Рішення № 101899981, 13.12.2021, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/74/21

Справа № 582/63/21

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2021 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді –Яковенко Н.М.,

за участю секретаря – Ярмоленко А.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про поновлення на роботі, виплату заборгованості по заробітній платі за період відсторонення від виконання трудових обов`язків, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

До Недригалівського районного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 ) з позовом до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Сумський облавтодор») та просив суд визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, та скасувати наказ ДП «Сумський облавтодор» № 1-К від 11 січня 2021 року, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, вихідній допомозі і грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки на загальну суму 433731 грн. 34 коп, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, станом на 10.02.2021 за 23 робочих дні, в сумі 23748 грн. 19 коп; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку, по день винесення рішення судом та скасування наказу ДП «Сумський облавтодор» № 1-К від 11 січня 2021 року, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 1032 грн. 53 коп; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000 грн та судові витрати покласти на відповідача.

Позов мотивований тим, що позивач має відповідну освіту по спеціальності та з 1983 року працював на посаді головного інженера Недригайлівського районного дорожнього ремонтно-будівельного управління. 19 жовтня 2006 року ОСОБА_1 призначений в.о. начальника Філії «Недригайлівський райавтодор» ДП«Сумський облавтодор», а наказом № 23-К директора ДП «Сумський облавтодор» з 25 жовтня 2007 року призначений на посаду начальника філії «Недригайлівський райавтодор».

За час роботи позивача керівником філії ним досягнуті позитивні результати роботи, за які він, неодноразово заохочувався. Також 18 листопада 2015 року була проведена атестація, за результатами якої позивач був відмічений з позитивної сторони та визнаний таким, що відповідає займаній посаді начальника філії.

На думку позивача, через негативне ставлення до нього керівника ДП «Сумський облавтодор», останній намагався позбутися позивача, оскільки за його рішеннями позивача декілька разів відстороняли від роботи та звільняли, однак позивач оскаржував в судовому порядку незаконні дії, та за наслідками розгляду його позовів судами, позивач допускався до роботи та поновлювався на посаді. Також рішеннями судів на його користь було стягнуто заробітну плату, кошти на компенсацію вимушеного прогулу, тощо.

Останнє відсторонення від роботи позивача було визнане незаконними рішенням Роменського міськрайонного суду від 27 листопада 2019 року, яке в цій частині залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року. Цим же рішенням скасовано наказ № 5-к від 20 березня 2019 року "Про відсторонення від роботи", усунуто перешкоди у виконанні позивачем трудових обов`язків, стягнуто кошти на користь позивача. Допущено негайне виконання рішення суду в частині усунення перешкоди ОСОБА_1 у виконанні трудових обов`язків та виплати заробітної плати за один місяць. Але відповідач не допустив позивача до виконання трудових обов`язків начальника філії "Недригайлівський райавтодор" та не виконав рішення суду в частині усунення перешкоди у виконанні ОСОБА_1 трудових обов`язків, а 11 січня 2021 року наказом №1-К т.в.о. директора ДП «Сумський облавтодор» позивача звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу № 91 від 20.10.2020 «Про скорочення посади начальника філії «Недригайлівський райавтодор». При цьому, 09 листопада 2020 року з ДП «Сумський облавтодор» позивач отримав листа №06/1301 від 06.11.2020, в якому вказано про скорочення посади начальника філії «Недригайлівський райавтодор» та долучено повідомлення із зазначенням підстави, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

12 січня 2021 року позивач подав керівнику ДП «Сумський облавтодор» заяву з проханням скасувати наказ про звільнення та надати відомості про зарплату, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористані відпустки тощо, однак відповіді на заяву не отримав.

Позивач вважає, що наказ № 1-К від 11.01.2021 року про його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним, та він підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

- припинення (реорганізація) філії Недригайлівський райавтодор» здійснена безпідставно з порушенням процедури та чинного законодавства, лише з однією метою скорочення посади начальника філії та звільнення позивача за скороченням штатів, тобто виходячи лише із суб`єктивних причин;

- скорочення штатів філії та звільнення позивача здійснено без погодження з профспілковою організацією;

- роботодавець, достовірно знав що позивач мав найбільший безперервний стаж роботи серед інших працівників філії «Недригайлівський райавтодор» та високу кваліфікацію, та мав переважне право залишення на роботі, однак йому не запропоновано ні посади начальника філії, ні нижчої посади;

- роботодавець, достовірно знав що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, при цьому захворювання отримав, будучи начальником філії «Недригайлівський райавтодор» та перебуваючи в службовому відрядженні;

- позивач є особою, в сім`ї якої немає інших працівників із самостійним заробітком, оскільки дружина позивача є особою з інвалідністю 3 групи та ніде не працює;

- роботодавець зобов`язаний одночасно з попередженням про звільнення пропонувати працівникові іншу роботу, чого зроблено не було, оскільки звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу;

- не надано техніко-економічного обґрунтування зміни структури ДП «Сумський облавтодор», яке має обов`язково погоджуватись з профспілковим комітетом, але цього зроблено не було, чим порушено п. 1.3.1. Колективного договору між адміністрацією дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та об`єднаною профспілковою організацією працівників шляхових господарств Сумської області на 2020-2022 роки.

Крім того відповідачем ДП «Сумський облавтодор» не виплачена позивачу заробітна плата за період з 01.06.2019 по 11.01.2021, грошова компенсація за не використані відпустки, вихідна допомога при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Також, оскільки наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Детальний розрахунок сум, належних до виплати позивачу заначено в позовній заяві та в довідці спеціаліста-бухгалтера, яка додана позивачем до позовної заяви.

В подальшому, позивачем 26.03.2021 та 27.07.2021 були подані заяви про збільшення позовних вимог. В останній заяві від 27.07.2021 (т.1 а.с.241-242) позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 767163 грн. 26 коп, з яких 339911,48 грн. - сума заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі (середній заробітній платі) за період з 01.06.2019 по 11.01.2021, 11 991,2 грн. - розмір не виплаченої вихідної допомоги при звільненні станом на 11.01.2021, 67647,03 грн сума грошової компенсації за невикористані 123 дні щорічних відпусток, 147613,55грн - заборгованість за час прострочення розрахунку та вимушеного прогулу станом на 27.07.2021 та 200000 грн. моральної шкоди. При цьому, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку по день винесення рішення судом, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 1197 грн. 73 коп.

В підготовчому судовому засіданні, а також під час судового розгляду ОСОБА_1 пояснив, що оскільки він просить визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, то він розуміє цю вимогу як вимогу про поновлення на посаді та просить поновити його на посаді начальника філії «Недригайлівський райавтодор».

Відповідач ДП «Сумський облавтодор» позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало в повному обсязі, представник позивача надав до суду відзив на позов (т.1 а.с.165-185) у якому зазначив, що рішення про реорганізацію філії «Недригайлівський райавтодор», яке в подальшому призвело до скорочення штату та звільнення позивача ОСОБА_1 прийняте Акціонерним товариством «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яке є засновником відповідача, в межах повноважень ВАТ ДАК, які визначені законодавством та статутом товариства. Накази відповідача № 90 від 19.10.2020 та № 91 від 20.10.2021 були прийняті на виконання наказу АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 176 від 02.10.2020 р. та містять в собі розпорядження директора ДП «Сумський облавтодор» по забезпеченню виконання наказу засновника підприємства.

Стосовно скорочення позивача без погодження з профспілковою організацією, відповідач зазначає, що між позивачем та трудовим колективом філії «Недригайлівський райавтодор» в 2015 році виникла конфліктна ситуація, яка триває до цього часу. На виконання постанови Сумського апеляційного суду від 14 березня 2019 року по справі №582/641/17, директором підприємства було видано наказ № 3-К від 15.03.2019, яким було поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника філії «Недригайлівський райавтодор» з 29 квітня 2017 року. Після видачі наказу ввесь колектив філії «Недригайлівський райавтодор» відмовився виходити на роботу та філія в період з 15.03.2019 по 20.03.2019 р. не працювала. На пояснення своїх дій колектив філії «Недригайлівський райавтодор» надав письмові пояснення директору підприємства та начальнику юридичного відділу підприємства, що вони відмовляються працювати під керівництвом ОСОБА_1 через протиправні дії останнього. Для вирішення конфліктної ситуації було скликано загальні збори членів профспілки філії «Недригайлівський райавтодор» на якій були присутні всі працівники філії, ОСОБА_1 , директор, головний інженер ДП «Сумський облавтодор» та голова об`єднаної профспілкової організації працівників шляхових господарств Сумської області. За результатами засідання профспілки всі працівники філії «Недригайлівський райавтодор» одностайно виразили свою згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії «Недригайлівський райавтодор» та вирішили клопотати перед керівництвом підприємства про звільнення з посади ОСОБА_1 . Таким чином представник відповідача вважає, що згода на звільнення ОСОБА_1 була надана ще 20.03.2019, чинне законодавство України не містить строку дії такої згоди, тому посилання позивача на те, що його звільнено без отримання згоди профспілки є безпідставним.

Стосовно пропонування позивачу посади начальника філії та іншої нижчої посади, представник відповідача зазначає, що якщо на момент скорочення працівника немає вакантних посад, які відповідають його освіті та кваліфікації, то роботодавець не зобов`язаний пропонувати йому іншу роботу та звільняє, така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 09.08.2017 по справі № 6-1264цс17.

З адвокатського запиту адвоката ОСОБА_2 , відповідач зробив висновок, що позивача цікавили вакантні посади саме керівників філій. Так, адвокат просив надати перелік вакантних посад керівників філій в Сумській області станом на 11 січня 2021 року та починаючи з 9 листопада 2020 року по день надання відповіді на адвокатський запит, тому на думку відповідача, ОСОБА_1 взагалі не розглядав можливість роботи на посаді нижчій ніж керівник філії. Однак, в період з 09 листопада 2020 року по 11 січня 2021 року вакантних посад начальників філій ДП «Сумський облавтодор» на підприємстві не було.

Крім того, ч. 1 ст. 42 КЗпП України передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Однак положення цієї статті не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 , оскільки він хоч і має високу кваліфікацію, але не мав продуктивності праці, так як безпідставно не з`являвся на роботі.

Також, ОСОБА_1 стверджує, що він має інвалідність, що отримана під час виконання обов`язків начальника філії «Недригайлівський райавтодор», а тому це надає йому переважне право на залишенні на роботі. При цьому, п. 7 ч. 2 ст. 42 КЗпП України визначає, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання. Але з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 152082 від 20.11.2015 вбачається, що причиною інвалідності позивача є загальне захворювання. Оскільки інвалідність ОСОБА_1 не пов`язана з трудовим каліцтвом чи з професійним захворювання, то вона не надає йому переважного права на залишення на роботі.

Іншою підставою, на яку посилається позивач як на підставу для переважного права на залишення на роботі є те, що позивач являється особою, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком. Однак на підтвердження даної обставини позивачем на надано жодного доказу.

Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 не має переважного права перед іншими працівниками філії «Недригайлівський райавтодор» на залишення на роботі, а тому його звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників в порядку п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з повним дотриманням норм чинного законодавства України. Тому вимога про скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі не підлягає задоволенню.

Не має підстав стягнення з підприємства заборгованості по заробітній платі на користь позивача, у зв`язку з тим, що такої заборгованості у відповідача перед ОСОБА_1 немає. Позивач помилково у ототожнює поняття заробітної плати та середнього заробітку. Так, на думку відповідача, заробітна плата залежить від фактичного обсягу виконаної роботи та досягнутого в результаті такої роботи результату, а середній заробіток призначається в конкретно визначених випадках (для визначення розміру відпускних, компенсації невідбутих відпускних, вихідної допомоги, вимушеного прогулу та ін.).

Так, 25.04.2019 р. директором ДП «Сумський облавтодор» було прийнято наказ №11-К «Про доповнення до наказу 5-К від 20.03.2019», яким наказ № 5-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » було доповнено після слів «від займаної посади 20 березня 2019 року» реченням наступного змісту: «У період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце та середній заробіток». Таким чином, відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади відбулося із збереженням середньої заробітної плати.

27 листопада 2019 року Роменський міськрайонний суд Сумської області прийняв рішення по справі № 582/812/19, яким стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за 83 робочі дні за період з 24 червня по 21 жовтня 2019 року у сумі 78550.37 грн. 12 серпня 2020 року Сумський апеляційний суд, з урахуванням ухвали від 18 серпня 2020 року змінив рішення суду першої інстанції в цій частині та постановив стягнути з ДП «Сумський облавтодор» заборгованість за період з 15.03.2019 по 21.10.2019 в сумі 74606,12 грн. Таким чином, рішенням суду, яке має преюдиційну силу для розгляду цієї справи вже було стягнуто з ДП «Сумський облавтодор» середній заробіток, нарахований підприємством ОСОБА_1 по 21.10.2019 включно.

А тому позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за період з 01.06.2019 по 21.10.2019 є такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку з тим. що з цього питання вже виносилось рішення суду, що виконане підприємством в повному обсязі.

Враховуючи той факт, що на виконання рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області. ОСОБА_1 повинен був приступити до виконання своїх трудових обов`язків з 28.11.2019 то часом вимушеного прогулу, середній заробіток по якому не стягувався з підприємства за рішенням суду є період з 22.10.2019 по 27.11.2019. Однак. ОСОБА_1 ставить перед судом питання стягнення заробітної плати за період, що охоплює час його відсторонення та час після того, як підстава для відсторонення відпала. При цьому, згідно з нормами чинного законодавства України період відсторонення за жодних обставин не може бути часом за який стягується заробітна плата за умови, що працівник впродовж такого періоду на роботі не з`являвся. Формою компенсації працівнику за незаконне відсторонення у такому випадку законодавство визначає середній заробіток за час вимушеного прогулу. Підстав для стягнення середнього заробітку за час відсторонення ОСОБА_1 від посади на даний час немає, так як такої вимоги позовна заява не містить.

Водночас не має підстав для стягнення з підприємства заборгованості по заробітній платі у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 за період з 28.11.2019 по 11.01.2021 жодного дня не відпрацював. А враховуючи те, що норма статті 94 КЗпП України та ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» чітко визначає, що оплата праці здійснюється за виконану працівником роботу, то підстав для нарахування та сплати ОСОБА_4 заробітної плати немає.

Також відсутні підстави для задоволення інших майнових вимог позивача : виплати компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки ДП «Сумський облавтодор» повністю розрахувалося з позивачем ( виплачені суми та порядок їх розрахунку наведені у відзиві) , а тому відсутні підстави і для задоволення моральної шкоди, оскільки всі необхідні виплати здійснені відповідачем, а звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося у відповідності до чинного законодавства України.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, був належно повідомлений про дату та час розгляду справи, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час. Оскільки до цього клопотання не додано доказів на підтвердження поважності причин повторної неявки представника, його неявка в судове засідання визнана судом неповажною.

Представники третіх осіб: філії «Недригалівський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» та філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Сумський облавтодор» в судове засідання не з`явились, заяв , клопотань, пояснень по суті позову не надали.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши відзив на позов, інші доказми, надані сторонами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 12.09.1983 був прийнятий по переводу до Недригайлівського РайДУ ( т. 1 а.с.69, т.3 а.с.73)

ОСОБА_3 наказом директора ДП «Сумський облавтодор» від 19 жовтня 2006 року призначений в.о. начальника Філії «Недригайлівський райавтодор» , що підтверджується записом у трудовій книжці ( т.1 а.с. 69), а наказом №23-К з 25 жовтня 2007 року призначений на посаду начальника філії «Недригайлівський райавтодор»(т. 1 а.с.34).

Протягом трудової діяльності ОСОБА_3 заохочувався за успіхи в роботі зокрема грамотами, почесною грамотою (т.1 а.с.105-107), про заохочення є також записи в трудовій книжці ( т.3 а.с.76).

З акта огляду МСЕК від 20.11.2015 (т.1 а.с 70) та наданих матеріалів медико-експертної справи №204726 (т.2 а.с.165-173) вбачається, що ОСОБА_3 має другу групу інвалідності з причини загального захворювання безтерміново.

Наказом т.в.о. голови правління Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 02.10.2020 № 176 про припинення (реорганізацію) філій ДП «Сумський облавтодор» з метою вдосконалення структури управління дорожнім господарством у Сумській області припинено (реорганізовано) філію «Недригалівський райавтодор ДП «Сумський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» шляхом її приєднання до філії «Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Сумський облавтодор» (т.1 а.с. 58). Директора ДП «Сумський облавтодор» зобов`язано здійснити заходи для проведення припинення філії протягом трьох місяців.

На підставі цього наказу № 176 директор ДП «Сумський облавтодор» прийняв наказ від 19.10.2020 № 90 «Про припинення (реорганізацію) філії «Недригайлівський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор»(т.1 а.с.59-61) яким створена комісія з припинення філії, а також:

в.о. начальника філії зобов`язано за погодженням з відповідним профспілковим органом провести скорочення чисельності та штату працівників філії не пізніше 31.12.2020;

в термін до 29.10.2020 попередити під підпис інженерно-технічних працівників філії про скорочення посад;

забезпечити повний остаточний розрахунок з цими працівниками по заробітній платі та підзвітним сумам у день звільнення;

в термін до 29 жовтня 2020 року попередити під підпис працівників дія трудового договору, яких продовжується про зміну умов праці внаслідок реорганізації філії шляхом приєднання до філії “Сумська ДЕД”;

в термін до 29 жовтня 2020 року забезпечити надання інформації до територіальних органів державної служби зайнятості за місцем знаходження філії форми звітності № 4-ПН “Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці”;

начальнику філії “Сумська ДЕД” Довженку В.М. до 27 жовтня 2020 року запропонувати вивільнюваним працівникам філії “Недригайлівський райавтодор” роботу за наявності вакансій;

начальнику юридичного відділу ДП “Сумський облавтодор” Маківському О.В., та інженеру кадрів першої категорії ОСОБА_5 в термін до 27 жовтня 2020 року підготувати та подати на підпис директора ДП “Сумський облавтодор” наказ про скорочення посади начальника, в.о. начальника філії. В термін до 29 жовтня 2020 року вручити відповідне попередження під підпис начальнику філії ОСОБА_4 , т.в.о. начальника філії ОСОБА_6 . Запропонувати вивільнюваним працівникам роботу за наявності вакансій.

Наказом ДП «Сумський облавтодор» від 20 жовтня 2020 року № 91 “Про скорочення посади начальника та головного інженера філії “Недригайлівський райавтодор” скорочено посади головного інженера та начальника філії, прийнято рішення в термін до 29 жовтня 2020 року повідомити начальника філії ОСОБА_1 , та головного інженера філії ОСОБА_6 про можливе їх вивільнення та запропонувати працівникам, що підпадають під скорочення штату переведення за їх згодою на інші вакантні посади. У разі відмови від переведення або браку вільних посад, підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 31 грудня 2020 року.( т.1 а.с.62 )

З повідомлення, адресованого начальнику філії “ Недригайлівський райавтодор” ОСОБА_1 , яке отримано ним 09.11.2020, (про що свідчить його підпис на цьому повідомленні) вбачається, що адміністрація ДП “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” керуючись статтею 49-2 КЗпП, наказом ВАТ ДАК “Автомобільні дороги України” №176 від 02.10.2020, наказом ДП “Сумський облавтодор” № 90 від 19.10.2020 “Про реорганізацію структури ДП “Сумський облавтодор” та наказом ДП “Сумський облавтодор” № 91 від 20.10.20 “Про скорочення посади начальника та головного інженера філії “Недригайлівський райавтодор” у зв`язку з реорганізацією філії “Недригайлівський райавтодор” шляхом її приєднання до філії “Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця” та у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, повідомила ОСОБА_1 про те, що посада начальника філії підлягає скороченню.

У зв`язку з відсутністю вакантних посад начальника філії у структурі ДП “Сумський облавтодор” Кривенка В.І. попереджено про звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 України КЗпП України. При звільненні буде виплачена вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. З питань працевлаштування ОСОБА_4 рекомендовано звернутись до центру зайнятості населення де повідомлено про звільнення (т.1 а.с. 216).

Наказом т.в.о. директора ДП “Сумський облавтодор” від 11 січня 2021 року №1-К ОСОБА_1 , начальника філії “Недригайлівський райавтодор” звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку на підставі наказу №91 від 20 жовтня 2020 року “Про скорочення посади начальника філії “Недригайлівський райавтодор” ( а.с.63 т.1).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої

статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

З дослідженого судом наведеного вище повідомлення ОСОБА_1 (т.1а.с.216) вбачається, що відповідач повідомив позивача про наступне вивільнення та повідомив про відсутність вакантних посад лише начальника філії. Інші вакантні посади, наявні на підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша робота, яку ОСОБА_3 міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи йому не пропонувалися.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ч. 10 ст.84 ЦПК України визначає, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», яка ратифікована Україною 16.05.1994, щоб тягар доведення необгрунтованості звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачена можливість покладання на роботодавця тягаря доведення наявності законної підстави для звільнення.

