Рішення № 101907100, 24.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/458/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача Шевченко В.М. , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про припинення незаконних дій сусіда та про приведення фасаду у первісний стан у відповідності до технічної документації та зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про припинення незаконних дій сусіда та про приведення фасаду у первісний стан.

Свої вимоги, із урахуванням обставин викладених в заяві про зміну підстав позову від 12.05.2020 року, позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій з листопада 2018 року по червень 2019 року відповідач проводив ремонтні роботи по реконструкції квартири шляхом переведення її під нежитлове приміщення (офіс) з улаштуванням вхідної групи під вікнами квартири АДРЕСА_2 , власником якої є позивач, без дотримання вимог законодавства щодо порядку виконання будівельних робіт та без урахування правил благоустрою, в також без згоди позивача та згоди інших співвласників спільного майна багатоквартирного будинку. Фасадну стіну реконструйовано шляхом вибиття двох вікон та здійснено проломи під вікнами площею 8,4 кв. м, що призвело до руйнації та ослаблення фасадної стіни будинку АДРЕСА_3 , тріщини між перекриттями в квартирі позивача та до загрози руйнування та обвалу четвертого під`їзду будинку. Пошкодження перекриття у квартирі позивача та фасадної стіни будинку є порушенням прав співвласників будинку, у зв`язку із за чим позивач просить зобов`язати ОСОБА_6 привести фасад квартири АДРЕСА_1 , до первісного виду до початку реконструкції вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи; зобов`язати ОСОБА_6 до початку поновлення реконструкції вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) з улаштуванням вхідної групи виконати п. 4, 5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, складеного Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.11.2018 року №1134 щодо реконструкції вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) з улаштуванням вхідної групи.

Представником відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на постійній основі вчиняються дії спрямовані на безпідставне перешкоджання користуванню квартирою та перешкоджанню, найманим власником працівникам, у здійсненні ремонтних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивач.

07 лютого 2019 року представником третьої особи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації було подано пояснення в яких просили винести рішення згідно вимог чинного законодавства.

24 лютого 2020 року відповідачем за зустрічним позовом було подано відзив на зустрічну позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначила, що в зустрічній позовній заяві відсутні докази, якими підтверджуються обставини щодо обмеження безпосередньо ОСОБА_6 та обмеження усіх супутніх прав, які прилягають ло права користування та володіння власником його майном, перешкоджанню здійснення ремонтних робіт у кв. АДРЕСА_4 та перешкоджанню у здійсненні права користування загальним приміщенням будинку (під`їздом та коридором), а також підвалом, що вказує на відсутність спірних правовідносин.

12 серпня 2020 року представником відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_5 подано до суду відзив на позовну ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну підстав позову відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову з підставтого, що реконструкція квартири АДРЕСА_1 , була здійснена у відповідності до вимог законодавства та з дотримання встановленої процедури отримання дозвільних документів. Позивач зазначив, що нимпопереднього отримано Дозвіл Виконавчого органу Київської міської ради Департаменту містобудування та архітектури від 08.10.2018р. №18729/0/02-18 на переведення квартири АДРЕСА_1 , у нежитлове без визначення його функціонального призначення та Містобудівні умови на реконструкцію квартири, вимоги яких ним було виконано. Реконструкція квартири АДРЕСА_4 під нежитлове приміщення було завершено 30.05.2019 та прийнято в експлуатацію, як закінчений об`єктів будівництва 11.06.2019. Відповідач вважає, що позивачем не надано жодних належних доказів для підтвердження руйнації та ослаблення фасадної стіни будинку АДРЕСА_3 , тріщин між перекриттями в квартирі позивача та наявності загрози руйнування та обвалу четвертого під`їзду будинку загалом і що зазначене могло бути спричинене саме реконструкцією квартири АДРЕСА_4 . Також зазначено, що 14.07.2020 року ОСОБА_6 було відчужено квартиру АДРЕСА_4 на користь нового власника - ОСОБА_7 , а відтак він більше не являвся власником нежитлового приміщення №52 та позбавлений права та можливості здійснювати будьякі дії по відношенню до такого, так як вказане майно є об`єктом права власності іншої особи.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просивла задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення позовних вимог та просила відмовити у позові в повному обсязі. Зустрічний позов не підтримала, зазначивши, що у зв`язку із зміною істотних обставин справи позовні вимоги втратили свою актуальність.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився. Повідомлений про час та дату розгляду даної справи, однак, співвідповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився. Повідомлений про час та дату розгляду даної справи, однак, не скористався процесуальним правом подачі пояснень, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень.

