Рішення № 101903355, 10.12.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.12.2021

Справа № 497/232/2021

Провадження № 2/497/286/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретарів судового засідання - Ковтун О.І., Сітченка М.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград в режимі відео-конференції з Господарським судом Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова» (надалі - ДП «ДГ ім. О.В.Суворова») про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ :

18.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом та просить постановити рішення, яким:

- визнати незаконним і скасувати наказ директора ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» від 18 січня 2021 року №00000000005-0000000187 «Про припинення трудового договору (контракту)»;

- поновити його, ОСОБА_1 на посаді «Бригадир на дільницях основного виробництва»;

- стягнути з ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» нараховану але невиплачену заробітну плату та інші виплати у сумі 44 483.00 гривень (без урахування ПДФЛ та військового збору);

- стягнути з ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» середню заробітну плату за час вимушеного прогулу (з розрахунку середньомісячної заробітної плати 59.25 гривень на 1 робочу годину) з моменту незаконного звільнення до моменту фактичного поновлення на роботі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць, у сумі 10 902.00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 25.05.2006 року працював в ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» на посаді помічника бригадира, 18.05.2020 року переведений на посаду бригадира-виноградаря у бригаду №6, 01.07.2020 року змінено назву посади з метою приведення у відповідність до Національного класифікатора професій ДК 003/2010 на «Бригадир на дільницях основного виробництва». Наказом від 18 січня 2021 року №00000000005-0000000187 «Про припинення трудового договору (контракту)» позивача звільнено з займаної посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України.

По твердженню позивача наказ про його звільнення є незаконним з тих підстав, що:

- на порушення вимог ст. 49-4 КЗпП України відповідачем не проведено консультації з первинною профспілковою організацією щодо запобігання скорочення працівників чи пом`якшення несприятливих наслідків;

- відповідачем всупереч положенням ч. 1 ст. 42 КЗпП не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки він має вищу освіту за спеціальністю, сумлінно працює на підприємстві протягом 14 років, нагороджений почесною грамотою;

- він, позивач, не був ознайомлений з переліком усіх вакантних посад в ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова»

- відповідач не запропонував йому, позивачу іншу вільну вакансію, та можливість переведення на наявну вільну вакансію;

- відповідачем з метою безперешкодного звільнення позивача переведено на вакантні аналогічні посади осіб, які не мають відповідної освіти.

Позовну вимогу щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інші виплати у сумі 44 483.00 гривні позивач обґрунтовує наявністю заборгованості з виплати заробітної плати згідно розрахункового листка за січень 2021 року, яка не виплачена в порушення вимог ст. 116 КЗпП України.

Ухвалою від 18.02.2021 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 18.03.2021 року о 15:00 годині (т.1 а.с.39), про що було повідомлено сторонам по справі (т.1 а.с.40).

12 березня 2021 року відповідач подав відзив (т.1 а.с.42-74), згідно якого заперечує доводи позивача, та наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог. До відзиву додав докази на обґрунтування заперечень.

Відповідач стверджує, що, маючи відповідне право, враховуючи скрутний фінансовий стан ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» прийнято рішення про скорочення 25,5 штатних одиниць різних посад, в тому числі 3 (трьох) посад бригадирів на дільницях основного виробництва із 6 наявних, об`єднавши бригади. З 04.09.2020 року введено в дію новий штатний розпис, який передбачає лише 3 штатні посади бригадирів на дільницях основного виробництва, на підставі рішення комісії з визначення працівників, які мають переважне право залишитись на роботі, наказом №79 від 04.09.2020 року вирішено попередити Відповідача про наступне звільнення на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Попередження від 29.09.2020 р. №5, від 18.11.2020 р. №5А, якими повідомлено Відповідача про скорочення та запропоновано посаду тракториста, останній отримувати відмовився, про що складено акти від 01.10.2020р, та від 18.11.2020 р. Зазначає, що на час звільнення Позивача у Відповідача були вакантними наступні посади: начальник наукового відділу по виноградарству, водій автотранспортного засобу, тракторист.

Відповідач наголошує, що рішення комісії з визначення працівників, які мають переважне право залишитись на роботі було прийнято з урахуванням вимог законодавства, рівня кваліфікації, низької продуктивності праці ОСОБА_1 , його періодичному перебуванні на лікарняному, у відпустках без збереження заробітної плати, відгуку безпосереднього керівника.

Також Відповідач звертає увагу, що 29.07.2020 року ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» було надіслано до голови профспілкового комітету ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» Бейлекчі І.Д. листа №175/1 про початок роботи щодо реорганізації структурних підрозділів та скорочення працівників. Також вказує, що Позивач не був членом профспілкового комітету на день його звільнення, що не потребувало погодження профспілки на звільнення.

Відповідач додатково зазначає, що переведення інших працівників на аналогічні посади відбувалось до внесення змін до штатного розпису та не порушує прав позивача.

23 лютого 2021 року представник відповідача надіслав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео-конференції (т.1 а.с.81-83), яке ухвалою суду від 23.03.2021 року було задоволено (т.1 а.с.87), про що було доведено до відома сторін (т.1 а.с.88-89).

Позивач будучи присутнім в підготовчому засіданні (т.1 а.с.79), просив відкласти підготовче засідання в зв`язку з необхідністю подання відповіді на відзив (т.1 а.с.79).

Представник відповідача в підготовче засідання 18.03.2021 року не прибув, подав клопотання про відкладення підготовчого розгляду в зв`язку з відбуттям представника у відрядження (т.1 а.с.75).

З цих підстав, підготовче засідання було відкладено до 09:00 години 08.04.2021 року, про що сповіщено відповідача та присутнього позивача (т.1 а.с.80).

29 березня 2021 року позивач подав відповідь на відзив відповідача (т.1 а.с.91-96), та одночасно з метою доведення фактів наведених у відповіді на відзив, заявив клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування: - з ДП ДГ ім. О.В.Суворова копії заяви та інформації про обставини і дату звільнення з роботи гр. ОСОБА_3 ; - з КНП «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформації про надання гр. ОСОБА_4 листів непрацездатності в період з 01.11.2020 року по 20.11.2020 року; - з КНП «Болградська ЦРЛ» інформації про надання ОСОБА_4 листів непрацездатності в період з 09.11.2020 року по 20.11.2020 року.

В підготовчому засіданні 08.04.2021 року за участю позивача та представника відповідача було розглянуто клопотання позивача, та постановлено ухвалу про забезпечення доказів. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.04.2021 року о 14:00 годині (т.1 а.с.110-111).

У відповіді на відзив Позивач вказує на невідповідність дат документів, на які є посилання у довідці про збитки і заборгованість по заробітній платі, що ставить під сумнів дійсність підстав внесення змін до штатного розпису. Також наголошує на тому, що внесення змін до штатного розпису та скорочення працівників було заплановано значно раніше, ніж зазначено Відповідачем. Вкотре Позивач зазначає, що комісією з визначення працівників, які мають переважне право залишитись на роботі, не враховано наявність в нього вищої освіти. Щодо відмови від отримання повідомлення про скорочення, Позивач зазначає, що відмовлявся їх підписувати, а не отримувати, більше того, звертався із заявами щодо їх надання, але роботодавець не надав.

Позивач вказує, що надавав заяву про включення його до профспілкового комітету, що підтверджує голова профспілки ОСОБА_5 , та той факт, що з Позивача утримувались профспілкові внески. А з 16.06.2020 року новим головою профспілки обрано ОСОБА_6 .

Також Позивач зазначає, що ОСОБА_3 було звільнено через два дні після його звільнення й Відповідач мав змогу запропонувати Позивачу вивільняєму посаду, чого не зробив.

В проміжок часу 12-15 квітня 2021 року судом отримано документи на виконання ухвали суду (а.с.116-117). Так, КНП «Болградська ЦРЛ» листом №429/09 від 09.04.2021 року повідомило про ненадання гр. ОСОБА_4 листків непрацездатності. КНП «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» листом №198 від 13.04.2021р. повідомило про надання гр. ОСОБА_4 листка непрацездатності АДН №176887 на період з 09.11.2020 р. по 20.11.2020р.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року клопотання позивача про витребування доказів було задоволено. Зобов`язано ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» надати на адресу суду в строк до 14 травня 2021 року відповідні докази. Також задоволено клопотання позивача про виклик і допит свідків в судовому засіданні. Оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10:00 години 20 травня 2021 року в режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області (т.1 а.с.162-163, 164-166).

30 квітня 2021 року судом отримано поштовим листом Заяву ДП «ДГ ім О.В.Суворова, ННЦ «Інституту ВіВ ім.В.Є.Таїрова» про приєднання письмових доказів з додатками (т.1 а.с.127-160). Зокрема, надано доказ виплати Відповідачем заборгованості із заробітної плати в сумі 44 483.00 гривні – п/д від 21.04.2021р.

14 травня 2021 року судом отримано докази надані відповідачем ДП «ДГ ім. О.В.Суворова, ННЦ «Інституту ВіВ ім.В.Є.Таїрова» на виконання ухвали суду про витребування доказів від 26.04.2021 року (т.1 а.с.168-174).

Позивачем 20.05.2021 року були надані письмові пояснення стосовно доказів, наданих відповідачем (т.1 а.с.177-179, 181).

24 травня 2021 року позивачем подані письмові пояснення стосовно документів наданих відповідачем (т.1 а.с.185-186).

07 червня 2021 року відповідачем ДП «ДГ ім О.В.Суворова, ННЦ «Інституту ВіВ ім.В.Є.Таїрова» подано докази на виконання ухвали суду від 26.04.2021 року стосовно даних про членів профспілки підприємства (т.1 а.с.187-189).

08 червня 2021 року позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів (т.1 а.с.190-205).

В підготовчому засіданні 08 червня 2021 року позивач підтвердив факт сплати відповідачем грошових коштів в сумі 44 483.00 гривень невиплаченої заробітної плати та інших виплат при звільненні, в зв`язку з чим відмовляється від позовних вимог в цій частині.

Ухвалою суду від 08.06.2021 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова») про стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 44 483.00 гривень, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 29.06.2021р. о14:00 годині (т.1 а.с.211-212).

29.06.2021 року представник відповідача на електронну пошту суду надіслав заяву про відкладення судового розгляду в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі (т.1 а.с.215-218).

Судове засідання за участю позивача було відкладено на 15.07.2021 року (т.1 а.с.219-220), про що повідомлено представника відповідача (т.1 а.с.221-222).

В судовому засіданні 15.07.2021 року:

Позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Надав пояснення з підстав зазначених у позові, а саме, що з 25 травня 2006 року він працює на цьому підприємстві. Починав з помічника бригадира виноградної бригади №3, в цей час отримував вищу освіту в Одеському державному аграрному університеті, який закінчив в 2009 році. В травні 2009 року він був переведений на посаду начальника ділянки виноградарства, що відповідала отриманій ним освіті. В грудні 2009 року був переведений на посаду бригадира виноградної бригади №11, а в травні 2020 року – на посаду бригадир-виноградар бригади №6.

13.10.2020 року керівником ОПХ ім.Суворова видано наказ про зміну назви посади, яку він позивач займав, та нова назва «Бригадир на ділянках основного виробництва», хоча запис в трудовій книжці датований 01.07.2020 роком.

В травні 2020 року він, позивач отримав інвалідність 3 групи загального захворювання, однак ця група є працюючою, тому йому нічого не заважало продовжувати виконувати свої обов`язки на підприємстві.

01.10.2020 року завідуюча відділом кадрів ОСОБА_7 у присутності бухгалтера підприємства повідомили йому, позивачу про звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. Однак, оскільки він, позивач вважав таке звільнення незаконним, він відмовився будь-що підписувати, та попросив надати йому копію документу для ознайомлення та вивчення.

На неодноразові письмові звернення, керівництво підприємства не реагувало, та не надавало витребувані ним документи. Лише на третє звернення надали частину витребуваних документів. Тобто, керівництво підприємства приховувало фактично документи від працівників підприємства, не бажало відкрито довести до працівників підстави та причини майбутнього скорочення, новий штатний розпис тощо. При цьому, керівництво підприємства знаючи про реорганізацію шляхом скорочення штату працівників, умисно за декілька днів до затвердження нового штатного розпису переводило працівників з однієї посади на іншу, аби під звільнення потрапили саме «не угодні працівники», а необхідні посади були негайно заповнені, що б неможливо було їх запропонувати тим працівникам, які потрапляли під скорочення.

16 червня 2020 року на підприємстві було обрано нового голову профспілкової організації ОСОБА_6 , в зв`язку зі складенням повноважень колишнім головою ОСОБА_5 ..

Він, позивач подавав заяву про вступ у профспілкову організацію, його заява була прийнята, і всім про це було відомо, та згідно його заяви з заробітної плати утримувалися профспілкові внески, аж до дня його звільнення.

Оскільки питання його звільнення не було винесено на розгляд профспілкової організації, під час його звільнення керівництво підприємства вирішило повернути йому, позивачу усі утримані з заробітної плати кошти як профспілкові внески, посилаючись на те, що вони були стягнуті помилково, та він позивач не був членом профспілкової організації на підприємстві.

Позивач також звернув увагу на протокол № 1 засідання Комісії з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за скороченням, яких в матеріалах справи є три, зовсім різних за змістом, та згідно яких слідує, що саме отримана ним, позивачем інвалідність в 2020 році не дає йому переважне право залишитись на роботі, при цьому не було враховано, а ні його освіту, а ні стаж роботи 14 років, ряд подяк, які він отримував за гарну роботу на підприємстві. А тому не зрозуміло, яким чином його, позивача стан здоров`я може негативно впливати на виконання ним професійних обов`язків, загрожувати здоров`ю і безпеці праці інших працівників. При цьому, йому позивачу було запропоновано посаду тракториста, тоді як ця робота є набагато складнішою і шкідливою для його стану здоров`я, а ніж робота на посаді бригадира.

З цих підстав, позивач вважав своє звільнення незаконним, яке проведено з цілим рядом порушень трудового законодавства, та просив позовні вимоги задовольнити, поновити його на посаді, та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача, підтримав письмовий відзив, заперечував усі доводи позивача. В задоволенні позовних вимог просив відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Вважав, що ні матеріалами справи, ні поясненнями свідків у справі не спростовано позиції про реальність скорочення штату працівників у відповідача. Постановами Президії НААН України про списання основних засобів з балансу відповідача - багаторічних насаджень, виноградників та погодженнями про зміни штатів у зазначені періоди це підтверджується.

В частині наявності та легітимності профспілкової організації просив врахувати подані документи, а саме заяву відповідача від 29.10.2020 року за №262 до ЦНАП, повідомлення про відмову у державній реєстрації від 14.12.2020 року, рішення про відмову у державній реєстрації від 14.12.2020 року, повідомлення про продовження строку розгляду документів від 08.12.2020 року за №08.2- 4209УДР, які підтверджують, що належним та діючим до цього часу керівником первинної профспілкової організації є ОСОБА_5 та відсутність будь-яких повноважень у ОСОБА_6 ..

Окремо звернув увагу на недопустимість та неналежність документів про нову реєстрацію профспілкової організації, які були долучені позивачем. Це спростовується в першу чергу заявою відповідача від 29.10.2020 року за №263 до управління юстиції та відповідь управління юстиції від 17.11.2020 року за №08.2-8892 УДР, якими підтверджується реєстрація первинної профспілкової організації відповідача з кодом ЄДРПОУ 25977492. Будь-які дії ОСОБА_6 , в частині нової реєстрації, нової профспілкової організації не відповідає навіть протоколу зборів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач порушив будь-які норми законодавства про працю по відношенню до позивача.

Крім цього звернув увагу, що відповідач мав в спірний період перевірку дотримання вимог трудового законодавства з боку контролюючих органів, які підтвердили законність дій та належність проведеної процедури вивільнення працівників, до числа яких відноситься і позивач у даній справі.

Під час розгляду справи по суті неодноразово оголошувались перерви в зв`язку з викликами свідків, за клопотанням представника відповідача: 16.08.2021 року, 09.09.2021 року, 06.10.2021 року, 01.11.2021 року, 11.11.2021 року, 02.12.2021 року, 10.12.2021 року.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, пояснення сторін по справі, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом достовірно встановлено, 25.05.2006 року позивача ОСОБА_1 прийнято в ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» на посаду помічника бригадира, 18.05.2020 року Позивач переведений на посаду бригадира-виноградаря у бригаду №6.

01 липня 2020 року змінено назву посади з метою приведення у відповідність до Національного класифікатора професій ДК 003/2010 на «Бригадир на дільницях основного виробництва».

В трудову книжку позивача НОМЕР_1 було внесено відповідні записи (т.1 а.с.7).

В 2009 році позивач закінчив Одеський державний аграрний університет і отримав повну освіту за спеціальністю «плодоовочівство і виноградарство» та здобув кваліфікацію вченого агронома з плодоовочівства і виноградарства», про що15 грудня 2009 року на ім`я позивача ОСОБА_1 видано диплом НОМЕР_2 (т.1 а.с.9).

В 2013 році позивач ОСОБА_1 був нагороджений грамотою Голови Болградської районної державної адміністрації за сумлінну працю, вагомий внесок у становлення, розвиток сільського господарства району та з нагоди Дня працівників сільського господарства (т.1 а.с.8).

30 червня 2020 року на Державному підприємстві «Дослідне господарство ім.О.В.Суворова» ННЦ» ІВіВ ім.В.Є.Таїрова було видано наказ №57/1 «Про створення робочої групи», якій наказано надати висновки та аргументовані пропозиції в частині зменшення видатків та оптимізації організаційної структури підприємства в термін до 15.07.2020 року (т.1 а.с.47).

У подальшому робочою групою було підготовлено без дати і номера довідку, засідання якої відбулося 13.07.2020 року, згідно якої з метою оптимізації витрат є необхідним переглянути організаційну структуру підприємства з наступним вивільненням працівників підприємства. Для належної оптимізації роботи виноградних бригад, економії заробітної плати ефективності роботи працівників провести зміни в організації праці виноградних бригад шляхом приєднання одного структурного підрозділу до іншого. Тобто, така реорганізація дасть можливість скорочення чисельності працівників без погіршення виконання поставлених завдань (т.1 а.с.48).

29 липня 2020 року за підписом директора Державного підприємства «Дослідне господарство ім.О.В.Суворова» ННЦ» ІВіВ ім.В.Є.Таїрова ОСОБА_4 на ім`я Голови профспілкової організації ДП ДГ ім. О.В.Суворова ННЦ» ІВіВ ім.В.Є.Таїрова ОСОБА_5 було складено Повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників (т.1 а.с.66).