З огляду на пояснення позивача, поведінку відповідача, яка виразилася у ненаданні доказів, суд вважає, що в ДП «Сумський облавтодор» та його структурних підрозділах, були вакантні посади, які можливо було запропонувати позивачу з врахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду роботи, що не було зроблено відповідачем.

Висновок суду про наявність таких посад в структурі ДП “Сумський облавтодор” ґрунтується на поясненнях позивача, який пояснив, що на час реорганізації у ДП "Сумський облавтодор" та його філіях були вакансії які відповідали наявній у позивача освіті та кваліфікації. Так після приєднання філії «Недригайлівський райавтодор» до філії «Сумська ДЕД», штатним розписом останньої було передбачено ряд посад, які були вакантні на час звільнення ОСОБА_1 . Зокрема відповідно до нового штатного розпису філії «Сумська ДЕД» були вакантні посади майстрів, виконавців робіт, механіка, які позивач міг виконувати з огляду на його освіту, але на ці посади були призначені інші особи, без відповідної освіти.

Зазначене також підтверджується копіями наказів по філії “Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця”, до якої приєднана філія “Недригалівський райавтодор” (а.с.247-250, т.1), а саме: “Про прийняття на роботу” ОСОБА_6 з 22 лютого 2021 року виконавцем робіт, “Про переведення” ОСОБА_7 з 4 січня 2020 року механіком на базі ДПР-1 смт.Недригайлів, “Про зарахування до штатного складу підприємства ОСОБА_8 майстром з 1 січня 2021 року. З пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , не мали спеціальної освіти. Відповідачем не виконано ухвалу суду від 05 липня 2021 року (т.2 а.с. 223-225) про витребування доказів та не надано інформації про стаж роботи, освіту та спеціальність вищевказаних осіб.

Також відповідачем не виконано дві ухвали суду про надання доказів від 04.03.2021( а.с.141-142, т.1) та 26 травня 2021 року (а.с.156-158 т.2), в яких серед іншого була вимога про надання відомостей про наявність вакантних посад ІТП (головних інженерів, майстрів, начальників дільниць, виконавців робіт) в ДП “Сумський облавтодор”, що свідчить, на думку суду, про приховування інформації про наявність вакантних посад. При цьому повідомлення про неможливість подання доказів від 08.06.2021(т.2 а.с.204-206) та від 26.07.2021 ( т.2 а.с.243-46) суд розцінює як ухилення від надання доказів.

Про небажання надати об`єктивну інформацію по наявні та актуальні вакансії свідчить і відповідь ДП “Сумський облавтодор” від 3 лютого 2021 року №06/117 (а.с.56-57 т.1) на адвокатський запит від 26 січня 2021 року (а.с.52-53 т.1), в якій на питання адвоката про перелік вакантних посад керівників філій (начальників, заступників і головних інженерів та аналогічних посад) в Сумській області станом на 11 січня 2021 року починаючи з 9-го листопада 2020 року ДП «Сумський облавтодор» повідомив про те що починаючи з 9 листопада 2020 року по 11 січня 2021 року вакантних посад керівників філій в ДП «Сумський облавтодор» не було.

Таким чином, на підставі встановлених обставин та наведених вище норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, включаючи 13 відокремлених підрозділів ДП « Сумський облавтодор”, отже відповідачем порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України.

При цьому, роботодавцем не було також взято до уваги вимоги ст. 42 КЗпП, яка передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Роботодавцем не оцінено, відповідно до вимог цієї ж статті, наявні у ОСОБА_1 порівняно з іншими працівниками переваги в залишенні на роботі, а саме як особи, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, оскільки дружина позивача є особою з інвалідністю( т.1 а.с.104); та як працівника з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (стаж роботи з 1983 року, що підтверджується копією трудової книжки (т.1 а.с.68-69).

При цьому суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, тощо.

Посилання відповідача на те, що інші посади ОСОБА_4 не могли бути запропоновані через його стан здоров`я, суд відхиляє, оскільки відповідачу було відомо про те, що позивачу встановлена група інвалідності ще в 2015 році, питання про неможливість виконання ними посадових обов`язків у зв`язку з станом здоров`я порушувалось. Факт установлення працівникові групи інвалідності не може бути підставою для його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім того це питання не оцінювалося роботодавцем при скороченні ОСОБА_1 .

Отже наказ т.в.о. директора ДП “Сумський облавтодор” від 11 січня 2021 року №1-К , яким ОСОБА_1 , начальника філії “Недригайлівський райавтодор” звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_3 поновленню на посаді начальника філії “Недригайлівський райавтодор”, або на іншій аналогічній посаді в ДП «Сумський облавтодор», враховуючи, що філія “Недригайлівський райавтодор” припинила своє існування.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на роботі, слід стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.01.2021 по день постановлення рішення 02.12.2021.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно розраховувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами. Згідно пунктів 2, 5, 8 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із заробітної плати працівника за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Крім скасування наказу № 1-К від 11 січня 2021 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач просив також стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі, вихідній допомозі і грошовій компенсації за невикористані щорічні відпустки, та просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, станом на 10.02.2021 за 23 робочих дні.

Заборгованість по заробітні платі позивач просив стягнути з відповідача за період з 01.06.2021 по 11.01.2021 року.

Відповідно до вимог передбачених ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дня у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншими уповноваженими на представництво трудовим договором органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Рішенням Роменського міськрайонного суду від 31 жовтня 2018 року, в цивільній справі №582/641/17, яке було частково змінене постановою Сумського апеляційного суду від 14 березня 2019 року (т.1 а.с.21-26), встановлено, що позивача вперше було відсторонено від виконання обов`язків начальника філії «Недригайлівський райавтодор» наказом № 139 від 30 листопада 2015 року із виплатою середньої заробітної плати на період відсторонення. Оскільки позивача вперше було відсторонено від посади з 30 листопада 2015 року, тому місяцем, що передував події є жовтень 2015 року, а отже два останні календарні місяці за які необхідно вираховувати середньоденний заробіток позивача у справі, є вересень-жовтень 2015 року.

В постанові від 14 березня 2019 року колегією суддів, з посиланням на вимоги, які передбачені в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, обраховано середньоденний розмір заробітної плати позивача ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнта підвищення окладу начальника філії, який на грудень 2016 року складав 434,53 грн.

Вказані обставини встановлені щодо позивача судовим рішенням та не підлягають доказуванню, відповідно до вимог ч.5 ст.82 ЦПК України.

З пояснень позивача ОСОБА_1 встановлено, що з 30 листопада 2015 року він більше не був допущений до роботи і фактично не працював, а тільки оскаржував незаконні дії роботодавця у суді та стягував відповідно заборгованість по заробітній платі та інші належні йому виплати за різні періоди часу, тобто заробітна плата йому не нараховувалась і не виплачувалась у розумінні ч. 1 ст. 115 КЗпП України.

Суд також з урахуванням позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 31 травня 2021 року у справі № 242/305/18 виходить з того, що довідка з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.

Відповідачем зазначені обставини не спростовані, більш того відповідач у відзиві вказує, що ОСОБА_3 не працював, а тому йому зарплата не нараховувалась, тому суд обраховуючи заборгованість по заробітній платі ОСОБА_4 виходить з встановленого апеляційним судом середньоденного розміру заробітної плати – 434.53 грн.

При цьому, враховуючи, що на користь позивача постановою Сумського апеляційного суду в цивільній справі № 582/8112/19 від 12 серпня 2020 року, яке набрало законної сили, стягнуто заборгованість по заробітній платі за час незаконного відсторонення від роботи з 20.03.2019 по 21.10.2019, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню та на його користь слід стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 22 жовтня 2019 року по 11 січня 2021 року включно.

Аргументи відповідача про те, що 28.11.2019 по 11.01.2021 позивач жодного дня не відпрацював, а оплата праці здійснюється тільки за виконану працівником роботу, суд відхиляє, оскільки позивач ОСОБА_3 протягом зазначеного періоду не був допущений до виконання своїх обов`язків, що підтверджується зокрема постановою Сумського апеляційного суду від 25 березня 2021 року в справі № 585/2993/20 (т.2 а.с.139-142), якою скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП№ 61385127, яке відкрите на виконання виконавчого листа у справі №582/812/19 щодо усунення перешкод у виконанні ОСОБА_1 трудових обов`язків. З пояснень позивача вбачається, що до цього часу виконавче провадження незакінчене, рішення суду не виконане.

В постанові від 14 березня 2019 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 434.53 грн обрахований виходячи з окладу начальника філії у розмірі 5000 грн з врахуванням коефіцієнта підвищення відповідно до чинного на час розрахунку п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, відповідно до якого у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Оскільки з 01 травня 2019 року посадовий оклад начальника філії підвищився до розміру 10900 грн, що підтверджується копією штатного розпису (т.1а.с.215), середньоденний заробіток підлягає коригуванню на відповідний коефіцієнт - 2.18(10900:5000) та складатиме 947, 28грн.

Отже заборгованість по заробітній платі за жовтень 2019 року становитиме 7578,24 грн (8 робочих днів х 947,28грн), за листопад 2019 року – 19892,88 грн. (21 роб.день х 947,28грн), за грудень 2019 року – 19982,88 грн (21 роб.день х 947,28грн). А всього за період з 22.10.2019 по 31.12.2019 заборгованість по зарплаті склала 47 364 грн.

Але враховуючи, що позивач за цей період просить стягнути з відповідача 30 663,75 грн, суд за цей період стягує заборгованість по зарплаті в межах заявлених позовних вимог.

З 01 січня 2020 року посадовий оклад начальника філії збільшився з 10900 грн. до 11850 грн., що підтверджується копією штатного розкладу філії «Недригайлівський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» (т.1 а.с.214), отже середньоденний заробіток в розмірі 947,28 підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення 1,09 (11850:10900). Таким чином середньоденний заробіток начальника філії з 1 січня 2020 року має становити 1032.53 грн ( 947.28 грн х1,09).

Виходячи з середньоденного заробітку з 01.01.2020 в розмірі 1032,53 грн, заборгованість по заробітній платі за 2020 рік склала 276 668,63 грн, у тому числі помісячно :

за січень 2020 року - 21683,13 грн. (1032,53 грн. x 21 роб.день)

за лютий 2020 року - 20650,6 грн. (1032,53 грн x 20 роб.днів),

за березень 2020 року - 21683,13грн. (1032,53грн x21роб.день),

за квітень 2020 року - 21683,13 грн. (1032,53грн x21роб.день),

за травень 2020 року - 19610,47 грн. (1032,13грн.x19 роб..днів),

за червень 2020 року - 20650,6 грн. (1032,53грн x20 роб.днів),

за липень 2020 року - 23748,19 грн (1032,53грн x23 роб.дні),

З 01 серпня 2020 року посадовий оклад начальника філії збільшився з 11850 грн. до 13760 грн., що підтверджується штатним розкладом філії «Недригайлівський райавтодор» дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» (т.1 а.с.213), тому розмір середньоденного заробітку підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення, тобто на 1,16 (13760 : 11850), отже середньоденний заробіток начальника філії з 1 серпня 2020 року становив 1197,73 грн. (1032,53грн х 1,16).

