Рішення № 101894446, 08.12.2021, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/186/20

Провадження № 2/601/19/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мочальської В.М.,

з участю секретаря Коляди О.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Парфенчук Ю.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Корфа П.К.,

представників служби у справах дітей Косоян Д.С., Пилипчук С.К.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа - служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації про стягнення аліментів, про стягнення аліментів на повнолітню дитину, визначення місця проживання дітей із матір`ю та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей із батьком,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 (однієї другої) частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову та до досягненнями дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що у шлюбі з відповідачем народилося четверо дітей. Шлюб розірвано. Дочка ОСОБА_7 є повнолітньою, а сини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 є неповнолітніми. Після розірвання шлюбу діти проживають з нею та перебувають на її повному утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, незважаючи на те, що вона не працює, оскільки займається вихованням дітей. На даний час вона і діти перебувають у скрутному матеріальному становищі.

У лютому 2020 року позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_7 , яка продовжує навчання.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходиться на її утриманні. На даний час вона є повнолітньою, однак продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги. Вважає, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на період навчання дочки.

У зв`язку з наведеним просила суд стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн щомісячно, на період навчання дочки.

У серпні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з початку грудня 2019 року вона з дітьми проживала окремо від відповідача у зв`язку з вчиненням відповідачем відносно неї домашнього насильства. У результаті побиття її колишнім чоловіком вона отримала тілесні ушкодження та з 20 грудня 2019 року перебувала на лікуванні в лікувальних закладах м. Тернополя. На період її лікування діти знаходилися під наглядом її матері. Після лікування вона разом з тітьми проживала у м. Тернополі на квартирі родича. Відповідно до домовленості з відповідачем щодо виховання дітей, ОСОБА_2 приїзжав у м. Тернопіль та забирав синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у м. Почаїв, а у неділю привозив назад у м. Тернопіль. Однак 28 лютого 2020 року ОСОБА_2 забрав синів і відмовився їх повертати. Відповідач не дозволяє їй спілкуватися з синами, які сумують за нею та молодшою сестрою ОСОБА_6 , котра проживає з нею. Така поведінка відповідача суперечить інтересам дітей і завдає дітям і їй психологічної травми, так як вона позбавлена можливості виховувати дітей, брати участь у їх фізичному, духовному, розумовому, соціальному, моральному розвитку.

Позивачка просила визначити постійне місце проживання її малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з нею, оскільки всупереч її волі відповідач забрав малолітніх дітей на постійне проживання з ним, створює їй перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей, утримуючи їх вдома та не приводив їх на зустріч з нею. Діти наразі позбавлені материнської турботи з вини відповідача, який неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, а тому проживання дітей з нею в повній мірі забезпечить інтереси дітей.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позову ОСОБА_1 , подав відзив та звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 з ним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ОСОБА_1 після розірвання шлюбу забрала дітей з будинку в якому проживала та була зареєстрована, забороняла дітям бачитися та спілкуватися з ним та із членами його родини. Сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 попросилися жити з ним. Відповідачка не може забезпечити належні умови для проживання дітей, проживає в орендованому житловому приміщенні, яке не відповідає санітарно-технічним умовам проживання та навчання дітей. Він матеріально забезпечений та має власне житло, є фізично здоровим. Саме він з дня народження дітей займався їх вихованням, а тому визначення місця проживання дітей з батьком відповідає інтересам дітей.

В судовому засіданні позивачка підтримала первісний позов з підстав, зазначених у ньому. Крім того, пояснила, що тільки тоді коли вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів то відповідач щоб не платити аліменти 29 січня 2020 року забрав синів до себе і діти до грудня 2020 року жили з ним. Її до синів не допускав, налаштовує дітей проти неї, при дітях та при вчителях обзиває її. Діти його бояться. В грудні 2020 року забрала ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і діти жили з нею. З січня 2021 року ОСОБА_4 знову живе з відповідачем. ОСОБА_5 потрібно лікувати і йому треба індивідуальне навчання. Дітей відповіч підсадив на телефони, з ними не займався. Внаслідок цього ОСОБА_4 почав погано навчатися в школі. До школи дитина приходила у брудному одязі, відповідач при дітях в школі обрізав йому нігті, не дозволяє спілкуватися з друзями. Садив ОСОБА_4 за кермо і дитина за кермом їздила по селі. ОСОБА_4 зробився замкненим. Вона ніколи не налаштовувала дітей проти батька, завжди дозволяла дітям бачити свого батька та на вихідні жити у нього. Катруся інвалід дитинства. Повнолітня дочка вчиться, а тому потребує матеріальної підтримки зі сторони батька, але він не хоче платити за навчання. З врахуванням зазначеного просила задовольнити її позов, а у позові відповідачу відмовити.

Відповідач первісний позов визнав частково, а саме в частині стягнення аліментів на дочку ОСОБА_6 в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, пославшись на те, що сини хочуть жити з ним, а повнолітня дочка працює з 2019 року і себе забезпечує. Зустрічний позов підтримав та просив задовольнити його.

Представник третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області Косоян Д.С. пояснила, що більше двох років знайома з цією сім`єю. Відповідач є домашнім тираном, а тому діти з ним жити не можуть і повинні жити з позивачкою. Влітку коли працівники служби прийшли до відповідача то в будинку була антисанітарія, приготовленої їжі не було, у ОСОБА_4 гастрит і йому треба спеціальна дієта. Діти потребують практичного психолога і соціального педагога.

Представник третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області Пилипчук С.К. пояснила, що служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області підтримує висновок від 06 листопада 2020 року, оскільки визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідає інтересам дітей. Діти люблять обох батьків, але психологічно виснажені. У ОСОБА_4 погіршився стан здоров`я. Умови проживання дітей в обох батьків нормальні. А той факт, що відповідач створює перешкоди у спілкуванні дітей з матір`ю як раз і свідчить про те, що батько недостатньо турбується про інтереси дітей, які мають право на спілкування із власною матір`ю та будь-яке обмеження в цьому перш за все порушує інтереси та права дітей.

Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. Справу об`єднано з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визначення місця проживання дітей прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року у справі за клопотанням відповідача ОСОБА_2 призначено судово-психологічну експертизу та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 03 березня 2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 про відвід судді Білосевич Г.С. Справу передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого перерозподілу іншому судді.

Протоколом повторного автоматихованого розподілу судової справи від 14 вересня 2021 року визначено головуючого суддю Мочальську В.М.

В ході судового розгляду встановлено, що із 18 травня 2000 року по 24 вересня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано 24.09.2019, що підтверджується рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Старопочаївською сільською радою Кременецького району Тернопільської області 27.07.2011 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 , який зареєстрований та проживав в будинку відповідача по АДРЕСА_1 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Старопочаївською сільською радою Кременецького району Тернопільської області 21.03.2014 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 , який зареєстрований та проживав в будинку відповідача по АДРЕСА_1 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Старопочаївською сільською радою Кременецького району Тернопільської області 14.12.2017 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дочка ОСОБА_6 , яка зареєстрована та проживала в будинку відповідача по АДРЕСА_1 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Старопочаївською сільською радою Кременецького району Тернопільської області відділом реєстрації актів громадянського стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області 31.07.2003 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася дочка ОСОБА_6 , яка зареєстрована та проживала в будинку відповідача по АДРЕСА_1 .

Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, що визнається сторонами.

З 29 січня 2020 року до грудня 2020 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проживали з відповідачем. З грудня 2020 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проживали з позивачкою. З січня 2021 року ОСОБА_4 проживає з відповідачем. Дочка ОСОБА_6 і дочка ОСОБА_7 після розірвання шлюбу між сторонами проживають з позивачкою. Дані обставини визнаються сторонами.

В той же час, позивачка стверджує, що відповідач умисно утримував обох синів, а зараз утримує лише сина ОСОБА_4 , неналежним чином виховує його, створює перешкоди для її спілкування із ним, у зв`язку із чим виник спір щодо місця проживання дітей.

З даного приводу вона неодноразово зверталась із заявами до служби у справах дітей Кременецької РДА.

