Рішення № 101884216, 13.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2021 року Справа № 280/6415/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43005393),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі- відповідач), в якому позивач просить суд:

скасувати податкове повідомлення - рішення №0018088-1305-0828 від 31.10.2017 на суму 35134,81 грн. та зобов`язати відповідача виключити відомості про зазначений борг з даних інформаційно - телекомунікаційної систем контролюючого органу Головного управління ДПС у Запорізькій області;

скасувати податкове повідомлення-рішення №0018576-5002-0828 від 20.06.2018 року на суму 38 510,4 грн. та зобов`язати відповідача виключити відомості про зазначений борг з даних інформаційно- телекомунікаційних систем контролюючого органу Головного Управління ДПС України у Запорізькій області;

скасувати податкове повідомлення-рішення №0002338-5007-0828 від 24.01.2019 року на суму 40 718,51 грн. та зобов`язати відповідача виключити відомості про зазначений борг з даних інформаційно- телекомунікаційних систем контролюючого органу Головного Управління ДПС України у Запорізькій області;

скасувати податкове повідомлення-рішення №0009369-5005-0828 від 06.03.2020 року на суму 42 618,41 грн. та зобов`язати відповідача виключити відомості про зазначений борг з даних інформаційно- телекомунікаційних систем контролюючого органу Головного Управління ДПС України у Запорізькій області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач не отримував, зокрема зазначає, що про них дізнався після телефонного дзвінка відповідача, також звертає увагу на порушення відповідачем строків направлення оскаржуваних рішень та невірність проведених розрахунків. Просить позов задовольнити.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідачем зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України. Зокрема зазначає, що платнику податків були направлені поштою податкові повідомлення-рішення та два із яких були отримані позивачем особисто, що підтверджується відповідною відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, інші повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Розрахунки відповідачем були проведені вірно, відповідно до норм чинного законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без викликом сторін.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв`язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі.

31.08.2021 Ухвалою суду прийнято рішення про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 жовтня 2021 року.

11.10.2021 протокольною Ухвалою відкладено підготовче засідання на 01.11.2021.

01.11.2021 Ухвалою суду продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 22.11.2021.

22.11.2021 Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.12.2021.

02.12.2021 у судовому засіданні було оголошено перерву до 07.12.2021.

07.12.2021 від сторін надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачка є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 542,2 кв. метри, на підставі договору купівлі-продажу №2207 від 13.09.2005 посвідченого приватним нотаріусом Серовською М.В. та власником загальної площі нерухомого майна 17,205 кв. метрів за адресою АДРЕСА_3 (1\4 частка від 68,82 кв.м.).

Позивачці було визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовані податкові повідомлення-рішення (далі-ППР):

- за 2016 рік ППР від 31.10.2017 №0018088-1305-0828 на суму 35134,81 грн. разом із розрахунком направлено засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення 22.11.2017 та повернуто з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» 21.12.2017;

- за 2017 рік ППР від 20.06.2018 №0018576-5002-0828 на суму 38510,40 грн. разом із розрахунком направлено засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення 22.06.2018 та повернуто з відміткою «вручено особисто» 26.06.2018;

- за 2018 рік ППР від 24.01.2019 №0002338-5007-0828 на суму 40718,51грн. разом із розрахунком направлено засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення 28.05.2019 та повернуто з відміткою «вручено особисто» 30.05.2019;

- за 2019 рік ППР від 06.03.2020 №0009369-5005-0828 на суму 42618,41грн. разом із розрахунком направлено засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення 26.03.2020 та повернуто з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» 28.04.2020.

З вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується та вважає, що вони протиправно винесені відповідачем, у зв`язку з чим звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (далі ПК України) визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1 п. 266.2 , пп.266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка; базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

З 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VІІІ від 24.12.2015 року, відповідно до якого пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Також згідно п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ( редакції з 2017 рік) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.4.1 , 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, пільги для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.

Відповідно до пп.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до пп. "а" або "б" пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до пп. "а" або "б" пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до пп. "в" пп. 266.4.1 п. 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням пп. "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до пп. "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25 000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.

Зазначені Рішення Запорізької міської ради судом протиправними та нечинними не визнавались.

Зокрема, у пп.2.4.1 п.2.4 «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» (на день його затвердження) було зазначено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

В абз.1 пп.2.5.2 п.2.5 Положення (на день його затвердження) зазначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 2 відсоток розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Запорізької міської ради №30 від 26.02.2016 «Про внесення змін до Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого рішенням міської ради від 28.01.2015 №5 (зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 30.06.2015 №5)» внесено зміни до «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», а саме: «… В абзаці «а» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова «120 кв. метрів» замінити цифрами та словами «60 кв. метрів»; в абзаці «б» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова «250 кв. метрів» замінити цифрами та словами «120 кв. метрів»; в абзаці «в» підпункту 2.4.1 пункту 2.4 частини 2 Положення цифри та слова «370 кв. метрів» замінити цифрами та словами «180 кв. метрів». …».

В абз.1 пп.2.5.2 п.2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49) зазначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.

Щодо строків звернення до суду з приводу оскарження рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Частинами 3, 4 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов`язань платнику податків.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України.

Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (у відповідній редакції), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.

Доказів адміністративного оскарження ППР відповідачем суду надано не було.

Натомість, у справі, що розглядається, предметом розгляду є рішення контролюючих органів, які стосуються нарахування грошових зобов`язань платнику податків.

Так, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) впливає та зумовлює різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня коли особа дізналася.

Як вже було встановлено судом, за 2016 рік ППР від 31.10.2017 №0018088-1305-0828 разом із розрахунком направлено засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення 22.11.2017 та повернуто з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» 21.12.2017. Тобто враховуючи, що позивач не отримував зазначений ППР, доказів які б спростовували доводи позивач про те, що дізналися про наявність ППР лише із дзвінка відповідача, відповідачем не надавалося, тому суд вважає підстави пропуску строку звернення до суду поважними.

Стосовно ППР за 2017 рік №0018576-5002-0828 від 20.06.2018, судом встановлено, що разом із розрахунком позивачу було направлено засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення 22.06.2018 та повернуто з відміткою «вручено особисто» 26.06.2018. З цього приводу суд зазначає, що позивач в квітні 2021 року звертався до адміністративного суду щодо оскарження зазначеного рішення, однак не з вини позивача, позовну заяву було повернуто, тому суд вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними.

З приводу оскарження податкових повідомлень -рішень від 24.01.2019 №0002338-5007-0828, та від 06.03.2020 №0009369-5005-0828 позивач звернувся у межах 1095 днів.

Суд критично ставиться до аргументу позивача, що оскаржувані рішення особисто позивач не отримував, хто саме отримував їх позивачу не відомо. Однак, суду не було надано доказів, що позивач з цього приводу звертався до правоохоронних органів або вчиняв будь-які дії з метою з`ясування визначеної обставини.

Суд відхиляє і аргумент позивача, стосовно того, що так як позивачка не мешкає у будинку, саме тому не має підстав для стягнення податкового боргу саме з позивачки, з огляду на те, що позивачка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 542,2 кв. метри, доказів того, що вона на момент складання оскаржуваних рішень не була власником будинка за зазначеною адресою суду також надано не було.

Щодо направлення оскаржуваних рішень позивачці, судом встановлено наступне.

Згідно розділу ІІ п.1 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі- Порядок)

Структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу, а складене відповідно до Митного кодексу України - керівнику або виконуючому його обов`язки.

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу (п.3 Порядку).

Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення (п.5 Порядку).

Згідно пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України (редакція з 2017 року) Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.10.2 п. 266.10 статті 266 ПК України встановлено що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Наведені вище норми законодавства свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» друкується в одному примірнику, саме тому позивачу направляється саме рішення, а корінець податкового повідомлення -рішення залишається у відповідача, що спростовує аргумент позивача, з приводу того, що повинно бути два примірниках податкових повідомлень-рішень.

Критично суд оцінює і аргумент позивача, що позивачка є розлученою з 2010 року та не мешкає за адресою АДРЕСА_2 , так як на момент звернення до суду вона була зареєстрована саме за цією адресою, доказів щодо зміні місця реєстрації, суду надано не було, тому кореспонденція відповідачем відправлялася за місцем реєстрації позивача як це передбачено діючим законодавством на момент відправки.

З приводу того, що були порушені строки направлення оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Так дійсно судом встановлено порушення дводенного строку направлення податкових повідомлень-рішень, а саме: ППР від 31.10.2017 направлено 22.11.2017 ; ППР від 20.06.2018 направлено 22.06.2018; ППР від 24.01.2019 направлено 28.05.2019; ППР від 06.03.2020 направлено 26.03.2020. Однак всі ці рішення були складені та направлені до 01 липня, за місцем реєстрації позивачки, що було перевірено судом, тобто з дотриманням пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України. Факт пропуску дводенного строку направлення оскаржуваних рішень не порушує права позивача на їх оскарження та не може бути єдиною підставою для їх скасування та звільнення позивача від сплати податку.

Також суд звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення, навіть за умови не можливість вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) або з інших причин.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0018088-1305-0828 від 31.10.2017 року, судом встановлено наступне.

Ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, у 2015-2016 роках було визначено у розмірі 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати (п.2.5.1 Положення), встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр ( що складає у 2016 році - 27,56 грн., та було застосовано відповідачем).

Також, суд вважає, що контролюючим органом не обґрунтовано при визначенні податкового зобов`язання позивачу за 2016 рік не зменшено базу оподаткування об`єкта житлової нерухомості на 250кв.м. (оскільки, Рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 змінились вже після того, як розпочався звітний (податковий) 2016 рік).

Як і не обґрунтовано було додано до загальної площі нерухомого майна 17,205 кв. метрів за адресою АДРЕСА_3 (1\4 частка від 68,82 кв.м.), так як вона підпадає під пільгу та не повинна враховуватися при розрахунку, що в свою чергу призвело до невірного розрахунку.

Крім того, суд вважає, за необхідне зазначити, що дане податкове повідомлення-рішення було складено та відправлено після 01 липня ( 31.10.2017 складено, а 22.11.2017 повернуто з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» 21.12.2017), що є порушення норм ПК України.

Враховуючи, всі вище наведені порушення, суд вважає, що податкове повідомлення- рішення №0018088-1305-0828 від 31.10.2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача виключити відомості про зазначений борг з даних інформаційно - телекомунікаційної систем контролюючого органу Головного управління ДПС у Запорізькій області, суд зазначає, що захисту підлягає лише порушене право, а виключення відомостей є функціональним обов`язком відповідача після закінчення судового оскарження.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 20.06.2018 №0018576-5002-0828; від 24.01.2019 №0002338-5007-0828; від 06.03.2020 №0009369-5005-0828, суд зазначає наступне.

В абз.1 пп.2.5.2 п.2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49) зазначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.

У м.Запоріжжя ставка податку для об`єктів житлової нерухомості складає - 1% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр:

У 2017 році 32, 00 грн.

У 2018 році 37,23 грн.

у 2019 році - 41,73 грн.

Судом встановлено, що в оскаржуваних рішеннях від 20.06.2018 №0018576-5002-0828; від 24.01.2019 №0002338-5007-0828; від 06.03.2020 №0009369-5005-0828 ставку податку в 1% було застосовано вірно.

Як і вірно було зменшено базу оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості (будинку 542,2кв.м. ), що перебуває у власності позивачки на 120 кв. метрів, так як 17,205 кв. метрів за адресою АДРЕСА_3 (1\4 частка від 68,82 кв.м.) не є базою оподаткування та не повинна враховуватися при розрахунку.

Також враховуючи, що позивачка є власницею жилового будинку площа якого перевищує 500 кв. метрів, тому цілком правомірно відповідачем сума податку, була збільшена на 25 000 гривень на рік, що відповідає підпункту "ґ" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Таким чином, податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів, за податковий період 2017-2019 роки, для позивача повинен розраховуватися наступним чином (542,2кв.м. - 120 кв.м. =422,2 кв.м.; 422,2,2 кв.м. х 1% розміру мінімальної заробітної + 25000,00 грн. = сума податку).

Судом були перевірені розрахунки до податкових повідомлень- рішень від 20.06.2018 №0018576-5002-0828; від 24.01.2019 №0002338-5007-0828; від 06.03.2020 №0009369-5005-0828, в результаті чого судом не було встановлено порушень при складанні цих розрахунків.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що податкові повідомлення- рішення від 20.06.2018 №0018576-5002-0828; від 24.01.2019 №0002338-5007-0828; від 06.03.2020 №0009369-5005-0828 є правомірними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43005393) -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0018088-1305-0828 від 31.10.2017 на суму 35134,81 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 351,35 грн. (триста п`ятдесят одну гривню 35 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43005393)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.12.2021.

Суддя О.В. Конишева