Ухвала суду № 101908077, 13.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2629/21

Провадження № 1-кп/204/480/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання - Хорхордіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження № 12020040030000973 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 травня 2020 року, № 12021041680000637 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 жовтня 2021 року, № 12021041680000713 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю: прокурорів – Трикозенко К.О., Медведовського О.Ю., захисника – Іванової В.М. обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває дане кримінальне провадження.

09 грудня 2021 року на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра Медведовського О.Ю. надійшло клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 , будучи особою, раніше судимою за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і повторно вчинив кримінальні правопорушення проти власності. Причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними у кримінальних провадженнях доказами. Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи обізнаним про наявність у суді відносно нього кримінальних проваджень, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і продовжує вчиняти кримінальні правопорушення проти власності. Таким чином виникла необхідність у застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики того, що він може продовжити вчиняти дії передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність грошових коштів, які б могли забезпечити належний рівень його життя. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, на утриманні нікого не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, що дає підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення може переховуватись від прокуратури та суду. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 знає де саме проживають потерпілі та свідок, якому останній продав викрадені акумулятори, тому матиме можливість впливати на них. Окрім цього, ОСОБА_1 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість. Застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не забезпечить належної поведінки останнього, в зв`язку з чим він матиме можливість продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.

В судовому засіданні прокурор Трикозенко К.О. підтримала клопотання прокурора Медведовського О.Ю.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суду пояснив, що він допустив в своєму житті певні помилки, однак більше такого робити не буде.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – Іванова В.М. просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки ризики, які були вказані прокурором не є в повній мірі такими, які передбачають необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_1 завжди з`являється в судові засідання та не допускає не явки. Вважала за можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд, вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім того, при вирішенні питання доцільності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, які передбачають покарання на строк до шести років позбавлення волі, раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення проти власності, відсутні відомості, що він працює, або займається суспільно корисною працею, а тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Також, приймаючи до уваги, що свідок, який особисто знайомий з обвинуваченим ОСОБА_1 , як і потерпілі, на цей час ще не допитані, існує ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, встановлення дійсних обставин по справі, оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб свідка та потерпілих, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд зазначає, що ОСОБА_1 останній раз судимий 20 грудня 2016 року до позбавлення волі на строк чотири роки, звільнився з виправної колонії в 2019 році, та через півроку після звільнення знову вчинив кримінальне правопорушення проти власності. Окрім цього, в період перебування кримінального провадження в суді, продовжив вчиняти кримінальні правопорушення проти власності. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, тобто немає офіційного доходу, міцних соціальних зав`язків не має, тому існує ризик передбачений п. 5 ч.1 ст.177 КПК, а саме обвинувачений може скоїти злочини аналогічні тому, у якому обвинувачується з метою збагачення та забезпечення своєї життєдіяльності.

За сукупності таких обставин, суд, приймаючи до уваги вік та стан здоров`я обвинуваченого, дані про особу, вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Вирішуючи питання, щодо визначення розміру застави обвинуваченому, суд бере до уваги обставини, встановлені ст.ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що обвинуваченому слід визначити заставу в межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Розглядаючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, тобто не зможуть запобігти ризикам передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому у клопотанні захисника Іванової В.М. слід відмовити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 177, 194, 200, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 10 лютого 2022 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 148 860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленої застави у розмірі 148 860 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до двох місяців виконувати наступні обов`язки: прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в доход держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

У задоволенні клопотання захисника Іванової В.М., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – відмовити.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.О. Некрасов