З довідки Старопочаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 207 від 17.03.2020 вбачається, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 . З ним зареєстровані: колишня дружина ОСОБА_1 (не проживає з 04.12.2019), дочка ОСОБА_7 (не проживає з січня 2020), син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 (не проживає з 04.12.2019). Малолітні сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на утриманні батька.

З висновку оцінки потреб сім`ї, складеного директором КРЦСССДМ 12.03.2020 ОСОБА_2 рекомендовано звернутися в ССД Кременецької РДА щодо отримання висновку про визначення місця проживання дітей.

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_2 від 16.03.2020, складеного комісією Старопочаївської сільської ради, слідує, що у будинку відповідача в АДРЕСА_1 є нормальні умови для проживання, забезпечено всі матеріально-побутові умови, для проживання дітей із батьком, житло розміщено на 1-2 поверхах, наявні водопровід, каналізація, ванна, п`ять кімнат.

З акту проведення обстеження на факт проживання осіб в житловому будинку в АДРЕСА_1 від 12.05.2020, складеного комісією Старопочаївської сільської ради, слідує, що за вказаною адресою проживають: власник ОСОБА_2 , сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 23.02.2020. Колишня дружина ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_6 не проживають з 04.121.2019, дочка ОСОБА_7 не проживає з січня 2020 року.

З характеристики на жителя села Старий Почаїв ОСОБА_14 вбачається, що відповідач характеризується за місцем проживання позитивно.

З характеристики НВК «Старопочаївська загальноосвітня школа 1-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Кременецької районної ради Тернопільської області № 35 від 18 червня 2020 року слідує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навчаються в даному закладі. Обоє батьків завжди цікавилися шкільним життям та успішністю дітей. З часу запровадження карантину питаннями навчання старшого сина займався батько і воно велося дистанційно через скайп. Водночас мама дітей постійно цікавилася у вчителя успішністю дитини і хвилювалася, розпитуючи про кожен нюанс навчання, оскільки поспілкуватися з дітьми можливості за її словами вона не мала. Інформацією стосовно ОСОБА_5 від часу початку карантину (з 12 березня 2020) заклад не володіє. Неблагоприємна психологічна атмосфера в сім`ї негативно впливає на дітей, адже вони були свідками не лише проявів вербальної агресії в конфліктах батьків, а й фізичної. Діти виявляли прихильність до обох батьків.

З довідки-характеристики НВК «Старопочаївська загальноосвітня школа 1-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Кременецької районної ради Тернопільської області № 36 від 18 червня 2020 року слідує, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень третього класу, зарахований на навчання в перший клас 01.09.17, відрахований за заявою матері для продовження навчання в третьому класі Тернопільської ЗОШ 1-ІІІ ступенів №27 імені Віктора Гурняка з 15 січня 2020 року. Зарахований за заявою батька для продовження навчання в третьому класі з 03.03.20. До сімейних конфліктів хлопчику бкв властивий вияв позитивних емоцій. Під час складних сімейних обставин він став більш скутим та пригніченим, що особливо помітно під час індивідуальних бесід.

З довідки-характеристики НВК «Старопочаївська загальноосвітня школа 1-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Кременецької районної ради Тернопільської області № 37 від 18 червня 2020 року слідує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вихованець дошкільної групи, зарахований в дошкільну групу 04.11.19, відрахований за заявою матері з 15 січня 2020 року. Зарахований за заявою батька 03.03.20. Потребує занять із логопедом, консультативної підтримки психолога та співучасті батьків для прискорення його розвитку.

Висновком комісії з питань захисту прав дитини Кременецької РДА від 15.06.2020 №01-854/02-16 встановлено ОСОБА_1 , яка проживає окремо від своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 способи участі у вихованні та спілкуванні з ними, надано матері можливість бачитися з синами не менше двох разів на тиждень на території дитячого майданчика «Рошен», який знаходиться у парку ім. Т.Г. Шевченка м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області: у неділю з 14 год до 18 год; у вівторок з 11 год до 13 год. У разі негоди дозволено побачення матері з дітьми у помешканні в якому вона проживає за згодою дітей та без присутності батька. Залишено право додаткових днів побачень матері із дітьми, не обумовлених висновком, за спеціальною згодою двох батьків.