Суд відразу звертає увагу, що допитаний у якості свідка ОСОБА_5 підтвердив, що повноваження голови профспілки були ним складені 16.06.2020 року, та зазначене повідомлення він не отримував і підпис на документі НЕ його.

Наказом №78 від 04.09.2020 року «Про внесення змін до штатного розпису в зв`язку із скороченням посад (професій) скорочено 3 штатні одиниці із 6 «Бригадир на дільницях основного виробництва» та цього ж числа внесено зміни до штатного розпису (т.1 а.с.49, 53).

В штатному розписі Державного підприємства «Дослідне господарство ім.О.В.Суворова» ННЦ» ІВіВ ім. В.Є.Таїрова станом на 01.07.2020 року значиться 6 (шість) посад «Бригадир на дільницях основного виробництва, бригадир – пітомніковод» (т.1 а.с.50-52).

Тоді як вштатному розписі Державного підприємства «Дослідне господарство ім.О.В.Суворова» ННЦ» ІВіВ ім.В.Є.Таїрова станом на 04.09.2020 року значиться 3 (три) посади «Бригадир на дільницях основного виробництва, бригадир – пітомніковод» (т.1 а.с.53-55).

Наказом директора Державного підприємства «Дослідне господарство ім.О.В.Суворова» ННЦ» ІВіВ ім.В.Є.Таїрова №78/А від 04.09.2020 року створено комісію з визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі (т.1 а.с.56).

04 вересня 2020 року було проведено засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за скороченням (протокол №1), згідно якого рекомендовано директору підприємства у зв`язку з тим, що при вивільненні працівників до уваги береться рівень кваліфікації, продуктивність праці, здобуті навички під час виконання робіт за певною спеціальністю, виробничими показниками, беручи до уваги зменшення об`єму виробництва, попередити наступних працівників про вивільнення, в тому числі ОСОБА_1 (т.1 а.с.57).

До речі таких протоколів у матеріалах справи є три з різним змістом (т.1, а.с.57, а.с.172-173, 238-242).

Наказом №79 від 04.09.2020 року «Про попередження працівників про заплановане звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату» наказано підготувати та вручити ОСОБА_1 повідомлення про наступне вивільнення.

Суд звертає увагу, що позивачу було надано наказ з одним змістом, а саме в даному витягу з наказу йде посилання на підставу: 1.заява ОСОБА_1 від 29.10.2020 року; 2.наказ від 04.09.2020 року №79 (т.1 а.с.19). Таким чином не зрозуміло, на яку саме заяву ОСОБА_1 від 29.10.2020 року (дата ще не настала) і про що ця заява, йде посилання в наказі від 04.09.2020 року.

А суду відповідачем до відзиву надано наказ з іншим змістом (т.1 а.с.58).

Попередження про скорочення штату працівників за підписом директора ОСОБА_8 на ім`я позивача ОСОБА_1 складено 29.09.2020 року №5, в якому зазначено, що «Після закінчення двомісячного терміну та отримання згоди профспілки з моменту одержання цього персонального попередження, позивач підлягатиме звільненню з роботи відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України … Одночасно запропоновано переведення на посаду тракториста, яка є вакантною …» (т.1 а.с.39).

Вказане попередження позивачем не було отримано, про що складено відповідний Акт 01.10.2021 року (т.1 а.с.60).

Згідно довідки відповідача за №58 від 05.03.2021 року станом на 01.10.2020 року на підприємстві, згідно штатного розпису з 04.09.2020 року … наявні вакантні посади: - головного бухгалтера – 1 одиниця, - начальника наукового відділу по виноградарству на громадських засадах – 1 одиниця, юристконсульт – 1 одиниця, тракториста-машиніста – 1 одиниця (т.1 а.с.67).

18 листопада 2020 року вдруге було складено «Попередження про скорочення штату працівників» № 5А на ім`я ОСОБА_9 (без зазначення прізвища взагалі) за підписом директора ОСОБА_4 (т.1 а.с.61). У тексті цього попередження відсутнє посилання на отримання згоди профспілки.

Зазначене попередження було доведено до відома позивача, однак в зв`язку з відмовою від отримання складено Акт від 18.11.2020 року (т.1 а.с.62). У вказаному акті стверджується, що ОСОБА_1 попереджено, що він буде звільнений після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання персонального попередження. У ОСОБА_1 немає переважного права для залишення на роботі на посаді бригадира на дільницях з основного виробництва. Але запропоновано переведення на посаду тракториста, яка є вакантною.

Згідно довідки відповідача за №55 від 05.03.2021 року станом на 18.01.2021 року на підприємстві, згідно діючого штатного розпису … наявні вакантні посади: - начальника наукового відділу по виноградарству на громадських засадах – 1 одиниця, - тракториста-машиніста – 1 одиниця, - водія автотранспортного засобу (автобус) – 1 одиниця (т.1 а.с.68).

Наказом від 18 січня 2021 року № 00000000005-0000000187 «Про припинення трудового договору (контракту)» (т.1 а.с.20, 64) позивача звільнено з займаної посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України. Як підставу видачу цього наказу зазначені: наказ від 04.09.2020 року №79, попередження про скорочення штату працівників від 18.11.2020 року.

Саме цей наказ, є предметом оскарження.

Надаючи оцінку дотримання відповідачем вимог законодавства при звільнення позивача суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

1. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-1 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпАП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі N 800/538/17, провадження N 11-431асі18, що у силу ст. 417 ЦПК України є обов`язковим для врахування для усіх судів України.

Дані вимоги закону відповідачем виконані Не були, оскільки з досліджених доказів, судом було встановлено наявність декілька посад, про які судом зазначено вище, але не було запропоновано відповідачу усі наявні вакантні посади на підприємстві.

2. В наказі № 00000000005-0000000187 «Про припинення трудового договору (контракту)» (т.1 а.с.20) позивача звільнено з займаної посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України. Як підставу видачу цього наказу зазначені: наказ від 04.09.2020 року №79, попередження про скорочення штату працівників від 18.11.2020 року.

Судом досліджено «Попередження про скорочення штату працівників від 18.11.2020 року №5А», підписане директором ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» ОСОБА_4 , з якого вбачається, що Позивача буде звільнено з займаної посади після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання цього повідомлення, а також запропоновано переведення на посаду тракториста, яка є на той час вакантною. Підпис ОСОБА_1 про отримання повідомлення відсутній.

