Рішення № 101894072, 14.12.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8886/21

Провадження № 2-а/591/214/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання – Чмуневич М.О.,

перекладача – Дєнєжнікова С.С.

представника позивача – Паливоди І.Є.

відповідача – ОСОБА_1

представника відповідача – Луневського Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про продовження строку затримання громадянина Республіки Азербайджан у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, -

в с т а н о в и в :

Позивач Управління Державної міграційної служби України в Сумській області 10 грудня 2021 року звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2021 року працівниками Краснопільського районного сектору УДМС України в Сумській області виявлено громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця см. Краснопілля, Краснопільського району, Сумської області, який порушив правила перебування в Україні.

Проведеною перевіркою встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно перебуває на території України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач після спливу строку дійсності документів та закінчення строку перебування, не займався оформленням документів на право проживання в Україні у зв`язку зі складними сімейними обставинами.

З заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту іноземець не звертався.

Відтак, 01 квітня 2021 року відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП, та начальником Краснопільського районного сектору Управління ДМС України в Сумській області застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МСМ №000623 від 14 квітня 2021 року.

Штраф відповідачем не сплачено.

01 квітня 2021 року Краснрпільським районним сектором УДМС України в Сумській області, прийнято рішення №3 про примусове повернення з України відповідача, за яким він зобов`язався виїхати за межі території України до 30 квітня 2021 року. Однак, вказане рішення ОСОБА_1 у зазначений строк без поважних причин не виконав.

Рішенням Зарічного районного суду м. суми від 17 червня 2021 року по справі №591/4132/21 ОСОБА_1 видворено за межі території України та затримано строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року по справі № 591/4132/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 червня 2021 року – без змін.

За рішенням Управління ДМС у Сумській області від 17 червня 2021 року відповідача поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та 07 липня 2021 року відповідача переведено до Миколаївського ПТПІ.

Граничний термін перебування відповідача (6 місяців) в Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні спливає 17 грудня 2021 року.

УДМС у Сумській області вжито всі заходи щодо забезпечення примусового видворення відповідача за межі України, та з огляду на відсутність співпраці з боку відповідача виконати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 червня 2021 року про примусове видворення відповідача неможливо.

Посилаючись на вказані обставин, просить суд продовжити строк затримання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 строком на шість місяців, починаючи з 17 грудня 2021 року до 17 червня 2022 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 грудня 2021 року відкрите провадження у справі за зазначеним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження за обов`язкової участі сторін з призначенням судового засідання 10 грудня 2021 року о 13 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

10 грудня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 14 грудня 2021 року 15 год. 00 хв. за клопотанням відповідача надати час для можливості звернення за правовою допомогою.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, зазначивши, особу відповідача ідентифіковано та він виразив волевиявлення для виліту в країну походження, що свідчить про те, що він співпрацював з органами ДМС. Відсутність коштів на придбання авіаквитків не відноситься до вичерпних умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення іноземця. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду докази, суд вважає позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Під час судового розгляду встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 червня 2021 року у справі №591/4132/21 вирішено примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; затримати громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (а.с. 6-9).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 червня 2021 року у справі №591/4132/21 залишено без змін (а.с. 18-21).

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішеннями судів у зазначеній вище справі встановлено такі обставини.

01 квітня 2021 року працівниками Краснопільського районного сектору УДМС України в Сумській області виявлено громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в Україні. Встановлено, що відповідач незаконно перебуває на території України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного вище, 01 квітня 2021 рокувідносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МСМ №000621 за ч. 1 ст. 203 КУпАП (проживання без документів на право проживання в країні) (а.с.6-7) та начальником Краснопільського районного сектору Управління ДМС України в Сумській області застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.04.2021 (а.с.17-18).

Судовим розглядом встановлено, що штраф відповідачем не сплачено.

01 квітня 2021 року Краснопільським районним сектором Управління ДМС України в Сумській області прийнято рішення № 3 про примусове повернення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким відповідача ознайомлено під підпис.

Вказаним вище рішенням відповідач зобов`язався виїхати за межі території України до 30 квітня 2021 року. Копію рішення отримано відповідачем 01 квітня 2021 року та не виконано останнім.

Судовим розглядом встановлено, що за наявними обліками територіальних органів ДМС та відомчої інформаційної системи «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ЄІАС УМП установлено, що відповідач раніше документувався посвідкою на тимчасове проживання, строком дії до 09 квітня 2019 року, строк дії якої не продовжувався.

Тобто, відповідач фактично з 10 квітня 2019 року перебуває на території України без законних підстав.

З урахуванням вказаного вище, підстав для подальшого законного перебування на території України, передбачених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідач не має. Відповідач жодних дій щодо легалізації свого перебування на території України не здійснював. Під час перебування на території України до підрозділів ДМС України у Сумській області щодо продовження термінів чи інших питань перебування на території України не звертався. З заявою про отримання статусу біженця чи додаткового захисту іноземець не звертався.

Рішенням Управління ДМС України в Сумській області від 17 червня 2021 року відповідача поміщено у Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України для підготовки відповідних матеріалів про примусове видворення (а.с. 10).

Рішенням Управління ДМС України в Сумській області від 07 липня 2021 року відповідача поміщено у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України для підготовки відповідних матеріалів про примусове видворення (а.с. 23)

УДМС у Сумській області вжито наступні заходи щодо забезпечення примусового видворення відповідача за межі території України.