Висновком комунальної установи інклюзивно-ресурсного центру Кременецької міської ради «Про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 26 квітня 2021 №ІРЦ-85291/2021/220438 встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є учнем першого класу Старопочаївської ЗОШ 1-ІІІ ступенів. Дитина проживає з матір`ю. Батько з сім`єю не проживає. Умови для зростання й розвитку сприятливі, вихованню дитини мати приділяє достатньо уваги, в сім`ї створені належні умови для проживання та виховання дитини. Сім`я неповна. Спостерігається порушення розвитку.

Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим за частиною 2 статті 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_1 та призначено покарання у вигляді 240 годин громадських робіт. Стягнено в користь ОСОБА_1 3310 грн 96 коп відшкодування майнової шкоди-витрат на лікування та 50000 гривень моральної шкоди.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Кременецької РДА, затвердженого розпорядженням голови РДА 06.11.2020 № 316/02-07/1, визначено місце проживання малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні як свідок психолог ОСОБА_17 показала суду, що коли ОСОБА_4 і ОСОБА_5 жили з мамою то гарно вчилися, були доглянуті, а з батьком не доглянуті. ОСОБА_4 налаштований проти позивачки. Відповідач її перестрівав і запитував чому класний керівник дозволяє дітям зустрічатися з мамаю. ОСОБА_5 при батькові замикається і нічого не скаже.

Свідок ОСОБА_18 показала суду, що вона є вчителем школи у якій навчається ОСОБА_4. ОСОБА_4 хоче жити з батьком бо той все йому дозволяє, ні в чому не обмежує. Дозволяє дитині їздити за рулем. Відповідач обмежив спілкування ОСОБА_4 з однолітками, привозить його до школи перед уроками на скутері без шапки і зразу після уроків забирає. Додому ніхто з дітей зайти не може. ОСОБА_4 до школи приходить в брудному одязі. Коли сім`я жила разом то всіх дітей до школи водила тільки позивачка. ОСОБА_4 зараз замкнений. В коридорі суду ОСОБА_4 постійно був в телефоні. Вона була свідком того, як відповідач у присутності учнів школи і вчителів бив позивачку. ОСОБА_5 прийшов до школи грязний і в присутності однокласників відповідач обрізав йому нігті. Дитина почувалася ніяково.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою сторін. На її думку діти повинні жити з мамою, а батько може з ними спілкуватися. У тата все дозволено, брати що хочуть те роблять. Батько виявляє агресію. Завжи робить те що він хоче. Наприклад усі повинні були по телевізору дивитися тільки те, що дивиться тато. Якщо щось йому не подобається то він може обізвати, штовхнути, кричати, може вдарити. Коли сім`я жила разом то про навчання дітей завжди дбала мама, а тато участі в навчанні не приймав. В школу ніколи не ходив. ОСОБА_4 їй казав, що хоче жити з ними, але тато його не пустить. Тато обзивав ОСОБА_4 «Павлик Морозов». Тато матюкався при дітях і бив маму.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що з незрозумілих причин сторони почали скандалити. Він радив відповідачу щоб діти жили з позивачкою.

В порядку ст. 171 Сімейного кодексу України суд вислухав думку малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що на даний час він проживає разом із батьком та хоче жити з батьком. З мамою йому також було комфортно.

Вирішуючи дану справу в частині вимог позивачки про визначення місця проживання дітей з нею, суд виходить з того, що відповідно до ст. 141 СК України мати, батько, мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 150 СК України).

Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд приходить до висновку про визначення місця проживання дітей з матір`ю, що першочергово враховує інтереси дітей, які переважають над інтересами батьків.

В той же час, слід зазначити, що батьки, які безсумнівно відіграють важливу роль у житті та розвитку дитини, мають право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Однак, на думку суду дослідженими доказами доведено перевагу матері перед батьком в тому, що визначення місця проживання дітей з нею відповідає найкращим інтересам дітей.

Так, позивачка як мати на відміну від батька більш вимоглива до дітей в плані дотримання дисципліни та підготовки до навчання, в той час коли син ОСОБА_4 , перебуваючи у батька втратив старанність, і як наслідок погіршилась успішність у навчанні.

