Рішення № 101901714, 01.06.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7534/19

Провадження № 2/758/1547/21

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 червня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Скрипник О. Г. ,

за участю секретаря судового засідання - Сілюкова Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 29 458,08 грн. та витрат по оплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.01.2019 року в м. Києві по вул. Заводська, 72 з вини ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , сталася ДТП у результаті якої були пошкоджені транспортні засоби «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2019 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV, була застрахована за Полісом ОСЦПВВНТЗ АМ/4624932 від 16.07.2018 року виданим ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Позивач, у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулась до відповідача, з метою отримання страхового відшкодування.

Листом від 14.03.2019 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу, оскільки водій ОСОБА_2 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно полісу ОСЦППВНТЗ АМ/4624932 від 16.07.2018 року.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04.11.2019 року у справі №758/7534/19 було відкрито провадження у справі.

31.03.2020 року відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву у якому просить в задоволенні позову відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю, посилаючись на те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а отже вона не може вважатися особою, відповідальність якої застрахована, а тому у страхової компанії не виник обов`язок щодо здійснення виплати страхового відшкодування. .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 року, цивільну справу № 758/7534/19 передано судді Подільського районного суду міста Києва Скрипник О.Г, у зв`язку зі звільненням судді.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2021 року вказано цивільну справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не викликались, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2018 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/4624932 від 16.07.2018, за яким забезпеченим транспортним засобом виступив транспортний засіб «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , місцем реєстрації якого є Республіка Польща.

Вказаний транспортний засіб згідно з інформацією Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 06.11.2016 року ввезений на митну територію України громадянином польщі в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого контролю (а.с. 41).

31.01.2019 року в м. Києві по вул. Заводська, 72 з вини ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , сталася ДТП у результаті якої були пошкоджені транспортні засоби «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2019 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП (а.с. 6)

Позивач, у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулась до відповідача, з метою отримання страхового відшкодування у сумі 29 458, 08 грн на підставі рахунку фактури ДП «Ауді Цент ВІПОС» за № 0000054275 від 04.04.2019 року (а.с. 8).

Листом від 14.03.2019 року за № 969 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу, оскільки водій ОСОБА_2 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно полісу ОСЦППВНТЗ АМ/4624932 від 16.07.2018 року (а.с. 9).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.1.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

ПрАТ «УПСК» заперечуючи проти позову посилається на те, що транспортний засіб «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 ввезений на митну територію України у митному режимі «Тимчасове ввезення» на строк до одного року з метою особистого користування громадянином Республіки Польща , а отже відповідно до п.4 ст. 380 Митного кодексу України, водій ОСОБА_2 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем вказаного транспортного засобу, у зв`язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом АМ/4624932 від 16.07.2018 року.

Відповідно до листа Львівської митниці Державної фіскальної служби України від 18.09.2019 року за № 565/18 транспортний засіб «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 06.11.2016 року ввезений на митну територію України громадянином польщі в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого контролю (а.с. 41).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Як було встановлено судом страхувальником за полісом АМ/4624932 є ОСОБА_3

ПрАТ «УПСК» заявляє що ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , в момент ДТП володів неправомірно, оскільки вказаний автомобіль було ввезено на територію України громадянином Польщі виключно з метою особистого користування в силу ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України, водночас, як встановлено судом, страхувальником за полісом АМ/4624932 від 16.07.2018 року, яким застраховано відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 будь-якою особою є ОСОБА_3 , тобто особа, відмінна від тієї, яка здійснила ввезення даного автомобіля на територію України.

За таких обставин, ПрАТ «УПСК», укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс АМ/4624932 від 16.07.2018 року, з умовами щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, який є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, повинно було усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов`язковості виконання зобов`язання сторонами.

А тому суд проходить до висновку, що відповідач не вправі посилатись на обставини відмінності особи, що ввезла автомобіль на територію України для виключно власного використання як підстави зазначати про те, що водій автомобіля «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , який керував автомобілем у момент ДТП, не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом АМ/4624932 від 16.07.2018 року.

Суд зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Проте суду не надано доказів визнання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (АМ/4624932) недійсним.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином ПрАТ «УПСК» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АМ/4624932).

Доводи ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» проте, що експлуатація транспортного засобу «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 водієм ОСОБА_2 є неправомірною, тому заявлена подія не є страховим випадком, у зв`язку з чим у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не виник обов`язок щодо здійснення виплати страхового відшкодування за Полісом АМ/4624932, суддів вважає безпідставними, оскільки ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику пошкодженого автомобіля за укладеним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та повинно було усвідомлювати наслідки можливих ризиків, які можуть настати за укладеним договором (полісом), який у відповідності до вимог чинного законодавства є обов`язковим для виконанням сторонами.

З даного приводу Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2019 року по справі № 910/14693/17 щодо подібних правовідносин було висловлено правову позицію, зокрема, відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб (п. 20.)

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Таким чином, враховуючи те, що транспортний засіб позивача було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулась з вини ОСОБА_2 , який на законних підставах керував автомобілем «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , суд вважає що з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає стягненню на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 29 458, 08 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 29 458, 08 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн, а всього 30 226 (тридцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянка України, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», код ЄДРПОУ 20602681, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 40.

Суддя О. Г. Скрипник