Рішення № 101902155, 11.11.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.11.2021 Єдиний унікальний номер 205/3752/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/3752/2021

Номер провадження: 2/205/2272/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомМоторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 10.08.2019 року о 12 год. 00 хв. керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Carisma», д/н НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 (далі – Відповідач) в районі електроопори № 194 по вул.. Набережній Заводській у м. Дніпрі, під час руху у третій смузі для руху, маючи намір здійснити розворот ліворуч, не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, не переконався у безпеці власного маневру, через що допустив зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортний засобів, чим заподіяно майнову шкоду. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2019 року винним у настанні вказаної дорожньо – транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 . Дані ЄЦБД МТСБУ не містять підтвердження, що на момент ДТП транспортний засіб «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_2 , був забезпечений договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також відомостей, що відповідач підпадає під норму п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV. У свою чергу цивільно – правова відповідальність водія ОСОБА_2 була забезпечена чинним договором страхування, страховик – ТОВ СК «Альфа-гарант». З метою отримання відшкодування ОСОБА_2 , як власник автомобіля «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_2 звернувся до позивача із повідомленням про ДТП від 12.09.2019 року. Відповідно до звіту № 72/09/19 від 01.10.2019 року ринкова вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_2 , становить 29 044 грн. 65 коп. МТСБУ 08.11.2019 року перерахувало ОСОБА_2 суму відшкодування у розмірі 29 044 грн. 65 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1154782 від 14.11.2019 року. Крім того, позивач сплатив ФОП « ОСОБА_3 » за збір документів по справі та проведення огляду пошкодженого у ДТП автомобіля потерпілого суму у розмірі 914 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1154782 від 08.11.2019 року.

У зв`язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування у розмірі 29 044 грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву, у якому просив позов МТСБУ до ОСОБА_1 задовольнити частково в розмірі 14 979 грн. 50 коп. В обґрунтування заперечень зазначає, що він не погоджується із сумою страхового відшкодування саме у розмірі 29 044 грн. 65 коп., оскільки остання розрахована з врахуванням пошкоджень, які не були спричинені внаслідок вказаної ДТП.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Моторного (транспортного) страхового бюро України зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просивши позов задовольнити частково з урахуванням підстав, що викладені у відзиві на позов.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 10.08.2019 року о 12 год. 00 хв. керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Carisma», д/н НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 (далі – Відповідач) в районі електроопори № 194 по вул.. Набережній Заводській у м. Дніпрі, під час руху у третій смузі для руху, маючи намір здійснити розворот ліворуч, не зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, не переконався у безпеці власного маневру, через що допустив зіткнення з автомобілем марки «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортний засобів, чим заподіяно майнову шкоду.

Згідно висновку звіту № 72/09/19 від 01.10.2019 року, який міститься в матеріалах справи, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортний засіб «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_2 , становить 29 044 грн. 65 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент ДТП полісом серії АМ № 8198258 від 29.10.2018 року, оформленим на автомобіль «Skoda Octavia», д/н НОМЕР_2 , була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який є власником вказаного автомобіля. Відповідач на дату дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як встановлено судом, 12.09.2019 року ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем, звернувся із відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу № 12018 від 14.11.2019 року позивач відповідним платіжним дорученням № 1154989 від 14.11.2019 року сплатив на рахунок АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу «виплата по справі № 61035, згідно наказу № 12018 від 14.11.2019 р., ОСОБА_2 , страхове відшкодування в загальному розмірі 29 044 грн. 65 коп.

Судом також встановлено, що скориставшись послугами ФОП « ОСОБА_3 », позивачем була організована оцінка визначення розміру завданих збитків, збір необхідних документів, про що свідчить розрахунок та платіжне доручення № 1154782 від 08.11.2019 року на суму 914 грн. 60 коп.

Матеріалами справи також підтверджено, що 12.10.2020 року за вих. № 61035/АК позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 29 044 грн. 65 коп., однак відповідач на таку претензію не відреагував, суму завданих збитків позивачеві не компенсував.

Оскільки відповідач у позасудовому порядку на відшкодовує позивачеві фактично сплаченої останнім грошової суми суми, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як було встановлено судом, постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2019 року винною особою в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання дорожньо–транспортної пригоди є відповідач по справі ОСОБА_1 . Відтак, в силу вказаних норм матеріального закону, на таку особу покладається обов`язок відшкодувати завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем не оспорюється те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди такий учасник справи не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відтак не виконав законодавчо покладений на нього обов`язок.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пункту 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Оскільки відповідач є винним у вчиненні вказаного ДТП, і на момент вчинення якої не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь МТСБУ в порядку регресу відповідних документально підтверджених витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування саме у розмірі 29 044 грн. 65 коп.

Саме такий розмір страхового відшкодування було сплачено позивачем за платіжним дорученням № 1154989 від 14.11.2019 року на рахунок АТ КБ «Приватбанк». Зазначення у призначенні платежу у такому платіжному документі «виплата по справі № 61035, згідно наказу № 12018 від 14.11.2019 р., ОСОБА_2 » дає суду обґрунтовані підстави вважати, що вказана сума була виплачена позивачем саме в порядку відшкодування завданої шкоди водієві ОСОБА_2 на його рахунок у банківській установі. А відтак суд вимушений відхилити доводи сторони відповідача щодо недоведеності сплати позивачем страхового відшкодування у визначеному розмірі саме водієві ОСОБА_2 .

Також суд вимушений відхилити доводи відповідача з того приводу, що вказана сума у розмірі 29 044 грн. 65 коп. розрахована з врахуванням пошкоджень, які не були спричинені внаслідок вказаної ДТП.

Так, відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, щоб спростовували розрахунок збитків, наданий суду стороною позивача, та підтверджували те, що такі пошкодження не були завдані внаслідок означеної ДТП.

Одночасно із цим, суд також не може погодитися із доводами сторони позивача в частині стягнення з відповідача витрат у сумі 914 грн. 60 коп., сплачених позивачем ФОП « ОСОБА_3 » за збір документів та визначення розміру шкоди.

Суд зазначає, що за своєю природою такі витрати не відносяться до страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Адже, згідно положень положення п. 40.3 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ надано право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Одночасно із цим матеріальним законом не передбачено право на компенсацію вказаних витрат в порядку регресу, і закон такі витрати не розглядає як складову страхового відшкодування.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Зокрема, суд стягує із ОСОБА_1 на користь позивача грошову суму у розмірі 29 044 грн. 65 коп., як суму страхового відшкодування, а в стягненні суми у розмірі 914 грн. 60 коп. витрат на послуги за збір документів по справі та проведення огляду пошкодженого у ДТП автомобіля потерпілого, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позовні вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2 200 грн. 70 коп. (29 044 грн. 65 коп. х2270 грн. 00 коп. : 29 959 грн. 25 коп.).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 526, 549, 551, 615, 625, 629, 692, ЦК України, ст. ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: 02154, м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд. 8, НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313) суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у загальному розмірі 29 044 (двадцять дев`ять тисяч сорок чотири) грн. 65 коп.

3. В задоволені позовних вимог щодо стягнення суми у розмірі 914 грн. 60 коп. витрат за збір документів та визначення розміру шкоди – відмовити.

4. В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: 02154, м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд. 8, НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Мовчан Д.В.