Рішення № 101909883, 13.12.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5116/21

Провадження №2-а/944/110/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Колтуна Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Вербенець Т.Р.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ЕАО №4730666 від 05 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Яцишин А.В. звернувся до суду із адміністративним позовом до Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.09.2021 в с.Бортятино Яворівського району Львівської області, автомобіль ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції та повідомлено про те, що позивач керував автомобілем без пристебнутого ременя безпеки, в подальшому поліцейським було повідомлено що він порушив правила проїзду перехрестя, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП. Однак ОСОБА_1 зазначає про те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вважає що постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів, з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Просить суд скасувати постанову серії ЕАО №4730666 від 05 вересня 2021 року та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.

Представник відповідача Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області правом подачі відзиву, передбаченого статтею 175 КАС України, не скористався, відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.

Ухвалою судді від 17.09.2021 року відкрито провадження у справі і призначено судовий розгляд справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі ч.9 ст.205 КАС України.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч.4 ст. 229 КАС України.

Оскільки в судове засідання 01.12.2021 року не з`явилися всі учасники справи, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження, як передбачено ч.5 ст.250 КАС України, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 05.09.2021 інспектором відділення поліції №1 (м.Мостиська) Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Топій Р.А. винесено постанову серії ЕАО №4730666 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП, у виді штрафу в сумі 510 гривні.

Відповідно до вищевказаної постанови, 05.09.2021, о 11 год 58 хв за адресою: с.Бортятин вул.Центральна, 11 був не престебнутий ременем пасивної безпеки, також не увімкнув аварійної сигналізації після зупинки транспортного засобу, також не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.9.9.а ПДР України. Порушення ввімкнення аварійного світлового сигналу при зупинці транспортного засобу, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.9.9.а ПДР України, водій повинен подавати аварійну світлову сигналізацію у разі вимушеної зупинки на дорозі.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зміст оскаржуваної постанови зазначених відомостей не містить, а відтак, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 05.09.2021 та не підтверджується жодними іншими доказами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

Як передбачено ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимог про стягнення з відповідача судових витрат.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.1, 7, 9 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучено договір про надання правової допомоги №09/09-01 від 09.09.2021 року, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання передачі від 13.09.2021 згідно якого вартість наданих послуг становить 2000 грн. графік виконання робіт по договору №09/09-01 від 09.09.2021 року про надання правової допомоги, квитанцію про оплату №131 на суму 2000 грн від 09.09.2021. Таким чином суд дійшов висновку, що стягнення 2000 грн за правничу допомогу на користь ОСОБА_1 є обґрунтованим, такий розмір винагороди є співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, а відтак з відповідача слід стягнути 2000 грн судових витрат на правову допомогу.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 8, 9, 19, 25, 77, 139, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, на підставі ст. ст. 245, 251, 280 КУпАП, суд,

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ЕАО №4730666 від 05 вересня 2021 року, у розмірі 510 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Яворівського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп та судові витрати в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Яворівський відділ поліції ГУ НП у Львівській області, місце знаходження: вул.І.Франка, 16 м.Яворів. ЄДРПОУ 08674132.

Повне рішення виготовлене і підписане 13 грудня 2021 року.

Суддя Ю.М.Колтун