Рішення № 101891000, 25.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2021 року 14 год. 30 хв. № 640/33242/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Балась Т.П., суддів Аблова Є.В., Літвінової А.В. за участю секретаря судового засідання Кузьмич М.Б.,

за участі представників сторін:

від позивача - Харицька А.М.,

від відповідача - Полець Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані»доКабінету Міністрів України, Державної казначейської служби Українипровизнання протиправними дій, стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» (далі - позивач або ТОВ «Крона-Компані») із позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2), у якому просить суд:

- визнати протиправним дії Кабінету Міністрів України встановлення заборони роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» із змінами, внесеними Постановами КМУ № 215 від 16.03.2020, №239 від 25.03.2020, №255 від 02.04.2020, №291 від 22.04.2020;

- стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ТОВ «Крона-Компані» шкоду (упущену вигоду) у розмірі 56 194 143,81 грн., завдану протиправними діями щодо встановлення заборони роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» із змінами, внесеними Постановами КМУ № 215 від 16.03.2020, №239 від 25.03.2020, №255 від 02.04.2020, №291 від 22.04.2020.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, зокрема, є власником торговельно-розважального центру «Караван», розміщеного в м. Харків, вул. Героїв Труда, буд. 7 та здає приміщення ТРЦ іншим суб`єктам господарювання - власникам магазинів, закладів громадського харчування та розважальної діяльності, фітнес-центрів тощо. Позивач зазначив, що виконуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» із змінами, внесеними постановами Кабінету України № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 291 від 22.04.2020, позивач був змушений обмежити на період з 17.03.2020 по 11.05.2020 роботу ТРЦ «Караван» та всіх магазинів і закладів, розташованих у ньому. Одночасно позивач зауважив, що оскаржуваними положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) гарантоване йому статтею 42 Конституції України право на підприємницьку діяльність було обмежене, а орендарі нерухомого майна у період з 17.03.2020 по 10.05.2020 були звільнені від орендної плати, в результаті чого підприємницькій діяльності позивача були завдані збитки (шкода) у вигляді упущеної вигоди у розмірі 56 194 143,81 грн. У зв`язку з цим, позивач зазначив, що оскаржувані ним дії відповідача-1, що призвели до збитків позивача, були вчинені не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, отже є протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2021 позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2021 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі № 640/33242/20; розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначене підготовче судове засідання.

Представником Кабінету Міністрів України подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та вказав, що дії Кабінету Міністрів України стосовно введення на території України карантину та вжиття протиепідемічних заходів здійснені на підставі повноважень, та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Також представник відповідача-1 вважає, що у межах спірних правовідносин позивачем не доведено наявність усіх необхідних для настання юридичної відповідальності складових, зокрема, протиправність дій чи рішень, наявність факту підтвердженої документальної заподіяної шкоди та причинного зв`язку між вказаними обставинами. Окрім того, представником відповідача-1 наголошено, що позивачем не доведено дійсність порушення постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами та доповненнями) безпосередньо прав позивача, позаяк жодним пунктом постанови Кабінету Міністрів України не обмежено можливість із надання в оренду майна.

Від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що Кабінет Міністрів України діяв в межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законодавством. Представник відповідач-2 наполягав, що дії Кабінету Міністрів України не можуть вважатися протиправними, оскільки мали на меті не навмисне, безпричинне, протизаконне порушення (обмеження) гарантованого статтею 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, а вжиття життєво необхідних протиепідемічних заходів, направлених на боротьбу із спричиненим вірусом SARS-CoV-2 спалахом захворювання пандемією коронавірусної хвороби COVID-19 на території України. Крім того, представник відповідача-2 зазначив, що у спірних правовідносинах відсутня протиправна поведінка відповідача-1 та такий елемент, як вина. Отже, враховуючи вищевикладене, представник відповідача-2 вважає, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті колегією суддів.

У судовому засіданні під час судового розгляду позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданому до суду відзиві на позов, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.11.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, прийнято постанову № 211, якою установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, заборонивши:

відвідування закладів освіти її здобувачами;

проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям разом з органами місцевого самоврядування забезпечити:

організацію виконання та контроль за дотриманням на відповідній території вимог цієї постанови, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів;

подання щодня Міністерству охорони здоров`я інформації про здійснення заходів щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 для її узагальнення та інформування Кабінету Міністрів України.

У подальшому постановами КМУ № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 291 від 22.04.2020 до постанови №211 від 11.03.2020 вносились зміни.

Посилаючись на те, що впроваджені Кабінетом Міністрів України карантинні обмеження є протиправними та призвели до упущення майнової вигоди на суму 56 194 143,81 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Уряд є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» закріплено, що Кабінет Міністрів України є колегіальним органом та приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій забезпечує проведення державної політики у сферах охорони здоров`я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів.

Статтею 41 Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

За змістом положень статті 29 Закону № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо встановлення, відміни карантину, а також встановлення обмежувальних заходів на території поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Закону № 1645, у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Водночас, пунктами 2-2 та 2-3 Прикінцевих положень Закону № 1645 встановлено, що тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, громадяни України, повертаються до України з країн, де виявлено особливо небезпечні інфекційні хвороби, зобов`язані виконувати обмежувальні протиепідемічні заходи, встановлені уповноваженими органами, у тому числі щодо перебування в ізоляції на визначений цими органами термін.

Тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням епідемічної ситуації, можуть бути запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи щодо фізичних осіб.

Відтак, актами вищої юридичної сили закріплено повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати превентивні заходи, спрямовані на запобігання поширенню небезпечної інфекції, зокрема при встановленні карантину, запровадженні обмежувальних протиепідемічних заходів.

Вказана стаття Закону № 1645 не була визнана неконституційною станом на дати прийняття актів Уряду, на які Позивач посилається у позовній заяві, та на момент подання позовної заяви і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог є чинною.

Керуючись вищевказаними положеннями, Урядом було прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CОVID-19», якою встановлено на території України карантин. У подальшому, до вказаного акта було внесено зміни та продовжено карантин до 11.05.2020.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідні постанови Кабінету Міністрів України позивачем оскаржені не були та не були скасовані за ініціативою інших осіб, суд вважає, що дії Кабінету Міністрів України по встановленню заборони роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, є правомірними.

Одночасно, суд акцентує увагу на тому, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення, у постановах Верховного Суду України, зокрема від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі № 800/206/15, в яких зазначено, окрім іншого, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17 (провадження № К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

У розрізі наведеного суд зазначає, що предметом спору у даній справі є оскарження дій Кабінету Міністрів України щодо встановлення заборони роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020, №239 від 25.03.2020, №255 від 02.04.2020, № 291 від 22.04.2020).

Таким чином, позивач повинен довести факт застосування до нього постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами та доповненнями) або те, що він є суб`єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

З матеріалів справи установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» (ідентифікаційний код: 32759456, місцезнаходження: 04074, місто Київ, вул. Лугова, будинок 12) з 25.11.2003 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид діяльності за КВЕД: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

ТОВ «Крона-Компані» є власником нерухомого майна (торговельно-розважального центру, який працює під знаком для товарів і послуг «Караван»), загальною площею 84 810,30 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 7, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Тобто з даних обставин чітко вбачається, що позивач здійснює господарську діяльність у вигляді надання власного нерухомого майна, зокрема приміщення торговельно-розважального центру, який працює під знаком для товарів і послуг «Караван», в оренду третім особам.

Водночас, суд зазначає, що встановлення заборони роботи суб`єктів господарювання на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами та доповненнями) не стосується обмеження діяльності із надання нерухомого майна в оренду.

У той же час, позивач під час розгляду справи не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та не надав доказів, які беззаперечно підтверджують факт дійсного порушення його реальних прав, свобод або інтересів прийнятою Кабінетом Міністрів України постановою № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 291 від 22.04.2020, а відтак колегія суду дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача у частині визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України.

Що стосується позовних вимог про стягнення з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь позивача шкоди (упущеної вигоди) у розмірі 56 194 143,81 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Водночас, положення вищезазначеної статті також передбачають доведення необхідних для настання юридичної відповідальності складових, зокрема: протиправність дій/рішень, наявність факту підтвердженої документально заподіяної шкоди та причинного зв`язку між вказаними обставинами.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права внаслідок чого порушуються права іншої особи. Шкодою, в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України, є матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Крім того, саме наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки.

При цьому, протиправна поведінка, внаслідок якої було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача-1, не надано суду доказів, які підтверджують завдання йому матеріальної шкоди (упущеної вигоди) діями відповідача та, відповідно, не доведено причинно-наслідкового зв`язку отримання матеріальних збитків (упущеної вигоди) і протиправним діянням відповідача. Тому такі вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь позивача упущеної вигоди у розмірі 56 194 143,81 грн.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивачем під час розгляду справи не надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем.

З урахуванням вказаних обставин, проаналізувавши зміст наведених вище норм законодавства, у взаємозв`язку з доводами та вимогами позивача, викладеними у позові та наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачем порушені права та/або інтереси, що належать безпосередньо позивачу та, які підлягають судовому захисту і можуть бути відновлені у заявлений ним спосіб, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-Компані» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя Т.П. Балась

Суддя Є.В. Аблов

Суддя А.В. Літвінова

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано - 08.12.2021.