Рішення № 101889837, 07.12.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1066/21 Провадження № 2/304/343/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1066/21 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Остащенко О.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

адвокат Остащенко О.М. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з вказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №56512, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 14 227,80 грн. Вказує на те, що в лютому 2021 року дізналася про відкрите відносно неї приватним виконавцем Лукечею О.В. виконавче провадження № 63527741 на підставі виконавчого напису № 56512 від 28 вересня 2020 року, який вчинено приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм О.С. Згідно вказаного напису звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» заборгованості у сумі 13 027,80 грн на підставі Кредитного договору 551687501 від 01 лютого 2020 року, що укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та 1 200 грн за вчинення виконавчого напису, що разом складає 14 227,80 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року відступило свої права вимоги за кредитними договорами ТОВ «Таліон Плюс»; у свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року відступило право вимоги відповідачу, який і звернувся до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Адвокат зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з яким, як зазначено у виконавчому написі, позивач уклала 01 лютого 2020 року кредитний договір, не могло відступити право вимоги за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року, оскільки станом на вказану дату право вимоги до позивача не існувало, та кредитний договір укладений ще не був. Вказує також, що нотаріус не перевірив наявність права вимоги у відповідача, до вчинення виконавчого напису підійшов формально, чим порушив права позивача. Крім цього представник вказує на те, що станом на дату вчинення виконавчого напису від 28 вересня 2020 року, Перелік документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса від 29 червня 1999 року № 1172 не передбачав можливості вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Вказана позиція викладена у Постанові ВС від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17, за якою ВС дійшов висновку, що вчинення виконавчого напису на кредитному договорі є незаконним (таке право не передбачено законом) через визнання незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів». Отже нотаріус нехтуючи вказаним фактом зухвало вчинив нотаріальну дію у порушення вимог закону, чим порушив права позивача, при тому, що розмір заборгованості, що міститься у виконавчому написі не є безспірним і відповідачем не надано нотаріусу доказів такої безспірності. На підставі наведеного представник просить позов задовольнити, а також стягнути з відповідача, сплачений позивачем судовий збір та витрати на правову допомогу.

У судове засідання ні позивач, ні його представник не з`явилися, у позовній заяві одночасно просили про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами, проти заочного розгляду справи не заперечили.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки не повідомив, відзив не подав, а тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У судове засідання приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору не з`явилися, про дату, місце та час судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законом, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що 01 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 551687501, за яким товариство надало позивачу кредит у розмірі 5 600 грн на тридцять днів від дати отримання кредиту. Того ж дня між вказаними сторонами погоджено графік розрахунків.

Також встановлено, що 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №56512, яким звернуто з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість у сумі 13 027,80 грн, а на загальну суму 14 227,80 грн.

Звертаючись в суд з позовом представник ОСОБА_1 посилається на те, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги закону, оскільки нотаріус не пересвідчився у безспірності/наявності заборгованості боржника. Крім того, виконавчий напис вчинений на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому він не підлягає виконанню.

У статті 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».

Суд вважає, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис без дотримання вимог чинного законодавства України, що регулює вчинення нотаріальних написів, а відтак приходить до висновку, що позовні вимоги представника ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення.

Крім цього відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 362 гривень.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні право допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Як роз`яснено у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 від 27 червня 2018 року до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, представником позивача - адвокатом Остащенко О.М. суду надано Договір № 21 про надання правової допомоги та Додаткову угоду № 1 до нього від 02 березня 2021 року, Акт виконаних робіт до Договору № 21 про надання правової допомоги від 02.03.2021 від 16 серпня 2021 року та копії квитанції від 11 березня 2021 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 79 від 18 серпня 2021 року про надходження гонорару адвокату за договором про надання правової допомоги в загальному розмірі 2 000 гривень.

Зважаючи на вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, враховуючи співмірність витрат, а також задоволення позову, та застосовуючи положення п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, які підтверджені документально.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

позов представника ОСОБА_1 - адвоката Остащенко О.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем за № 56512 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 14 227,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн та 2 000 (дві тисячі) грн в якості відшкодування витрат на правову допомогу.

Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису № 56512, вчиненого 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, у виконавчому провадженні № 63527741, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Остащенко Олеся Миколаївна; місцезнаходження: 01010 м. Київ, вул. Московська, 32/2.

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ЄДРПОУ 42254696; місцезнаходження: 03215 м. Київ, вул. Звіринецька, 63.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 10008 м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович; місцезнаходження: 88000 Закарпатська область м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 1, офіс 59.

Головуючий: Чепурнов В. О.