Рішення № 101884570, 13.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Київ № 320/480/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі також - відповідач, ГУ Держгеокадастру, Головне управління), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в частині порушення строку розгляду клопотання від 02.11.2020 ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Чутіївської селищної ради Чутівського району Полтавської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 19175-СГ від 14.12.2020 Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру Полтавській області видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 02.11.2020 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області. Вказане клопотання відповідач отримав поштою 04.11.2020, однак у встановлений чинним законодавстом місячний строк для розгляду такого роду заяв рішення по суті не прийняв. Лише після направлення представником позивача 05.12.2020 письмового запиту щодо надання копії рішення за результатами розгляду відповідного клопотання, відповідач надіслав позивачу наказ від 14.12.2020 за №19175-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі дії суб`єкта владних повноважень щодо несвоєчасного направлення наказу від 14.12.2020 позивач вважає протиправною бездіяльністю. Крім того, ознайомившись із текстом наказу від 14.12.2020 №19175-СГ позивач дійшов висновку про протиправність такого, з огляду на відсутність в ньому посилань на жодну із перелічених у ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати спрощеного позовного провадження, призначено судове зассідання у справі. Крім того, суд витребував у відповідача належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято оспорбваний наказ.

На виконання вимог ухвали суду від 04.10.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовом, разом із частиною витребовуваних судом доказів (а саме з копією клопотання позивача від 02.11.2020 з додатками). Свої заперечення проти позову відповідач мотивує тим, що за наслідком отримання 04.11.2020 від позивача клопотання від 02.11.2020 ГУ Держгеокадастру розглянуло таке клопотання по суті у межах 45-денного строку, встановленого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Наказом № 19175-СГ від 14.12.2020 про відмову у наданні дозовлу на розроблення документації із землеустрою Головним управлінням було надано відповідь на вказане клопотання позивача. Стосовно мотивів, що були покладені в основу оспорюваного Наказу відповідач зіслався на отримання від відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області інформації про те, що зазначена на наданих позивачем графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні громадян знідно рішення від 26.12.1992.

Додатково представник відповідача зазначив, що після набрання чинності Законом України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сефрі земельних відносин», яким були внесенні зміни до Земельного кодексу України, у ГУ Держгеокадастру відсутні повноваження на наждання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у заяві позивача.

У призначене судове засідання 02.11.2021 сторони (в т.ч. їх уповноважені представники) не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Натомість 01.11.2021 від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява, в якій останній просив суд розглядати справу без участі позивача та його представника.

З огляду на дані обставини судом відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України було вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів, про що суд виніс ухвалу від 02.11.2021. У тексті цієї ж ухвали суд витребувати від відповідача інформацію Відділу у Чутівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо того, що зазначена позивачем на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні громадян, згідно рішення від 26.12.1992, а також копію відповідного рішення, на яке посилається відповідач у спірному рішенні.

Крім того, 02.11.2021 та 10.11.2021 представник позивача подав до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Чутівську селищну раду Чутівського району Полтавської області та заяву про зміну предмету позову, де позивач виклав свої позовні вимоги у наступній редакції: 1) визнати протиправною бездіяльність Головною управління Держтеокадастру у Полтавській області в частині порушення строку розгляду клопотання від 02.11.2020 року ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області; 2) визнати протиправним та скасувати наказ №19175-СГ від 14.12.2020 Головного управління Держтеокадастру Полтавської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області; 3) зобов`язати Чутівську селищну раду Чутівського району Полтавської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області.

За результатами розгляду по суті вказаних клопотання про залучення співвідповідача та заяви про зміну предмету позову суд виніс ухвали від 02.11.2021 та 15.11.2021 про відмову у їх задоволенні.

У подальшому на виконання вимог ухвали від 02.11.2021 відповідач подав через канцелярію суду супровідний лист від 22.11.2021 разом з доданими до нього копіями документів: службової записки Відділу № 9 управління ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 22.11.2021, листа селищного голови Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 06.11.2020 вих. №785.

Розглянувши подані сторонами у справі документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із письмовим клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області. До вказаної заяви позивач додав наступні документи: копію паспорту громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина евакуйованого у 1986 році із зони відчуження, а також графічний матеріал у вигляді роздруківки з кадастрової картки із зображенням бажаної земельної ділянки. Зокрема, як вбачається із наданого позивачем графічного матеріалу станом на 31.10.2020, він клопотав перед відповідачем про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність частини земельної ділянки, що знаходилась у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:006:0552, тип власності - не визначено, цільове призначення: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), площа: 12,8058 га.

Вказане клопотання ОСОБА_1 надійшло на поштову адресу відповідача 04.11.2020, що останнім не заперечується.

За результатами розгляду даного клопотання 14.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийняло наказ за № 19175-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, орієнтовним розміром 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. В якості підстави для відмови Головне управління зіслалася на отриману від свого Відділу у Чутівському районі інформацію щодо перебування зазначеної у графічних матеріалах земельної ділянки у користуванні інших громадян згідно рішення від 26.12.1992.

Не погоджуючись із правомірністю такого рішення відповідача, а також з тривалістю розгляду відповідачем клопотання від 02.11.2020, вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною другою ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 розділу IV Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Так, положеннями ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У той же час, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями ст. 118 ЗК України.

Так, зокрема ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Аналіз ч.ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України дає суду підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Так, нормами ч. 9 ст. 118 ЗК України було передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Крім того, у силу положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Разом із тим в силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Поряд з цим, ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, з урахуванням положень ч. 5 ст. 116 та ч. 6 ст. 118 ЗК України, вимога закону щодо надання погодження землекористувача є такою, що спрямована на захист прав землекористувачів (орендарів та постійних землекористувачів) від протиправного втручання в їх право користування земельною ділянкою. Відтак погодження землекористувача є обов`язковим, якщо клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосується земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і таке право не припинено у визначеному законом порядку.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зробив висновки, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення ч. 6 ст. 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.

Судом встановлено, що позивач, бажаючи використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки комунальної власності, 02.11.2020 надіслав на поштову адресу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області. До клопотання позивач додав всі необхідні документи та графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки. При цьому, згідно вказаних графічних матеріалах позивач конкретизував, що бажана для нього земельна ділянка орієнтовано потрапляла до території земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:006:0552 загальною площею 12,8058 га, та з цільовим призначенням « 16.00 Землі запасу», тип власності не визначений.

Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений ст. 118 ЗК України, що не спростовано відповідачем, а тому у відповідача виник обов`язок розглянути подану заяву у строк, встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, - а саме місячний строк з дня отримання такого клопотання 04.11.2020.

Однак станом на 04.12.2020 (тобто, у встановлений Земельним кодексом України місячний строк) відповідач одне із передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України не прийняв. Натомість спірне рішення - наказ за № 19175-СГ ГУ Держгеокадастру прийняло лише 14.12.2021, яким відмовило позивачу у наданні вищевказаного дозволу з підстав того, що відповідно до раніше прийнятих рішень іншого суб`єкта владних повноважень, запитувана земельна ділянка перебуває у користуванні інших громадян для ведення особистого селянського господарства.

Оригінали або засвідчені копії таких рішень відповідач до суду не подав посилаючись на обставину відсутності у нього таких рішень, як і відомості з Державного земельного кадастру щодо реєстрації права користування на земельні ділянки за певними фізичними особами. Водночас на обґрунтування правомірності прийнятого рішення (наказу) відповідач зіслався на зміст листа селищного голови Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області Корольова М.П. від 06.11.2020 вих. №785, отриманого на запит Відділу Держгеокадастру в Чутівському районі від 05.11.2020 вих. №108/118-20. А саме вказаним листом від 06.11.2020 відповідача було повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5325455100:00:006:0552 площею 12,8056 га використовується для ведення особистого селянського господарства згідно рішень про передачу земельних ділянок у власність відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок», а саме наступними громадянами: ОСОБА_3 згідно рішення від 17.02.1999, ОСОБА_4 згідно рішення від 17.02.1999, ОСОБА_5 згідно рішення від 28.02.1992, ОСОБА_6 згідно рішення від 28.02.1992, ОСОБА_7 згідно рішення 28.02.1992, ОСОБА_8 згідно рішення від 16.11.2005, ОСОБА_9 згідно рішення від 05.11.1993, ОСОБА_10 згідно рішення 28.02.1992.

Проаналізувавши зміст листа Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області від 06.11.2020 суд дійшов висновку, що такий не містить вичерпних та переконливих відомостей для формування відповідачем висновку про попереднє надання бажаної для позивача земельної ділянки у користування інших осіб (іншої особи). Оскільки інформація щодо конретних площ переданих у користування інших фізичних осіб земельних ділянок в рамках земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:006:0552 в тексті листа від 06.11.2020 не наведена.

Поряд з цим, зі змісту поданої представником відповідача до матеріалів справи копії службової записки Відділу №9 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 22.11.2021, наданої у відповідь на службову записку юридичного управління Головного управління, виходячи із долученого ОСОБА_1 до свого клопотання графічного матеріалу відповідачем візуально було встановлено, що орієнтовне місце розташування земельної ділянки на час надання відповіді знаходиться в межах масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:006:0641 (яка була утворена шляхом поділу попередньо сформованої ділянки), площею 3,7136 га. Згідно даних Національної кадастрової системи щодо земельної діянки з кадастровим номером 5325455100:00:006:0641 наявні наступні відомості: адреса земельної ділянки - Полтавська область, Полтавський район, Чутівська селищна рада, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначеня - 01.17 земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність чи користування громадянам або юридичним особам), форма власності - комунальна власність (власника, користувача не визначено).

Згідно даних з веб-порталу «Публічна кадастрова карта України» (що доступний для вільного перегляду за посиланням: https://map.land.gov.ua/?cc=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=kadastr&bl=ortho10k_all) суд встановив, що такі відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:006:0641 є актуальними на час розгляду цієї справи судом. В ході розгляду даної справи відповідач доказів надання такої земельної ділянки іншій особі суду не надав.

Водночас інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:006:0552 на вказаному веб-порталі відсутня.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що безпосередньо зі змісту листа Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області Корольова М.П. від 06.11.2020 вих. №785 відповідач не міг достеменно встановити обставини, що були покладені ним в основу оскаржуваного рішення. Також інші матеріали справи не дають змогу зробити висновок про перебування спірної земельної ділянки у власності або користуванні будь-яких третіх осіб.

Таким чином, оспорюване рішення (наказ) відповідача не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України для рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, оскільки таке рішення не є обгрунтованим та добросовісним.

Крім того, дослідивши наявні у справі матеріали суд встановив, що при прийнятті наказу від 14.12.2020 № 19175-СГ відповідач не дотримався встановленого ч. 7 ст. 118 ЗК України місячного строку для розгляду заяви позивача. А саме клопотання позивача від 02.11.2020 (вх. від 04.11.2020) відповідач мав розглянути по суті до 04.12.2020 включно, однак оспорюваний наказ прийняв 14.12.2020.

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив відсутність документальних доказів, як б могли засвідчити наявність причин, що зумовили несвоєчасний розгляд ГУ Держгеокадастру у Полтавській області поданого позивачем клопотання від 02.11.2020.

Також суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на те, що ГУ Держгеокадастру правомірно керувалося нормами ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» при визначені законного строку розгляд по суті клопотання позивача. Оскільки, по-перше термін розгляду відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування клопотань фізичних осіб про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність встановлений безпосередньо в ч. 7 ст. 118 ЗК України.

По-друге, за змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про зеврнення громадян» (вказана стаття визначає терміни розгляду зверень громадян) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

У даному випадку відповідач під час розгляду по суті клопотання позивача від 02.11.2020 також не дотримався вимог ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», бо не повідимив позивача про обставину неможливості розгляд його клопотання у місячний термін.

Таким чином, виходячи з обсягу встановлених у справі обставин та змісту навних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про допущення відповідачем по віднощенню до позивача протиправної бездіяльності щодо своєчасного (тобто, у місячний строк з дня) розгляду клопотання позивача від 02.11.2020 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства.

У контексті з наведеними висновками суд визнає правомірними та обгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо своєчасного розгляду клопотання позивача від 02.11.2020 та про визнання протиправним та скасування наказу від 14.12.2020 №19175-СГ.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення (наказ) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, то суд зазначає наступне.

27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон №1423-ІХ), згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24 такого змісту:

З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто, з дня набрання чинності Законом № 1423-ІХ і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, відповідач, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками.

Враховуючи те, що позивач у клопотанні від 02.11.2020 просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, то, з урахуванням п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, вказані землі вважаються землями відповідної територіальної громади.

В той же час, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наразі також не має повноважень на розпорядження землями комунальної власності, у зв`язку з чим у суду відсутні законні підстави для зобов`язання вказаного суб`єкта повторно розглянути клопотання позивача від 02.11.2020.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідком розгляду цієї справи справи по суті суд дійшр висновків про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

В даному випадку, оскільки позивач скористався своїм правом на звільнення від сплати судового збору відповідно до норм п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судові витрати на його користь стягненню не підлягають. У свою чергу відповідач про понесені ним судові витрати суду не повідомляв та докази на підтвердження цього до суду не подав, що також виключає підстави для стягнення на користь відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 73 - 78, 90, 132, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257, 260 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в частині порушення строку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.11.2020 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Чутіївської селищної ради Чутівського району Полтавської області.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.12.2020 за № 19175-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.