Рішення № 101906389, 19.10.2021, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/261/21

Провадження № 2/366/301/21

РІШЕННЯ

іменем України

19 жовтня 2021року Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гончарука О.П.,

при секретарі Онищенко В.В.,

за участю учасників:

представника відповідача Журбенка І.А.,

розглянувши в судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 20.09.2011 року, відповідач отримав кредит у розмірі 24000,0 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Також послався на те, що відповідач не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом, яка станом на 29.12.2020 року становить 42015,42 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33553,16 грн., в т.ч. 0, 00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 33553,16 грн.; заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 8462,26 грн.

Враховуючи наведене АТ КБ «ПРИВАТБАНК», просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в сумі 42015,42 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження.

19.03.2021р. до суду найшов зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що подана суду АТ КБ ПриватБанк анкета-заява б/н від 20.09.2011р. не є кредитним договором, оскільки вона зверталась до банку для відкриття карткового рахунку, а не укладення кредитного договору. Зазначила, що анкета-заява б/н від 20.09.2011р. не може розглядатись як кредитний договір, оскільки в зазначеній анкеті не дотримано істотної умови даного виду договору.

Ухвалою від 03.08.2021р. зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, об`єднано в одне провадження з первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 03.08.2021р. витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази.

Представник позивача (по зустрічному позові відповідача) в судове засідання не з`явився. Надіслав до суду клопотання в якому просить суд проводити розгляд даної справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач (по зустрічному позову позивач) в судове засідання не з`явився. Про місце, дату та час розгляду даної справи повідомлена належним чином. Звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі, вимоги підтримала.

Представник відповідача – адвокат Журбенко І.А. (по зустрічному позову представник позивача) зустрічний позов підтримав, дав аналогічні пояснення викладені в зустрічній позовній заяві. Заперечував проти задоволення позову про стягнення заборгованості з її довірительки, оскільки остання не підписувала анкету-заяву, та анкета заява не є кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судомвідповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Так, судом встановлено, що 20.09.2011 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.18).

Відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.12.2020 року становить 42015,42 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33553,16 грн., в т.ч. 0, 00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 33553,16 грн.; заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 8462,26 грн.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов і Правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»» позивач додав до позовної заяви.

Відповідно до п.2.1.1. витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, вказані Умови використання кредитних карт ПАТ КБ «ПриватБанку», Пам`ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов`язаний виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Згідно п. 2.1.1.2. витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві.

З наданої позивачем копії анкети-заяви від 20.09.2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не вбачається, який саме вид банківської платіжної карти отримала ОСОБА_1 після підписання цієї анкети-заяви, та у якому розмірі було встановлено на карті кредитний ліміт.

У наданій позивачем анкеті-заяві не вказаний номер картки, яку отримав відповідач, а також умови надання кредиту. Заява клієнта та інші матеріали, надані банком, не містять доказів того, що відповідач отримав платіжну картку та ПІН-код.

Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором б/н від 20.09.2011 року не містить даних про те, за якою карткою зроблено цей розрахунок.

Наданий банком Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», містить лише перелік «Універсальних карт», їх характеристику та значення, та не вказує на вид кредитної картки, отриманої відповідачем. У позовній заяві позивач вказує, що кінцевим терміном повернення кредитних коштів є строк дії картки, але в матеріалах справи відсутні будь-які докази, в яких вказаний цей строк.

Крім того, Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.

Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.

Також, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т. д.), які не були підписані позичальником, як додаток до договору і які містять умови надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник, при отриманні банківської карти.

Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи з обслуговування кредитних карт, на які посилається позивач, як на складову договору банківських послуг, укладеного 20.09.2011 року з відповідачем, стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід`ємності від заяви позичальника.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд позбавлений можливості перевірити, на якій підставі ОСОБА_1 отримала кошти, вказані банком у розрахунку заборгованості, та на яких умовах і за якими тарифами повинно було здійснюватись обслуговування карткового рахунку відповідача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача, оскільки ним не було надано належних та допустимих доказів укладення договору банківських послуг від 20.09.2011 року та користування відповідачем кредитними коштами. Крім того, відповідно до статей 1048,1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Як вбачається із анкети-заяви заяви сума кредитного ліміту не встановлена, при цьому підписана відповідачем анкета-заява не містить згоди ним саме кредитної картки «Універсальна», тоді як в позовній заяві представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 24 000,00 грн.

В анкеті-заяви від 20.09.2011 року зазначено лише персональні дані відповідача та адреса проживання, тобто не вбачається наміру відповідача оформити на власне ім`я картку «Універсальна» та укласти кредитний договір, оскільки у вказаній заяві відсутні дані про тип картки, розмір процентів за користування кредитом погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту.

Також, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського облік господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Розрахунки заборгованості, які містяться в матеріалах справи нічим не обґрунтовані, а позивач (за первинним позовом) не надав належні та допустимі докази надання відповідачу грошових коштів саме у розмірі 24 000,00 грн. та що таку суму було ним отримано.

Враховуючи вищевикладене, суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки відсутність підпису відповідача на умовах споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умовами погоджені з відповідачем. При цьому, із зазначеної позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.

Аналогічні правові висновки містяться постановах Київського апеляційного суду від 18.02.2020 року у справі № 755/2375/18, від 07.07.2020 року у справі №759/23752/19, від 16.07.2020 року у справі №355/1593/19, від 20.07.2020 року у справі №756/13919/19.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 20.09.2011 року не може вважатись договором в розумінні положень ст. 526, 626, 628, 638 Цивільного кодексу України, оскільки у заяві не зазначено процентну ставку, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, умови про погашення кредиту, у тому числі тіло кредиту, складові його повної вартості, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з частинами першою, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз змісту цієї норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.

У статті 640 ЦК України встановлені додаткові критерії, за якими договір може визнаватись укладеним.

Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов, висуваються вимоги до форми договорів або щодо виконання певних умов (дій), які становлять сам зміст цих договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частин другої - п`ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з Анкети-Заяви ОСОБА_1 просила надати їй платіжну картку кредитка «Універсальна», про що зробила відповідну відмітку.

Наведеним вище спростовуються доводи апелянта щодо підписання Анкети-Заяви з метою відкриття карткового рахунку для користування власними коштами

Крім того, 20.09.2011 року ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN52000069134061.

У Довідці про умови кредитування сторони погодили тип кредитної лінії (поновлювальна), пільговий період (до 55 днів), валюту картрахунку (UAH), базову відсоткову ставку в місяць (2,5%), розмір щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості), строк внесення щомісячних платежів (до 25 числа місяця, наступного за звітним), пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф при порушенні строків платежів при будь-якому із грошових обов`язків, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.

Отже, факт укладання кредитного договору ОСОБА_1 свідчить її Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 20.09.2011 року, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 20.09.2011 року, які були підписані позивачем, а також виписка про рух коштів за карткою НОМЕР_1 і додатковим карткам договору за період 15.10.2012-03.04.2020.

Суд зазначає, що якщо особа, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Отже, укладений між сторонами кредитний договір містить всі істотні умови, передбачені для такого виду правочину, а тому суд дійшов висновку про неукладеність кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір з відповідача (по зустрічному позову позивача) на користь позивача (по зустрічному позову відповідача) не стягується.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 3, 4, 11, 202, 203, 215, 526, 626, 627,628, 638, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 48, 76-82, 133, 137, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Позивач: Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: О.П. Гончарук