Представник третьої особи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з`явився. Повідомлений про час та дату розгляду даної справи.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах розгляду цивільної справи за ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про припинення незаконних дій сусіда та про приведення фасаду у первісний стан, у відповідності до технічної документації до здійснення робіт по реконструкції повернуто заявнику.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах розгляду цивільної справи за ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про припинення незаконних дій сусіда та про приведення фасаду у первісний стан, у відповідності до технічної документації до здійснення робіт по реконструкції повернуто заявнику.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Віктора Миколайовича про забезпечення позову задоволено. Зобов`язано відповідача ОСОБА_6 не проводити будь-яких дій (будівельних робіт) по зміні фасадної частини зовнішньої стіни, встановлення окремої вхідної групи (зовнішніх сходів) в буд. АДРЕСА_3 зі сторони його власності кв. АДРЕСА_4 та не проводити робіт по зміні цільового призначення вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) до вирішення позову по суті.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року ухвалено розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , 3-ті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва КМДА про припинення незаконних дій сусіда та про приведення фасаду у первісний стан, у відповідності до технічної документації за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому засіданні 07 лютого 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном до розгляду разом з первісним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_6 належним чином звірену копію проектної документації на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 . В решті клопотання відмовлено.

03 липня 2020 року прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

26 листопада 2020 року представником позивача Шевченком В.М. подано до суду клопотання про залучення до розгляду справі співвідповідача, яке обґрунтовано тим, що 14.07.2020 року квартири АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 . Ухвалою суду від 26 листопада 2020 року подане клопотання задоволено та залучено ОСОБА_7 до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено відповідачу ОСОБА_7 проводити будь-які ремонтно-будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення з влаштуванням вхідної групи до вирішення позову по суті.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази подані сторонами, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити ( ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щододоступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . На момент звернення позивача до суду із позовом, ОСОБА_6 був власником квартири АДРЕСА_1 та здійснив реконструкцію належної йому квартири під нежитлове приміщення (офіс).

До початкупроведення будівельних робіт щодо реконструкції квартири під нежитлове приміщення, ОСОБА_6 було отримано Дозвіл Виконавчого органу Київської міської радиДепартаменту містобудування та архітектури №18729/0/02-18 від 08.10.2018 року, згідно якого було надано дозвіл на переведення житлового приміщення (квартири, житлового будинку) у нежитлове без визначення йогофункціонального призначення (використання) за адресою АДРЕСА_5 . Зазначений дозвіл зберігає свою чинність, доказів оскарження або скасування такого дозволу жодним учасником справи не надано.

В подальшому Відповідачем отримано Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції квартири АДРЕСА_4 під нежитлове приміщення (офіс) з улаштуванням вхідної групи №1134 від 01.11.2018. Такі містобудівні умови та обмеження зберігали свою чинність на момент здійснення реконструкції спірного об`єкта, доказів оскарження або скасування таких жодним учасником справи до суду надано не було.

Відповідачем подано до суду копію Експертно будівельно-технічного дослідження №218-193 від 27.12.2018 року, виконане експертом ВФ «Науктехпроект» для встановлення можливості розширення віконних отворів в зовнішній несучій стіні вбудованого приміщення №52 першого поверху в житловому будинку АДРЕСА_3 єві, а також, наявну у Відповідача на момент розгляду справи, частину Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 розроблений проектною організацією ТОВ «ЄС Інжинірінг». За наслідками проведеного дослідження експертом було встановлено, що розширення трьох віконних отворів за рахунок демонтажу підвіконних частин зовнішньої стіни вбудованого приміщення №52 технічно можливо без підсилення цих отворів, таке технічне рішення не змінює конструктивнусхему будівлі та не знижує несучу здатність несучих стін та будівлі в цілому.

За наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_6 в наступному звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва з повідомленням про початок виконання будівельних робіт.Поданадекларація внесена до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів в березні 2019 року.

Відповідачем зазначено, щобудівельні роботи щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 завершено в травні 2019 року, після чого було підготовлено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та подано її через Центр надання адміністративних послуг до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва. Вказана декларація внесена до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей проповернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів 11.06.2019 під №КВ141191621593, після чого за ОСОБА_6 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №52, загальною площею 28,0 кв. м., обладнане вхідною групою літ «а», площею 6,4 кв.м.