01 липня 2021 року позивачем направлено до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України направлено лист №5901.10/21740-21 з проханням забезпечення відповідача проїзними квитками за рахунок коштів державного бюджету, авіаційним транспортом з аеропорту «Бориспіль» (а.с. 12).

06 липня 2021 року УДМС у Сумській області на адресу Чернігівського ПТПІ направлено повідомлення №5901.10-4625/59.3-21 про заплановане здійснення примусового видворення відповідача 07 липня 2021 року (а.с. 15).

Також 06 липня 2021 року аналогічні відомості про заплановане видворення відповідача направлено листом № 5901.10-4625/59.3-21 до ОКПП «Київ» Державної прикордонної служби України (а.с. 16).

Відповідачем надано відомості про бронювання електронного квитка на ім`я відповідача з часом виліту до країни походження 07 липня 2021 року (а.с. 17).

З доповідної записки головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення від 09 липня 2021 року вбачається, що здійснити примусове видворення ОСОБА_1 не вдалось за можливе та 07 липня 2021 року відповідачу у посадці на рейс РС-1750 працівниками ОКПП «КИЇВ» Державної прикордонної служби України відмовлено внаслідок його агресивної поведінки (а.с. 24-26).

13 серпня 2021 року УДМС у Сумській області до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України повторно направлено лист з проханням забезпечення ОСОБА_1 проїзними квитками за рахунок коштів державного бюджету, авіаційним транспортом з аеропорту «Бориспіль» (а.с. 28).

08 вересня 2021 року УДМС в Сумській області до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України повторно направлено лист з проханням забезпечити відповідача проїзними квитками за рахунок коштів державного бюджету, авіаційним транспортом з аеропорту «Бориспіль» (а.с. 29).

Того ж дня, 08 вересня 2021 року на адресу брата відповідача – ОСОБА_3 направлено лист з проханням сприяння у придбанні ОСОБА_1 квитка на повернення до Азербайджану, однак вказане відправлення провернулось без вручення адресату (а.с. 30, 31,32).

09 листопада 2021 року УДМС в Сумській області до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України потворно направлено лист з проханням забезпечення відповідача проїзними квитками за рахунок коштів державного бюджету, авіаційним транспортом з аеропорту «Бориспіль» (а.с. 33).

26 листопада 20231 року УДМС у Сумській області до Миколаївського ПТПІ направлено лист з проханням з`ясувати можливої дати виїзду з метою придбання авіаквитка відповідача (а.с. 34).

Згідно доповідної записки старшого інспектора ВАРДП, 29 листопада 2021 року з відповідачем була проведена бесіда, в ході якої були з`ясовані наміри щодо його повернення в країну походження, та ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився повертатися до Азербайджану (а.с. 36).

10 грудня 2021 року на адресу Миколаївського ПТПІ ДМС України надійшла заява відповідача, в якій міститься заява допомогти повернути додому, та повідомляє про наявність коштів на квиток та ПЛР-тест.

Згідно повідомлення Миколаївського ПТПІ ДМС України від 13 грудня 2021 року відповідач відмовився купувати авіаквиток та повертатися додому.

В заяві від 13 грудня 2021 року на ім`я Миколаївського ПТПІ ДМС України ОСОБА_1 вказує, що не має змоги купити квіток та відмовляється повертатися додому.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI (далі по тексту - Закон №3773).

Відповідно до ч.4 ст.30 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Пунктом 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1110 (далі по тексту Положення №1110), визначено, що пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування), є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.

Згідно з п.5 Положення №1110 іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України або передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи.

За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи передачу відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, цей строк може бути продовжений, але не більш як до вісімнадцяти місяців.

Про продовження строку тримання не пізніше ніж за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи передачу відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.

Згідно з ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У відповідності з ч.ч. 11-13 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Отже, законодавством визначено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.08.2019 року у справі №743/1263/17, від 17.01.2019 року у справі №743/1240/17, від 21.01.2021 року у справі №743/1046/20.

Матеріалами справи встановлено, що особа відповідача ідентифікована позивачем.

Під час судового розгляду представник позивача повідомив про те, що відповідач має документи, які підтверджують його приналежність до громадянства Республіки Азербайджан.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача співпрацювати під час процедури ідентифікації, оскільки його особа є ідентифікована.

Підставою для продовження строку затримання відповідача, на думку позивача, є відсутність співробітництва відповідача щодо його повернення до країни походження, в тому числі і внаслідок його агресивної поведінки та відмови у поверненні до країни, громадянином якої він є.

Проте повідомлені обставини не є підставою для продовження строку затримання відповідача, адже не відносяться до обставин, передбачених приписами ст. 289 КАС України, які є вичерпними.

Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Зокрема, відповідно до п "f" частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

У пункті 103 Рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа «Анатолій Руденко проти України» вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (див. для застосування цих принципів у контексті підпункту "e" пункту 1 статті 5 Конвенції рішення у справах «Вітольд Літва проти Польщі», заява N 26629/95, п. 78, ЄСПЛ 2000-III, та "Станєв проти Болгарії" [ВП], заява N 36760/06, п. 143, ЄСПЛ 2012).

Пункт 1 статті 5 Конвенції вказує на фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 241-246, 289 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про продовження строку затримання громадянина Азербайджану у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, місцезнаходження: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 27, код ЄДРПОУ 37846270.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце перебування в Україні: Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Мартинівське, вул. Європейська, 1.

Суддя А.П.Сидоренко