В зв`язку із відмовою ОСОБА_1 отримати повідомлення, 18.11.2020 року складено Акт (т.1 а.с.62) комісією в складі бухгалтера ОСОБА_10 , бухгалтера ОСОБА_11 , інспектора з кадрів ОСОБА_7 в тому, що «запропонувала ОСОБА_1 отримати лист-повідомлення про наступне звільнення …. від 04.09.2020р. №5А та засвідчити факт отримання особистим підписом. ОСОБА_1 відмовився….».

На переконання суду, зазначений акт не є належним та допустимим доказом відмови ОСОБА_1 від отримання Попередження про скорочення штату працівників від 18.11.2020 року №5А, оскільки містить посилання на інший документ - лист-повідомлення про наступне звільнення від 04.09.2020р. №5А, який в матеріалах справи відсутній.

Судом встановлено, що директор ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» ОСОБА_4 в період з 09.11.2020р. по 20.11.2020р. не знаходився на робочому місці згідно листка непрацездатності АДН №176887, що підтверджується листом №198 від 13.04.2021р. КНП «Болградський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» листом №198 від 13.04.2021 року (т.1 а.с.117), що виключає можливість підписання останнім Попередження про скорочення штату працівників від 18.11.2020 року №5А саме 18.11.2020 року.

Як вбачається із довідки №55 від 05.03.2021 року (т.1 а.с.68) в ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» станом на 18.11.2020 року були вакантні посади начальник наукового відділу по виноградарству, водій автотранспортного засобу, тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, водій автотранспортного засобу.

А відтак, суд доходить до висновку, що в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України відповідачем видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади без його попередження не пізніше ніж за два місяці, а також не були йому запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії.

3. Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та інших.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Саме такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 19.08.2020 р. у справі № 334/4326/17 (провадження № 61-45687св18).

Наказом №78А від 04.09.2020 року «Про створення комісії з визначення працівників, які мають переважне право залишитись на роботі» створено комісію з визначення працівників, які мають переважне право залишитись на роботі та доручено визначити відповідних осіб та надати протокол керівнику на затвердження до 12-00 04.09.2020 року (т.1 а.с.56).

Відповідно до Протоколу засідання комісії з визначення працівників, які мають переважне право залишитись на роботі від 04.09.2020 року (т.1, а.с.57, а.с.172-173, 238-242) рекомендовано скоротити 3 штатні одиниці посади «Бригадир на дільницях основного виробництва», які займають ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Надаючи оцінку вказаному Протоколу суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 – працює на підприємстві з 25.05.2006 року (т.1 а.с.7), та стаж його роботи в ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» складає більше 14 років, має вищу освіту за спеціальністю «Плодоовочівництво і виноградарство» (диплом спеціаліста НОМЕР_2 від 15.12.2009 р.) (т.1 а.с.9), в 2003 році нагороджений грамотою голови Болградської РДА (т.1 а.с.8), є особою з інвалідністю 3 групи з 01.07.2020 року (т.1 а.с.76).

Як вбачається з протоколу засідання комісії з визначення працівників, які мають переважне право залишитись на роботі від 04.09.2020 року, зазначене засідання відбулось відразу ж в день видання наказу про створення такої комісії за відсутності об`єктивної необхідності проводити терміновий розгляд цього питання. Працівники, питання подальшої роботи яких на підприємстві вирішувалось на цьому засіданні, до участі в ньому не запрошувались, будь-які пояснення не відбирались. Також з протоколу не вбачається, що комісія заслухала та обговорила відгуки безпосередніх керівників всіх шести бригадирів, які працювали на підприємстві на той час, не вказано про врахування їх кваліфікації, стажу роботи на підприємстві. При цьому з Протоколу та порівняльної таблиці до нього вбачається, що на засіданні комісії обговорювали та вивчали лише тих працівників, яких вирішити рекомендувати для звільнення, щодо інших осіб, які займали посади «Бригадир на дільницях основного виробництва», не розглядалось.

А відтак, жодним чином не заперечуючи можливість створеної на підприємстві комісії та керівника визначати рівень кваліфікації та продуктивності праці кожного працівника та враховувати це при вирішення питання щодо залишення на роботі чи скороченні, суд приходить до висновку, що Відповідачем не дотримані вимоги ст. 42 КЗпП та належним чином не розглянуто та не вирішено питання щодо наявності/відсутності переваги у ОСОБА_1 в залишенні на роботі за умови скорочення його посади.

Питання щодо звільнення з аналогічної посади розглядалося щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 .. Якщо питання щодо переважного залишення на посаді відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснювалось у порівнянні з ОСОБА_14 , то щодо ОСОБА_1 порівняльного аналізу з будь-якими іншими працівниками взагалі не проводилося.

Розглядаючи питання звільнення ОСОБА_1 з займаної посади до уваги комісією було взято виключно його продуктивність за останній рік 2020, тобто те, що він перебував на лікарняному більше чотирьох місяців, але не взято до уваги взагалі його роботу протягом 14 років, його освіту, заохочення, тощо.

Також комісія послалася на рекомендації МСЕК, якими протипоказана важка фізична праця, тривале перебування на ногах, статичне перевантаження, та поряд з цим запропоновано посаду тракториста, робота на якій не є легшою ніж на посаді бригадира.

Разом з цим, судом було встановлено, що на аналогічні посади «Бригадир на дільницях основного виробництва» було переведено:

-14.08.2020 року ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без освіти, неповнолітні діти відсутні, працює на підприємстві з 14.05.2020 року (т.1 а.с.27-29).

-01.09.2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка закінчила Білгород-Дністровське профтехучилище, кваліфікація продавець бакалійно-кондитерських та гастрономія, неповнолітні діти відсутні, на підприємстві працює з 14.05.2020 року (т.1 а.с.21-23).

31.08.2020 року ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без освіти, маючого трьох неповнолітніх дітей, на підприємстві працює з 10.09.2012 року (т.1 а.с.24-26) було переведено з посади «Бригадир-виноградар» на посаду « ОСОБА_17 із захисту рослин». До речі, вказана особа взагалі не має освіти, а тим паче спеціальної, яка необхідна для роботи на такій посаді.

Саме, ці особи: ОСОБА_15 , ОСОБА_3 залишились працювати на підприємстві на посаді «Бригадир на дільницях основного виробництва», які вони зайняли перед безпосереднім оголошенням про скорочення штату працівників, і які не мають вищої освіти, та не мають такого стажу роботи як у позивача ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд погоджується з доводами Відповідача, що зміна штатного розпису, проведення змін в організації праці та виробництва, скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцією власника підприємства відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України.

Однак, Національна Академія наук України листом від 24.03.2021 року за №13-3/90 на ім`я ОСОБА_1 повідомила, що штатні розписи та зміни до штатних розписів подаються до Управління наукового забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку експериментальної бази у трьох примірниках разом з супровідним листом за наявності попереднього погодження з науковою установою, якій безпосередньо підпорядковане підприємство (т.1 а.с.100-103).

Оскільки новий штатний розпис у зв`язку зі скороченням штату було погоджено і затверджено 04.09.2021 року (т.1 а.с.53-55), а передано для узгодження Директору ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова ОСОБА_18 як мінімум за два тижня до цієї дати, то станом на час переведення вище зазначених працівників: ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , на посади «Бригадир на дільницях основного виробництва», ОСОБА_16 на посаду «Агроном із захисту рослин», керівником підприємства ОСОБА_4 було здійснено умисно, аби заповнити вільні посади, які підпадали під скорочення.

Звільнення ОСОБА_3 , яке мало місце 20.01.2021 року за згодою сторін відповідно її заяви від 20.01.2021 року (т.1 а.с.149-150, не зобов`язує Відповідача повідомляти Позивача про наявність вакансії, оскільки ст. 42-1 КЗпП України передбачено, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Відповідачу слідувало б врахувати зазначенні обставини.

Саме з цих підстав, позивач ОСОБА_1 подав 18.03.2021 року заяву про прийняття його на роботу на вакантну посаду «Бригадир на дільницях основного виробництва» (т.1 а.с.148).

Доказів прийняття Відповідачем на роботу працівників аналогічної кваліфікації суду надано не було.

Згідно штатного розпису ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова», затвердженого 01.04.2021 року значиться 3 (три) посади «Бригадир на дільницях основного виробництва» (т.1 а.с.154-156).

4. Згідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Частиною третьою статті 22 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_5 , наданих позивачу 26.03.2021 року (т.1 а.с.104), на час передачі документів новому голові профспілкової організації ОСОБА_6 16.06.2020 року заява Позивача про вступ до профспілкової організації була в наявності в документах профспілки.

З наявних у справі розрахункових листків Позивача за період з січня 2020 року по січень 2021 року (т.1 а.с.30-34) вбачається, що відповідач утримував із заробітної плати профспілкові внески, що в сукупності надає підстави позивачу правомірно розраховувати на те, що він є дійсним членом профспілкової організації.

Суду було надано копію наказу за підписом директора ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова». від 04.09.2020 року №79 «Про попередження працівників про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням штату (т.1 а.с.181), в першочерговій редакції, де в п.1.3 вказано, що «Вручити повідомлення про наступне вивільнення до 10.09.2020 року працівникам, які підлягають звільненню, і які є членами профспілки ( ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 ).

Хоча відповідачем суду надавався витяг з цього наказу що стосується виключно ОСОБА_1 (т.1 а.с.58) в іншій редакції.

Крім цього, в попередженні про скорочення штату працівників від 29.09.2020 року №5 «Бригадира на дільницях основного виробництва (бригадир бригади №6) на ім`я ОСОБА_9 (тобто позивача) зазначено, що «Після закінчення двомісячного терміну та отримання згоди профспілки з моменту одержання цього персонального попередження підлягаєте звільненню з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України … (т.1 а.с.59).

Цими документами, відповідач підтверджує, що позивач ОСОБА_1 був членом профспілкової організації.

Посилання відповідача на те, що ним помилково утримувались профспілкові внески з заробітної плати Позивача, їх повернення у січні 2021 року без будь-яких підстав (т.1 а.с.138), заяв як з боку позивача так і з боку профспілкової організації, пояснювальні записки ОСОБА_7 від 18.01.2021 року (т.1 а.с.69, 135, 137), ОСОБА_20 (а.с.136) суд розцінює критично, враховуючи те, що всі вказані дії відбувались в день звільнення позивача, ОСОБА_7 , ОСОБА_20 є заінтересованими працівниками ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова».

Довідка відповідача від 01.06.2021 року №114 (т.1 а.с.188) не може бути належним доказом щодо відсутності членства ОСОБА_1 в первинній профспілковій організації ДП «ДГ ім. О.В.Суворова», оскільки видана роботодавцем – директором ОСОБА_21 , а не головою профспілкової організації.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів звернення до профспілкової організації з поданням щодо отримання згоди на звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату.

Також відсутні належні та допустимі докази проведення консультації з профспілкою щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

5. Щодо листа ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» від 29.07.2020 №175/1 голові профспілкового організації ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» ОСОБА_5 про початок роботи щодо реорганізації структурних підрозділів та скорочення працівників (т.1 а.с.66).

Судом встановлено наступне:

Згідно протоколу зборів первинної профспілкової організації ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» №2 від 16.06.2020 року (т.1 а.с.192-198) слідує, що на обліку перебуває 41 член профспілкової організації, присутніми є 30 членів, присутнім був директор ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» - ОСОБА_4 , Оксамитненський сільський голова – ОСОБА_22 , секретарем зборів обрано ОСОБА_7 ..

В порядок денний були включені питання: - вибори голови профспілкової організації та його заступника; - обрання членів комітету профспілкової організації; - внесення змін до колективного договору відповідно до Галузевої угоди між Президією Національної академії наук аграрних наук України і Професійною спілковою працівників агропромислового комплексу України на 2020-2022 роки; - інше.

На вказаних зборах було переобрано голову профспілкової організації: ОСОБА_5 склав повноваження голови, обрано новим головою Качанова В.Х.. Членами профспілкового комітету обрано: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т.1 а.с.192-198).

17.06.2020 року за підписом голови структурного утворення ОСОБА_6 було подано заяву про реєстрацію структурного утворення первинної профспілкової організації ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова», яка прийнята Головою Болградської районної профспілкової організації робітників агропромислового комплексу України ОСОБА_27 (т.1 а.с.99).

