відповіді на відзив на позовну заяву на офіційну електронну пошту відповідача 15.11.2021.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 25.10.2021, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої – шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, однак, станом на 14.12.2021 строк на подання заперечень, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 02.02.2021 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Приватним підприємством "Радос" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір про закупівлю товару № 45/13/525В (далі - договір, а.с.18-21), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1. договору).

У пункті 12.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що постачальник зобов`язується поставити Арматуру трубопровідну: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої, код 4213 (клапани, засувки, конденсатовідвідники) за найменуванням, кількістю та ціною, відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було підписано Специфікацію № 1 до договору, в якій вони визначили найменування продукції, яка буде постачатися, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість продукції, всього на суму 3 054 000 грн. 00 коп. (а.с.22).

Згідно із пунктом 3.1. договору сума (ціна) договору, відповідно до специфікації № 1 становить 2 545 000 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість 20% - 509 000 грн. 00 коп. Загальна сума становить 3 054 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ 20%.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до умов пунктів 5.1., 5.2. договору поставка товару здійснюється партіями в період лютий - грудень 2021 року. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках, підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 15-ти календарних днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця, вулиця Першотравнева, будинок 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

При цьому, у пункті 5.4. договору сторони визначили, що датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 06.07.2021 та 09.07.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 308 727 грн. 60 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № 115 від 06.07.2021 на суму 171 192 грн. 40 коп. (а.с. 24);

- видаткової накладної № 118 від 09.07.2021 на суму 237 535 грн. 20 коп. (а.с. 29).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікації № 1), у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаними накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача та скріплені печаткою покупця.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості, як того вимагає пункт 6.1.2. та 6.3.3. договору, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за видатковими накладними від 06.07.2021 та 09.07.2021 відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме:

- товар, який поставляється відповідно до договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1. договору);

- покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів (пункт 4.2. договору).

Враховуючи вказане, судом встановлено, що строк оплати поставленого позивачем 06.07.2021 та 09.07.2021 товару на загальну суму 308 727 грн. 60 коп. є таким, що настав.

В порушення вказаних вище умов договору, відповідач поставлений у спірний період товар не оплатив. Отже, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем 06.07.2021 та 09.07.2021 товару відповідач порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 308 727 грн. 60 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 06.07.2021 та 09.07.2021 товару на суму 308 727 грн. 60 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідача наявність прострочення не заперечував. При цьому, відповідач посилався на тяжкий матеріальний стан та наявність арештів його банківських рахунків, що унеможливило належне виконання зобов`язань перед позивачем.

З приводу вказаних заперечень суд зазначає таке.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища державних підприємств (містоутворюючих підприємств).

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача, або наявність арештів на його банківських рахунках, не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за господарським договором.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 №910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 308 727 грн. 60 коп.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягає 4 630 грн. 91 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Радос" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару № 45/13/525В від 02.02.2021 у розмірі 308 727 грн. 60 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, будинок 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Приватного підприємства "Радос" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Запорізька, будинок 49; ідентифікаційний код 25522053) 308 727 грн. 60 коп. - основного боргу та 4 630 грн. 91 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.12.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко