Рішення № 101900794, 02.12.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/1154/21

2/465/2195/21

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді- Марків Ю.С. ,

за участі секретаря судового засідання - Чапля В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, суд -

в с т а н о в и в:

В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовниз вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 звернувся 13.04.2020 року до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи. Статус безробітного ОСОБА_2 було надано з 13.04.2020р. на підставі власноручно підписаної цією особою заяви відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», в якій він підтвердив, що не відноситься до зайнятого населення відповідно до ст.4 Закону України “Про зайнятість населення”, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, та ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття. Зазначається, що за час перебування на обліку, як безробітний, ОСОБА_2 отримував у центрі зайнятості матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю в період з 14.04.2020 року по 25.10.2020 року в сумі 6 373,12 грн. та соціальні послуги. Згодом було з`ясовано, що ОСОБА_2 забезпечує себе роботою самостійно з 28.01.2004 року, як адвокат. Відтак, в результаті не повідомлення ОСОБА_2 спеціалістів центру зайнятості про те, що такий забезпечує себе роботою самостійно (є самозайнятою особою) як адвокат з 28.01.2004 року, згідно Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №952 від 28.01.2004 року відповідач, на думку представника позивача незаконно набув статус безробітного та отримував допомогу по безробіттю в період з 14.04.2020р. по 25.10.2020р. у сумі 6 373,12 грн. оскільки відносився до зайнятого населення.

Окрім цього, до суду також надійшла від представника позивача відповідь на відзив, в якому зазначається, що обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади. Окрім цього, зазначає, що від Пенсійного Фонду України з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 12.11.2021 року отримана інформація про застраховану особу — ОСОБА_2 як найманого працівника Ради Адвокатів Львівської області із отриманням доходу та сплатою Єдиного соціального внеску та з`ясовано, що ОСОБА_2 забезпечує себе роботою самостійно з 28.01.2004 року, як адвокат.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на їх користь кошти в розмірі 6373,12 грн. як повернення допомоги з безробіття та судові витрати.

Не погоджуючись з поданим позовом, від відповідача ОСОБА_2 надійшов до суду відзив, який обгрунтовує тим, що у заяві від 13.04.2020 року жодної неправдивої інформації, у тому числі того, що станом на день подання заяви він не забезпечував себе роботою самостійно, він не вказував. Зазначає, що Радою адвокатів Львівської області йому була надана матеріальна допомога у розмірі 1700 грн. до Дня захисника України як ветерану російсько-української війни, учаснику АТО. Зазначає, що стягнення виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі можливе лише за умови зловживання з боку застрахованої особи та/або подання ним недостовірних даних. Щодо акту №101, наданого представником позивача зазначає, що з витягів з такого не вбачається, що приймалось певне рішення керівником центру зайнятості про проведення перевірки, відтак проведення перевірки особами, зазначеними в акті, відбувалось без правової на це підстави.

Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, просив відмовити в такому з підстав, наданих у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 13.04.2020 року заповнив та подав до Львівського міського центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного в якій, серед іншого, зазначив, що не відноситься до зайнятого населення, відповідно до ст.4 ЗУ "Про зайнятість населення" та через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, з правами та обов`язками безробітного ознайомлений та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей.

Окрім цього, 13.04.2020 року відповідач ОСОБА_2 подав до Львівського міського центру зайнятості заяву про призначення/поновлення виплати допомоги по безробіттю, в якій просив призначити/поновити йому виплату допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з дня реєстрації/перереєстрації його як безробітного.

Згідно із витягом із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_2 ПК № 135020041400027 вбачається, що наказом від 14.06.2019 року ОСОБА_2 надано статус безробітного; 14.04.2020 року йому призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Актом № 101 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 17.11.2020 року, ОСОБА_2 у період реєстрації та отримання статусу безробітного у Львівському міському центрі зайнятості мав свідоцтво на зайняття адвокатською дільністю з 28.01.2004 року. Незаконно отримана виплата допомоги з безробіття з 14.04.2020 року підлягає поверненню.

За період з 14.04.2020 року по 25.10.2020 року відповідачу виплачена допомога по безробіттю у сумі 6373 грн. 12 коп., що підтверджується додатком №4 до Персональної картки №135020041400027.

Згідно з інформацією, наданою Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Львівської області та Радою адвокатів Львівської області, ОСОБА_2 є діючим адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №952, виданого Львівською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 28.01.2004 року, і відомості про зупинення чи припинення такої діяльності відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем скеровувалося повідомлення відповідачу за №10-5370/20 від 18.11.2020 року про відшкодування коштів в сумі 6373 грн. 12 коп., однак, вказані кошти відшкодовані не були.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення», відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 1 частин першоїстатті 43 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно дочастини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи,які забезпечуютьсебе роботоюсамостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачена можливість зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом відповідної заяви.

Таким чином, у розумінні положень Податкового кодексу України та статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат є самозайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття його на облік органами Державної фіскальної служби України, допоки його діяльність у встановленому Законом порядку не буде зупинена чи припинена.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.05.2018 року в справі №750/9213/16-ц (провадження №61-9212св18) та постанові від 11.09.2019 року в справі №802/213/17-а (провадження №К/9901/21988/18).

Пунктом 8 частини першої статті 31 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірний період відповідач, як діючий адвокат, вважався самозайнятою особою, оскільки належних доказів про зупинення чи припинення його діяльності суду не надав (відповідач не скористався своїм правом і не зупиняв дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністюпри реєстрації та у період перебування на обліку як безробітного), а відтак, не мав права на отримання статусу безробітного і призначення виплати допомоги по безробіттю, відтак позов є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому, згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2270 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 6373 (шість тисяч триста сімдесят три) грн. 12 коп., як повернення допомоги з безробіття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського центру зайнятості 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Львівський міський центр зайнятості, код ЄДРПОУ 25555035, адреса: м.Львів, вул.Княгині Ольги, буд.122.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 07.12.2021 року.

Суддя Марків Ю.С.