Твердження позивача, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства,протиправно реконструйовано фасадну стіну шляхом розширення віконних пройомівне відповідає обставинам справи, оскільки чинними Містобудівними умовами та обмеженнями №1134 від 01.11.2018передбачено право на влаштування вхідної групи. Вимоги до проектування вхідної групи встановлювались виключно у забороні збільшення капітальної забудови, без зміни геометричних розмірів фундаментів житлового будинку та необхідності врахування результатів щодо несучої спроможності конструкцій та їх експлуатаційної придатності. Зазначені вимоги при реконструкції спірної квартири відповідачем дотримано.

На момент розгляду даної справи відсутні відомості щодо оскарження та скасування дозвільних документів, що надавали право ОСОБА_6 здійснюватияк фактичне переведення спірної квартири у нежитлове приміщення так і проводити будівельні роботи по реконструкції такої під нежитлове приміщення із влаштування вхідної групи. Одночасно суд відмічає, що нескасовано і декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності ОСОБА_6 на реконструйований об`єкт,а тому суд не приймає до уваги аргументи позивача щодо незаконності виданих документів та відповідно незаконності проведеної на їхній підставі реконструкції квартири АДРЕСА_4 . Чинним законодавством встановлено порядок оскарження та скасування дозвільної документації у разі її невідповідності вимогам закону так як і передбачено коло компетентних осіб до повноважень яких належить оцінка законності таких документів.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю не завдаючи шкоди правам, свободам та гідності інших громадян (ст. 41 Конституції України).

Згідно із ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що діями ОСОБА_6 , який здійснив реконструкцію належної йому квартири, порушуються її права, як співвласника майна багатоквартирного будинкув частині завдання шкоди майну такого будинку шляхомприведення до руйнації та ослаблення фасадної стіни будинку АДРЕСА_3 , тріщин між перекриттями в квартирі позивача та до загрози руйнування та обвалу четвертого під`їзду будинку, оскільки в порушення статті 81 ЦПК України на підтвердження зазначених обставин позивачем не подано до суду жодних достатніх, належних та допустимих доказів для підтвердження факту руйнації та ослаблення фасадної стіни будинку АДРЕСА_3 , наявності тріщин між перекриттями квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 та обставин, що свідчили б про руйнацію під`їзду АДРЕСА_7 . Позивачем не надано доказів для підтвердження факту завдання шкоди майну багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 як загалом, так і доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача ОСОБА_6 , щодо здійснення реконструкції квартири АДРЕСА_4 , та станом майна спільної сумісної власності мешканців багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд критично оцінює положення Акту від 22.12.2018 року та Акту Будівельної лабораторії № 204/57 від 18.10.2019 року, що додано до Заяви про зміну підстав позову від 20.05.2020 року, оскільки такі не містять викладу обставин на підтвердження факту руйнації та ослаблення фасадної стіни будинку АДРЕСА_3 та 4-го під`їзду будинку АДРЕСА_3 на які посилається позивач. Окрім того зазначені акти не містять викладу обставин на підтвердження факту, що саме реконструкція квартири АДРЕСА_4 призводить чи може призвести до руйнації зазначеного майна та щодо існування між цими обставинами причинно-наслідкового зв`язку.

Окрім того Експертно будівельним-технічним дослідженням № 218-193 від 27.12.2018 року, підтверджено можливість розширення віконних отворів за рахунок демонтажу підвіконних частин зовнішньої стіни без впливу на конструктивну схему будівлі та зниження несучої здатності несучих стін та будівлі в цілому, вказані висновки позивачем не спростовані

Суд відмічає, що під час підготовчого провадження у справі, учасникам роз`яснено порядок подання клопотання про проведення експертизи та проведення судової експертизи, протесторони таким процесуальним правом не скористалися, наполягаючи на розгляді спору на підставі наданих доказів.

14.07.2020 р. згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковіною І.В., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , нежитлове приміщення №52 уже після завершення реконструкції і прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єктів, було відчужено ОСОБА_6 та перейшло у власність іншої особи - ОСОБА_7 . Право власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 14.07.2020р.