Таким чином, директору ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» ОСОБА_4 достовірно було відомо про переобрання голови профспілкової організації ДП ДГ імені Суворова О.В., втім з незрозумілих підстав Повідомлення про початок роботи щодо реорганізації структурних підрозділів та скорочення працівників (т.1 а.с.66) було адресовано саме голові профспілкового організації ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» Бейлекчі І.Д..

29.10.2021 року директор ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» Кастров С.С. звернувся з заявою до Центру надання адміністративних послуг Болградської РДА, згідно якої слідує, що на підприємстві створена та діє первинна профспілкова організація, та працівники які входили до керівних органів профспілки звільнені, а також на підприємстві за місцем розташування відсутні будь-які документи, у зв`язку із запланованим скороченням штату та вивільненням в подальшому працівників ДП ДГ імені Суворова, а також з метою недопущення порушення законних прав працівників виникла необхідність у з`ясуванні державної реєстрації вищевказаної профспілки та відновлення документації (т.1 а.с.139, 144-145).

На вказану заяву Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 17.11.2020 року надало відповідь про необхідність надати документ, що підтверджує внесення плати за надання документа в паперовій формі, що міститься у реєстраційній справі (т.1 а.с.146).

08.12.2020 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомила Первинну профспілкову організацію ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» про продовження строку розгляду документів, поданих 18.11.2020 року для державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу - Первинну профспілкову організацію (т.1 а.с.143).

14.12.2020 року державним реєстратором Ульяницькою О.А. Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено Повідомлення про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - по заяві «Державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу» щодо Первинної профспілкової організації Дослідного господарства ім. О.В.Суворова (т.1 а.с.141), та 14.12.2020 року складено рішення про відмову аналогічного змісту (т.1 а.с.142).

А відтак, станом на час звільнення позивача з займаної посади Первинна профспілкова організація ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» не функціонувала, оскільки попередні члени і керівник склали повноваження, а нові не приступили до виконання повноважень, та навіть не було здійснено відповідні зміни в державній реєстрації.

Не вирішивши питання щодо функціонування профспілкової організації, відповідач ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» розпочав і провів процедуру скорочення штату працівників підприємства та їх звільнення.

Таким чином, питання звільнення позивача ОСОБА_1 . Первинною профспілковою організацією ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» - НЕ розглядалося.

Суд переконаний, що позивач будучи членом первинної профспілкової організації ДП «ДГ ім. О.В.Суворова», до якої відповідач не звертався з письмовим поданням (повідомленням) про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, був звільнений з порушеннями ч.1 ст.43 КЗпП України.

Судом було допитано свідків, заявлених позивачем (т.1 а.с.161).

Так, свідок ОСОБА_5 , повідомив, що з 01.10.2021 року звільнений з посади машиніста берегових насосних станцій ДП ДГ імені О.В.Суворова. 16.06.2020 року було проведено збори первинної профспілкової організації де він склав свої повноваження як голова профспілки, та було обрано нового голову ОСОБА_6 , та п`ять членів профспілкового комітету. З цього дня він більше не мав відношення до профспілки. Ніяких повідомлень про скорочення штату працівників він не отримував, не підписував і ніяких питань про звільнення працівників в зв`язку зі скороченням штату, члени профспілкової організації під його головуванням – не розглядали, оскільки було обрано нового голову і нових членів профспілкового комітету. Чому не було здійснено відповідні зміни в державному реєстрі, йому не відомо, та він і не міг займатися цим питанням, так як склав повноваження.

Станом на 16.06.2021 року на час проведення зборів первинної профспілкової організації він проводив звіряння списків членів, та бачив особисто заяву ОСОБА_1 про прийняття його в члени профспілки і на утримання внесків. Протягом місця після обрання нового профкому і голови, мали провести збори і прийняти усіх бажаючих до профспілки. Чи приймалось рішення про включення його в члени профспілки йому не відомо, але оскільки була заява, і профспілкові внески утримувалися, то вказане свідчить, що ОСОБА_1 був членом профспілки.

Судом було надано свідку для огляду Повідомлення про скорочення штату працівників від 29.07.2020 року (т.1 а.с.66), на що свідок повідомив, що такий документ не отримував, та і не міг отримувати оскільки з 16.06.2020 року він не є головою профспілки, та підпис на цьому документі НЕ його.

Дійсно новий голова профспілки ОСОБА_6 наступного дня після проведення зборів профспілки мав подати і подав заяву про реєстрацію структурного утворення первинної профспілкової організації на ім`я голови Болградської районної профспілкової організації робітників агропромислового комплексу України (т.1 а.с.99).

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що працює в ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» інспектором з кадрів з червня 2019 року.

Дійсно 16.06.2021 року була обрана секретарем зборів первинної профспілкової організації, вела протокол, на яких було переобрано голову профспілки та членів профспілкового комітету. Але оскільки, не було здійснено відповідні зміни в Державному реєстрі, то ці збори на її думку є недійсними.

Заява про вступ в члени профспілкової організації подається на ім`я голови профспілки, тому вона не бачила заяви ОСОБА_1 , та не бачила рішення профспілки про прийняття ОСОБА_1 в члени профспілки.

Свідок підтвердила, що саме вона була головою комісії з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за скороченням, протокол від 04.09.2020 року складала вона особисто, та всі члени підписували.

Свідку були надані усі копії цього протоколу, що надавалися суду в різний час і які є різними за змістом (т.1 а.с.57, а.с.172-173, а.с.238-242), які засвідчувалися підписом свідка. Разом з цим, свідок не змогла пояснити чому ці протоколи є різними, чому їх текст змінювався.

З пояснень свідка, комісія вирішуючи питання про переважне право залишення працівника на роботі взяла до уваги, що ОСОБА_1 протягом останнього року перебував тривалий час на лікарняному, тому мав низьку продуктивність роботи, отримав інвалідність 3 групи, та не зважаючи на стаж роботи і на освіту, було прийнято рішення про можливість його звільнення.

Разом з цим, свідок не змогла пояснити чи розглядала комісія інших кандидатів, які займали аналогічні посади, і кого саме, і з яких підстав їм було надано переважне право залишення на посаді.

Окрім цього, свідок пояснила, що і затвердження нового штатного розпису, і усі інші документи, та засідання комісії були проведені в один день 04.09.2020 року.

Дійсно новий штатний розпис подано було на погодження в Національну академію наук України значно раніше, та всі знали про майбутнє скорочення штату, і в цей час здійснювали переведення працівників на різні посади, в тому числі ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , цими питаннями займався керівник підприємства, вона як інспектор з кадрів лише оформляла документи, накази, тощо.

Повідомлення скорочення штату та про звільнення на ім`я ОСОБА_1 від 18.10.2020 року було підписано керівником ОСОБА_28 коли він перебував на лікарняному.

Позивачу ОСОБА_1 було запропоновано під час звільнення лише посаду тракториста, інші вільні посади не пропонувалися, не вважали за потрібне.

Питання звільнення працівників чи прийняття на роботу вона особисто не вирішує, керується вказівками та розпорядженнями керівника.

Які саме документи і коли надавати суду, вирішував керівник підприємства ОСОБА_28 .

Рішення про повернення коштів, що були утримані з ОСОБА_29 як профспілкові членські внески приймав керівник підприємства. Заяви про прийняття в члени профспілки в особових справах працівників не зберігаються.

Про допит свідка ОСОБА_6 позивач відмовився в судовому засіданні 02.12.2021 року, та відмова була прийнята судом, про що зазначено в журналі судового засідання в зв`язку з неможливістю забезпечити його явку.

З огляду на встановлені судом обставини під час судового розгляду та за результатами здійсненого аналізу, суд виходить з того, що позивача ОСОБА_1 звільнено з займаної посади відповідно до наказу директора ДП «ДГ ім. О.В.Суворова» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є.Таїрова» від 18 січня 2021 року №00000000005-0000000187 «Про припинення трудового договору (контракту)» з порушенням статей 42, 43, 49-2 КЗпП України, що згідно зі статтею 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на роботі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Така позиція висловлена судами у постанові ВСУ від 25.05.2016 у справі № 6-511цс16, постанові ВСУ від 21.09.2017 року у справі №6-2597цс16, постанові ВСУ від 22.11.2017 року у справі №6-1660цс16, постанові КАС у складі ВС від 01.03.2018 року у справі №818/149/17.

Згідно ч. 3 п. 32 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, якою затверджено «Порядок обчислення середньої заробітної плати» (надалі Порядок) - середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто що передують дню звільнення працівника, яке згодом визнано незаконним.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова» №104 від 13.05.2021 року нарахована і виплачена позивачу ОСОБА_1 заробітна плата за останні два місяці перед місяцем звільнення: в листопаді 2020 року – 8186.00 гривень, в грудні 2020 року = 8447.72 гривень (а.с.170), та згідно розрахункових листів за листопад 2020 року - 8186.00 гривень, та за грудень 2020 року – 8447.72 гривень (а.с.33).

Виходячи з зазначеного середньоденна заробітна плата позивача за листопад-грудень 2020 року становить 504.05 гривень = 16 633.72 гривень (8186.00 гривень + 8447.72 гривень) : 33 (17 днів + 16 днів).

Судом здійснено розрахунок середньої заробітної плати позивача на посаді «Бригадир на дільницях основного виробництва» за період з 18.01.2021 року по 10.12.2021 року з урахуванням довідки Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова» від 13.05.2021 року №104 та згідно п.2 абзацу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року №100, яка складає 114 419.35 гривень, а саме:

- січень 2021 року: 10 робочих днів = 504.05 гривень х 10 = 5 040.50 гривень;

- лютий 2021 року: 20 робочих днів = 504.05 гривень х 20 = 10 081.00 гривень;

- березень 2021 року: 22 робочих днів = 504.05 гривень х 22 = 11 089.10 гривень;

- квітень 2021 року: 22 робочих дні = 504.05 гривень х 22 = 11 089.10 гривень;

- травень 2021 року: 18 робочих днів = 504.05 гривень х 18 = 9 072.90 гривень;

- червень 2021 року: 20 робочих днів = 504.05 гривень х 20 = 10 081.00 гривень;

- липень 2021 року: 22 робочих дні = 504.05 гривень х 22 = 11 089.10 гривень;

- серпень 2021 року: 21 робочих дні = 504.05 гривень х 21 = 10 585.05 гривень;

- вересень 2021 року: 22 робочих дні = 504.05 гривень х 22 = 11 089.10 гривень;

- жовтень 2021 року: 20 робочих дні = 504.05 гривень х 20 = 10 081.00 гривень;

- листопад 2021 року: 22 робочих дні = 504.05 гривень х 22 = 11 089.10 гривень;

- грудень 2021 року: 8 робочих дні = 504.05 гривень х 8 = 1 008.10 гривень.

Відповідно до п.32 постанови ПВСУ №9 від 06 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач після звільнення з посади «Бригадир на дільницях основного виробництва» Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова» - ніде не працював і не отримував заробітну плату.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 УПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (ст.229 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine рішення від 10 лютого 2010 року).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст.2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Щодо судового збору:

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

-у разі задоволення позову - на відповідача;

-у разі відмови в позові - на позивача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач є фізичною особою, звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 1% від суми задоволених позовних вимог: 114 419.35 гривень х 1 % = 1 144.19 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.27 Закону України «Про оплату праці», ст.232 КЗпП України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 258, 259, 263-268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати наказ директора Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова» від 18 січня 2021 року №00000000005-0000000187 «Про припинення трудового договору (контракту)» - незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 05.03.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на посаді «Бригадир на дільницях основного виробництва» Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова» (код ЄДРПОУ - 00413208) з 18.01.2021 року.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова»: вул.Суворова, №12, с. Оксамитне, Болградський район, Одеська область, 68740, код ЄДРПОУ - 00413208 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 05.03.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 - середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 114 419.35 гривень (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень тридцять п`ять копійок) без врахування податків і обов`язкових платежів, а тому виплату необхідно проводити з відрахуванням з цієї суми (за мінусом) сум податків і зборів в порядку і розмірах, визначених законодавством України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова»: вул. Суворова, №12, с. Оксамитне, Болградський район, Одеська область, 68740, код ЄДРПОУ – 00413208 на користь держави судові витрати в розмірі 1 144.19 гривень (одна тисяча сто сорок чотири гривень дев`ятнадцять копійок) судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді «Бригадир на дільницях основного виробництва» Державного підприємства «Дослідне господарство імені О.В.Суворова» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є.Таїрова» відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення виготовлено 15.12.2021 року.

Суддя С.В.Кодінцева