Рішення № 101907107, 13.12.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12759/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Яровенко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги мотивував тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки нотаріус не перевірив безспірності заборгованості, чим порушив норму ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Крім того, виконавчий напис був вчинений на кредитному договорі, який не нотаріально посвідчений. У зв`язку з чим позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 71037, стягнути судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник відповідача ухвалу про відкриття провадження від 20 серпня 2021 року отримав 27 вересня 2021 року, що підтверджується повідомленням від АТ «Укрпошта». Відзив на позовну заяву у встановлені строки не надходив.

Третя особа приватний нотаріус Горай О.С. ухвалу про відкриття провадження від 20 серпня 2021 року отримав 28 вересня 2021 року, що підтверджується повідомленням від АТ «Укрпошта». Пояснення на позовну заяву у встановлені строки не надходили.

Третя особа приватний виконавець Дорошкевич В.Л. ухвалу про відкриття провадження від 20 серпня 2021 року отримав 23 вересня 2021 року, що підтверджується повідомленням від АТ «Укрпошта». Пояснення на позовну заяву у встановлені строки не надходили.

10 листопада 2021 року представником позивача було подано клопотання про стягнення судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

05 лютого 2020 року між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір № 891206428. За цим договором позивачу було надано кредит в сумі 6250,00 грн строком на 30 днів.

09 жовтня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 71037, яким нотаріусом запропоновано: звернути стягнення з громадянина України, яким є: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є боржником за кредитним договором № 891206428 від 05 лютого 2020 року, укладеним з ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним договорами № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитним договорами № 05/0820-01 від 05.08.2020 року є ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», заборгованість за кредитним договором № 891206428 від 05 лютого 2020 року складає 17 338,90 грн., за вчинення виконавчого напису 1 200,00 грн., а всього на суму 18 588,90 грн.

Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09 жовтня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 71037.

Підставами для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки нотаріус не перевірив безспірності заборгованості, чим порушив норму ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Крім того, на сьогоднішній день редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Представник відповідача не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Треті особи не скористалися процесуальним правом подачі письмових пояснень на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх пояснень.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 09 жовтня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Так, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що у матеріалах справи відсутні будь - які відомості щодо заборгованості ОСОБА_1 , а саме виписки по рахунку боржника, детального розрахунку заборгованості та інших доказів які б підвереджували наявну заборгованість. Із наданої копії виписки з особового рахунку вбачається, що вона не є первісним бухгалтерським документом та більше того, підписана представником фінансової компанії.

Так, ні приватний нотаріус, ні представник відповідача не надали жодного доказу, який би спростовував вказані обставини в позовній заяві та вказували на те, що вчинення виконавчого напису відбулось в рамках чинного законодавства.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються,

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином вбачається, що в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № 891206428 від 05 лютого 2020 року, який нотаріально не посвідчувався.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження, так як на час вчинення спірного виконавчого напису був відсутній факт безспірності суми заборгованості за кредитним договором та сам виконавчий напис вчинений щодо договору, який нотаріально не посвідчувався.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Між адвокатом Круглик В.В. та ОСОБА_1 був укладений договір № 28/07 від 28 липня 2021 року про надання професійної правової допомоги.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, сторони керуючись Договором погодили наступну погодинну ставку адвоката - сума в гривнях, що дорівнює 1000 грн.

22 жовтня 2021 року між адвокатом Кругликом В.В. та ОСОБА_1. була укладена додаткова угода №1 до договору № 28/07 про надання професійної правничої допомоги від 28 липня 2021 року відповідно до якої сторони погодили, що вартість послуг визначених в п. 1 Договору визначається із загальної суми годин трудовитрат - 15 годин та становить 15000,00 грн. Зазначена сума сплачується у готівковій або безготівковій формі після підписання акту про надані/або ті, що мають бути надані послуги, та може бути іншою в залежності від кількості часу витраченого адвокатом.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката Круглика В.В. в розмірі 14500,00 грн надано належним чином засвідчені копії наступних документів:

- Договору № 28/07 від 28.07.2021 про надання професійної правової допомоги;

- Додаткової угоди №1 до договору № 28/07 про надання професійної правничої допомоги від 28 липня 2021 року;

- акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання професійної правничої допомоги № 28/07 від 28 липня 2021 року;

- довідку про повний розрахунок від 22 жовтня 2021 року.

