Рішення № 101887927, 14.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 грудня 2021 року Справа № 520/20921/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 34952393) про визнання протиправними та скасування постанов

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 06.09.2021 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн., винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим Сергієм Миколайовичем у виконавчому провадженні №64677322 за повторне невиконання рішення суду.

Відповідач надав до суду відзив, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.03.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №64677322 з примусового виконання виконавчого листа №638/5785/16-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 04.11.2019 року, про визначення наступних способів участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- першу та третю неділю кожного місяця з 10:00 год. до 14:00 год.;

- спільний відпочинок під час літніх канікул з 01 липня до 14 липня включно за згодою дитини. За вказаним виконавчим провадженням боржником є ОСОБА_1 , стягувачем - ОСОБА_2 (а.с .145 - 146).

17.03.2021 року державним виконавцем в рамках ВП №64677322 винесено постанову, якою визначено місцем проведення побачення стягувача з дитиною першу та третю неділю кожного місяця - парк культури та відпочинку ім. М. Горького, біля оглядового колеса (а.с. 148).

Постановою державного виконавця від 09.06.2021 року ВП №64677322 накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 1 700,00 грн. за невиконання рішення суду (а.с. 167).

В постанові зазначено, що 18.04.2021 року на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №638/5785/16-ц відбулося побачення стягувача з дитиною, яке тривало п`ять хвилин, про що державним виконавцем складено відповідний акт. Про час побачення боржник була обізнана, оскільки дні та час спілкування дитини з батьком визначені рішенням суду по справі № 638/5785/16-ц. Державним виконавцем 02.06.2021 року боржнику направлено письмову вимогу повідомити про поважні причини невиконання рішення суду у зазначену дату, яка вручена боржнику 05.06.2021 року. В наданих 08.06.2021 року до відділу поясненнях боржник зазначив, що стягувач (батько) не бажав спілкуватися з дитиною у присутності матері та державного виконавця, не намагався налагодити з донькою контакт, у зв`язку з чим ОСОБА_1 також була проти спілкування батька з донькою. Отже, як зазначив державний виконавець, рішення суду вважається невиконаним, що і стало підставою для накладення на стягувача штрафу.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 09.06.2021 року ВП №64677322 про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 року по справі № 520/11073/21 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 34952393, адреса: 61022, м. Харків, м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під-д, 10 пов.), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови – задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стаднік Світлани Олексіївни від 09.06.2021 року ВП №64677322 про накладення штрафу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 року по справі №520/11073/21 апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 по справі № 520/11073/21 залишено без змін.

Державним виконавцем 06.09.2021 року було повторно накладено на позивача штраф у розмірі 3400,00 грн. за повторне не виконання рішення суду.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 06.09.2021 року ВП №64677322 про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, згідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII).

Частинами 1-3 статті 64-1 Закону №1404-VIII визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 ст. 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З наведених вище положень Закону №1404-VIII слідує, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути виключно невиконання такого рішення без поважних причин, тоді як боржник мав реальну можливість виконати судове рішення та не зробив цього.

Отже, на час прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу, останнім має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

У відповідності до пунктів 1, 2 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року№512/5 (далі - Інструкція №512/5), виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Відповідно до пунктів 8, 9 розділу IX Інструкції №512/5, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

В силу п. 3 розділу ХІV Інструкції №512/5, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. У постанові про накладення на боржника штрафу виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 вересня 2020 року по справі № 824/308/20-а, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн. слугувала постанова про накладення штрафу від 09.06.2021 року.

Проте судом встановлено, що вищевказану постанову було скасовано судовим рішення та рішення суду набрало законної сили.

Зважаючи на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року №755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.07.2021 року по справі №640/11833/19. Аналогічна правова позиція також міститься в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №824/308/20-а.

Відтак, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржувана постанова про накладення штрафу - скасуванню.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9300 грн., суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону №5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону №5076).

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, представником позивача надано відповідні докази до матеріалів справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не зобов`язаний надавати детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Верховний Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові звертає увагу на зміст ст. 134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому суд дійшов висновку що заява позивача про стягнення судових витрат пов`язаних з правничою допомогою, підлягає задоволенню, оскільки спір виник внаслідок протиправних дій відповідача.

Враховуючи задоволення позову та те, що справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача становить 1000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26,м. Харків,61024, код ЄДРПОУ 34952393) про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 06.09.2021 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн., винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим Сергієм Миколайовичем у виконавчому провадженні №64677322 за повторне невиконання рішення суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1816,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.