Відтак ОСОБА_6 з 14.07.2020р., тобто на час розгляду даної справи, не є власником нежитлового приміщення №52, відповідно останній позбавлений права та можливості здійснювати будь які дії по відношенню до такого нерухомого майна, оскільки таке майно стало об`єктом права власності іншої особи - ОСОБА_7 , який залучений до розгляду справи на стадії розгляду справи по суті та який не є виконавцем та будь-яким іншим учасником оспорюваної реконструкції, яка за переконаннями позивача порушила її права, як співвласника багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом у січні 2019 року, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_6 привести фасад квартири АДРЕСА_4 до первісного виду до початку реконструкції вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи та зобов`язати ОСОБА_6 до початку поновлення реконструкції вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) з улаштуванням вхідної групи виконати п.4,5 Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, складеного Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.11.2018 року №1134 щодо реконструкції вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) з улаштуванням вхідної групи.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків конкретної особи - ОСОБА_6 , як власника спірного нежитлового приміщення на момент проведення оспорюваної реконструкції і як безпосереднього виконавця такої реконструкції.

ОСОБА_7 , як новий власник нежитлового приміщення, жодного відношеннядо оспорюваної реконструкції не має, учасником спірних правовідносин ніколи не був та відповідно не може нести відповідальність за дії попереднього власника по реконструкції майна. Окрім того позивачем не заявлено жодних вимог до ОСОБА_7 , оскільки позовні вимоги безпосередньо пов`язані із особою ОСОБА_6 та стосуються зобов`язання саме ОСОБА_6 вчинити визначені предметом позову дії, як наслідок за порушення прав позивача.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У позовній заяві позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що дії відповідача ОСОБА_6 , який здійснив реконструкцію квартири, порушили її права співвласника майна багатоквартирного будинку, зокрема завданням шкоди майну такого будинку шляхом приведення до руйнації та ослаблення фасадної стіни будинку АДРЕСА_3 .

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Окрім того, щодо обраного позивачем способу захисту шляхом приведення фасаду квартири АДРЕСА_1 , до первісного виду до початку реконструкції вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс), суд відмічає, що здійснена реконструкція не суперечить суспільним інтересам, не порушує прав інших осіб. При цьому матеріали справи не містять доказів щодо можливості приведення в попередній стан фасаду квартири АДРЕСА_1 без порушення цілісності основних конструктивних елементів житлового будинку, збереження його в належному технічному стані відповідно до чинних будівельних норм та інших державних норм та без зменшення ринкової вартості житлового будинку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (пункти 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи даний спір, слід з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку правові підстави для задоволення вимог відсутні.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У той же час слід зазначити, що спірне нежитлове приміщення перейшло із власності ОСОБА_6 у власність ОСОБА_7 , що позбавляє ОСОБА_6 можливості користуватися та розпоряджатися таким майном. Задоволення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_6 вчинити будь-які дії щодо фасадної стіни будинку та одночасно нежитлового приміщення №52, яке йому не належить являється неефективним способом захисту оскільки не призведе до відновлення імовірно порушеного права позивача, так як ОСОБА_6 в силу відсутності у нього прав власника майна як фізично так і юридично позбавлений можливості вчиняти будь-які дії щодо користування та розпорядження таким. Окрім того вчинення ОСОБА_6 будь-яких дій щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_4 буде порушенням та втручанням у право власності нового власника - ОСОБА_7 , що не може нести наслідки за дії попереднього власника і який не являється учасником спірних правовідносин, що є предметом спору в даній справі.

Що стосується зустрічного позову, то він також не пілягає задоволенню оскільки на момент ухвалення рішення суду ОСОБА_6 не є власником нежитлового приміщення і в судовому засіданні представник ОСОБА_6 фактично не підтримує позовну заяву, оскільки в зв`язку зі зміною вланика позов на сьогодні є не актуальним.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки судом повністю відмовлено в задоволенні позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про припинення незаконних дій сусіда та про приведення фасаду у первісний стан у відповідності до технічної документації відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_8 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.06.2019 року у виді зобов`язання відповідача ОСОБА_6 не проводити будь-яких дій (будівельних робіт) по зміні фасадної частини зовнішньої стіни, встановлення окремої вхідної групи (зовнішніх сходів) в буд. АДРЕСА_3 зі сторони його власності кв. АДРЕСА_4 та не проводити робіт по зміні цільового призначення вищевказаної квартири під нежитлове приміщення (офіс) до вирішення позову по суті.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.11.2021 року у виді заборони ОСОБА_7 проводити будь-які ремонтно-будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення з влаштуванням вхідної групи до вирішення позову по суті.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2021 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 ;

Відповідач: ОСОБА_6 ,РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_9

Відповідач: ОСОБА_7 , РНОКПП невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_10 .

Третя особа: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_11 ;

Третя особа: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації, ЄДРПОУ 40224921, місто Київ, вулиця Хрещатик, 32 а.

Суддя Н.О. Яровенко