Рішення № 101905793, 14.12.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/17940/21

Провадження № 2/947/4832/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Салтан Л.В.,

при секретарі Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , посилаючись на те, що відповідачі своїх батьківських обов`язків не виконує протягом тривалого часу та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання.

Позивач ОСОБА_3 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач, представник третіх осіб у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що вбачається з свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що вбачається з свідоцтва про зміну імені від 05.05.2021 року Роздільнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивач зазначає, що відповідач розійшовся з нею ще до народження їхнього сина та зник у невідомому напрямку.

Відповідно до довідки Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 17.02.2021 року малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Згідно з заявою відповідача ОСОБА_10 , що посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Полянським В.М. від 10.06.2021 року, підтвердив факт того, що він не приймає участь у вихованні та утриманні малолітнього сина

Згідно зі ст. 141 СК України, проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської областінадала до суду висновок за № 170 від 14 грудня 2021 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_4 .

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цієї Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі ст. 9 Декларації прав дитини , яка прийнята резолюцією за № 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації. Вона не повинна бути об`єктом торгівлі в будь-якій формі.

Суд вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідача прав щодо дитини, оскільки відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до його внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ним освіти.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача користь позивача стягнути судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись ст. 2, 4-6, 76-83, 141, 263-265, 274-279, 280-289, 354-355 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 612, 624, 625, 1054 ЦК України, ст. 19, 155, 141, 164, 166, 180, 182, 184 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Конвенцією про права дитини, яка ратифікована Постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав щодо малолітньої сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у сумі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 14.12. 2021 року.

Суддя Салтан Л. В.