Рішення № 101902643, 06.12.2021, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1447/21

Провадження № 2/419/286/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року смт Новоайдар Луганської області

Новоайдарський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Глазкової Ю. О.,

за участі секретаря судового засідання Шапка О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Щастинської міської військово – цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Новойадарського районного суду Луганської області з позовною заявою до Щастинської міської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання права власності на Ѕ частку квартири в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого залишилось спадкове майно у виді: Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 заповіт не склав, єдиним спадкоємцем першої черги за законом є позивач як його син, який є таким, що фактично прийняв спадщину, оскільки він проживав разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 та Ѕ частка вказаної квартир належить останньому. Позивач звернувся до нотаріуса з метою прийняття спадщини, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, який би підтверджував право власності ОСОБА_2 на Ѕ частку вказаної квартири, оскільки він за життя не зареєстрував право власності у встановленому законом порядку.

Позивач зазначив, що спірна квартира належала батьку та йому по у рівних частках кожному на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03.01.2006 року Управлінням Луганської міської ради з питань житлового господарства та приватизації житла.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири у порядку спадкування за законом, оскільки він є єдиним спадкоємцем першої черги.

Позивач у судове засіданні не з`явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі її представника.

Враховуючи вищенаведене, суд у відповідності до ст. 211, 223 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу за відсутності учасників справи, на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 підтверджується факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки КП «Жилбудсервіс» № 745 від 24.06.2021 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом зі сином ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі розпорядження № 2 від 03.01.2006 Управління Луганської міської ради з питань житлового господарства та приватизації житла вбачається, що дане свідоцтво посвідчує, що 41/100 приміщення квартири спільного заселення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї ОСОБА_1 у рівних частках.

З копії технічного паспорту на приватизовану квартиру АДРЕСА_1 встановлено, що право власності зареєстроване Управлінням Луганської міської ради з житлового господарства та приватизації житла на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується, що квартира за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності у розмірі частки -41/200.

З копії домової книги за вказаною квартирою зареєстровані у ній ОСОБА_2 з 1972 року та ОСОБА_1 з 26.01.2001року.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.12.2020 року державного нотаріуса Щастинської державної нотаріальної контори Луганської області Харченко О.С. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на вищевказану частку квартири після померлого ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що останній за життя не зареєстрував право власності у встановленому законом порядку, оскільки державна реєстрація права власності на нерухоме майно була обов`язкова.

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано16.05.1991 року.

За ОСОБА_3 зареєстроване право приватної власності на 59/100 приміщення квартири спільного заселення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_4 .

З відповіді завідувача Щастинської державної нотаріальної контори Харченко О. встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрито спадкову справу.

Згідно відповіді Новоайдарського комунального підприємства технічної інвентаризації № 118 від 24.11.2021 вбачається, що інформація про реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 відсутня.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час прийняття спадщини не проживав постійно з спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з відкриття спадщини.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено під час судового розгляду спадкоємець ОСОБА_2 за життя приватизував квартиру за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло.

Проте не зареєстрував своє право власності згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-ІV ( у редакції чинній на час видачі свідоцтва про право власності на житло від 03.01.2006) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 4 зазначеного Закону України № 1952-ІV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону місцеві органи державної реєстрації прав: проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації.

Згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002: державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об`єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.3. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" ( 1878-17 ) та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п.1.4. вказаного Положення обов`язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно, зокрема квартири(п.1.5).

Після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід`ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робить відмітку (штамп) про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 8 (п.3.11).

Згідно ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України ( у редакції, яка була чинна на момент приватизації квартири) якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З аналізу викладеного, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 не набув права власності на Ѕ частку квартири, оскільки воно згідно закону набувається з моменту державної реєстрації, яка ним не була здійснена, а тому вказана частка квартири не може вважатись спадковою масою згідно вимог ст. 1218 ЦК України.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі відмови у позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Щастинської міської військово – цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області про визнання права власності на спадкове майно –залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2021 року.

Суддя Ю.О. Глазкова