Рішення № 101890577, 02.12.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/5043/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

участю секретаря судового засідання Вепрюка М.Ю.

учасників справи:

представника позивача – Маковійчука П.В.

представників відповідача – Тирончук В.В., Бодян Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Чернівецької обласної державної адміністрації в особі Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян

про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Чернівецької обласної державної адміністрації в особі Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян щодо відмови їй у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1;

- зобов`язати Чернівецьку обласну державну адміністрацію в особі Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною із наслідками Чорнобильської катастрофи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач приймаючи рішення про відмову у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, діяв не на підставі Конституції та законів України. Вважає оскаржувані дії щодо відмови їй у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 протиправними, оскільки вчинені без врахування всіх обставин справи.

Ухвалою суду від 06.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Чернівецька обласна державна адміністрація в особі Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (далі - відповідач) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказувала, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування відповідач зазначав, що Обласна комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян правомірно відмовила позивачу у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, тому що, на момент направлення документів на розгляд Львівській РМЕК ОСОБА_1 , мешканка с. Киселів 1995 р. н., не мала підстав належати до потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, так як не могла прожити на території зони гарантованого добровільного відселення (с. Киселів) не менше трьох років станом на 01.01.1993.; ненароджена від батька (матері), які мали підстави належати до категорії 1 чи 2 постраждалих від Чорнобильської катастрофи; захворювання ОСОБА_1 , яке Львівська РСЕК пов`язала з наслідками Чорнобильської катастрофи, встановлене y повнолітньому віці.

У вступному слові представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у відзиві, просили суд відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 24.05.1995 зареєстрована та проживає в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, на території, яка згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року відноситься по забрудненості в зв`язку з аварією на ЧАЕС відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (третя категорія) (а.с. 6, 11, 14, 15).

05.04.1996 позивач отримала посвідчення дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 . Посвідчення діяло до досягнення дитини повноліття на всій території України (а.с. 46).

03.03.2021 позивач звернулася із заявою до начальника управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації, в якій просила видати посвідчення потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 13 від 24.11.2020 та довідки МСЕК м. Чернівці від 25.01.2021 № 456852 (а.с. 10, 16, 44, 45, 50).

09.03.2021 Заставнівська районна державна адміністрація звернулася із поданням за № 01-35/4-176 до Чернівецької обласної державної адміністрації, в якому просила видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС інвалідність, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 60).

Розглянувши подані позивачем документи, а також копії документів, які направлялися на розгляд Львівської РМЕК, 27.05.2021 Обласною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян прийнято рішення щодо відмови позивачу у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с. 9, 42 - 43).

Вказане рішення оформлене протоколом № 37 дистанційного засідання Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 27.05.2021 (а.с. 9, 42 - 43).

Вважаючи оскаржувані дії при винесенні рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши свідків, суд дійшов висновку, що в адміністративному позові необхідно відмовити повністю, з наступних підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;

3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;

- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,

а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

- постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

- постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно із статтею 27 Закону № 796-ХІІ до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які: 1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку; 2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення; 3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення; 4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю; 5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу; 7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону № 796-ХІІ причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.

На встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:

- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;

- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих;

- хворих на рак щитовидної залози (ч. 2, 3 ст. 12 Закону № 796-ХІІ).

Частиною 5 ст. 17 Закону № 796-ХІІ встановлено, що потерпілі діти, яким було встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, проходять переогляд у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії по досягненні ними 18 років, незалежно від терміну, на який їм було встановлено інвалідність у дитячому віці.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону (ч. 2 ст. 11 Закону № 796-ХІІ).

З аналізу ст. 11 Закону № 796-ХІІ видно, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Суд встановлено, що згідно виписки № 3775 з медичної картки стаціонарно хворого на злоякісне утворення від 27.08.2019 р., позивачу встановлено діагноз: лімфома Ходжкіна. Дата встановлення діагнозу 10.08.2019 (а.с. 22).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 456852 від 25.01.2021, позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с. 16).

Згідно експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії № 13 від 24 листопада 2020 року, позивачу встановлено діагноз: ОСОБА_3 . Висновок: захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с. 10).

Отже, інвалідність позивачу встановлено після досягнення повноліття.

Під час розгляду справи по суті представник позивача не надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачу у дитячому віці було встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, а також проходження позивачем переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону № 796-ХІІ.

Не надано такі докази відповідачу під час розгляду питання про встановлення позивачу статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також відсутні в матеріалах справи.

Дослідженням витягу з протоколом № 37 дистанційного засідання Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 27.05.2021 встановлено, що розглянувши подані позивачем документи, а також копії документів, які направлялися на розгляд Львівської РМЕК (витяг з амбулаторної карти, лист Чернівецької обласної консультативної поліклініки від 29.10.2020 № 18, лист Департаменту охорони здоров`я Чернівецької облдержадміністрації від 29.10.2020 № 16), комісія зазначила наступне:

1) на момент направлення документів на розгляд Львiвській РМЕК ОСОБА_1 , мешканка с. Киселів 1995 р. н., не мала підстав належати до потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, так як не могла прожити на території зони гарантованого добровільного відселення (с. Киселів) не менше трьох років станом на 01.01.1993 (не виконуються вимоги п. 3 ст. 11 та абз. 5 ст. 14 Закону № 796-ХІІ);

2) ненароджена від батька (матері), які мали підстави належати до категорії 1 чи 2 постраждалих від Чорнобильської катастрофи (не виконуються вимоги абз. 3 ст. 12 Закону № 796-ХІІ);

3) захворювання ОСОБА_1 , яке Львівська РСЕК пов`язала з наслідками Чорнобильської катастрофи, встановлене y повнолітньому віці (не виконуються вимоги п. 6 ст. 11 Закону № 796-ХІІ).

З урахуванням наведеного, враховуючи пропозицію Департаменту соціального захисту начселення облдержадміністрації, керуючись вимогами ст. ст. 11, 12, 14 Закону № 796-ХІІ, 27.05.2021 Обласною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян прийнято рішення оформлене протоколом № 37, яким відмовлено позивачу у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1. Результати голосування: за - 8; проти - 0; утрималось – 0 (а.с. 42-43).

Суд звертає увагу, що завданням Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян (далі - Комісія) при визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є забезпечення виконання вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у відповідності до Критеріїв, визначених Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 “Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категоріям громадян” (далі – Порядок, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Згідно п. 3 Порядку особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору.

Таким чином, серед іншого, за відсутності доказів, які б підтверджували, що у дитячому віці позивачу встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, а також не проходження переогляду у спеціальній медико-соціальній експертній комісії відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону № 796-ХІІ позивачу відмовлено у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Про відсутність доказів встановлення в дитячому віці позивачу причинного зв`язку інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, а також проходження переогляду у спеціальній медико-соціальній експертній комісії відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону № 796-ХІІ, представник позивача не заперечував у судовому засіданні.

Суд наголошує, що хвороба позивача не встановлена у дитячому віці та немає доказів причинно-наслідкового зв`язку хвороби позивача з Чорнобильською катастрофою. Спростувань щодо протилежного позивачем не надано до суду.

Суд також звертає увагу, що на момент направлення документів на розгляд Львiвській РМЕК, ОСОБА_1 , 1995 року народження, не мала підстав належати до потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, оскільки не прожити на території зони гарантованого добровільного відселення (с. Киселів) не менше трьох років станом на 01.01.1993, як того вимагають положення п. 3 ст. 11 та абз. 5 ст. 14 Закону № 796-ХІІ.

Крім того, судом встановлено, що позивач ненароджена від батька (матері), які мали підстави належати до категорії 1 чи 2 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, що згідно абз. 3 ст. 12 Закону № 796-ХІІ виключає можливість отримання статусу потерпілої Чорнобильською катастрофою категорії 1.

З матеріалів справи видно, що батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно посвідчень серії НОМЕР_2 від 22.01.1996 та серії НОМЕР_3 від 22.01.1996 належать до категорії 3 постраждалих від Чорнобильської катастрофи.

Докази на спростування наведеної обставини представник позивача в судовому засіданні до суду не надав.

З огляду на вище наведене, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Інші доводи позивача суд не бере до уваги, оскільки вони спростовується обставинами встановленими під час розгляду справи по суті.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у встановленні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач під час судового розгляду справи, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 72, 73, 77, 90, 139, 241-243, 246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернівецької обласної державної адміністрації в особі Обласної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії, – відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.12.2021.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач - Чернівецька обласна державна адміністрація (вул. Грушевського, 1, Чернівці, код ЄДРПОУ 00022680).

Суддя В.К. Левицький