Ухвала суду № 101893767, 14.12.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/289/17

Провадження № 2/456/195/2021

УХВАЛА

Іменем України

14 грудня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», директора комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» Білінського Зеновія Мироновича про встановлення факту нездійснення КП «Стрийтеплоенерго» постачання теплової енергії, встановлення факту відсутності права нараховування заборгованості та визнання недійсною довідки про нарахування заборгованості,

встановив:

В судовому засіданні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заявили відвід головуючому по справі судді Сас С.С., покликаючись на те, що 21 травня 2019 року до справи вони подали клопотання, пов`язане з тим, що посилання Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» у первісному позові на взаємовиключні обставини, а також невизначеність позову щодо його підстав порушують право відповідача за первісним позовом на сформування власної позиції захисту і надання відзиву на позовну заяву, так як зазначені первісним позивачем підстави для стягнення заборгованості є взаємовиключними, у зв`язку з чим просили суд залишити позовну заяву Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про стягнення заборгованості без руху. Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Сас С.С. не вирішив питання про залишення первісного позову Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» без руху.

11 липня 2019 року до справи вони подали клопотання на підставі пункту 5 частини 2 статті 197 ЦПК України, яким просили роз`яснити, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго», як позивачем, а які відповідачем. Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Сас С.С. не розглянув клопотання від 11 липня 2019 року.

11 липня 2019 року до справи вони подали також клопотання на підставі пунктів 3 та 12 частини 2 статті 197 ЦПК України. Суддя Сас С.С. не розглянув їхнє клопотання від 11 липня 2019 року.

07 грудня 2021 року суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Сас С.С. розглянув клопотання Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» від 01.07.2021 року про залишення зустрічного позову без руху. Вказане клопотання Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» було подано пізніше, ніж подане ними клопотання. Суддя надав перевагу клопотанню Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» перед їхніми клопотаннями, розглянув його та його задовольнив, а подані ними клопотання залишились не розглянутими судом.

Представник позивача за первинним позовом Пак О.В. просить відмовити в задоволенні заяви про відвід головуючого судді Саса С.С. за безпідставністю.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що підстав для задоволення заявленого відводу немає, мотиви відводу є надуманими і такими, що не можуть слугувати підставою для задоволення заяви про відвід, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України, ст.ст. 3, 10 ЦПК України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даної заяви.

Право на розгляд справи незалежним та неупередженим судом, встановленим законом, закріплене як на конституційному, так і галузевому рівнях. Так, ч. 1 ст. 124 Конституції встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Конституційний Суд України в резолютивній частині свого Рішення від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначив, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Недоторканність суддів один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Положення ч. 2 ст. 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Таким чином, будь-яких обставин, які б викликали сумнів у безсторонності судді, немає.

Суд не вправі, за відсутності підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, задоволювати необгрунтовану, безпідставну заяву про відвід, оскільки наведене суперечитиме основним засадам цивільно-процесуального законодавства, вимогам, встановленим у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексі суддівської етики.

Зміст заяви позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не свідчить про наявність підстав для відводу судді Саса С.С., передбачених положеннями статті 36 ЦПК України, оскільки сама по собі незгода сторони із прийнятим суддею процесуальними рішеннями або діями суду не є підставою для недовіри останньому.

Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Суд констатує, що за час перебування справи у провадженні суду жодних підстав для заявлення самовідводу не було, сторона скористалася правом, наданим законом та подала заяву про відвід, однак така заява визнана судом безпідставною.

Керуючись ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Саса С.С..

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. С. Сас