Рішення № 101908658, 14.12.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 14.12.2021

ЄУ № 942/1518/21

Провадження №2-а/942/32/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря Рожкової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до відповідача, у якому просить: поновити строк на звернення до суду з даним позовом; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 896143, винесену 09.08.2021 поліцейським СРПП Старобільського РУП ГУНП в Луганській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09.08.2021 відповідачем відносно нього було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії БАБ №896143 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Позивач зазначає, що 09.08.2021 близько 07 год. 20 хв. він знаходився на вул. Пархоменка с. Писарівка в автомобілі ГАЗ 5307. В цей час до нього підійшов поліцейський та висловив вимогу пред`явити документи, визначені п.2.1 ПДР України. На запитання щодо законних підстав перевірки документів, поліцейський повідомив, що це керування транспортним засобом та порушення правил дорожнього руху. Позивач заперечив та попросив надати докази вчинення ним правопорушення. У зв`язку з тим, що поліцейський не надав доказів порушення позивачем ПДР України, вимога про пред`явлення документів, визначених у п.2.1 ПДР України, не ґрунтувалася на нормах закону, посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб позивач не надав. Позивач вважає, що вимога поліцейського щодо надання для перевірки документів була неправомірною, через відсутність доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за інше правопорушення. Після цього поліцейський виніс постанову. Позивач зазначає, що дана постанова не містить жодних посилань на будь-які фактичні дані, що свідчили б про порушення позивачем ПДР України, не були встановлені та досліджені належні і допустимі докази вчиненого правопорушення. Позивач вважає, що адміністративного правопорушення не вчиняв, правил дорожнього руху не порушував, а тому оскаржувана постанова підлягає скасування.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 19.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27.10.2021.

27.10.2021 розгляд справи відкладено до 03.11.2021 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті по розгляду кримінального провадження.

03.11.2021 розгляд справи відкладено до 14.12.2021 за клопотанням позивача.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позові просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Луганській області до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з необґрунтованістю, розгляд справи здійснити без участі представника. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , транспортний засіб Г6 ОТА 3,7 Газ 3307 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_2 , має повну масу 7400 кг та належить до категорії С1, однак відповідно до відомостей, що зазначені у посвідченні водія серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 , категорія С1 відсутня. Крім того, на відеозаписі № 1 з нагрудної боді-камери поліцейського на 01 хв. 54 сек. позивач підтверджує факт керування транспортним засобом Газ 3307 ЗНГ, на відеозаписі № 2 поліцейським було повідомлено причину зупинки, на що позивач будь-яких заперечень не висловив. За таких обставин відповідач вважає, що інспектор поліції діяв виключно на підставі чинного законодавства та у спосіб встановлений нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 268 КАС України передбачено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, враховуючи, що сторони повідомлені про судове засідання, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 09.08.2021 відповідачем відносно позивача було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 896143 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. У вищезазначеній постанові вказано, що 09.08.2021 о 07 год. 19 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ГАЗ 5307, у Старобільському районі в с. Писарівка по вул. Пархоменка, не мав відповідного посвідчення на керування даного транспортного засобу, чим порушив вимоги п.2.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху України (далі -ПДР України) визначається порядок дорожнього руху на всій території України, за порушення якого особи несуть відповідальність передбачену законодавством.

Згідно із п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб, ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п. 2.4. ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Як вбачається з оскаржуваної постанови позивач порушив вимоги п.2.1 ПДР України, а саме не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17 зазначив, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На вимогу суду відповідачем в якості доказу надано відеозапис правопорушення. При відтворенні відеофіксації, здійсненої відповідачем під час фіксування адміністративного правопорушення 09.08.2021 відносно ОСОБА_1 , вбачається, що працівник поліції пояснив позивачу причину зупинки, а саме, з огляду на те, що стосовно останнього 06.08.2021 було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без відповідного права керування) є вагомі підстави вважати, що водій керує даним транспортом без права керування таким транспортом, тобто продовжує скоювати адміністративне правопорушення. Водій на вимогу інспектора посвідчення водія не пред`явив.

Посилання позивача на те, що поліцейський не повідомив йому причину зупинки, спростовуються відеозаписом вчиненого правопорушення.

Позивач у позові зазначив, що вимога поліцейського щодо пред`явлення документів, визначених у п.2.1 ПДР України, не грунтується на нормах закону.

Дане твердження суд не приймає до уваги, оскільки поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення, що передбачено ст.32 Закону України «Про національну поліцію».

Враховуючи, що позивачем раніше було вчинено адміністративне правопорушення, в результаті якого винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, працівник поліції мав вагомі підстави вважати, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом без належного права на керування даним транспортним засобом, а тому мав право вимагати в останнього посвідчення водія.

Крім того, до відзиву на позов представником відповідача додано посвідчення водія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого з 19.02.2013 останній має право на керування транспортними засобами категорії «В», з 11.01.2012 – категорії «С».

Отже, позивач не має права керування транспортними засобами категорії «С1».

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 вбачається, що транспортний засіб ГАЗ 3307 ЗНГ вантажний (молокоцистерна), д.н.з НОМЕР_2 , має повну масу 7400 кг.

Відповідно до п.2.13 Правил дорожнього руху України транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.

Таким чином позивач порушив ч. 2 ст. 126 КУпАП, а відтак суд приходить до висновку, що винесена відповідачем постанова є законною, а обставини зазначені в ній відповідають дійсності.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 зроблено висновок, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Крім того, статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Натомість відповідачем повністю доведено, що винесена постанова про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушення позивачем Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач заперечив, що вчиняв правопорушення, однак відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень у спірних відносинах, надав докази правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №896143 від 09.08.2021 не підлягає скасуванню і її слід залишити без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №896143 від 09.08.2021, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, залишити без змін.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий 02 березня 2007 року Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Стеценко