Так, зі змісту акту прийому-передачі наданих послуг від 22 жовтня 2021, вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги:

- Написання та направлення заяви про ознайомлення з виконавчим провадженням № 63577337, у кількості 15 хвилин;

- Аналіз документів (виконавчого провадження) та розробка стратегії захисту клієнта в суді, у кількості 1 година;

- Пошук та аналіз судової практики з аналогічних правовідносин, у кількості 1 година;

- Написання та подання до Дніпровського районного суду м. Києва позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у кількості 4 години;

- Написання та подання до Дніпровського районного суду м. Києва заяви про забезпечення позову, у кількості 2 години;

- Написання та подання до суду клопотання про отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху 05.08.2021 року, у кількості 0,5 години;

- Написання та направлення до ПВ Дорошкевич В.Л. заяви про надання усіх копій документів виконавчого провадження № 63577337 05.08.2021 року, у кількості 15 хвилин;

- Написання заяви про продовження процесуального строку для усунення недоліків 09.08.2021 року, у кількості 1 година;

- Написання та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви від 09.08.2021 року, у кількості 1 година;

- Написання та подання до суду заяви про отримання ухвали про забезпечення позову від 20.08.2021 року, у кількості 0,5 година;

- Написання клопотання про стягнення витрат на правову допомогу 22.10.2021 року, у кількості 0,5 година;

- Написання та направлення адвокатського запиту до ПН ЖМНО Горай О.С. 30.07.2021 року, у кількості 1 година;

- Отримання рішення суду та виконавчих листів та пред`явлення до виконання, у кількості 1 година;

- Написання та подання до ПВ Дорошкевич В.Л. заяви про закінчення виконавчого провадження 63577337 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у кількості 0,5 години.

За приписами частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем відповідне клопотання не заявлялось.

Разом з цим, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для «конкретної справи» (п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу».

Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав нерозв`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).

Дослідивши зміст наданих доказів в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, враховуючи конкретні обставини справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критерієм розумності, суд дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

Так, у пунктах 6-9 акту прийому-передачі наданих послуг, зазначено, що виконавцем надано послуги щодо усунення недоліків позовної заяви, виявлених ухвалою Дніпровського суду міста Києва від 04 серпня 2021 року, а саме написано та подано до суду заяву про отримання копії ухвали від 04 серпня 2021 року, написання та направлення до ПВ Дорошкевич В.Л. заяви про надання копій документів, написання заяви про продовження процесуального строку для усунення недоліків, написання та подання заяви про усунення недоліків.

Разом з цим, суд вважає, що вжиття дій для усунення недоліків позовної заяви не може бути віднесено до переліку наданих юридичних послуг, оскільки недоліки позову були допущені саме з вини позивача, а відтак судові витрати в цій частині не можна вважати неминучими, що є підставою для відмови у здійсненні розподілу судових витрат в цій частині.

Щодо відшкодування витрат за п. 1, 10, 13 та 14 акту прийому-передачі наданих послуг, то суд вважає за доцільне відмовити в стягненні даних витрат, оскільки, отримання в майбутньому копії рішення та виконавчих листів, написання та подання заяви про закінчення виконавчого провадження та подання заяв про отримання судових рішень не є послугами з надання правової допомоги. Крім того, ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження взагалі не відноситься до переліку витрат юридичних послуг, оскільки не пов`язані безпосередньо з розглядом конкретної справи у судді.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими частково та підлягають стягненню в сумі 9 500,00 грн.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1358 грн. 00 коп., відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 1358,00 грн.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 09 жовтня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 71037.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог вімовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», на користь ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1358 (одна тисяча триста п`ятдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 13 грудня 2021 року.

Суддя Н.О. Яровенко