Вирок № 101904085, 15.12.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/485/20

Провадження № 1-кп/309/366/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Соймик Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070050000049 від 11.01.2020 року відносно :

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня, не працюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Хустського районного суду від 16 вересня 2019 р. за ч.2 ст. 185 КК України, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 263 КК України

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора Любка Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , будучи згідно вироку Хустського районного суду від 16.09.2019 засудженим до трьох місяців арешту, перед поміщенням до ізолятора тимчасового тримання №4 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області 11 січня 2020 року без передбаченого законом дозволу носив з собою у правій кишені куртки металевий кастет, який був виявлений у Хустському ВП ГУНП в Закарпатській області в кімнаті слідчого 11 січня 2020 року приблизно о 14 годині 3О хвилин під час проведення поверхневого огляду в присутності понятих та вилучений у ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 після роз`яснення йому обвинувачення, свою вину у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченого ст. 263 ч.2 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. Суду ствердив, що він випасав овець в с. Велятино і на сміттєзвалищі знайшов кастет та забрав його з собою. Згідно вироку Хустського районного суду від 16.09.2019 р. його засуджено до трьох місяців арешту і 11 січня 2020 р. перед поміщенням до ізолятора тимчасового тримання №4 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області під час проведення поверхневого огляду з його правої кишені куртки було вилучено металевий кастет. Про вчинене дуже шкодує, просить суд суворо його не карати.

Підсудний згідний з доказами зібраними відносно нього органами досудового слідства і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні, так як вину у вчиненому злочині повністю визнає, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

Покази ОСОБА_2 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст. 263 ч.2 КК України, за вище встановлених обставин.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.263 КК України носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Відповідно до ст.. 12 КК України злочин , який передбачений ч.2 ст. 263 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами , які пом`якшують покарання – щире каяття

Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання – судом не встановлено.

Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, враховуючи особу підсудного, а саме те, що підсудний вину свою у вчиненні злочину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, характеризуються негативно за місцем проживання, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, враховуючи думку прокурора щодо необхідної міри покарання, , суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у межах санкції ч.2 ст. 263 КК України, у виді позбавлення волі .

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та не дають підстав для звільнення цієї особи від відбування покарання або ж його призначення із застосуванням ст. 69 цього Кодексу. Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання для, прикладу, зі звільненням від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як таке, що не забезпечить виконання мети регламентованої ст. 50 КК України.

Відповідно до положень п. п. 1 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у вироку в резолютивній частині зазначається, зокрема, покарання, призначене по обвинуваченню, що визнане судом доведеним, та остаточна міра покарання, обрана судом.

Питання про призначення покарання за сукупністю злочинів виникає у тих випадках, коли злочинна діяльність особи проявляється у вчиненні одного або декількох діянь, які кваліфікуються за двома або більше кримінально-правовими нормами Особливої частини КК України, до засудження за будь-який з них.

За змістом пунктів 1 та 2 частини 1 статті 65 КК України суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються у разі, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне призначене за сукупністю злочинів покарання, зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України.

Ці приписи є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Судом встановлено , що вироком Хустського районного суду від 03 листопада 2021 року, який набрав законної сили 3 грудня 2021 р. ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.263 КК України до 3 років позбавлення волі . На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до даного вироку частково приєднано 6 місяців позбавлення волі невідбутого покарання за вироком Хустського районного суду від 24.02.2020 р., який змінений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21.04.2021 р.

За наведених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України та частково йому приєднати один рік і сім місяців позбавлення волі згідно вироку Хустського районного суду від 3 листопада 2021 р.

Речові докази у кримінальному провадженні слід вирішити у порядку передбаченому ст. 100 КПК України

В даному кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати , а саме за проведення експертизи холодної зброї в розмірі 628, 04 грн. та 6280 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався, оскільки ОСОБА_1 вже відбуває покарання відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 21.04.2021 р.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України до даного покарання частково приєднати покарання за вироком Хустського районного суду від 3 листопада 2021 р. у вигляді одного року і сім місяців позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді трьох років і семи місяців позбавлення волі.

У строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів зарахувати покарання відбуте частково за вироком Хустського районного суду від 03.11.2021 р.

Речовий доказ по справі – кастет який передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру витрати на проведення експертизи № 1/16 від 17.01.2020 р. у розмірі 628,04 грн. на р/р 31110115007002 в ГУДКС в Закарпатській області МФО 899998, код одержувача 38015610.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертизи № 3941/20-31 від 05.02.2020 р. у розмірі 6280 грн.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Хустського

районного суду Орос Я.В.