Рішення № 101891238, 13.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 грудня 2021 року справа №640/22006/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач, ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області)про1) визнання протиправним та скасування рішення від 13 серпня 2020 року №80114300003985/2/217 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну; 2) зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, зазначаючи про протиправність рішення ДМС в м. Києві та Київській області від 13 серпня 2020 року №80114300003985/2/217 про відмову громадянину Азербайджану ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність підстав для відмови наданні дозволу на імміграцію в Україну, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 подав до міграційного органу відповідну заяву разом із усіма необхідними документами, як передбачено Законом України «Про імміграцію».

Ухвалою від 23 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/22006/20 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав про безпідставність позовних вимог та підтримав оскаржуване рішення. В обґрунтування законності відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідач указав, що позивач при поданні клопотання про надання дозволу на імміграцію в Україну свідомо зазначив неправдиві відомості з метою легалізації на території України та отримання відповідних документів, а саме зазначив неправдиву інформацію про місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Насправді позивач за цією адресою не проживав і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповіді на відзив позивач звертав увагу на безпідставність позиції відповідача у зв`язку із тим, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та, що позивач не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право оскарження рішення з питань імміграції передбачене у статті 15 Закону України «Про імміграцію».

Рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 13 серпня 2020 року №80114300003985/2/217 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, що видане громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію».

Як визначає абзац п`ятий статті 1 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Частина перша статті 4 Закону України «Про імміграцію» визначає, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Проте, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

За правилами пункту 2 частини першої статті 9 Закону України «Про імміграцію» заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про імміграцію» заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина п`ята статті 9 Закону України «Про імміграцію»).

При цьому відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про імміграцію» вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону.

Матеріали справи підтверджують, що 28 травня 2020 року позивач особисто подав до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» - шлюб з громадянином України дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

До цієї заяви позивач додав копію посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , довідку №56 від 31 березня 2020 року про реєстрацію місця проживання особи, копію та переклад паспорта громадянина Азербайджанської Республіки № НОМЕР_2 , копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 12 травня 2018 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у місті Києві, копію паспорта подружжя № НОМЕР_4 та копію довідки про місце проживання в Азербайджані.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд встановив, що позивач на момент подання заяви позивач перебував в Україні на законних підставах та у встановленому законом порядку звернувся до відповідного міграційного органу, подавши усі необхідні документи. Відповідач вказані обставини не заперечує та не спростовує.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідач вказав пункт 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію».

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.

Разом із тим, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме неправдиві відомості у заяві про надання дозволу на імміграцію зазначив позивач або подав якісь підроблені документи.

Конкретніше про підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на імміграцію відповідач зазначив лише у відзиві на позовну заяву, зокрема вказав, що ОСОБА_1 свідомо зазначив неправдиві відомості з метою легалізації на території України та отримання відповідних документів, а саме зазначив неправдиву інформацію про місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За переконанням відповідача, насправді позивач за цією адресою не проживав і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження того, що у заяві про надання дозволу на імміграцію позивач зазначив неправдиві відомості відповідач посилається на лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03 серпня 2020 року №51/1-11/121-334.

Суд встановив, що у листі від 03 серпня 2020 року №51/1-11/121-334 Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області повідомило відповідача про те, що вжитими перевірочними заходами встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена в заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянин Азербайджану ОСОБА_1 не проживає; за час перебування на території України за вказаною адресою позивач спільно з дружиною не проживав, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про свідоме зазначення ним неправдивих відомостей щодо місця проживання.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач зазначив неправдиві відомості про місце проживання у заяві про надання дозволу на імміграцію.

Зокрема у справі відсутні докази того, що відповідач вживав будь-які дії з метою встановлення факту проживання позивача за заявою, що вказана у заяві про надання дозволу на імміграцію, у тому числі виходу за вказаною адресою, складення будь-яких актів, які б фіксували, що ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд відхиляє посилання відповідача на лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03 серпня 2020 року №51/1-11/121-334, оскільки він не підтверджує обставин правдивості чи неправдивості відомостей у заяві позивача про надання дозволу на імміграцію, а лише свідчить про переписку відповідача і автора цього листа.

У свою чергу, у справі міститься копія довідки №56 від 31 березня 2020 року про реєстрацію місця проживання особи, видану Виконавчим комітетом Шпендівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів на спростування вказаної інформації або скасування цієї довідки відповідач до суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на імміграцію за відсутності законних підстав, а тому рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 13 серпня 2020 року №80114300003985/2/217 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки суд встановив незаконність відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну з урахуванням висновків цього рішення.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, що зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору рахунок бюджетних асигнувань ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 13 серпня 2020 року №80114300003985/2/217 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 );

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а; ідентифікаційний код 42552598).

Суддя В.А. Кузьменко