Отже заборгованість по зарплаті за серпень 2020 року склала - 23954,6 грн (1197,73 грн.x 20 робочих днів),

за вересень 2020 року - 26350,06 грн (1197,73грн x22роб.днів),

за жовтень 2020 року - 25152,33грн (1197,73грн x21роб.день),

за листопад 2020 року - 25152,33 грн (1197,73грн x21роб.день),

за грудень 2020 року - 26350,06 грн (1197,73грн x22 роб.днів).

В день звільнення, станом на 11 січня 2021 року мало бути нараховано 4790,92 (1197,73 х 4), де 1197,73 - середньоденний заробіток, 4 - кількість робочих днів за період з 01.01.2021 по 11.01.2021.

Всього слід стягнути з відповідача ДП «Сумський облавтодор» заборгованість по заробітній платі на загальну суму 312 123, 30 грн (30 663,75 грн. з.п за 2019 рік + 276 668,63 грн. з.п. за 2020 рік +4790,92 грн. з.п. за 2021 рік)

Позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача ДП «Сумський облавтодор» грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки загальною тривалістю 123 дні за період 11.09.2017 року до часу звільнення.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що перед звільненням ОСОБА_3 перебував у відпустці за відпрацьований період з 12.09.2016 по 11.09.2017 р. згідно з наказом №31-В від 09.04.2019. Враховуючи те, що звільнення ОСОБА_1 за постановою Сумського апеляційного суду від 14.03.2019 р. по справі № 582/641/17 визнано незаконним, то до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку слід зарахувати період вимушеного прогулу з 12.09.2017 по 15.03.2019.

Оскільки ОСОБА_3 в період з 28.11.2019 по 11.01.2021 фактично не працював, то і права на отримання основної щорічної відпустки за цей час працівник не має, тому на думку відповідача, ОСОБА_3 на дату звільнення мав право на компенсацію 66 днів щорічної відпустки, замість помилково зазначених підприємством 100 днів, сума компенсації становить 28 213,02 грн. (427.47 грн. середньої заробітної плати х 66 днів відпустки), яка виплачена позивачу 11 лютого 2021 року.

У зв`язку з тим, що на час розгляду спору у відповідача відсутні заборгованість по сплаті компенсації за невикористані щорічні відпустки на час звільнення з роботи, вважає, що вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає. Розрахунок наведений представником відповідача у відзиві (т.1 а.с.165-185 ) та у повідомленні про виконання ухвали суду від 23.03.2021( т.2 а.с.95-97).

Вирішуючи питання стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, суд виходить з того що відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Оскільки з часу поновлення позивача на роботі заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 листопада 2019 року, залишеним в цій частині без змін Постановою Сумського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року (справа № 582/812/19) позивачу не надавалися щорічні відпустки за період з 12.09.2017 по 11.01.2021, грошова компенсація, яка частково сплачена відповідачем, призначалася у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про відпустку», але добровільно підприємством не була виплачена, вимога щодо стягнення зазначеної грошової суми зарплати відповідає закону і підлягає задоволенню.

ОСОБА_3 як особа з інвалідністю другої групи та працівник з ненормованим робочим днем мав право 37 днів щорічної відпустки, що підтверджується пунктами 3.15, 3.16 Галузевої угоди між державним агентством автомобільних доріг України і профспілкою працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України на 2017-2019 роки ( т.1 а.с.81), пунктом 3.1.5 Колективного договору між адміністрацією дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та об`єднаною профспілковою організацією працівників шляхових господарств Сумської області на 2020-2022 роки та Додатком 13 до нього ( т.1 а.с.87,91).

Крім того, наведене вище підтверджується копією наказу директора ДП «Сумський облавтодор» № 31-В, яким з 09 квітня по 18 травня 2019 року ОСОБА_4 була надана відпустка терміном 37 днів за період роботи з 12.09.2016 по 11.09.2017 року (т.1 а.с.38)

При цьому, за період з 12.09.2017 по 11.01.2021 року позивачу не надавались щорічні відпустки, тобто за вказаний період ним не використано 123 дні відпусток, (з 12.09.2017 по 11.09.2018 - 37 днів, з 12.09.2018 по 11.09.2019 - 37 днів, з 12.09.2019 по 11.09.2020 - 37 днів та з 12.09.2020 по 11.01.2021 - 12 днів).

Отже 11.01.2021 на момент звільнення ОСОБА_4 мало бути нараховано грошову компенсацію за невикористані 123 дні відпусток.

При розрахунку грошової компенсації за невикористані відпустки має застосовуватись Постанова Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»

Так, п. 2 цієї Постанови в редакції чинній на час існування вищезазначених правовідносин, передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Відповідно до п. 7 Постанови, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Судом визначено розмір заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року в розмірі 276 668,63 грн.

Отже загальна сума грошової компенсації за невикористані 123 дні щорічних відпусток становить 95 859,05 грн (276 668,63 грн./355 днів(366 днів – святкові та неробочі дні (11 днів) х 123 дні відпустки).

Як вбачається з наданої відповідачем на виконання ухвали суду інформації (т.2 а.с.95-97) відповідачем сплачено позивачу 28 213,02 грн грошової компенсації за невикористані відпустки. Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути 67 647,03 грн.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі. Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на роботі, слід стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.01.2021 по день постановлення рішення 02.12.2021.

За час вимушеного прогулу 12 січня 2021 року по 02 грудня 2021 року включно за 226 робочих днів мало бути виплачено 270 686,98 грн (1197,73 грн. х 226 днів), де 1197,73 - середньоденний заробіток, 226 - кількість робочих днів з 12 січня 2021 року по 02 грудня 2021 року включно.

Оскільки відповідачем позивачу було сплачено 14 533,98 грн за час вимушеного прогулу, то остаточно з відповідача слід стягнути 256 606,03 грн.

Таким чином, на користь позивача з відповідача слід стягнути 312 123,3 грн заборгованості по заробітній платі, 67 647,03 грн грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, 256 606,7 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з подальшим відрахуванням усіх необхідних податків, зборів та обов`язкових платежів

Відповідно до ст.44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність поновлення позивача на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, вимога про стягнення вихідної допомоги задоволенню не підлягає.

Питання врахування виплаченої ОСОБА_4 суми вихідної допомоги в розмірі 13 760 грн підлягає зарахуванню на стадії виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України , в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, положеннями статей 117, 235 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Однак за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року по справі № 686/20491/18.

Оскільки судом стягнено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача заподіяну йому винними діями відповідача моральну шкоду. Цю вимогу обґрунтовував тим, що від незаконних дій відповідача він втратив роботу, тому у нього виник депресивний стан, безсоння, головні болі, що потягло зміни в життєвих та виробничих стосунках, порушило його нормальні життєві зв`язки та звички та потребує від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації та влаштування звичайного життя. В результаті не виплати заробітної плати позивач не може належним чином утримувати сім`ю, не має коштів для існування та лікування, так як він є особою інвалідністю 2 групи та постійно має приймати ліки і періодично проходити курс лікування. На грунті нервових переживань виникали суперечки та сімейні незлагоди.

Крім того позивач народився в Недригайлівському районі, тут же працював тривалий час на керівній посаді, мав високу ділову репутацію і користувався авторитетом. Після неправомірного звільнення з роботи, у нього порушились звичні ділові і особисті зв`язки, підірваний авторитет, престиж і ділова репутація. Грубі порушення законодавства про працю почалися з відсторонення ОСОБА_1 від виконання трудових обов`язків та тривають до цього часу. Це виразилося в невиконанні відповідачем рішень судів, не виплаті заробітної плати, звільненні з посади, тощо. Така винна поведінка відповідача призвела до значних моральних страждань, втрати засобів для існування та впевненості в завтрашньому дні, що призводить до необхідності вжиття додаткових зусиль по організації свого життя, тому позивач просить стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює в 200 000 гривень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25 травня 2001 року та 27 лютого 2009 року), вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу з 2015 року по день постановлення рішення грубого порушував трудові права позивача, не виконував рішення суду, якими ці права поновлювалися, не виплачував ОСОБА_4 , належну останньому заробітну плату та інші виплати, не реагував на звернення позивача метою добровільно врегулювати спір, допустити його до виконання своїх посадових обов`язків та виплатити належну йому заробітну плати,

Основним джерелом існування позивача є дохід від трудової діяльності, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи, його дружина – особою з інвалідністю 3 групи. Брак грошей мав для позивача негативні наслідки через зміну укладу життя і вимагав від нього додаткових зусиль для його влаштування.

Наведене свідчить про недобросовісну поведінку роботодавця (відповідача) при виконанні умов трудового договору, тому виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що цю вимогу слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Відповідно до ч. 1,6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що позивач при пред`явленні позову був звільнений від сплати судового збору, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,89, 141, 247, 259, 263-265, 268,273, 352,354ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, скасувати наказ № 1-К від 11 січня 2021 року ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Ідентифікаційний код юридичної особи – 31931024, місцезнаходження : вул.Роменська, 79/2, м.Суми, 40002 ) та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника філії «Недригалівський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» або на аналогічній за своїми посадовими обов`язками посаді в ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з 11 січня 2021 року.

Стягнути з ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Ідентифікаційний код юридичної особи – 31931024, місцезнаходження: вул. Роменська, 79/2, м.Суми, 40002 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 22 жовтня 2019 року по 11 січня 2021 року в розмірі 312 123 грн 30 коп.

Стягнути з ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Ідентифікаційний код юридичної особи – 31931024, місцезнаходження: вул. Роменська, 79/2, м. Суми, 40002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки на загальну суму 67 647 грн 03 коп.

Стягнути з ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Ідентифікаційний код юридичної особи – 31931024, місцезнаходження: вул. Роменська, 79/2, м.Суми, 40002 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 січня 2021 року по 02 грудня 2021 року включно в розмірі 256 606 грн 70 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Ідентифікаційний код юридичної особи – 31931024, місцезнаходження: вул. Роменська, 79/2, м. Суми, 40002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в сумі 20 000 гривень.

Стягнути з ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Ідентифікаційний код юридичної особи – 31931024, місцезнаходження: вул. Роменська, 79/2, м.Суми, 40002 ) судовий збір 6551,8 грн на користь держави.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13 грудня 2021 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко