Рішення № 101900153, 10.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року Справа № 160/20690/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 03.08.2021 року №047150013983;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком № 1 періоди роботи:

з 12.06.2013 по 04.12.2013, з 16.12.2013 по 16.05.2014, з 24.05.2014 по 27.07.2014;

з 17.07.1992 по 31.07.1998,з 07.02.2003 по 14.04.2003, з 05.05.2008 по 10.06.2013.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.07.2021 року про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що після досягнення ним 50 річного віку 28.07.2021 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки має пільговий трудовий стаж за Списком № 1 та надав всі необхідні документи, які підтверджують наявність стажу для призначення пенсії. Проте, відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах та зараховано в пільговому обчисленні лише 4 роки 6 місяців 17 днів, коли необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах становить 10 років. Відповідачем безпідставно не було взято до уваги та не зараховано періоди роботи позивача на підземних роботах з 12.06.2013 року по 04.12.2013 року, з 16.12.2013 року по 16.05.2014 року, з 24.05.2014 року по 27.07.2014року оскільки довідки пільгового характеру не підтверджено результатами атестації робочих місць, з 17.07.1992 року по 31.07.1998 року, з 07.02.2003 року по 14.04.2003року, з 05.05.2008 року по 10.06.2013 року оскільки за дані періоди відсутні довідки, уточнюючи пільговий характер роботи по Списку №1. Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, довідки, видані підприємствами, зареєстрованими на території не підконтрольній український владі до стажу не зараховуються. Позивач вважає відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ять днів з дня отримання ухвали на подання відзиву на позов до суду.

07.12.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивач 28.07.2021 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням від 03.08.2021 року №047150013983 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону №1058. Згідно із розрахунком стажу загальний страховий стаж позивача станом на 28.07.2021 р. становить 30 років 7 місяці 22 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 4 роки 6 місяців 17 днів. Відповідач зауважив, що довідки пільгового характеру не підтверджені результатами атестації. А також, зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують. На підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841від 25.11.2014 “Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях” виробнича та фінансово-господарська діяльність підприємств повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28 листопада 2014 року. Архівні довідки про підтвердження пільгового стажу позивача та інші документи, видані після 28.11.2014 року та засвідчені фіктивними квазідержавним утворенням терористичного угрупування — Луганською народною республікою, надані позивачем, не можуть вважатися належними та не підлягають розгляду.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.2 ч.6ст.12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цього Кодексусправами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо розгляду звернення.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), 28.07.2021 року, після досягнення 50 річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.08.2021 року №047150013983 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що оформлена рішенням від 03.08.2021 року №047150013983, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідачем зазначено, що за наданими документами позивача загальний страховий стаж позивача складає 30 роки 7 місяці 22 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 -4 роки 6 місяців 17 днів. Відповідач зауважив, що довідки пільгового характеру не підтверджені результатами атестації. А також, зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують. На підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841від 25.11.2014 “Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях” виробнича та фінансово-господарська діяльність підприємств повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28 листопада 2014 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085 визначено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 3 ст. 9 зазначеного Закону, є не дійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи наведене, будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані організаціями, підприємствами з території, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.

Відповідачем зазначено, що позивачем надані архівні довідки про підтвердження пільгового стажу та інші документи, видані після 28.11.2014 року та засвідчені фіктивними квазідержавним утворенням терористичного угрупування — Луганською народною республікою, надані позивачем документи не можуть вважатися належними та не підлягають розгляду.

Позивачем в підтвердження його роботи на пільгових умовах за період з 17.07.1992 року по 31.07.1998 року, з 05.05.2008 року по 10.06.2013 року на шахтах ім. В.Р. Менжинського та ТОВ “Інтер-Інвест вугілля” надаються копії наступних документів: довідка архівного відділу від 19.07.2021 №2913, довідка архівного відділу від 19.07.2021 №2921, наказ з особового складу ім.В.Р. Менжинського від 17.07.1992 року №64к, наказ ДВАТ “шахта ім.Менжинського” ГХК Первомайськвугілля 05.08.1998 року №187к, накази про висновки атестації робочих місць за умовами праці Шахти ім. Менжинського №34к від 13.02.1995 року, №88к 16.04.1997 року, накази про висновки атестації робочих місць за умовами праці ТОВ “Інтер-Інвест вугілля” №31к 18.03.2005 року, наказ ТОВ “Інтер-Інвест вугілля” №57к 29.04.2008 року, наказ ТОВ “Інтер-Інвест вугілля” №60к від 11.06.2013 року, архівні довідки з особових рахунків працівників 19.07.2021 №№2915, 2916, 2917, 2918, 2919, 2920

Позивачем в підтвердження його роботи на пільгових умовах за період з 07.02.2003 року по 14.04.2003 року надано реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з якого вбачається, що за позивача Фірма “Ерос” сплачувала страхові внески, записами трудової книжки підтверджується що він працював електрослюсарем підземним V розряду з повним робочим днем в шахті.

Також, надана довідка Відокремленого підрозділу “Шахта КАБОНІТ” Державного Підприємства “Первомайське вугілля” (Україна, Луганська область м. Золоте-1, вул. Молодіжна, буд. 1), щодо підтвердження пільгового стажу №216/2 від 09.07.2021 за період з 16.12.2013 року по 16.05.2014 року, з 24.05.2014 року по 27.07.2014 року має відповідні записи щодо атестації робочих місць.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно з ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 1 Закону №1058страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цимЗакономі за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно достатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення`до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно достатей 13і14та пенсій за вислугу років відповідно достатті 55цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно достатті 27та з урахуванням нормстатті 28цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогоабзацом першимчастини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідні положення містить і стаття 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно із ч.1 ст.13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогоабзацом першимчастини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 , заповненої з 02 грудня 1994 року, у спірний період зроблені наступні записи про роботу:

- 17.07.1992р. прийнятий Державним комітером України по вугільній промисловості Шахта ім. В.Р. Менжинського прийнятий учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем ??під землею Наказ № 64к від 17.07.1992р.;

- 31.07.1998р. звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Наказ №187к від 05.08.1998р.;

- 07.02.2003р. прийнятий ВАТ фірма “Ерос“ електрослюсарем підземним V розряду з повним робочим днем в шахті. Наказ №8 від 07.02.2003р.;

- 14.04.2003р. звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Наказ №187к від 05.08.1998р.;

- 05.05.2008р. прийнятий ТОВ “Інтер-Інвест вугілля” електрослюсарем V розряду підземним з повним робочим днем під землею. Наказ №57к від 29.04.2008 року. У результаті атестування робочих місць з умов праці підтверджується право на пільгову пенсію з віку по Списку №1. Наказ №31к від 18.03.2005р.

- 10.06.2013р. звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Наказ №60к від 11.06.2013р.;

- 12.06.2013р. прийнятий до Відокремленого підрозділу “Шахта КАБОНІТ” Державного Підприємства “Первомайське вугілля” електрослюсарем підземним V розряду з повним робочим днем під землею. Наказ №465к від 12.06.2013р. На підставі атестації робочих місць за умовами праці професію електрослюсар підземний вважати пільговой за Списком №1. Наказ №к від 16.04.2010р.

- 03.08.2016р. звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Наказ №550к від 03.08.2016р.;

Разом з тим, суд не погоджується з відповідачем щодо не зарахування пільгового стажу за Списком №1, оскільки зазначені вище правові норми свідчать, що пільговий стаж особи обчислюється на підставі записів трудової книжки, уточнюючих довідок про пільговий характер роботи та з урахуванням результатів атестації робочих місць за умовами праці.

Щодо атестації робочих місць, суд встановив наступне.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Матеріалами справи встановлено, що наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року, встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Згідно з п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.92, атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з ч.6 ст.114 Закону №1058-IV та ч.5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.3 Порядку №383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Згідно з п.5 Порядку №383 у разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №1 чи №2 працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Відповідності до п. 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення"органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення"є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом Пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість Пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Отже, трудовою книжкою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підтверджено наявність трудового стажу за Списком № 1.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем взагалі не було здійснено розгляду копій наступних документів: довідки архівного відділу від 19.07.2021 №2913, довідки архівного відділу від 19.07.2021 №2921, наказу з особового складу ім.В.Р. Менжинського від 17.07.1992 року №64к, наказ ДВАТ “шахта ім.Менжинського” ГХК Первомайськвугілля 05.08.1998 року №187к, накази про висновки атестації робочих місць за умовами праці Шахти ім. Менжинського №34к від 13.02.1995 року, №88к від 16.04.1997 року, накази про висновки атестації робочих місць за умовами праці ТОВ “Інтер-Інвест вугілля” №31к 18.03.2005 року, наказ ТОВ “Інтер-Інвест вугілля” №57к від 29.04.2008 року, наказу ТОВ “Інтер-Інвест вугілля” №60к від 11.06.2013 року, архівні довідки з особових рахунків працівників 19.07.2021 №№2915, 2916, 2917, 2918, 2919, 2920, за умови праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 ОСОБА_1 .

Дослідивши надані докази у їх сукупності, суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача, довідки та виписки ТОВ “Інтер-Інвест вугілля”, Шахти ім. Менжинського, ГХК Первомайськвугілля, ВАТ фірма “Ерос“, що містяться в матеріалах справи, підтверджують періоди його роботи повний робочий день в шахті на посадах, передбачених Списком №1, що надає право на включення цих періодів до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо доводів відповідача про те, що довідки видані підприємствами, які знаходяться на окупованій території, а тому відомості зазначені у них є недійсними, слід зазначити таке.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VIIпередбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами Українита нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VIIгромадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема,Законом № 1207-VII.

Згідно із частинами першою — третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

Згідно інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» зарєєстроване за адресою: Україна, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Жукова, 15 Україна створено та зареєстровано у порядку передбаченому законодавством України. ГХК Первомайськвугілля зарєєстроване за адресою: Україна, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Куйбишева, буд 18 а. Доказів перереєстрації цих підприємств на окупованій території України відповідачем суду не надано.

Отже, позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для обрахунку пенсії.

Те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позбавлене можливості провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом та містять усі необхідні реквізити та відомості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 234/3038/17, від 11 грудня 2018 у справі №360/1628/17, від 17 липня 2019 у справі №302/757/17-а.

Надані довідки та виписки у їх сукупності кореспондуються з даними, що є в трудовій книжці позивача, та містять уточнюючі відомості, які відсутні в трудовій книжці, а саме: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки, тобто складені у відповідності до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637.

Відповідно до наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей, період роботи позивача з 01.01.2011 року по 31.07.2014 віднесений до спеціального стажу. При цьому, за цей період підприємства, на яких працював ОСОБА_1 , звітували за кодом “ЗП301ЗА1”, який відповідно довіднику кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відноситься до працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важливими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи позивача з 12.06.2013 року по 04.12.2013року , з 16.12.2013 року по 16.05.2014року, з 24.05.2014 року по 27.07.2014року; з 17.07.1992 року по 31.07.1998року, з 07.02.2003 року по 14.04.2003року, з 05.05.2008 року по 10.06.2013 року вчинена відповідачем у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки позивач набув свій стаж роботи на пільгових умовах коли ще не діяли норми постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 з 01.12.2014 стосовно того, що на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України не функціонують, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841від 25.11.2014 “Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях”, відповідно до якого виробнича та фінансово-господарська діяльність підприємств повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28 листопада 2014 року. Оскаржувані позивачем періоди є до 28.11.2014 року, а отже не можливо позбавити позивача права на зарахування пільгового стажу за Списком №1.

За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи 12.06.2013 року по 04.12.2013року, з 16.12.2013 року по 16.05.2014року, з 24.05.2014 року по 27.07.2014року; з 17.07.1992 року по 31.07.1998року, з 07.02.2003 року по 14.04.2003року, з 05.05.2008 року по 10.06.2013 року .

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства(Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.08.2021 року №047150013983 в частині не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 12.06.2013 року по 04.12.2013року, з 16.12.2013 року по 16.05.2014року, з 24.05.2014 року по 27.07.2014року; з 17.07.1992 року по 31.07.1998року, з 07.02.2003 року по 14.04.2003року, з 05.05.2008 року по 10.06.2013 року до пільгового стажу.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 03.08.2021 року №047150013983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком № 1 періоди роботи: з 17.07.1992 року по 31.07.1998року, з 07.02.2003 року по 14.04.2003 року, з 05.05.2008 року по 10.06.2013 року, з 12.06.2013 року по 04.12.2013 року, з 16.12.2013 року по 16.05.2014року, з 24.05.2014 року по 27.07.2014року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.07.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук