Рішення № 101891274, 13.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Київ № 640/3818/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до: Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась громадянка Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №231031000 від 12.09.2019 Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Соціалі стичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати протиправним та скасувати рішення №15 від 23.01.2020 Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_2 .

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про помилковість висновків рішення відповідача від 23.01.2020 стосовно визнання недійсною посвідки на постійне проживання її чоловіка - громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як підстави про скасування позивачу дозволу на імміграцію.

Мотивуючи правомірність прийнятого рішення, відповідачем зазначено, що дозвіл на імміграцію позивачу, як дружині іммігранта, підлягає скасуванню з огляду на наказ Голови Державної міграційної служби України №193 від 21.07.2016 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання», яким визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 20.06.2003, видану гр. Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_3 .

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2005 висновком УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві було прийнято рішення про документування посвідкою на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , внаслідок чого позивач отримала посвідку на постій не проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 22.09.2005.

У серпні 2019 року звернувшись до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, позивач отримала рішення від 12.09.2019 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання.

Так позивачу стало відомо про наявність висновку відповідача від 23.01.2020 про перевірку законності надання їй дозволу на імміграцію з огляду на те, що позивач отримала дозвіл на імміграцію в Україну 22.09.2005, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іммігра цію», як дружина іммігранта громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (шлюб зареєстрований 16.12.2004), який був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 20.06.2003.

Наказом Голови Державної міграційної служби України від 21.07.2016 №193 посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 20.06.2003 чоловіка позивача визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню.

У зв`язку з цим, 23.01.2020 відповідачем винесено рішення №15 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Украї ну №1669908.

Видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 22.09.2005 також скасована на підставі підпункту 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, ви знання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20.08.2014 (надалі - Положення), ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізуй державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інший визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пп. 8 п. 3 ДМС України здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в`їзду в Україну в передбачених законодавством випадках.

Відповідно до пп. 33 п. 4 Положення ДМС України здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності.

Таким чином, питання оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні належить до повноважень ДМС України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» №2491-III від 07.06.2001 (далі - Закон №2491-III) , Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постанова Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання» (далі - Порядок №321).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання: дозвіл на імміграцію - рішення, шо надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до ст. 11 Закону №2491-III, особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в`їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Обмін посвідки здійснюється відповідно до п. 7 Порядку №321 у разі:

зміни інформації, внесеної до посвідки;

виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки:

закінчення строку дії посвідки;

непридатності посвідки для подальшого використання;

досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Вимогами п. 42 Порядку №321 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС України, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені п. 36. 37 Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

При цьому абз. 3 п. 37 Порядку №321 установлено, що чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.

Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно- телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.

У разі коли дозвіл на імміграцію виданий одним територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, а документи для оформлення посвідки подані до іншого територіального органу/територіального підрозділу ДМС у зв`язку із зміною іноземцем або особою без громадянства місця проживання, чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.

Судом встановлено, що перевіркою матеріалів справи відносно гр. Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що 22.09.2005 остання отримала дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону №2491-III, як дружина іммігранта гр. Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документованого посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 20.06.2003.

Відповідно до проведеної працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області перевірки встановлено, що наказом Голови Державної міграційної служби України № 193 від 21.07.2016 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання», на підставі висновку ГУДМС у м. Києві від 17.06.2016, скасовано повністю рішення Управління ГІРФО ГУМВС України в місті Києві від 20.06.2003 про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 20.06.2003.

Аргументуючи протиправність прийнятих відповідачем рішень, позивач наполягає на наявності у її чоловіка - гр. Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_3 посвідки на постійне проживання в Україні від 14.02.2017, в підтвердження чого долучає її копію до матеріалів справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи норми ст. 90 КАС України, суд критично оцінює допустимість та достовірність вказаного доказу та зазначає про відсутність обґрунтованих підстав для врахування його належності.

Крім того, надана суду копія посвідки не підтверджена відповідним рішенням ДМС України про дозвіл в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.

Також суд враховує відсутність в матеріалах справи доказів визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної міграційної служби України № 193 від 21.07.2016 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» або висновку ГУДМС у м. Києві від 17.06.2016, яким скасовано рішення Управління ГІРФО ГУМВС України в місті Києві від 20.06.2003 про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002 (далі - Порядок провадження).

Вимогами п. 21, 22 Порядку провадження встановлено, що питання щодо скасування дозволу на імміграцію мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону №2491-III та надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно п.п. 1 п. 64. п.п. 4 п. 72 Порядку провадження, посвідка на постійне проживання скасовується у разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до ст. 12 Закону №2491-III, а також вилучається, визнається недійсною та знищується.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат, відповідно до норм статті 139 КАС України, судом не вирішується з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 6, 72-77,241-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову громадянки Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська