Ухвала суду № 101885049, 07.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10146/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

07 грудня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника відповідача Сусли Л.А.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження у режимі відеоконференції клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 01135, Київ, проспект Перемоги, 14 (далі – відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.04.2021 №442-К із внесеними наказом від 06.04.2021 № 452-К змінами;

- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді старшого державного інспектора відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (частини перша, друга статті 235 КЗпП України).

Ухвалою від 29.06.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі, а також залучила до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (далі – третя особа).

Ухвалою від 16.07.2021 суд задовольнив клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. Таке клопотання мотивоване тим, що не маючи коштів на правову допомогу, позивач вирішив самостійно захищати свої права та помилився з юрисдикцією, про що дізнався у засіданні Жидачівського районного суду, яке відбулося 04.06.2021 у справі № 443/718/21.

24.09.2021 представник відповідача подала до суду заяву про застосування судом строків, в якій зазначила, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду із цим позовом.

У підготовче засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

У підготовчому засіданні представник відповідача проти клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду заперечила. Просила суд залишити позо без розгляду.

У підготовче засідання третя особа, явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.

Суд розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із звільненням позивача з публічної служби, строк звернення до суду із цим позовом становить один місяць та починає свій відлік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що наказом Державної служби України з безпеки на транспорті «Про звільнення ОСОБА_2 » від 02.04.2021 № 442-К позивача 05.04.2021 звільнено з посади старшого державного інспектора відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, у зв`язку зі скороченням штату працівників Укртрансбезпеки відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Із таким наказом позивач ознайомлений 05.04.2021, про що свідчить його підпис.

Таким чином, 05.04.2021 позивач дізнався про порушення свого права, а тому з цією датою необхідно пов`язувати відлік строку звернення до суду із цим позовом.

Отже, останнім днем строку звернення до суду із цим позовом було 06.05.2021.

Натомість позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду лише 23.06.2021, чим не дотримався строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Позивач не заперечуючи факту пропуску строку звернення до суду, просив його поновити, у зв`язку з тим, що не маючи коштів на правову допомогу, він вирішив самостійно захищати свої права та помилився з юрисдикцією, про що дізнався у засіданні Жидачівського районного суду, яке відбулося 04.06.2021 у справі № 443/718/21.

Надаючи таким доводам оцінку суд зазначає таке.

30.04.2021 позивач звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.04.2021 №442-К із внесеними наказом від 06.04.2021 № 452-К за підписом Голови ОСОБА_3 і поновити його на рівнозначній посаді старшого державного інспектора відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Львівській області.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.06.2021 у справі №443/718/21 (повний текст складено 07.06.2021) закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про поновлення на роботі, у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд вважає, що помилка позивача у юрисдикційності спору у розрізі статті 68 Конституції України не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що на момент звернення позивача до Жидачівського районного суду Львівської області не відбулось зміни юрисдикційної належності такого спору, а дії позивача не можуть бути виправдані незнанням та зверненням з позовом до неналежного суду.

Тому посилання позивача на звернення до місцевого суду в порядку цивільного судочинства як на підставу поважності строку звернення до суду судом до уваги не приймається.

Таким чином, позивач не навів жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.

Суд при розгляді питання строку звернення до суду також враховує і те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані («Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne», заява №116/1997/900/1112).

У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» («Kanye de Honji v. Spain») заява № 55782/00, пункт 36; «Гору проти Греції» (№ 3) («Gorou v. Greece» (no. 3), заява №21845/03, пункт 27; «Михолапа проти Латвії» («Miholapa v. Latvia»), заява № 61655/00, пункт 24 та «Андрєєва проти Латвії» («Andrejeva v. Latvia»), заява № 55707/00, пункт 99).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи («Ilhan v. Turkey», заява № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).

У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що строки позовної давності мають декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу («Stagno v. Belgium», заява № 1062/07). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наслідки пропуску строку звернення визначені у статті 123 КАС України, зокрема, в частині третій вказаної статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою, четвертою статті 123 вказаного Кодексу.

У зв`язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, а тому у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, - залишити без розгляду.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 13 грудня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.