Особливу увагу суд приділяє факту притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 125 КК України за вчинення 19 грудня 2019 року приблизно о 23 годині умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я відносно позивачки ОСОБА_1 , яка в цей час перебувала на ліжку та годувала малолітню дочку груддю. Відповідач кулаками обох рук наніс шість ударів по обличчі ОСОБА_1 .

Відповідач не намагається налагодити комунікацію з матір`ю дітей за ради інтересів самих дітей, а лише надає їй (матері) негативні оцінки.

За вказаних обставин, суд керуючись найкращими інтересами дітей погоджується із висновком служби у справах дітей Кременецької РДА органу про доцільність визначення місця проживання дітей із позивачкою, оскільки таке вирішення спору дає підстави для висновку про гармонійний розвиток та належне виховання дітей.

Крім цього, визначення місця проживання дітей біля матері не позбавляє батька права на особисте спілкування з дітьми та прийняття участі у їх вихованні.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думку і приділяє їм належну увагу.

З досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

За вказаних обставин, думку дитини ОСОБА_4 , висловлену ним в судовому засіданні, щодо його бажання проживати разом з батьком, суд не сприймає як абсолютну та вважає її не переконливою, та таку що не може в повній мірі відповідати його інтересам, оскільки така думка сформована під впливом конфлікту між батьками та зневажливим їхнім ставленням одне до одного, під впливом фактичного проживання певний час з батьком без згоди на те матері, також в силу свого віку дитина не може самостійно об`єктивно оцінити ситуацію, яка склалася в сім`ї.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне задовольнити первісний позов в частині визначення місця проживання дітей з позивачкою, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відповідачу відмовити за безпідставністю.

Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей суд зазначає наступне.

Між сторонами відсутня домовленість про утримання дітей та сплату аліментів, що стало підставою для звернення позивачки до суду.

Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

В силу ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як слідує із змісту ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду із відповідним позовом.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. (ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства").

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі і за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. ( ч. 3 ст. 181 СК України).

За вимогами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є батьком малолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за станом здоров`я може надавати матеріальну допомогу, є особою працезданого віку, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/4 частки від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Визначений судом розмір щомісячних аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення інтересів дітей.

Що стосується вимог позивачки про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є дочкою відповідача, на день звернення до суду не досягла 23 років, навчається в коледжі технологій, бізнесу та права Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на денній формі навчання. Форма навчання контрактна, рік закінчення навчання 30.06.2022. Загальна вартість освітньої послуги за весь період навчання згідно умов договору становить 49360,00 грн. Станом на 06.02.2020 сума до повного погашення без врахування індексу інфляції за 2020-2021, 2021-2022 становить 30315,00 грн.

Позивачка, звернувшись із позовом до суду, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_7 , яка продовжує навчатися, вказуючи на те, що дочка потребує матеріальної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є батьком багатодітної родини, на його утриманні троє дітей, він повинен сплачути аліменти позивачці на дітей в розмірі 1/2 (однієї другої) частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову та до досягненнями дітьми повноліття. Крім того, за вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2021 року повинен відшкодувати позивачці 3310 грн 96 коп майнової шкоди на лікування та 50000 гривень моральної шкоди.

Позивачкою недоведено належними і допустимими доказами того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на повнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка продовжує навчання.

Доводи позивачки про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка продовжує навчання, суд не приймає, оскільки якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 199 СК України).

Крім того, позивачкою в судовому засіданні не спростовані доводи відповідача про те, що повнолітня дочка працює і не потребує утримання.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 , аліменти на утримання: неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят ) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

В решті в позові відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Кременецької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей із батьком - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

Позивачка - відповідачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована за адресою, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 .

Відповідач - позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 .

Представник позивачки - відповідачки: адвокат Парфенчук Юлія Андріївна, місцезнаходження: вул. Гордасевич, 31-В, м. Кременець Тернопільської області.

Представник відповідача - позивача: адвокат Корф Петро Казимирович: місцезнаходження: провул. Шевченка, 1, м. Кременець Тернопільської області.

Третя особа: служба у справах дітей Кременецької РДА, місцезнаходження: вул. Шевченка, 56, м. Кременець Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2021 року.

Головуюча: