Ухвала суду № 101903917, 15.12.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/1458/18

№ 1-кс/243/2054/2021

У Х В А Л А

15 грудня 2021 року м. Слов`янськ

Слідчий суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Мінаєв І.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 25.02.2020 року,

В С Т А Н О В И В:

До Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 09.12.2021 надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 25.02.2020 року. Зі змісту скарги вбачається, що кримінальне провадження № 12017050510000179 від 18.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.3 ст.187 КК України, закрито постановою слідчого від 25.02.2020 у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення. З зазначеною постановою заявник не згодна, просить її скасувати, зауважуючи, що оскаржувану постанову отримала 09.12.2021 у ВП № 4 Краматорського РУП. Додатково вказує, що оскаржувана постанова поштовим відправленням їй не спрямовувалася, а доводи слідчого про її направлення нічим не підтверджуються, оскільки її підпису на поштовому повідомленні існувати не може.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно з ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має право подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч.1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Так, заявник у своїй скарзі зазначає, що постанова про закриття кримінального провадження винесена слідчим 25.02.2020, в той час як заявник звертається зі скаргою до слідчого судді вперше 09.12.2021. Ухвалою слідчого судді від 10.12.2021 заявниці повернуто скаргу у зв`язку з її поданням після закінчення строку на оскарження. Повторно зі скаргою ОСОБА_1 звертається 14.12.2021, питання про поновлення пропущеного строку не порушує.

До скарги, окрім оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 додає її клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та надання їй копії останнього процесуального документу (датоване 27.08.2021). Окрім того, ОСОБА_1 16.11.2021 зверталася до начальника СВ ВП № 4 з проханням надати копію останнього процесуального документу (рішення слідчого).

18.11.2021 ОСОБА_1 ВП № 4 Краматорського РУП повідомлено, що 25.02.2020 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України, яка відразу була надіслана на адресу ОСОБА_1 поштовим відправленням. 09.12.2021 ОСОБА_1 звернулася з клопотанням до слідчого, за змістом якого зазначила, що не отримала поштою постанову слідчого та просила їй видати відповідний процесуальний документ. Також до скарги додано розписку, складену ОСОБА_1 про отримання нею постанови про закриття кримінального провадження 09.12.2021.

Водночас, попри доводи заявниці про неотримання нею копії постанови слідчого, слідчим суддею встановлено, що 28.02.2020 ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Прокуратури Донецької області, за змістом якої, посилаючись на положення ст.ст.55, 56, 220 КПК України просила скасувати незаконну постанову слідчого СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області Медяника А.О. про закриття кримінального провадження № 12017050510000179 від 18.01.2017 за ч.2 ст.125, ч.3 ст.187 КК України (постанова від 25.02.2020). Тобто, за 3 дні після прийняття відповідного процесуального рішення слідчим Мороз Н.О. була обізнана про його існування, що підтверджується фактом його оскарження, та отримала копію цього рішення, що підтверджується обізнаністю ОСОБА_1 не лише про наявність такої постанови, але й про дату її прийняття. Постановою прокурора Слов`янської місцевої прокуратури Кузнецової К.В. в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо скасування постанови слідчого від 25.02.2020 відмовлено, постанова направлена на адресу ОСОБА_1 02.03.2020.

Слідчий суддя відхиляє доводи заявниці щодо неотримання нею постанови слідчого про закриття кримінального провадження незадовго після її винесення, оскільки встановлені обставини прямо вказують, що постанова слідчого була направлена на адресу заявниці 25.02.2020, отримана нею в період з 25.02.2020 по 28.02.2020, 28.02.2020 оскаржила цю постанову прокурору, за результатами розгляду якої отримала відповідну постанову. Відсутність поштового повідомлення про вручення з підписом ОСОБА_1 пояснюється направленням постанови простим відправленням, а не рекомендованим, а з огляду на наявні обставини факт отримання ОСОБА_1 копії постанови в період з 25.02.2020 по 28.02.2020 слідчий суддя вважає встановленим.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, у рішенні “Пономарьов проти України” від 3 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що “сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження”.

З врахуванням наведених обставин, слідчий суддя зауважує, що скаргу на постанову слідчого подано заявником майже за 2 роки після прийняття цього процесуального рішення.

Таким чином, скаргу подано з пропуском передбаченого ч.1 ст.304 КПК України десятиденного строку. Заявником не обґрунтовано поважність причин пропуску строку та не поставлено питання про його поновлення.

Окрім того, скарга містить образливі висловлювання, що не є неприйнятним, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 і 2 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Конвенція 1950 року, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, є одним із видів міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім цього, також ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У підпункті “а” п. 3 ст. 35 Конвенції визначено, що Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви.

Відповідно до положення п. 4 цієї статті Конвенції Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно із цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

У розумінні ЄСПЛ звернення до суду з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, Суд, застосовуючи п.п. “а” п. 3 ст. 35 Конвенції, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників.

У свою чергу аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, (справа № 199/6713/14-ц, справа № 9901/324/19), а саме, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 129 Конституції та ст. 50 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Повага до суду і його рішень зміцнюють державність, правопорядок і законність, та ведуть до справді правової держави.

Вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга, визначені ст. 396 КПК. Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.

До того ж відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься повага до людської гідності.

Також положеннями ч. 1 ст. 11 КПК передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.

При цьому, як убачається із ч. 6 ст. 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тобто на практиці в деяких випадках це може обумовити необхідність ухвалення рішень, які прямо не передбачені КПК.

Таким чином, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Водночас використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до їх честі та гідності з боку осіб, які такі дії вчиняють, оскільки вказані дії суперечать основним засадам (принципам) кримінального провадження, а також його завданню.

Ураховуючи наведене, слідчий суддя зазначає, що зазначені в скарзі ОСОБА_1 висловлювання на адресу слідчого є образливими, а скарга, що містить такі висловлювання, є неприйнятною. Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Заяви та скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У тексті цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду. У протилежному випадку це свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку автора документа. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами.

КПК не містить відповідного окремого положення, яке визначає випадки та наслідки такого зловживання.

Разом з тим заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства. За таких обставин, приймаючи до уваги вищезазначені положення нормативно-правових актів та практику ЄСПЛ, зокрема у справах “Ржегак проти Чеської Республіки” від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, “Дюрінже та Грандж проти Франції” від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, “Guntis Apinis проти Латвії” від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06, суд дійшов висновку, що використання ОСОБА_1 у тексті скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу прокурорів, судів та суддів вказує на таке зловживання.

Ураховуючи викладене, скарга або заява, з якої вбачається зловживання процесуальними правами, є неприйнятною та підлягає поверненню ініціатору. Такі висновки слідчого судді узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, такі висновки зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в ухвалі від 30 червня 2021 року (пров. №51-3122ск21), до аналогічного висновку дійшов ККС ВС у постанові № 264/6844/20.

Підсумовуючи вищенаведене, слідчий суддя зазначає, що скарга є неприйнятною, оскільки містить образливі висловлювання щодо слідчого, скаргу подано після закінчення десятиденного строку, заявником не порушено питання про поновлення цього строку, тому скарга відповідно до п.3 ч.2 ст.304 КПК України підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Повернути скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 25.02.2020 року.

Роз?яснити заявнику його право на повторне звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п?яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв