Рішення № 101897336, 03.12.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19910/21

Провадження № 2/686/5627/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2021

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого судді Салоїд Н.М.,

при секретарі Лоб І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держава Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 в період з 17 серпня 2021 року по 18 серпня 2021 року, в якому просить стягнути з держави Україна на його користь сорок чотири мільярди гривень моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 в період з 17 серпня 2021 року по 18 серпня 2021 року.

В обгрунтування позову позивач вказав, що ухвалою суду від 26 червня 2017 року в справі № 2270/14181/11 встановлено, що «Таким чином, вказане рішення не виконано, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хмельницьким УМВС України в Хмельницькі області 27.07.1999 року позивачу не виданий. Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 05.10.2016 року у справі № К/800/38292/13 також зазначено, що в порушення вимог статті 11 Закону №1404-VІІІ рішення суду про зобов`язання вклеїти у паспорт позивача фотографію та видати його на руки у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом фактично не виконане.

Видача позивачу нового паспорту серії НОМЕР_2 не є фактичним виконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року, оскільки фотографії у паспорт громадянина України ОСОБА_1 так і не вклеєно, а сам паспорт на руки позивачу не видано».

З Постанови Верховного Суду в справі № 2270/14181/11 від 17 січня 2019 року «На підставі наведеного судового рішення було відновлено вище зазначене виконавче провадження, яке на час розгляду судами попередніх інстанцій даної заяви не виконано. Отже, вказане рішення не виконано, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким УМВС України в Хмельницькій області 27 липня 1999 року ОСОБА_1 видано не було. Фактів про неможливість виконання рішення суду боржником не наведено, рішення суду, яким зобов`язано відповідача вклеїти у паспорт ОСОБА_1 фотографію та видати його на руки позивачу у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом фактично не виконане, поважність невиконання рішення суду – не встановлена».

Невиконанням рішенням йому завдано непоправної моральної шкоди, яка має бути відшкодована в силу чинного законодавства держави Україна.

Наслідком невиконання рішення суду є порушені його наступні права: конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади держави Україна в частині правомірності та добросовісності; право правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, які були понесені ним на відновлення порушених його прав, яке держава Україна зобов`язана забезпечити і яке є реальним, а не уявним чи примарним; законний інтерес, який отримує законний захист є правом очікування, а покладені обов`язки на судову владу держави Україна виносити законні та обгрунтовані рішення; право на справедливий суд, яке фактично було принесено в жертву доцільності; право на судовий захист та неможливість відмови у здійсненні правосуддя.

Моральна шкода, завдана йому є наслідком порушення його прав та проявилась у моральних стражданнях, які він переніс, усвідомлення витонченого катування правосуддям його як споконвічного українця, приниженні його честі та гідності, що змусило його витрачати свій дорогоцінний час з його безцінного життя задля поновлення своїх прав. Заявлений розмір моральної шкоди в сорок чотири мільярди гривень сформований за його внутрішнім переконанням внаслідок спричинених душевних страждань, які неможливо арифметично розрахувати та буде достатнім покриттям його моральних страждань і справедливою сатисфакцією в розумінні ЄСПЛ. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Незабезпечення гарантованих Конституцією України прав на відшкодування завданої йому шкоди за рахунок держави, фактичне не відновлення порушених прав, а також підтримання судами відмови від зобов`язання відповідача відшкодувати за рахунок держави завданої йому моральної шкоди тільки посилює його страждання та підвищує їх амплітуду, що фактично привело до його передчасного старіння, а подальше підвищення амплітуди страждань з часом призведе й до передчасної смерті, чого і добивається система українського правосуддя. Правові підстави і спосіб проведення цього судового розгляду, привели не тільки до спотворення права, а й до фактичного узаконення геноциду споконвічних українців. Підставою для касаційного оскарження було «неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права», оскільки як суд першої інстанції, так і апеляційний суд застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах як ВСУ, так і ВП ВС і ВС касаційний цивільний суд, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду, справа мала бути прийнята до розгляду і передана на розгляд ВП ВС.

Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді справи має оцінювати зміст нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй (п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»). З урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України існує принцип процесуального формалізму, який є основним у процесуальному праві, оскільки саме через нього знаходить свій вияв суворий імперативний метод публічного права, спрямований на забезпечення принципу рівності сторін шляхом встановлення чітких формально визначених, заздалегідь відомих правил поведінки.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Чинне законодавство держави Україна грунтується на презумпції моральної шкоди внаслідок страждань, які повинна відчути «середня», «нормально реагуюча» на протиправну щодо неї поведінку людина.

Відповідно до презумпції завдавача чи заподіювача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини. Це означає, що особа вважається винною у завданні шкоди, невиконанні зобов`язання або іншому правопорушенні, якщо правопорушником не буде доведено іншого (ст.614 та ч.2 ст.1166 ЦК України). З врахуванням наведеного, позивач просить позов задоволити.

В судове засідання позивач не з`явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вони є необґрунтованими, розгляд справи здійснювати без участі представника Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2011 року у справі №2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року, адміністративний позов було задоволено частково та зобов`язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки та відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Позивач вказує, що згідно ухвали від 26 червня 2017 року в справі № 2270/14181/11 встановлено: «Таким чином, вказане рішення не виконано, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хмельницьким УМВС України в Хмельницькі області 27.07.1999 року позивачу не виданий. Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 05.10.2016 року у справі № К/800/38292/13 також зазначено, що в порушення вимог статті 11 Закону №1404-VІІІ рішення суду про зобов`язання вклеїти у паспорт позивача фотографію та видати його на руки у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом фактично не виконане.

Видача позивачу нового паспорта серії НОМЕР_2 не є фактичним виконанням постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року, оскільки фотографії у паспорт громадянина України ОСОБА_1 так і не вклеєно, а сам паспорт на руки позивачу не видано».

З Постанови Верховного Суду в справі № 2270/14181/11 від 17 січня 2019 року «На підставі наведеного судового рішення було відновлено вище зазначене виконавче провадження, яке на час розгляду судами попередніх інстанцій даної заяви не виконано. Отже, вказане рішення не виконано, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Хмельницьким УМВС України в Хмельницькій області 27 липня 1999 року ОСОБА_1 видано не було. Фактів про неможливість виконання рішення суду боржником не наведено, рішення суду, яким зобов`язано відповідача вклеїти у паспорт ОСОБА_1 фотографію та видати його на руки позивачу у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом фактично не виконане, поважність невиконання рішення суду – не встановлена».

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 року у справі № 761/35803/16-ц) зазвичай, - орган, діями якого завдано шкоду.

Разом із тим, обґрунтовуючи свої доводи, позивач не зазначив якими діями Верховного Суду йому завдано моральної шкоди, не навів конкретні норми закону, які на його переконання порушив орган державної влади у правовідносинах щодо яких виник спір.

Проте, позивач ОСОБА_1 не навів жодних фактичних обставин та не надав жодних доказів, які б свідчили про заподіяння йому Верховним Судом, як представником Держави Україна моральної шкоди, розмір її необгрунтував, в чому полягала незаконність дій/бездіяльності Верховного Суду, що не пов`язані із здійсненням правосуддя – не зазначив.

А тому, вимоги позивача до Держави Україна в особі представника – Верховного Суду в частині відшкодування моральної шкоди, завданої йому невиконанням рішення в справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень задоволенню не підлягають.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень .

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Крім того, відповідно до ст. 1174 ЦК України - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з`ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Крім того, у пункті 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів тому, що невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 в період з 17 серпня 2021 року по 18 серпня 2021 року включно йому завдано моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 16, 23, 1173, 1174 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ,ст.ст. 4, 12, 81, 258, 354 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 в період з 17 серпня 2021 року по 18 серпня 2021 року, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Держава Україна в особі Верховного Суду, місцезнаходження 01043, м. Київ, вул. П.Орлика, 4-а.

Дата складання повного тексту рішення суду 03.12.2021 року.

Суддя: