Рішення № 101901351, 14.12.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1130/21

Провадження №2-др/568/4/21

14 грудня 2021 р. м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.,

секретар судового засідання Саган В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі 568/1130/21

за позовом ОСОБА_3

до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

про стягнення компенсації за не використану відпустку при звільненні та середньомісячного заробітку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 30.11.21 р. позовну заяву ОСОБА_3 задоволен частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 17608,24 грн. компенсації за невикористану частину основної відпустки, щомісячний заробіток за час затримки розразхунку в сумі 9988,53 грн. та 405,9 грн. судового збору.

06.12.21 р. позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 16000 грн. та судового збору.

В клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач стверджує, що визначений позивачем розмір витрат є не співрмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим на виконання відповідних робіт, ціною позову .

Ухвалою від 07.12.21 р. заяву призначено до розгляду на 14.12.21 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги заяви, просив її задоволити повністю.

Наголосив на тому, що позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану частину відпустки, а тому, сплачений позивачем судовий збір при зверненні в суд, слід повернути позивачу в повному обсязі.

Вважає, що позов задоволено повністю, тому розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам в даному випадку не застосовуєть.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав вимоги позивача в частині стягнення 2315,90 грн. витрат на правничу допомогу, в іншій частині позову просив відмовити. Наголосив на тому, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн. є небгрунтованими, завищеними та неспівмірними, а тому, в у визначеному позивачем розмірі, задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 30.11.21 р., яким задоволено позовні вимоги частково, не було вирішено питання стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що 06.12.21 р. позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки, станній день подачі заяви припав на вихідний, а тому дана заява подається в перший робочий день.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 09.08.21 р. між позивачем та адвокатським бюро "Бернацький і Партнери" укладено договір про надання правової допомоги № 09-05/21-08.

Відповідно до умов Договору, адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу допомогу у справі ОСОБА_3 про стягнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Розділом 4 Договору сторони узгодили розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану правову допомогу.

Додатком № 1 до Договору сторони узгодили вартість правових послуг адвоката.

Додатком № 2 до Договору сторони обумовили гонорар адвоката в розмірі 5000 грн. за позитивний результат.

Перелік виконаних робіт з визначенням витраченого часу та вартості зафіксовано в акті приймання-передачі виконаних робіт від 30.11.21 року на загальну суму 16000 грн.

З наданого позивачем акту приймання-передчі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 09-05/21-08 від 09.08.21 р. вбачається, що адвокатським бюро "Бернадський і Партнери" в особі керуючого бюро Бернадського П.В. надано ОСОБА_3 послуги: попереднє опрацювання, роз`яснення, узгодження правової позиції у справі; пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, судової практики; складання запитів, заяв, пояснень, клопотань в судовому процесі; підготовка та подання доказів у справі; складання позовної заяви; участь в судовому засіданні.

З детального опису робіт (надання послуг) вбачається, що Бюро витрачено 11 год. 30 хв часу та надано послуги на загальну суму 16000 грн., які складаються: з правових послуг на суму 11000 грн. та 5000 грн. гонорару за позитивний резуотат.

На підтвердження надання послуг, позивача надано рахунок № 038 від 30.11.21 р. на суму 16000 грн.

З квитінції АТ "Приватбанк" від 13.11.21 р. вбачається, що ОСОБА_3 оплатила послуги з правничої допомоги в сумі 11000 грн.

Суд враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладений Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Суд врахувує, що сума за позитивний результат обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Суд вважає, що дані витрати співмірні з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 5 000 грн,. що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Отже, вимоги про стягнення 16000 грн. гонорару за позитивний результат слід задоволити частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені частково на суму 27596,77 грн і вказана сума від суми позову (61610,11 грн.) складає 44,7 %, у відсотковому співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог, тому підлягає до стягнення 7152 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Представник відповідача визнав вимоги позивача в частині стягнення 2315,90 грн. витрат на правничу допомогу, в іншій частині стягнення просив відмовити.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Визначена судом сума 7152 грн. витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, з урахуванням гонорару успіху, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторони, при цьому, позивачем документально підтверджено витрати на правничу допомогу, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2315,90 грн.

Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 908 грн. судового збору. Вимоги в цій частині обрунтовані тим, що під час ухвалення судового рішення, судом не вирішено питання про судові витрати, які понесені при зверненні з позовною заявою в суд в сумі 908 грн.

Як вбачається з мотивувальної та резолютивної частини рішення від 30.11.21 р. у справі № 568/1130/21, судом стягнуто з відповідача на користь позивача 405,9 грн. судового збору, пропорційно задоволеним вимогам.

Суд критично оцінює доводи позивача, що він звільнений від сплати судового збору при зверненні в суд з вимогою про стягнення компенсації за невикористану відпустку, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справив усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, із прохальної частини позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Зважаючи на такі норми чинного законодавства України, позивач не звільняється від сплати судового збору за заявлення вимог не пов`язаних із стягненням заробітної плати та поновленням на роботі.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на заявлені позовні вимоги позивача.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Водночас, відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713 (далі - Інструкція № 5) суми грошових компенсацій у разі невикористання відпусток є платою за невідпрацьований час (підпункт 2.2.12 пункту 2 Інструкції № 5) і на вказані суми компенсацій, які виплачуються звільненим особам, єдиний внесок не нараховується.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток не визначені, як заробітна плата ст. 94 та главою 7 Кодексу законів про працю України. Крім того, на компенсацію за таку відпустку не нараховується єдиний соціальний внесок, а тому, такі компенсації не можуть відноситись до заробітної плати.

За таких обставин, оскільки компенсація за невикористані дні відпустки не відноситься до заробітної плати, позивач за цією вимогою не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, вимоги позивача про грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку повинні оплачуватись судовим збором.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи представника позивача, що позовні вимоги задоволено повністю, а тому не підлягають до пропорційного розподілу між сторонами.

Враховуючи наведене та той факт, що при ухваленні рішення від 30.11.21 р. у справі № 568/1130/21 судом вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимоги, тому вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення в цій частині задоволенню не підлягають.

При таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7152 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі 568/1130/21 - задоволити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (код 40998949, м. Радивилів, Дубенського району, Рівненської обл., вул. І.Франка, 13) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) 7152 грн. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 15.12.21 р.

Суддя А.О. Сільман