Рішення № 101887162, 14.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року Справа № 480/4047/21

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Гелета С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1939 (пп В0576 або 22 батальйон територіальної оборони) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини А1939 (пп В0576 або 22 батальйон територіальної оборони), в якій просить визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини А1939, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період 2014, 2016, 2017 рік; зобов`язати військову частину А1939 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2014, 2016, 2017 рік з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати військову частину А1939 виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням раніше виплачених сум за період 2014, 2016, 2017 рік.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виплатив позивачу суму матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, але без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період 2014, 2016, 2017 рік, встановлену постановою КМУ від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», яку він отримував під час проходження служби.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначає, що позивач не надавав до керівництва відповідні рапорти про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за спірний період, така допомога позивачу взагалі не нараховувалася та не виплачувалася, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Ухвалою суду від 13.09.2021, від 12.10.2021 витребувано у позивача та відповідача додаткові документи, що стосуються спірних правовідносин. Позивачем витребувані судом документи не надані, від відповідача на адресу суду надійшли додаткові документи.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом командира військової частини А1939 від 21.10.2017 №117 позивача звільнено наказом командира військової частини А1939 від 25.04.2017 №80 у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.10.2017.

Позивач звернувся із заявою від 15.01.2021 до відповідача, в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити не отримані кошти, які входили до складу допомоги на вирішення соціально - побутових питань з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою КМУ від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

Заяву позивачем було направлено поштовим зв`язком, і як зазначає в позові позивач, відповіді на вказану заяву він не отримав, перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань здійснено не було у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 1, 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За визначенням, наведеним в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту – Інструкція №260), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Відповідно до п. 33.1 розд. XXXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Постанова №889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Підпунктом 2 п.1 Постанови №899 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з п.2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання зазначеної Постанови Уряду, наказом Міністра оборони від 15.11.2010 року №595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту – Інструкція №595), яка відповідно до пункту 1 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Пунктами 5, 8 Інструкції №595 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Інструкція №595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 року №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Інструкція №550), відповідно до пункту 1 якої Інструкція визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

З карток особового рахунку військовослужбовця, а також довідки, наданої відповідачем на вимогу суду, судом встановлено, що до складу грошового забезпечення, з якого йому було здійснено обчислення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2016, 2017 роки, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що з аналізу ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ вбачається, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону, а тому, враховуючи положення частини 3 статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.04.2021 року у справі № 380/2427/20, від 30.04.2021 року у справі №620/561/20.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії карток особового рахунку військовослужбовця за спірний період позивачу додаткова грошова винагорода на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, що відповідачем не заперечується, а тому така винагорода не може вважатись одноразовою.

Отже, спірна щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Також така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №825/997/17.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про те, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2016-2017 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.

Доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів звернення до командира Військової частини А1939 з відповідним рапортом про отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, не впливають на вирішення спірних правовідносин, оскільки матеріалами справи підтверджено нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

В даному випадку, по суті спірних правовідносин відповідач свою позицію по справі щодо відмови в задоволенні позовних вимог обґрунтовує тим, що позивач не подавав до ВЧ А1939 відповідного рапорту на отримання такої допомоги, а тому у відповідача відсутні правові підстави для такої нарахування та виплати, такий обов`язок у відповідача відсутній.

Разом із тим, твердження відповідача про відсутність обов`язку взагалі нараховувати та виплачувати позивачу допомогу за спірний період та факт невиплати позивачу суми матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2016, 2017 роки, спростовуються наданими відповідачем додатковим документами, що були витребувані додатково у відповідача.

Так, судом було витребувано у відповідача копії рапортів позивача, але такі документи не надані у зв`язку із їх відсутністю з посиланням у письмових поясненнях, що термін зберігання таких документів є 1 рік.

Разом із тим, надані відповідачем витяги з наказів ВЧ А1939 свідчать про факт виплати такої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за спірний період, що спростовує твердження відповідача, зазначені у відзиві.

Так, матеріалами справи підтверджується, що у 2014 році відповідно до наказу ВЧ А1939 від 07.12.2014№380 позивачу було вирішено виплатити грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2014 в розмірі 2826 грн., у 2016 році наказом від 11.11.2016 №375 вирішено виплатити позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, у 2017 році наказом від 01.04.2017 №92 також було надано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 6843,60 грн.

Як зазначено вище, накази щодо виплати військовослужбовцям матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань приймаються на підстав відповідних рапортів. Відсутність у відповідача таких рапортів за 2014, 2016-2017 р. у зв`язку із закінченням строку зберігання не свідчать про те, що позивачу спірну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримував.

Крім того, сума виплаченої допомоги за 2014, 2016-2017р.р. відображена у відповідних картах особового рахунку військовослужбовця, наданих як позивачем, так і відповідачем на вимогу суду.

Крім того, відповідачем надано довідку від 01.11.2021 №10/1749 про виплачену суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із детальним відображенням складових такої виплати, але без урахування щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачеві щомісячно відповідно до Постанови №889.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом позовних вимог, надано не було.

Як встановлено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльність військової частини А1939, які полягають у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України № 889, яку отримував під час проходження військової служби за 2014,2016,2017 рік, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань позивача, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889, під час проходження військової служби за 2014, 2016-2017р.р з урахуванням раніше виплачених сум; виплатити позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889, з урахуванням раніше виплачених сум за період 2014, 2016-2017р.р

Даний висновок суду узгоджується також із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладено в постанові від 08.12.2021 по справі № 480/4045/21.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1939 (пп В0576 або 22 батальйон територіальної оборони) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1939, які полягають у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», яку отримував під час проходження військової служби за 2014,2016,2017 роки.

Зобов`язати Військову частину А1939 (м.Охтирка, вул.. Тімірязева,69,і.к.00135056) здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ), яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», під час проходження військової служби за 2014,2016,2017 роки з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину А1939 (м.Охтирка, вул.. Тімірязева,69,і.к.00135056) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум за період 2014, 2016, 2017 роки.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета