Рішення № 101885095, 13.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року

справа №380/13443/21

провадження № П/380/13623/21

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанов, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі – позивач, ГУПФУ у Львівській області) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: 79007, Львівська область, м.Львів, вул. Шашкевича 1, код ЄДРПОУ 43317547) (далі – відповідач 1), Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (місцезнаходження: 79007, Львівська область, м.Львів, вул. Шашкевича 1, код ЄДРПОУ 43317547) (далі – відповідач 2), в якому просить скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2021 ВП № 66133945 та від 20.07.2021 ВП № 66133620.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються виключно на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями. Стаття 23 Бюджетного кодексу України визначає, що бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 116 зазначеного Кодексу - нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства. Оскільки, державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не було взято до уваги, що боржником є державний орган, а рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Тому, державним виконавцем безпідставно винесено постанови від 20.07.2021 ВП № 66133945 та від 20.07.2021 ВП № 66133620 про відкриття виконавчих проваджень.

Ухвалою від 16.08.2021 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач 1 17.09.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених виконавчих дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, які підлягають виконанню. Враховуючи зазначене, державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження діяв в межах і спосіб, встановлений приписами чинного законодавства. З цих підстав просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

Ухвалою судового засідання від 17.09.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі № 1.380.2019.001665, яке набрало законної сили 04.02.2020, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 20.12.2016 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 в розмірі 86 % від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, встановлених з 03.08.2016 та здійснити виплату перерахованої пенсії з врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання цього рішення суду Львівським окружним адміністративним судом 04.03.2020 видано виконавчий лист №1.380.2019.001665, який перебував на примусовому виконання у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (ВП№61493529).

23.03.2020 в межах виконавчого провадження ВП№61493529 державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 18892,00 грн та про розмір витрат виконавчого провадження в сумі 274,85 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 30.06.2021 ВП № 61493529 про закінчення виконавчого провадження, при примусовому виконанні виконавчого листа 04.03.2020 у справі № 1.380.2019.001665, виданого Львівським окружним адміністративним судом, встановлено, що рішення суду боржником не виконано. Вказаною постановою закінчено виконавче провадження ВП№61493529 на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст..40 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 20.07.2021 відкрито виконавче провадження № 66133620 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 274,85 грн, на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 61493529 від 30.06.2021.

Крім цього, 20.07.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №66133945 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн, на підставі постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 61493529 від 30.06.2021.

Не погодившись з вказаними постановами державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на вчинення виконавчих дій, ГУ ПФУ у Львівській області оскаржило їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII) .

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 ч.1 ст. 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частинами 1, 9 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 в редакції наказу Міністерства юстиції у України від 29.09.2016 № 2832/5, виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Згідно з абз. 14 п. 2 розділу VI Інструкції, якщо у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

У постанові чітко зазначені види та суми витрат, що здійснені у даному виконавчому провадженні,.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

Статтею 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа.

Відповідно до статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, які підлягають виконанню в порядку, визначеному Законом № 1404-VIII. Водночас, підставою для відкриття виконавчого провадження з виконання таких виконавчих документів є їх відповідність вимогам, зазначеним у ст.4 Закону № 1404-VIII.

Суд встановив, що оскаржуваними постановами від 20.07.2021 ВП № 66133945 та від 20.07.2021 ВП № 66133620 державний виконавець відкрив виконавчі провадження з виконання постанов від 30.06.2021 №61493529 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 274,85 грн та від 30.06.2021 №61493529 стягнення виконавчого збору в сумі 18892,00 грн.

Водночас, з долучених відповідачем до справи копій матеріалів виконавчих проваджень ВП № 66133945 та ВП № 66133620 суд встановив, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження №61493529 не приймались 30.06.2021 постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Такі постанови приймались державним виконавцем 23.03.2020, і саме ці постанови за формою та змістом можна вважати виконавчими документами. Доказів на спростування такого висновку відповідачем суду не надано.

Таким чином суд встановив, що державним виконавцем 20.07.2021 винесено оскаржувані постанови від 20.07.2021 ВП № 66133945 та від 20.07.2021 ВП № 66133620 про відкриття виконавчих проваджень за неіснуючими виконавчими документами.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи спірні постанови відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд зазначає, що такі прийнято відповідачем не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення не виконав.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 20.07.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 66133945 та від 20.07.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 66133620.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан