Рішення № 101891307, 13.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Київ № 640/16954/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області; процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-3008-58У від 14.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець, у неї відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що зареєстрована як фізична особа підприємець, оскільки фактично вона є найманим працівником, а не самозайнятою особою. Також позивач посилається на те, що вимога про сплату боргу винесена з порушенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки відповідач пред`явив вказану вимогу до органів державної виконавчої служби, що на думку позивача, призвело до позбавлення її права на узгодження та/або оскарження у встановлені вказаною нормою Закону строки вимоги ГУ ДФС у Дніпровській області.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки платник єдиного внеску визначений у пункті 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» бази нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

15.10.2019 на виконання вимог ухвали суду позивачем через канцелярію суду було подано додаткові документи по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки на день розгляду справи Головне управління ДФС у Дніпропетровській області перебуває в стані припинення (запис від 02.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», а також з огляду на припинення правонаступника відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (запис від 29.09.2021, номер запису: 1002241110023091388) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» та наказу Державної податкової служби України від 08.10.2020 № 556 «Про ліквідацію територіальних органів ДПС», з урахуванням пункту 1 Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» (зі змінами), суд дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (відокремлений підрозділ) (код ЄДРПОУ - 44118658, адреса: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

З 07.05.2007 позивач зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець за №22300000000014562 та перебуває на обліку у Нікопольському управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 07.05.2007 по теперішній час перебуває на обліку в Нікопольському управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків єдиного податку.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області виставлено вимогу №Ф-3008-58У від 14.11.2018 щодо стягнення з позивача боргу в сумі 15819,54 грн.

Позивачем надано копію трудової книжки та копію Довідки №62 від 12.08.2019, виданої ТОВ «М енд М Мілітцентр і Мюнх Україна ГмбХ», у якій заначено, що позивач працює з 25.07.2011 на посаді начальника відділу організації продажу та маркетингу по час винесення вимоги та отримує заробітну плату з якої у відповідності із законодавством України, нараховується єдиний соціальний внесок на суму нарахованої заробітної плати за кожний місяць.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача ГУ ДФС у Дніпропетровській області листом №77379/10/04-36-58-60 від 04.07.2019, повідомила, що розрахунок єдиного соціального внеску зроблено на підставі відомостей облікової картки фізичної особи за місцем проживання. До вказаного листа доданий корінець вимоги про сплату боргу (недоїмки), однак, інших документів на запит адвоката надано не було.

У листі за вих.№86104/10/04-36-58-50-21 від 25.07.2019 відповідачем адвокату позивача повідомлено про періоди, за які у позивача утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску та суми такого боргу.

Стверджуючи про протиправність складеної відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивач звернулась до суду із цим позовом.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд при вирішенні спору по суті враховує таке.

Нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) спірні правовідносини регулюються в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, згідно із визначенням, викладеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю «працівник». Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На підставі пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI та підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 цього Закону).

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України вы09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну діяльність, зокрема, підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець і зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

З огляду на встановлені у цій справі обставини, які свідчать, що позивач була найманим працівником і роботодавець сплачував за неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем, доказів отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження господарської діяльності індивідуально судом не встановлено, суд дійшов висновку, що наявність факту реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця не є доказом здійснення підприємницької діяльності позивачем та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, проте не отримувала дохід від неї.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-3008-58У від 14.11.2018, оскільки виплату соціальних внесків за позивача здійснює роботодавець.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу №Ф-3008-58У від 14.11.2018.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривен 40 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відокремлений підрозділ) (код ЄДРПОУ - 44118658, адреса: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя: Н.А. Добрівська